Підготовлено робочою групою з розробки редакційних принципів суспільних телерадіомовників в рамках коаліції громадських організацій «Суспільне мовлення» (за підтримки Міжнародного Фонду "Відродження").

До складу робочої групи увійшли спеціалісти в галузі медіа:

1. Ігор Куляс, керівник ТБ-відділу МЦ «Кандидат» (МГО«Інтерньюз-Україна»), тренер з новинної журналістики

2. Наталя Лигачова, шеф-редактор інтернет-сайту та журналу «Детектор медіа», ГО «Детектор медіа» 3. Дмитро Крикун, керівник прес-центру МЦ «Кандидат» (МГО«Інтерньюз-Україна»), 4. Ірина Чемерис, голова правління ГО «Інститут «Республіка»

5. Олександр Чекмишев, заступник директора Інституту журналістики, президент Асоціації «Рівність можливостей»

6. Сергій Дацюк, незалежний медіа-експерт

7. Катерина Лебедєва, журналіст, 5 канал 8. Ю.Жмакіна, незалежний журналіст

Робоча група висловлює також подяку Віктору Коваленко, першому заступнику головного редактора "Радіо-ЕРА" ФM, багато пропозицій якого були враховані у кінцевому варіанті проекту Засад.

Передмова: У пропонованому документі враховано більшість пропозицій, запропонованих членами робочої групи та іншими фахівцями. Деякі пропозиції залишаються відкритими. Зокрема, пропозиції заступника головного редактора Радіо «ЕРА-FM» Віктора Коваленка щодо доповнень до 3-ї частини документу "Спільне створення інформаційних матеріалів" і щодо доповнення документу ще однією частиною "Кваліфікація співробітників інформаційних редакцій Громадського мовлення і підвищення кваліфікації". Ці пропозиції цілком можуть бути додані в майбутньому в разі детальної розробки таких розділів.

Проект "Засад", навіть у його остаточному вигляді, зрештою залишається лише проектом. У будь-якому разі цей документ може стати "правилами гри" лише у майбутньому і лише після його затвердження Наглядовою Радою чи іншим органом, компетенція якого буде визначена майбутнім законом про Громадське мовлення. Значення документу полягає в тому, що в разі початку процесу заснування Громадського мовлення наглядовий орган вже матиме до затвердження сучасний і системний програмовий документ для інформаційних редакцій.

Разом з тим, проект редакційного кодексу вже сьогодні цілком може бути взятий на озброєння будь-якою інформаційною редакцією електронних медіа. Це – ті прості правила, які допомогли б журналістам, менеджменту і власникам медіа вибудовувати свої робочі відносини на цивілізованих демократичних засадах, а глядачам/слухачам цих медіа – отримувати якісну, достовірну, збалансовану інформацію. Проект, запропонований робочою групою, цілком може бути взятий на озброєння і нинішнім НТКУ. Це лише питання наполегливості колективу інформаційної служби компанії і політичної волі нових її керівників.

ЗМІСТ:

Вступ. ЗАСАДНИЧІ МОМЕНТИ

Частина I. ОСНОВНІ СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

1. Оперативність подачі інформації

1.1. Суть оперативної подачі інформації

1.2. Вимоги до співробітників щодо оперативності

1.3. Використання слів “сьогодні”, “учора”

1.4. Застереження щодо нехтування іншими стандартами задля оперативності

1.5. Застереження щодо штучного створення оперативності

2. Точність подачі інформації

2.1. Суть точної подачі інформації

2.2. Вимоги до співробітників щодо точності

2.3. Інформація, яку слід перевіряти особливо ретельно

2.4. Використання аудіо- та відеоархіву

2.5. Помилки редакції та їх спростування

3. Достовірність поданої інформації

3.1. Суть достовірності подачі інформації

3.2. Репортер на місці події

3.3. Анонімні джерела інформації

3.4. Інформаційні агентства та ЗМІ

3.5. Правила оприлюднення даних соціологічних досліджень

3.6. Застереження щодо інформації з Інтернету

4. Збалансованість подачі інформації

4.1. Суть збалансованої подачі інформації

4.2. Вимоги до співробітників щодо збалансованої подачі інформації

4.3. Відмова від коментаря

4.4. Вимоги до формату подачі конфліктних чи спірних питань

4.5. Висвітлення акцій протесту

4.6. Використання бліц-опитувань

4.7. Безпідставні узагальнення

4.8. Баланс позитиву та негативу в новинах

5. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок

5.1. Подача фактів, а не журналістських коментарів

5.2. Вимоги щодо уникнення журналістами суб’єктиву

5.3. Оцінювальна лексика

5.4. Допустимий рівень аналітики в новинах

5.5. Коментарі та оцінки в авторських програмах

6. Повнота подачі інформації

6.1. Основний зміст новини

6.2. Складові, які містить повна новина

7. Простота подачі інформації

7.1. Простота мови і зрозумілість зображення

7.2. Подача цифр

7.3. Уніфікація понять

7.4. Використання дат

Резюме

Частина II. ЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ РОБОТИ ГРОМАДСЬКОГО МОВЛЕННЯ

