Це, швидше, був черговий робочий крок у нелегкій діяльності зі створення певного професійного дискурсу в журналістському середовищі. Саме так – крок за кроком - доводиться долати упередження і "шкідливі звички" українських журналістів, вироблені роками праці в системі, принципово не зацікавленій у чесній, достовірній і якісній інформації.

Жорстка цензура влади і власників ЗМІ, їхні постійні намагання закріпити за журналістами роль "слухняних солдатів" інформаційних воєн не минули марно.

Давно стала очевидною необхідність формування нової, паралельної до нинішньої офіційної, схеми стосунків в інформаційній сфері, котра як основні інституційні елементи включала б у себе:

- потужне "лобі" в законодавчій, а по можливості, і у виконавчій гілках влади, що за визначенням спирається на опозиційні політичні сили;

- об’єднання зусиль організацій "третього сектору", що займаються проблемами медіа;

- активізація процесу професійної "корпоратизації" журналістського середовища, подальшого розвитку журналістських профспілок .

Поява такої альтернативної інституційної схеми, на підтримку якої можуть розраховувати і журналісти, і ті з власників ЗМІ, які не згодні працювати в рамках Єдиної Дезінформаційної Системи, – це, мабуть, найголовніший результат, досягнутий за минулий рік спільними зусиллями парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації, громадських організацій та самих журналістів.

Журналістські форуми теж є елементами цієї схеми - передусім як можливість відкритого публічного обговорення успіхів та помилок, можливість артикуляції нових викликів, які виникають перед журналістами та ЗМІ, і спроб виробити адекватні відповіді на них.

Нинішній Форум був особливим з тієї точки зору, що на ньому йшлося про можливі превентивні заходи, які могли хоча б якимось чином протидіяти передвиборному тиску на ЗМІ.

На жаль, за великим рахунком, запропоновані резолюцією нинішнього Форуму журналістів заходи і вимоги засвідчили, що особливого поступу у взаєминах українських ЗМІ із владою досягти не вдалося. Про це досить промовисто свідчать: - пропозиція Президенту припинити "практику застосування адміністрацією Президента незаконних методів впливу на засоби масової інформації та журналістів, зокрема розповсюдження серед керівників засобів масової інформації усних та письмових інструкцій щодо обмеження представлення окремих політичних діячів, рекомендацій щодо змісту інформаційних повідомлень та їх коментарів, а також поширення версій того, яким чином, з якими формулюваннями і в якій тональності засоби масової інформації мають висвітлювати події і проблеми";



- пропозиція до Кабміну "вжити заходів для безперешкодного доступу та отримання в органах центральної та місцевої влади інформації, необхідної журналістам для виконання своїх професійних обов’язків, а також заходів для припинення перевірок відповідними органами виконавчої влади і державними установами засобів масової інформації у період виборчої кампанії";



- вимога до силовиків "поінформувати громадськість на пленарному засіданні Верховної Ради України про результати розслідування резонансних справ застосування насильства до журналістів, зокрема справ Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова".



У прийнятих на Форумі "Принципах діяльності ЗМІ в передвиборний період" власники та менеджери засобів масової інформації, що підтримали ці принципи, зобов‘язалися забезпечити створення та поширення програм, що передбачають дискусію учасників виборчого процесу в прямому ефірі або режимі прямого ефіру; не втручатись у редакційну політику та не обмежувати творчу свободу журналістів.

Журналісти, у свою чергу, зобов‘язалися поважати приватне життя учасників виборчої кампанії; не поширювати необґрунтовані звинувачення, а також недостовірні твердження, що принижують честь та гідність учасників виборчої кампанії.



Поки журналістська громада черговий раз продемонструвала відданість цивілізованим принципам у відстоюванні власної професійної гідності, з боку опонентів спостережено зовсім інші підходи.

Симптоми радикалізації дій влади стосовно опозиційних сил, а також посилення пресингу на мас-медіа, чітко проявились у резонансних подіях у Донецьку, Сумах, Симферополі та, відповідно, в їх висвітленні центральними та регіональними ЗМІ. Уже цими вихідними, задля нейтралізації Віктора Ющенка, у Криму робилися певні кроки, спрямовані на розпалювання суперечностей між кримськими татарами та проросійськи налаштованими прихильниками комуністичної ідеї.

Схожі спроби зіткнути лобами нацменшини здійснюються у Львові.

Такі „дрібниці”, як проплачені пікети нібито „протестуючих”, „їжаки” для пробивання коліс на шляху пересування лідера „НУ”, – стали вже звичними.

Як бачимо, висновки „Детектор медіа” про те, що нинішня керівна еліта у боротьбі за владу зневажить фундаментальні національні інтереси, знаходять усе нові і нові підтвердження.

Що ж до того, як саме буде здійснюватися інформаційне забезпечення провокацій та інформблокада опозиційних сил, то про це можна було судити навіть з того, яким чином, наприклад, було подано інформацію про Форум журналістів у телевізійних новинах.

Попри те, що на відкритті Форуму були присутні з десяток телекамер майже з усіх каналів, лише новини "5-го каналу" розповіли про цю подію детальніше та запросили на інтерв’ю голову парламентського комітету з питань свободи слова Миколу Томенка – одного з ініціаторів Форуму. З повідомлень "Тоніса" та ICTV можна було зрозуміти лише те, що в Україну приїхала доповідач ПАРЄ по Україні пані Ханна Северінсен. І навіть почути, як вона сказала, що цензура все ще продовжує існувати в Україні. Але зрозуміти, де саме вона про це сказала, було неможливо. При цьому автор репортажу на "Тонісі" чомусь прийшов до висновку, що "не весь час до виборів Європа спостерігатиме за тим, як у нас дотримуються свободи слова". Хоч тут же наведена фраза самої Северінсен спростувала цей висновок: Ханне СЕВЕРІНСЕН, співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ по Україні: "Ми будемо продовжувати спостереження, принаймні, до того часу, коли на наступних президентських виборах Україна покаже, що здатна проводити вільні і чесні вибори".



