Автори „Міста без голови” – співробітники МЦК „Кандидат” Валентин Синчак, Сергій Тітенко, Дмитро Крикун. Редактор – Ігор Куляс. Фільм створений Медіа-центром „Кандидат” за сприяння колег-журналістів з регіональних та центральних ЗМІ. На перегляд були запрошені журналісти та представники громадських організації, безпосередні учасники та свідки подій. Після перегляду відбулось обговорення фільму.

"Детектор медіа" попросила кількох учасників громадського перегляду поділитися враженнями про новий продукт МГО "Інтерньюз-Україна":

Сергій Гузь, голова Київської незалежної медіа-профспілки:

- Враження від фільму дуже добрі, тому що фільм збалансований. Можливо, він менше передав той накал пристрастей, який був. Тому що, в принципі, в Мукачевому ситуація дійсно виходила з-під контролю. Що стосується роботи журналістів, то їм довелося працювати у складних умовах. І, власне, те, що зробили хлопці з Інтерньюзу, - вони зняли дуже гарний фільм не завдяки тому, що були дуже гарні можливості для того, а, навпаки, всупереч усім тим обставинам, які були.с І останнє - це не дуже добра ознака напередодні президентських виборів. Найбільше заважали роботі журналістів працівники міліції, хоча міліція повинна, навпаки, захищати журналістів.

- Яким чином, як ви вважаєте, те, що відбувалося у Мукачевому, вплине на хід президентських виборів?

- З одного боку, це було відпрацювання певних технологій політиками як одного блоку, так і іншого. З іншого боку - це було відпрацювання адмінресурсу, бо журналістам заважали працювати лише в певний момент ці бритоголові хлопці. А більшу частину часу проблеми у журналістів виникали з працівниками територіально-виборчої комісії, працівниками міліції, які не пропускали на виборчі дільниці або не надавали інформації. Тобто, це були проблеми роботи журналістів з адміністративним ресурсом. З політиками не було проблем, ми могли спілкуватися і з тим же Нестором Шуфричем, і з представниками "Нашої України", без жодних проблем. А от дістатися до голови тервиборчкому або дістати якусь інформацію під час підрахунку голосів було просто неможливо.

Були такі кумедні випадки, коли перед зачиненими дверима ратуші міліція відповідала, що загубила ключі. Це було 17 ввечері, це було 18 ввечері, тобто якісь такі дуже безглузді речі від працівників міліції...

Олесь Чередниченко, випусковий редактор телеканалу "Тоніс":

- Для людей, які більш-менш знають передісторію, цей фільм був зрозумілим. Але для інших... Фільм почався розповіддю про саме місто, про якісь історичні нюанси, а потім відразу вийшов провал у бекґраунді щодо попередніх виборів у Мукачевому, влітку. Щодо останніх виборів – то, в принципі, все збалансовано показано, сподобалось співставлення синхронів двох сторін, особливо Шуфрича і з боку "Нашої України". Кожен доводив, що правда на їхньому боці. Враження від фільму хороші. Хотілося б, щоб режисура була доопрацьована трохи, більше режисерських ходів було, окрім цих часових перебивок - день, вечір, ніч. Можливо, музичний супровід чи відеоряд. Щоб була якась динаміка, щоб вона міцніше тримала глядача.

Юлія Жмакіна, випусковий редактор служби новин "Нового каналу", репортер:

- Оскільки ми знаходились усередині подій як люди, що роблять новини, я дивилась на переглянуте не як на фільм. Вимоги до документального фільму - це абсолютно щось інше. Мусить бути інший рівень осмислення, інші підходи суто режисерські, художні. Тут ми бачимо розширений репортаж, серйозну роботу журналіста, який докладає дуже багато зусиль, щоб подати інформацію об’єктивно. Не дуже йому це вдається, тому що, я так розумію, працювала одна камера, тобто один журналіст. Були такі думки під час обговорення, що інший табір представлений у фільмі менше, але зрозуміло, що не тому, що журналіст цього не хотів, а тому, що це було неможливо. Дуже шкода, тому що на порядок вища була б якість продукту, якби ми побачили синхронізовані дії іншого табору.

Тобто, перш за все, я не називала б це фільмом - це зроблено "з колес", це задокументовано як розширений репортаж. І тут уже слід говорити про ряд суттєвих переваг того, що ми побачили: були задокументовано типові action, те, що часто не потрапляє у формат маленького новинного репортажу: грубість, жорстокість, те, що називається дією. Хоча, в принципі, я б цього хотіла ще більше бачити. Менше я б хотіла бачити якихось уривків з прес-конференції, тому що телебачення зачіпає саме цією дією.