1. Відмова від шокуючих чи шкідливих для суспільної моралі матеріалів

2. Повага до приватного життя

3. Неупередженість до обвинувачених

4. Оприлюднення імен та інших відомостей про жертв злочину і постраждалих

5. Захист джерел інформації

6. Відмова від незаконних методів збирання і оприлюднення інформації

7. Придбання інформації

8. Відмова від плагіату

9. Відмова від дискримінації будь-кого за будь-якими ознаками

10. Відмова від хабарів

11. Матеріали, які стосуються неповнолітніх

12. Ембарго, оф рекордз

Резюме

Частина III. СТАНДАРТИ ВЗАЄМОДІЇ І СПІВПРАЦІ ТВОРЧИХ І ВИРОБНИЧИХ ПІДРОЗДІЛІВ ГРОМАДСЬКОГО МОВЛЕННЯ 1. Засади взаємовідносин у колективі

2. Принципи редагування журналістських матеріалів

3. Цензура

Вступ. ЗАСАДНИЧІ МОМЕНТИ

Громадське мовлення в усіх його підрозділах (телебачення, радіо та інтернет) створене українським суспільством і утримується коштом українського суспільства. Тому засадничим принципом його роботи є важлива суспільна функція, яку можна сформулювати у декількох вичерпних позиціях:

 Громадське мовлення має основною метою своєї діяльності правдиву, вчасну і докладну передачу суспільно-значимої інформації від її джерел до кожного члена суспільства,

 Громадське мовлення є місцем для публічної дискусії і для зворотнього зв’язку між різними інститутами та частинами суспільства,

 Громадське мовлення не обмежується захистом інтересів окремих політичних сил, окремих соціальних, національних, етнічних і расових груп, окремих бізнес-груп, окремих релігійних громад, а дбає про загальний інтерес українського суспільства і кожного його індивіда – мати вдосталь високоякісної інформації про те, що відбувається, задля прийняття виважених, усвідомлених повсякденних рішень кожним членом суспільства, незалежно від партійної, національної, етнічної приналежності, соціального статусу, достатку, місця мешкання, роду занять, віросповідання, статі тощо,

 за рахунок дотримання Засад редакційної політики, Громадське мовлення подає будь-яку інформацію безсторонньо і неупереджено,  Громадське мовлення, крім вищезазначеного, має на меті відігравати роль професійного журналістського еталону в інформаційному просторі України і бути запобіжником щодо спроб влади, бізнесу чи інших впливових інституцій здійснювати будь-яку незаконну цензуру в окремих засобах масової інформації, чи в усьому інформаційному просторі України.

У роботі Громадське мовлення виходить з того, що за будь-яких обставин не дає жодних переваг:

 політичним партіям і рухам,

 фракціям парламенту, обласних, міських та районних рад,

 Президенту, його канцелярії, Кабінету Міністрів України, обласним, міським та районним держадміністраціям,

 профспілкам та громадським організаціям,

 релігійним громадам,

 бізнес-групам та окремим бізнес-структурам,

 об’єднанням громадян та окремим громадянам.

У висвітленні будь-якого питання Громадське мовлення виходить з безумовного і педантичного дотримання:

 Конституції України,

 чинного законодавства,

 норм міжнародного права, які визнано державою Україна,

 цих Засад редакційної політики, затверджених Наглядовою Радою Громадського мовлення,

У висвітленні будь-якого питання Громадське мовлення, крім цих Засад редакційної політики, також може керуватися рекомендаціями і ухвалами міжнародних правозахисних і журналістських організацій. Рішення про застосування цих рекомендацій у кожному конкретному випадку ухвалює керівник інформаційної редакції за погодженням із президентом Громадського мовлення.

Громадське мовлення може, відповідно до положень Конституції України, чинного законодавства та норм міжнародного права, вводити у свою роботу певні послаблення або обмеження у зв'язку з нерядовими або надзвичайними (форс-мажорними) обставинами, як-от:

 масові заворушення, в тому числі в окремому регіоні країни,

 стихійні лиха,

 терористичні напади,

 оголошення жалоби, в тому числі в окремому регіоні країни,

 надзвичайні ситуації будь-якого штибу, в тому числі оголошення надзвичайного стану, в тому числі в окремому регіоні країни,

 оголошення воєнного стану і війна.

