Після шестиденної перерви двадцять два мільйони користувачів інтернету в Єгипті знов отримали змогу долучитися до мережі. Рівень інформаційної демократії тепер жартома пропонують вимірювати в «мубараках»: один мубарак дорівнює шести дням відключення інтернету в країні.

Важко підрахувати, яку шкоду єгипетській економіці завдало рішення режиму Хосні Мубарака заблокувати доступ до інформації і спілкування з навколишнім світом. Ніхто не компенсує втрат банкам, фондовим біржам, авіакомпаніям, готелям та іншим установам, які на цей час опинилися в інформаційному вакуумі. Понад мільйон користувачів телефонних ліній шість днів залишалися без зв'язку. Добре, що влада Єгипту не встигла додуматися відключити електрику й перекрити воду. Адже могла би! Вчинок Мубарака став своєрідним зізнанням у тому, що його режимові є що приховувати від власного 80-мільйонного народу.

Це важлива подія, прецедент в історії мережі, на який у майбутньому посилатимуться щоразу, коли якийсь черговий диктатор вирішить «вимкнути» чи обмежити доступ в інтернет своєму народові. Своїми діями Мубарак визнав, що інтернет є засобом просування демократії, ще раз підкресливши тоталітарну суть свого режиму. Хоча навряд чи цей захід міг справді вплинути на розвиток масових протестів і зупинити децентралізовані маси протестувальників у їхньому протистоянні владі та правоохоронцям. Ба навіть навпаки, своїми діями влада радикалізує настрої серед учасників мирних демонстрацій і штовхає їх до кровопролиття. Те, що серед прибічників опозиції так багато молоді, більш освіченої та поінформованої, обізнаної з можливостями сучасних технологій, зокрема інтернету, є ще одним чинником не на користь Мубарака.

Донедавна в арабських країнах не існувало традиції організованого протесту громадськості та закликів до зміни влади. Їх неможливо було проводити за умов, коли держава контролювала всі легітимні політичні організації, час від часу використовуючи їх для запобігання або дискредитації виступів соціалістів чи ісламських екстремістів. Нинішні маніфестанти чудово розуміють, чим ризикують, але свідомо йдуть на це задля не декоративних, а реальних політичних, економічних і соціальних змін у своїй країні. Вони самоорганізувались і об'єднуються, попри розбіжності в політичних поглядах. Єгипетському народові набридло жити так, як він жив протягом тридцять років «фараонства» Хосні Мубарака, одначе інструментів для мирних перетворень в умовах диктатури просто немає. Залишається один шлях - революційний.

Не маючи власних демократичних традицій, єгиптяни інтуїтивно повторюють історичний досвід революційних Сполучених Штатів і Франції, які не бажали жити по-старому. Залишається сподіватися, що перетворення в Єгипті пройдуть без великої крові й насильства, що супроводжували більшість європейських революцій. На жаль, якщо в перші дні протестів на вулицях переважали прогресивні молоді люди з гаслами, що закликали до демократизації та реформ, то якраз після вимкнення інтернету ініціативу в свої руки взяли радикальні ісламісти, які провокували владу на насильство й нападали на європейців.

Глобалізоване людство повинне взяти для себе урок із цієї історії. Відключення інтернету в Єгипті, аналогів якому дотепер не було у світі, ставить питання про запровадження понять інтернет-права та вільного доступу в інтернет, а також законодавства, яке захищатиме від подібних дій. Не потрібно мати юридичну освіту, щоби зрозуміти: позбавлення людей можливості доступу до інформації порушує їхні громадянські права і свободи. Право вільного доступу в інтернет на сьогодні є нагальною необхідністю життя світової спільноти.

Хтось може заперечити, що в сучасному Єгипті інтернет не належить до таких базових (і не завжди доступних мешканцям країни) потреб, як чисте повітря, вода, продукти харчування, дах над головою й медична допомога. Хоча вимкнення інтернету не лише унеможливило координацію узгоджених дій протестувальників, але й дезорганізувало систему управління виробництва електроенергії, екстрені системи оповіщення населення тощо. А це пряма загроза гуманітарної катастрофи.

Відключення інтернету в Єгипті може повторитися в інших недемократичних країнах, де владі знадобиться паралізувати політичні протести й боротися з опозицією. До того, крім Куби та КНДР, подібні дії дозволяли собі лише дві впливові країни - Китай та Іран. Одначе блокували інтернет вони вибірково, а не тотально. Те, що відбулося в Єгипті, нагадує нам про Радянський Союз із його практикою цілковитого блокування доступу народу до важливої інформації, що в деяких випадках (випробування ядерної зброї, Чорнобиль тощо) призводило до страшних трагедій.

Інтернет стає невід'ємною частиною життя дедалі більшої кількості людей в усьому світі. Такою ж важливою, як повітря, вода і їжа. Тому якщо народне повстання в Єгипті закінчиться перемогою, це буде промовистим свідченням того, що будь-яка влада, яка посміє відключити інтернет своєму народові, довго не протримається. Можливо, в цьому і є головний урок єгипетського прецеденту.

Ілюстрація - http://www.pravda.com.ua/