Саме відповідь на це питання намагалися дати політики, депутати, , медіа-експерти та журналісти на громадських слуханнях 1 квітня 2005 року. Ці слухання, за словами Миколи Томенка, віце-президента з гуманітарних питань, „дозволять узгодити формат і підходи громадськості до даного питання, і дадуть змогу вийти на постанову на парламенських слуханнях” (останні, як відомо, відбудуться 13 квітня – «ТК»). „А факт голосування цього документу у парламенті буде відповіддю, чи є політична воля щодо створення СМ”, – зазначив президент НТКУ Тарас Стецьків. Тобто, треба думати, СМ „дамокловим мечем” звисатиме над головами тих, хто заприсягнувся творити демократію. Наталія Лигачова, голова правління ГО «Детектор медіа», вважає, що цілком реально пройти весь етап законодавчого забезпечення СМ у 2005 році, прийнявши на осінній сесії ВР відповідні законодавчі норми.

Усі присутні зійшлись також на тому, що СМ має створюватись на базі державних НТКУ та НРКУ. „Якщо існуватиме одночасно і державне , і суспільне мовлення, чи означатиме це, що державне ТБ є антисуспільним?”, - задала риторичне запитання шеф-редактор „Детектор медіа” Наталія Лигачова тим, хто відстоює таку модель, зазначавши, що суспільне мовлення саме і підкреслює у всьому світі одну з головних ознак демократії: слугування держави народу.

За словами Віталія Шевченка, члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення, „утримування і державного, і суспільного мовлення нагадуватиме звіра, що збирається наступати собі ж на ноги”. А президент НТКУ Тарас Стецьків зазначив, що ті, хто вмовляє нову владу відмовитись від суспільного мовлення аргументами про те, що таким чином, мовляв, в неї не залишиться важелів впливу на відображення своїх дій у ЗМІ, не враховують, що насправді „українська влада від свого показу на УТ-1 нічого доброго ніколи не мала”.

Однак вірогідний фундамент СМ, Національні теле- та радіокомпанії, потребують радикальних змін. І однією з найактуальніших з них є відмова від статусу держслужбовців для тих, хто працює на Першому національному телеканалі, - зазначив Микола Томенко. З цим погодився і Тарас Стецьків, наголосивши на тому, що „статус дер службовців, з їх відомою усім малою зарплатнею, стимулює у співробітників бажання мати „ліві прибутки”, а „НТКУ не може існувати і як бюджетна установа, і як підприємство одночасно, це суперечить законодавству України”.

Отже, наріжними питаннями є форма власності та фінансування Суспільного мовлення.

Тарас Стецьків вважає, що вже зараз НТКУ має, нарешті, отримати всі права держпідприємства (нагадаємо, що за це боролися і його попередники на цій посаді – «ТК»), отримувати гроші лише на держзамовлення, а для іншої діяльності заробляти кошти самій.

В той же час, багато хто з членів Коаліції громадських організацій «Суспільне мовлення» вважає, що рекламною діяльністю майбутнє суспільне мовлення займатися не має. Підтримують їх і деякі топ-менеджери. Наприклад, генеральний директор каналу ICTV Олександр Богуцький підкреслив: „Реклама знищить СМ”. А Олександр Чекмишев, президент Комітету «Рівність можливостей», навів дані соціологічного опитування, яке проводила ГО «Українське демократичне коло”. За цими даними, 75% громадян не хотіли б бачити на суспільному телебаченні рекламу. Чекмишев наголосив: „Будь-яка реклама вплине на те, що під виглядом СМ створюватиметься ще один комерційний канал. Реклама у будь-якому вигляді – це цілковита залежність від рекламодавця, а не споживача”. Але й були інші думки. Зокрема, за словами Олександра Ленгауера, організація «СЕС-Україна», „одним з джерел фінансувуання СМ має стати політична реклама, яка й так має бути присутня на ТБ”. Наталія Лигачова зазначила, що на початковому етапі на суспільному мовленні можлива „обмежена реклама”.

Одним з можливих джерел фінансування СМ є, на думку багатьох учасників громадських слухань, абонентна плата. З вуст доповідачів неодноразово звучала цифра 2-3 грн на місяць. Олександр Чекмишев навів ті ж такі дані опитування громадської організації„Українське демократичне коло”, за якими 45% опитаних громадян готові сплачувати за СМ від 1 до 5 гривень. А Юрій Захарченко, директор ТРК „Київ” зауважив: „Абонентна плата 2 гривні на місяць - не такі вже великі гроші, щоб у суспільстві з”явилась напруга”. Однак у опонентів такої думки виникали сумніви щодо того, чи зможуть отримані кошти забезпечити розвиток якісного телеканалу. Голова Нової профспілки НТКУ Мар”яна Ангелова зазначила: „Нічого з нічого не буває”.

Щоб платити - треба знати: за що, бо хто ж купуватиме „кота в мішку”? Багато доповідачів наголошували на тому, що громадяни в більшості своїй не розуміють, що таке СМ і як воно відображатиме їхні потреби. Зокрема, народний депутат Володимир Яворівський наголосив: „Треба пояснити суспільству, що за СМ не буде стояти ні Пінчук, ні Медведчук, ні держава, а лише самі громадяни”. „Саме тому необхідно проводити роз”яснювальну роботу. Людям треба давати зрозуміти, що за СМ треба платити”,- зауважив Ігор Жданов, експерт Центру Розумкова.