Поза тим Громадське мовлення залишає за собою право, незалежно від згаданих надзвичайних обставин, продовжувати інформувати суспільство про те, що відбувається в країні та поза її межами.

По завершенні форс-мажорної обставини або кожного з її періодів керівником інформаційної редакції має бути складено звіт про конкретні послаблення чи обмеження і подано до відома президенту Громадського мовлення та до відома всім членам Наглядової Ради.

Громадське мовлення категорично інформує наступні інституції:

 владу (законодавчу, виконавчу і судову) на всіх їх рівнях,

 бізнес (надвеликий, великий, середній та дрібний),

 національні, етнічні і расові групи,

 релігійні громади,

 профспілки та інші громадські організації, що добором висвітлюваної тематики, способами її висвітлення, вибором тих, хто озвучує думки, позиції чи коментує їх, Громадське мовлення займається незалежно від всіх згаданих груп. Це є питанням кваліфікації та ініціативи співробітників інформаційних служб Громадського мовлення. Водночас усі згадані інституції і окремі громадяни України мають право здійснювати контроль за тим, як у своїй роботі Громадське мовлення дотримується Конституції України, чинного законодавства і Засад редакційної політики.

Найважливішими цінностями, до яких за всіх згаданих умов прагне Громадське мовлення і кожен його співробітник, є:

 дотримання конституційних прав, свобод та обов'язків кожного громадянина,

 дотримання чинного законодавства органами влади всіх рівнів,

 забезпечення свободи слова,

 розбудова громадянського суспільства в Україні,

 розвиток України як держави.

Непорушним принципом роботи Громадського мовлення є такий, що інформаційні програми є чітко, ясно і недвозначно відокремленими від будь-якої (комерційної, політичної чи соціальної) реклами.

Головною цінністю Громадського мовлення є не власність, техніка, гроші чи архіви, а команда кваліфікованих професіоналів. Сила Громадського мовлення полягає у тому, що кожний без винятку його співробітник цілком усвідомлює і поділяє наріжні принципи і стандарти, викладені у цих Засадах.

Громадське мовлення підтримує і заохочує вільну думку і постійне вдосконалення кваліфікації своїх співробітників. Професійні навички, широта освіти, воля до дії і бажання бути корисним для суспільства, готовність у своїй роботі долати численні перешкоди - це ті риси, яких потребує від співробітників повсякденна робота в системі Громадського мовлення.

Інформаційні продукти Громадського мовлення базуються на неухильному дотриманні стандартів і етичних засад, викладених у цьому документі.

Частина I. ОСНОВНІ СТАНДАРТИ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-яка інформація, що пропонується Громадським мовленням телеглядачам, радіослухачам читачам і користувачам його Інтернет-ресурсів,, повинна безумовно відповідати таким стандартам новинної журналістики, як:

 оперативність,

 точність,

 достовірність,

 збалансованість,

 відокремлення фактів від коментарів та оцінок,

 повнота,

 простота.

1. ОПЕРАТИВНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Невчасно подана новина не є новиною!

1.1. СУТЬ ОПЕРАТИВНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-яка новина подається інформаційними редакціями Громадського мовлення у найближчому (або якщо це є необхідним - у екстреному) випуску новин. Громадське мовлення прагне до того, щоб будь-яку новину знаходити і повідомляти своїм користувачам раніше за інші засоби масової інформації.

При цьому новина подається у тому вигляді та форматі, який є досяжним на даний момент часу. В наступному випуску новина подається вже у більш повному вигляді, з новими подробицями, у розвитку, у більш складному форматі.

1.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ОПЕРАТИВНОСТІ

Задля досягнення оперативності інформаційні служби Громадського мовлення мають активно і раціонально використовувати ініціативу співробітників, технічний ресурс, робочі зв'язки і співробітництво з іншими мас-медіа. Всі співробітники інформаційних редакцій мають орієнтуватися у значущості тієї чи іншої новини, щоб своєчасно вносити корективи у попередні плани роботи і концентруватися на більш значущих темах. Для цього всі творчі співробітники інформаційних редакцій Громадського мовлення мають стежити не лише за подіями у сфері власної спеціалізації, але й цікавитися іншими суспільно-важливими темами.