Втім, цей невеличкий ляп можна сприйняти як елементарну помилку автора сюжету.

Насправді, головна проблема полягає в тому, що чим ближче надходить дата президентських виборів, тим менше влада переймається (як це було ще не так давно) витонченістю і винахідливістю власних маніпуляцій. Донецько-сумські "спецоперації" проти "НУ" склепано на рівні відвертих провокаторів, яким уже не до того, щоб маскувати власні кроки чи прораховувати більш-менш віддалені наслідки власної "діяльності".

Те ж саме стосується й інформаційної сфери. Поступово – якщо оцінювати якість висвітлення політичних подій - відпадає необхідність у, скажемо так, фахових маніпуляторах, і вся робота проти опозиції зводиться, з одного боку, до примітивного інформаційного кілерства, з другого – до "глухої" інформаційної блокади опозиціонерів – ще жорсткішої, ніж це було досьогодні, і з використанням усього доступного арсеналу методів тиску на медіа.

Щодо кілерства, то його зразки вже можна без проблем відшукати не тільки на телеекрані, а й на газетних шпальтах. Для прикладу, днями відкрив номер "Известия - Украина" від 11 листопада. А в ньому - стаття якогось Юрія Нехорошева під гучним заголовком "Коммунисты призывают Ющенко сдаться". Виявилось, що чималий шмат газетної площі відведено під "одкровення" лідера напівміфічної "комуністичної партії робітників і селян" (КПРС) Володимира Мойсеєнка (на минулих парламентських виборах набрала аж 0, 41 (!) відсотка голосів). Навряд чи потребують коментарів наступні пасажі екс-нардепа: "Население Донбасса прекрасно понимает, что его нынешнее плачевное социально-экономическое положение напрямую связано с теми экономическими реформами, которые проводили Ющенко, Пинзеник и им подобные ", або про те, що на Львівщині, мовляв, "есть небольшая категория людей, проникшаяся националистической идеей, их единицы. Националистическая идея в Украине умирает".

А чого вартий "висновок" автора тексту пана Нехорошева (щоб можна було оцінити "вишуканість" задуму і логіку, наведу велику цитату): "...вряд ли кто-то в нашей стране с уверенностью скажет, что во время выборов в Донецкой, Луганской областях, на Юге Украины и в Крыму Ющенко наберет хотя бы 5%. Еще один вояж, подобный совершенному на Хеллоуин в Донецк, и эта цифра имеет шанс уменьшиться, как минимум, вдвое. А вот союз левых, к созданию которого призывают лидеры КПРС, войдут ли они туда или же нет, - будет последним гвоздем в политический гроб "Нашей Украины".



Ось такий (а то й "крутіший") рівень "професійності", судячи з усього, очікує читачів та глядачів під час наступної виборчої кампанії. (Цікаво, до речі, чи знають в оригінальних "Известиях", якої якості і етичного рівня "тексти" виходять в Києві під шанованим логотипом? В Україні жорстка зорієнтованість української версії „Известий” на об’єднаних есдеків усім відома давно).

Не виключено, правда, що якісне падіння навіть маніпулятивних матеріалів є побічним наслідком того, що багато хто з фахових журналістів самоусувається від виконання "заказняків". А ті, хто продовжують „працювати”, плюють на фаховість та роблять тупо так, „як замовили” політичні хазяї. Мовляв, хочете як „тупий та ще тупіший” – нема проблем, зробимо. Відповідно, не тільки професійна журналістика, а й більш-менш професійна маніпуляція стають ну дуже рідкісними гостями у наших ЗМІ. На зміну приходить халтура, "трешева", себто "смітникова", журналістика, яка не гребує відвертою брехнею та різного роду провокаціями. А тим часом Президент, як кажуть, "на голубом глазу", розповідає історії про відсутність "темників", закликаючи у свідки... одного з їх головних виконавців. І кому розповідає – тим самим журналістам, які щодня мають з цими „темниками” справу!

На жаль, хоча занепокоєння прийдешніми серйозними проблемами у передвиборчий період звучало мало не в кожному виступі учасників того ж таки Форуму журналістів, однак до вироблення конкретних кроків з нейтралізації дій влади, зокрема в інформаційній сфері, справа не дійшла. Адже наведених вище, адекватних для демократичного суспільства заходів, може виявитись недостатньо. Між тим, можна припустити, що одним із дієвих, хоч і не надто оригінальних заходів, могла б стати консолідація представників творчої, наукової інтелігенції з недевальвованим громадським авторитетом і задеклароване ними застереження - і владі, і політикам – від безвідповідального застосування провокаційних політичних та інформаційних технологій.

Яким чином можуть розвиватися події, коли всі легальні способи протистояння інформаційному і адміністративному "беспрєдєлу" буде вичерпано? Один із варіантів відповіді на це запитання запропонував голова парламентського комітету з питань свободи слова, виступаючи на "5-у каналі":

Томенко: "Звичайно, в нас не повинно бути ілюзій у тому, що нас чекає дуже жорстке випробування. І я переконаний - якщо влада піде на ті кроки, які зараз вона готує, то ми повинні чесно і відверто сказати цій владі, що в нас не буде іншого виходу, як вивести людей на вулицю і забезпечити демократичні вибори".