По-перше, з наближенням жовтня кожні вибори розглядаються у світлі президентських виборів, і слугують тестовим майданчиком для всіх учасників виборчого процесу. По-друге, після виборів у Мукачевому Одеса була шансом для влади хоч трохи реабілітувати себе і спробувати провести більш-менш демократичні та чесні вибори. І, по-третє, 136 округ – рідний округ Ківалова, нинішнього голови ЦВК. Де, як не в цьому окрузі ЦВК могла якнайкраще і найефективніше відпрацювати методику дій на жовтневу перспективу і створити собі відповідний піар? І дійсно: вибори в Одесі пройшли під знаком показово-демонстраційної прозорості, демократичності та порівняно чесної боротьби кандидатів, і відбувалося все це під чутким контролем з Києва. Проте, піар, який мав підвищити авторитетність та довіру до ЦВК так і не вдався.

Здавалося, всі передумови для цього були. Серед купи – майже 30 кандидатів – задовго до голосування визначились 5 лідерів – Рондін, Кіссе, Бродський, Селянін, Ківалова. Зняття останньої з виборчих перегонів стало дуже ефектним ходом, котрий спрацював як на голову ЦВК так і на загальний фон виборів – була вирішена ледь не єдина серйозна правова колізія . Та й сама Ківалова зуміла непогано розкрутитися.

Додавала виборам присмаку чесної боротьби і надзвичайна обережність адмінресурсу, який мінімально втручався у хід виборів. При цьому серед серйозних кандидатів було щонайменше двоє представників власне цього адмінресурсу - окрім Кіссе, ще й депутат Одеської міськради Рондін.

Досить жваво відбувалася і кампанія опозиційного кандидата Бродського, якому вдалося з короткого старту у чужому місті набрати непоганий рейтинг і посісти третє місце. Це оцінили і представники “Нашої України”, котрі підтримували голову “Яблука” на цих виборах. Зокрема, Олег Рибачук заявив про ймовірність того, що саме Бродський та “Яблуко” вестимуть президентську кампанію Ющенка в Одесі.

Тож загалом в Одесі все проходило дуже спокійно, без ексцесів. Порушення, звісно, були, але навряд чи можна сказати, що вони суттєво вплинули на загальний результат. Але кількість технічних, організаційних, робочих накладок дуже серйозно зіпсувала загальне враження від Одеських виборів.

Ще у п’ятницю прес-секретар ЦВК Зоя Касанджі - до речі, одеситка, колишній редактор місцевого видання “Слово” і давній товариш Ківалова – заявила про те, що ЦВК докладе всіх зусиль для забезпечення прозорих та демократичних виборів. Зокрема, анонсувала і технологічну іновацію – вперше в Україні було здійснено інтернет-конференцію між п’ятьма ДВК (дільничими виборчими комісіями) та ЦВК у день виборів. На жаль, технічна реалізація підвела, тому суттєвої користі від цього не було. Сподіваюсь, що до виборів у жовтні цей стандарт буде покращено.

Але це все кроки на перспективу. А от вирішення проблем жахливої організації роботи ОВК (окружних виборчих дільниць) та ДВК – це питання критичної ваги. ДВК були сформовані із значними запізненнями, багато з них розпочали свою роботу за два дні до голосування. ОВК теж не розпочала діяльність у визначений законом строки, та й організація її роботи була досить низькою. Щоправда, не сприяли ефективності роботи ОВК багаточисельні скарги, що їх постійно подавали кандидати. Лише на одного Кіссе було подано 23 скарги, а остаточний список кандидатів став відомий лише пізно вночі перед днем голосування.

Значний відсоток дільниць ще за день голосування не був готовий до прийому виборців та належним чином обладнаний. А багато хто з виборців мав всі підстави звернутися до ДВК – ситуація із списками виборців у 136 окрузі була просто катастрофічною. З одного боку, багатьох людей просто не було включено до списків виборців. З іншого – у списках були присутні не тільки звичні вже “мертві душі”, але й неіснуючі будинки і навіть виборці іншого округу. Звірка списків виборців ДВК, мабуть, просто не проводилася. Що й змусило Окружну комісію вже в день голосування дати інструкцію про включення до списків виборців, котрих початково там не було. Це викликало шалену купу проблем. Недарма дуже активно лунали ідеї про створення єдиного всеукраїнського реєстру виборців, на чому особливо наполягала уповноважена ВР з прав людини Н. Карпачова.

Як не дивно, ситуацію для ЦВК врятувала дуже низька явка – на дільниці прийшло близько 22% виборців. За умов більшої активності виборців кількість незначних порушень – а їх було зафіксовано досить багато – могла перерости у якість і дати серйозні підстави для визнання виборів у 136 окрузі недійсними. Це досить нехарактерна для української виборчої традиції риса – зазвичай низька явка є основним підґрунтям для фальсифікацій.

Хоч такі провали аж ніяк не відповідали задекларованій меті ЦВК створити приємне враження від ходу виборчого процесу та заспокійливу ілюзію жовтневої перспективи, необхідно визнати, що певною мірою влада реабілітувала себе за Мукачеве. Однак, насправді, одеські вибори і не мали надмірної політичної інтриги. Тому висновки на сьогодні залишаються не дуже втішними.

Не торкаючись суто політичних результатів виборів - перемоги Кіссе та очікуваного поповнення фракції Тігіпка у парламенті, демонстрації потенціалу команди Бродського у прямій роботі з електоратом тощо – варто звернути увагу передусім на процедурну та технічну сторону організації процесу.

Висновок напрошується один – у 136 окрузі організувати наближені до зразкових стандартів вибори не вдалося. При чому невдача спіткала ЦВК, так би мовити, на “своєму полі”, в одному-єдиному рідному окрузі. Виникає закономірне питання – яка готовність ЦВК до Президентських виборів, які відбуватимуться одразу у всіх округах? З такою кількістю технічних накладок, організаційних та процедурних порушень, які були в Одесі, восени непотрібно буде навіть значних фальсифікацій для виникнення передумов визнання результатів президентських виборів недійсними. Та й тиск, який відчуватимуть всі ОВК та ДВК, буде непорівнянний з благодушним одеським настроєм.

Залишається сподіватися, що до жовтня ще є достатньо часу для хоча б часткового виправлення ситуація. Наступну репетицію слід очікувати 20 червня у Полтавській області.