У радянські часи виборчий процес зводився до забезпечення належної явки. За кого голосувати, ясна річ, не треба було уточнювати, зате мусили вигадувати стимули, аби оголошення заздалегідь відомого волевиявлення народу не відбувалося без участі його самого. Схоже, ситуація, що складається в сьогоднішній Україні, не сильно відрізняється, хіба що більше галасують люди, які так жити вже не бажають. Розучились боятися, паршиві.

Днями дізналися про чергову спробу спецслужби докопатися до цілком доступної інформації, тобто про «збір інформації» в наляканої консьєржки в під'їзді, де мешкає директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар. Своїми візитами, «бесідами» та перевірками співпрацівники СБУ справді не тягнуть навіть на досить обмежених, проте успішних чекістів, на кшталт Путіна.

Зрозуміло, що інформація тут ні до чого. Важливо, аби всі знали, що стежать. Щоби й інші трохи побоювалися. Адже можуть кипу неприємностей влаштувати, як, власне, й роблять, спільно з податківцями у відношенні до опозиційної ТРК «Чорноморка». Не кажучи вже про затримання та порушення кримінальної справи проти історика Руслана Забілого, що завдало незмірної шкоди репутації держави та самої влади.

Все кострубато й безглуздо, але здається, про ляпи говорити немає підстав. Адже активно збирають інформацію не тільки в СБУ. Й не доводиться сумніватися в меті цього збору та ймовірних наслідках для наступних виборів та долі демократичних процесів, хоч якими б різноманітними засоби збору не були.

Про надісланий Адміністрацією президента «паспорт району» вперше повідомили в липні львівська газета «Високий замок» та харківська «Главное». У вересні під назвою «Влада активно готується до виборів і збирає інформацію про всіх» УГСПЛ оприлюднила сам документ, який мало бути створено до 9 липня 2010 року, а потім щоквартально оновлювано.

Збирається інформація щодо керівників усіх підприємств, усіх органів влади в регіоні: органів місцевого самоврядування, міліції, прокуратури, судів тощо. Вельми специфічна інформація.

«Я був шокований кінцевими пунктами цього опитування, - розповідає кореспонденту "Високого Замку" заступник директора однієї з фірм у Миколаївському районі. - Від нас вимагали повідомити партійність керівника, його політичну орієнтацію, "ступінь впливовості на електорат". А ще - вказати, за кого наш шеф голосував на президентських виборах 2010 року. А загадковий пункт про "можливість співпраці", де треба було проставити знаки "+", "-", нагадало кадебістську практику вербування агентів. Цікаво було б знати: якщо ми голосували "не за того" кандидата, то що за це нам тепер буде? Нагрянуть податкова, КРУ, СБУ? Нам влаштують "виховну годину", пустять за вітром наш бізнес?»

Коли читаєш остатні три рубрики цього документу, що свідчать як про бажання встановити контроль над країною, так і про повну необізнаність із демократією, напрошується не тільки це цілком слушне запитання.

Ще одну «ініціативу» для інформування Адміністрації президента Харківська правозахисна група оприлюднила в квітні. Відповідно до наказу «Про призначення відповідальних за надання інформації» управління освіти Святошинської районної в КМДА, в кожному навчальному закладі має бути призначено відповідальних за надання інформації про суспільно-політичні та резонансні події в місті та районах. Що це за інформація - невідомо. Цікавим є те, що за лічені дні після оприлюднення наказ скасували. Як кому, але мені не вдасться позбутися підозри, що цього не було би без публікації й що в інших районах призначені ударники бойко збирають інформацію про вчителів, батьків та ін.

11 червня прес-служба президента заперечила свою причетність до такого збирання: «Ініціатива представників київської влади, які займаються питаннями освіти, є недолугою і нікому не потрібною самодіяльністю». Щодо першого повідомлення про «паспорт регіону» стверджували приблизно те саме. Втім, та ж «ініціатива» тоді мала би спасти на думку керівникам держадміністрацій в різних областях країни, а навіть для одностайної владної команди це вже надмірне напруження мізків.

Як, власне, напружують і спонтанні ляпи самодіяльних співпрацівників СБУ та безліч начебто спонтанних ініціатив окремих даішників в усіх областях України з перешкоджання опозиційним активістам у травні чи віруючим Київського патріархату в липні.

Кабмін теж кинувся забезпечувати поінформованість влади. Типова угода між співзасновниками засобу масової інформації та редакцією, складена на виконання доручення Кабміну від 26 липня №45858/0/1-10, нібито націлена на забезпечення незалежності редакційної політики. Хай читач сам вирішить, про яку незалежність ідеться, коли: «У разі членства в політичній партії або будь-яких громадських організаціях редактор має письмово повідомити про це співзасновників та трудовий колектив редакції протягом місяця з дня набрання такого членства».

Чи Кабмін раніше подбав саме про незалежність, призначивши на посаду директора Першого національного Єгора Бенкендорфа? Чи про суцільний позитив у висвітленні діяльності влади, що - до відома політиків - ажніяк не рівнозначно?

Беззаперечним є внесок Першого національного в передвиборну кампанію, хоча інформуванням виборців це не назвеш. Інші слова спадають на думку під час інтенсивного годування матеріалами про забезпечення владою чесних виборів, вічним скигленням опозиції та при майже повній відсутності альтернативних думок. Коли для декого державний та провладний канал є синонімами, логічно, що застереження «Опори», Комітету виборців України (КВУ) чи Фонду демократичних ініціатив щодо суттєвих загроз демократичності виборчого процесу геть замовчують. Як і відкритий лист від чотирьох членів ЦВК від 23 вересня.

Вибори в демократичній країні можна вважати своєрідною умовою - робитимете хоча би задовільну частину того, що обіцяли, матимете й надалі нашу підтримку. Здавалось би, не така вже надмірна вимогливість, але владу, вочевидь, це не влаштовує. Все спрямовано на одне - на зміцнення контролю, приборкування, залякування чи просто замовчування голосів протесту.

P.S. У своєму останньому звіті КВУ закликає якнайбільшу кількість закордонних і міжнародних інституцій, дипломатичних представництв в Україні взяти участь у спостереженні за місцевими виборами. Розширену версію цього тексту, зокрема й інформацію про сформування Центральною виборчою комісією 15 вересня територіальних виборчих комісій (ТВК) і про те, що більшість у керівних органах ТВК отримали партії влади, направлено в ПАРЄ, відповідні комітети Європейського парламенту та дипломатичні представництва в Україні.