Дискусійн було питання державного фінансування суспільного мовлення. Зокрема, Наталія Лигачова наголосила: „Важливо не те, хто фінансує, а хто контролює. Фінансування СМ через окрему строку бюджету – це і є майже та сама абонентна плата, яка використовується у багатьох країнах, але не є, фактично, абонентною платою у чистому вигляді, бо знімається не за отримані послуги, а по самому лише факту наявності телерадіоприймачів». А для того, щоб унеможливити «ручне керування» суспільними мовниками через фінансування, на думку Н.Лигачової, треба прив”язати показники бюджету СМ до визначених джерел фінансування”.

А от народний депутат Борис Беспалий назвав „пряме бюджетне фінансування елементом тоталітаризму, що нічого, крім шкоди, не принесе”. Однак майже всі присутні на слуханнях погодились з тим, що на перехідному етапі бюджетне фінансування є необхідним.

А Юрій Захарченко запропонував ще одне джерело фінансування СМ: „Хотілося б отримувати від комерційних каналів певний відсоток їх доходів від реклами. Оскільки СМ не конкуруватиме з комерційними каналами за рекламодавців”. На цю пропозицію Олександ Богуцький погодився: „Ми готові платити певний відсоток”.

Наступним питанням дискусії постало законодавче врегулювання проблем творення СМ.

Тарас Шевченко, Інститут медіа права, навів три пункти гарантування незалежності СМ: „По-перше, в новому законі має бути закладене правило, за яким СМ має бути незалежним від держави. Наприклад, журналісти СМ мають знати, що вони не висвітлюють діяльність Президента, а інформують про його діяльність. По-друге, закон про СМ в Україні має бути достатньо детальним. І, по-трете, закон має прозоро врегульовувати механізм призначення керівництва СМ».

Про новий закон щодо СМ говорили й депутати. Зокрема, Володимир Яворівський з запалом обіцяв: „Я зроблю все, щоб ми мали нормальний закон про СМ”.

Ігор Курус, керівник оргвідділу Нацради з питань ТБ та РМ, звернув увагу і на інші зміни у законодавстві про ЗМІ: „Влада боїться, що коли вона «відпустить» НТКУ, інші канали почнуть її „мочити”. Тому треба, щоб влада не боялась. В законодавстві мають бути запобіжники проти наклепів та інформаційних війн. Коли не працюють етичні норми, мають працювати правові”.

Широку дискусію викликали засоби управління та громадського контролю суспільним мовленням.

За словами Тетяни Лебедевої, члена Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення, найбільш оптимальною організаційно правовою формою СМ є „ державна установа”, оскільки лише за такою формою засновник не матиме НІЯКОГО права втручатись в діяльність суспільних мовників після заснування. „В законі про СМ має передбачатись, що держава делегує свої повноваження Громадській раді”, - зазначила юрист Незалежної асоціації мовників Ольга Большакова.

Т.Лебедева повідомила, що члени коаліції СМ пропонують створення трирівневої управлінської структури, яка складатиметься з Наглядової ради, Адміністративної ради, Дирекції: „Серед основних повноважень Наглядової ради є громадський контроль за діяльністю СМ, призначення та звільнення генерального директора, ведення стратегічного управління, щорічне затвердження програмної концепції, бюджету, звітів, складу дирекції. До складу Наглядової ради входять 30 осіб, 15 з котрих призначаються парламентом, інші 15 обираються за жеребкуванням. До тієї частини ради, що обирається жеребкуванням, мають входити видатні громадські діячі. До повноважень Адміністративної Ради, яка складається з 17 членів, входить призначення та звільнення членів дирекції, моніторинг дотримання програмної політики СМ, розгляд скарг та звернень громадян. Склад Адміністративної ради визначається у відповідності до квот за призначенням органу, що висунув кандидата – представники ВР, Президента, верховного чи Конституційного судів. Три-п”ять представників громадських організацій у сфері медіа, які активно працюють у сфері медіа не менш, ніж три роки, обираються до Ради на основі жеребкування. Поточне управління діяльністю суспільного мовника здійснюється Дирекцією.” За словами Большакової, жеребкування має проводитись відомою аудиторською фірмою.

Втім, питання визначення членів Нацради та Адміністративної рад від громадськості саме за допомогою викликало неоднозначну реакцію у присутніх і явно має ще бути остаточно проаналізованим.

Багато питань до майбутньої системи СМ виникало у представників регіональних ЗМІ. Як зазначив В”ячеслав Новіков, генеральний директор харківської ОДТРК, „Київ не представить всі регіони. Якщо і буде створене ідеальне СМ на базі НТКУ (що теж не факт), що буде на місці обласних ТРК?”. А Олег Животовський, ТА „Кипарис” (Кременчук) , запропонував включити в систему СМ і обласні телекомпанії : „В регіонах люди теж мріють, що колись з”явиться незалежний телеканал, який даватиме об”єктивну інформацію. Але люди в регіонах хочуть бачити свої проблеми”.

Після обговорення, за результатами громадських слухань була прийнята Резолюція. Її текст читайте тут.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ "Детектор медіа" публікує за підтримки МВФ "Відродження"