1.3. ВИКОРИСТАННЯ СЛІВ "СЬОГОДНІ", "УЧОРА"

Слова “сьогодні” слід по можливості уникати, особливо у матеріалах у запису, що йдуть в ефір увечері, адже їх можуть повторити зранку колеги з ранкових програм. У підводках слово “сьогодні” має ретельно перевірятися редактором, щоб запобігти його надуживанню протягом певного випуску. Взагалі, кажучи про новини, можна вважати, що будь-яка новина (за нечисленними винятками), це те, що сталося саме сьогодні.

Слово “вчора” під час повідомлення новини краще взагалі не уживати, оскільки це створює враження, ніби новини подаються із запізненням. У таких випадках, новину або відкидають, якщо вона мало важлива, або чітко пояснюють глядачеві, що новину отримано із затримкою з поважних причин. У цих випадках слід віддавати перевагу формулюванню “як лише сьогодні стало відомо”.

Слово „вчора” може вживатися автором матеріалу, як елемент у тлі інформаційного матеріалу, коли його автор вважає за необхідне нагадати хронологію розвитку події і повніше представити її в контексті інших подій.

1.4. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО НЕХТУВАННЯ ІНШИМИ СТАНДАРТАМИ ЗАДЛЯ ОПЕРАТИВНОСТІ

Прагнення до оперативної подачі новини не повинно призводити до порушення будь-якого іншого зі стандартів Громадського мовлення. Особливо це стосується таких стандартів, як точність і достовірність.

Є неприпустимим задля оперативності подавати в ефір або викладати в інтернеті не перевірену належним чином інформацію.

1.5. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ШТУЧНОГО СТВОРЕННЯ ОПЕРАТИВНОСТІ

Інформаційні служби Громадського мовлення не створюють "штучну" оперативність лише за допомогою драматичної лексики ("Як щойно стало відомо..." тощо), або за рахунок видачі в ефір неперевіреної інформації, або тим більше робочих версій.

Девіз Громадського мовлення: "Ми розповідаємо про все першими!"

2. ТОЧНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Неточна інформація – це дезінформація!

2.1. СУТЬ ТОЧНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Факти, що їх подають користувачу інформаційні редакції Громадського мовлення, повинні точно відповідати реальним подіям чи даним. Будь-які висловлювання в ефірі Громадського телебачення чи радіо або на інтернет-ресурсах повинні цитуватися або переказуватися без спотворення первинного змісту.

Будь-яке поєднання відеоряду та інтершуму з журналістською начиткою, аудіоряду з журналістською начиткою, фото з текстом інтернет-повідомлення, не повинно спотворювати реальність і не може бути предметом маніпуляцій. В подіях, де головною є „картинка”, вона і має домінувати в подачі інформації: тобто коментуємо картинку, а не ілюструємо написаний текст. Відтак для таких подій (як, наприклад, кількість учасників масових акцій) „картинка” має бути всеохопною, а не фрагментарною.

2.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ТОЧНОСТІ

Будь-яка інформація, яку подають інформаційні редакції Громадського мовлення, повинна бути гарантовано точною, що вимагає серйозного, прискіпливого її збирання, обробки і подачі. Стандарт вимагає від співробітників докладати щоразу максимум зусиль для перевірки кожної інформації.

За точність інформації, яку подає Громадське мовлення, відповідає насамперед репортер. У оперативній ситуації, коли немає інших джерел, або неможливо знайти інші джерела, редактори повністю покладаються на те, що репортер докладно розібрався у своїй темі. Маючи суперечливі відомості від репортера та з інших джерел, редактори вживають заходів для з”ясування істини і, якщо це не вдається, дають дозвіл на оприлюднення інформації репортера. З цих причин, відповідальність за точність фактажу насамперед лежить саме на журналістові – авторі повідомлення.

При пошуку інформації, інформаційні редакції Громадського мовлення повинні докладати всіх можливих зусиль для того, щоб отримати її самостійно від першоджерела. І лише, якщо це неможливо, отримувати її від тих, хто в свою чергу отримав її від першоджерела.

Але попри те, що конкретну інформацію перевіряють ті, хто має це зробити за своїми посадовими обов'язками, точність має бути справою честі всієї редакції і кожного її співробітника. Тому кожний співробітник редакції може бути цілком незалежним додатковим "контролером точності" і докласти власної ініціативи до уточнення будь-якої інформації, яку редакція готує до оприлюднення.

Інформація, отримана від співробітників прес-служб, прес-секретарів, речників, пресс-аташе, які уповноважені робити заяви від органів влади, установ, організацій, партій, рухів, парламентських фракцій і груп, окремих народних депутатів чи політиків, розцінюється Громадським мовленням, як офіційна позиція останніх. Ця інформація оприлюднюється із обов”язковим зазначенням джерела, яке несе відповідальність за її точність.