Наразі, поява такого фільму - це дуже добре, тому що, виходячи з ситуації в медіа-просторі, ці події детально висвітлював лише "5 канал" зі зрозумілих причин. Хоча телеканали групи Пінчука - ICTV, СТБ, "Новий канал" - теж дещо в іншому руслі, ніж інші, показували події. Але я не думаю, що хтось із них підніметься до фільму чи такого спецрепортажу.

Валентина Доброта, журналістка телеканалу СТБ:

- Ви знаєте, на відміну від більшості журналістів, які вперше поїхали в Мукачево, я не вперше зіткнулася з мукачівськими виборами. Я сприймаю вже мукачівські вибори як щось рідне, своє. Це вже не просто вибори мукачівського голови, це вже боротьба між двома силами - "Нашою Україною" та СДПУ(о), які Закарпаття вважають своєю вотчиною. Ця боротьба за вплив затягнулася, її слід було закінчити ще влітку, на жаль, цього не сталось.

Щодо самого фільму – можна, я не буду його обговорювати? Єдине, що можу сказати, - мене радує, що там присутні дві точки зору. Я взагалі маю мужній характер, але коли я була там о 5 ранку 19 квітня, біля ратуші, я мало не розревілась - це було жахливо. Нехай комусь це не сподобається, але я бачила на власні очі, як депутати ламали держмайно і я бачила на власні очі, як десятеро міліціонерів ховалися за мою спину. І коли я їм із своєю колегою кажу: "Хлопці, нищать держмайно, ламають – ідіть, захищайте. Добре, ви не втручаєтесь у бійку між хлопцями і депутатами, але ламають держмайно". А вони пішли з-за наших спин, але вбік...

Усе-таки неадекватні дії були як з одного боку, так і з іншого, я бачу це вже вдруге на виборах. Насправді, найбільше шкода простих мукачівців, вони вже настільки заполітизовані і стомлені... Уявіть, що я йду в магазин, а там мене запитують: "А ви за кого? За Балогу чи за Нусера?" А я питаю: "Якщо за Нусера, то ви мені не продасте ковбасу?.."

Люди стомились від цього, і вони насправді голосували за Балогу не через те, що він їм подобається, а через те, що їх змучила ситуація в цьому місті. А Балога - він дійсно лідер, і в нього є харизма. Вони лише через це голосували за нього, щоб покінчити з дестабілізацією в місті.

Олександр Черненко, прес-секретар Комітету виборців України:

- Власне, я так само як журналіст був там. І дискусія, яка виникла зараз на обговоренні, була на такому рівні: ті, хто бачив події, говорили з тими, хто їх не бачив. Фільм прекрасно передав різні позиції, але він не передав атмосфери того напруження, загострення, яке переживали учасники подій. Очевидно, творці фільму не ставили цього за мету... Добре, що цей фільм з’явився. Судячи з того, як ці події висвітлювали майже всі загальнонаціональні телеканали, було б добре, якби цей фільм побачило більше людей, які не користуються Інтернетом, в яких немає "5 каналу". Вони б побачили те, що відбувалося НАСПРАВДІ. Це перша спроба такого продукту від Медіа-центру „Кандидат”, перший експромт, то слід сказати, що цей млинець не вийшов глевким.

Дмитро Крикун, керівник прес-центру Медіа-центру „Кандидат”, продюсер фільму:

- Наш фільм, зрозуміло, не досконалий. У нас було обмаль часу, обмаль ресурсів для того, щоб його робити. Але ми розповіли про дуже важливе: що під час виборів у Мукачевому відбувалося насильство, спровоковане владою. Сподіваюсь, що наш фільм побачать інші люди, ми вже почали тиражувати його. Можливо, його покаже якийсь канал, ми розішлемо його нашим регіональним партнерам, а це майже 50 телерадіокомпаній.

Найбільше мене вразило те, що народ був усунутим від подій у Мукачевому. Демократія народилась не вчора і народилась вона не в Україні, але мені видавалось, що наша країна рухається в бік створення такої держави. Та коли громада позбавлена можливості зробити свій політичний вибір, вибір свого майбутнього – це не є демократією.

Записала Регіна Дацюк, для "Детектор медіа"

Від „Детектор медіа”: Перші відгуки на фільм „Місто без голови” – і критичні, і схвальні – засвідчили головне: картина знята про дуже значущі події, значущі для майбутнього всієї України. І картина нікого не залишає байдужим. Та постає головне питання: ЧОМУ подібні роботи не може бачити загальнонаціональний глядач? Інформаційна монополія влади не дає можливості народу України мати адекватне уявлення про те, що відбувається. І тільки незалежні мовники можуть хоча б якоюсь мірою цю монополію зламати. Та чи не замало в них сил?