Вимагаючи від своїх співробітників дотримання стандарту точності, Громадське мовлення нагадує їм, що будь-яка особа, що надає журналісту певну інформацію, може бути недостатньо компетентною, а може й свідомо подавати неякісну або неправдиву інформацію зі своєю корисливою метою. Тому, повідомляти про подію, яку не бачили на власні очі відповідальні співробітники редакції, або ж про факти, відомі лише зі слів сторонньої особи, слід лише перевіривши їх щонайменше ще у двох джерелах інформації. Якщо йдеться лише про попередні дані і ця інформація є надзвичайно суспільно значимою, слід обов'язково загострювати увагу користувача Громадського мовлення на цій обставині. Таку інформацію можна давати лише у надзвичайних випадках!

У будь-якому разі, якщо у редакції є сумніви в точності певної інформації, а перевірити її з певних причин неможливо, від такої інформації слід відмовлятися, якою б цікавою вона не виглядала. І ще одне застереження: що більш сенсаційною чи скандальною виглядає інформація – то ретельнішою має бути її перевірка!

2.3. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ СЛІД ПЕРЕВІРЯТИ ОСОБЛИВО РЕТЕЛЬНО

Особливо ретельно слід перевіряти такі аспекти інформації:

 повідомлення про лихо з людськими жертвами, кількість жертв, постраждалими і зниклими без вісти у частині їхньої кількості,

 повідомлення про смерть конкретної людини, про списки загиблих чи пропалих без вісти,

 імена, прізвища і особові назви,

 цифри, особливо коли вони є принциповою частиною новини,

 виключні поняття, тобто усе, що починається зі слів "уперше", "востаннє", "безпрецедентно", "найбільший", "найменший" та подібним.

Особові імена і назви ретельно перевіряються зі словником, картою чи атласом - як вони пишуться у титрах і як вони вимовляються в ефірі. Якщо така перевірка є неможливою, слід консультуватися з фахівцями у галузі. Чим частіше вживана, або є ближчою до щоденного українського життя та чи інша географічна назва або ім'я, тим прискіпливіше треба перевіряти їх правопис і наголоси. Інформаційні редакції телеканалів та Інтернет-ресурсів Громадського мовлення мають також дбати про посилену – подвійну і потрійну - перевірку точності титрів і текстових повідомлень, де помилки стають особливо очевидними.

У текстах радіо та телепрограм цифри зазвичай бажано округляти, відповідно до правил арифметики, оскільки на слух складні цифри сприймаються важко. “Близько третини мільйону” краще за “325 тисяч”. “Понад два з половиною” краще за “дві цілих шість десятих”.

Кваліфікація та обізнаність у темі мають підказувати репортеру, ведучому чи редактору, коли цифру треба навести з десятими і сотими долями, а коли її можна дати, округливши до десятків мільйонів. Головний підхід тут - не втратити за рахунок округлення основний зміст новини.

Треба також чітко розрізняти "відсотки" та "відсоткові пункти". Приклад: політик А мав минулого місяця рейтинг 10 відсотків, цього місяця – 15. Це означає, що його рейтинг зріс на 5 відсоткових пунктів (або ж на 50 відсотків).

2.4. ВИКОРИСТАННЯ АУДІО- ТА ВІДЕОАРХІВУ

При використанні аудіо- та відеоархівних матеріалів слід недвозначно повідомляти слухачеві чи глядачеві новин, що цей матеріал є архівним. Єдиною беззастережною причиною використання архіву є аудіо- або відеозапис конкретної події чи розмови в минулому, для нагадування слухачам чи глядачам про “історію” питання.

2.5. ПОМИЛКИ РЕДАКЦІЇ ТА ЇХ СПРОСТУВАННЯ

У разі, якщо, попри всі належні перевірки, нова інформація свідчить про те, що попередній варіант інформації містив помилку, на виправленні цієї помилки редакція має недвозначно наголосити у найближчому випуску новин. Чим серйознішою є помилка, тим рішучіше її слід виправляти.

Якщо помилка є серйозною, крім найближчого інформаційного випуску, програми, слід повідомити про спростування також і у тому випуску, який виходить в ефір наступного дня у той же час, у який помилка вперше була оприлюднена в ефірі.

Виправляючи помилки, інформаційні редакції Громадського мовлення в такий спосіб підкреслюють, що дбають про точність інформації, а помилки припустилися без жодної корисливої мети.

Девіз Громадського мовлення: "Ми розповідаємо про все точно!"

3. ДОСТОВІРНІСТЬ ПОДАНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Недостовірна інформація – є лише чуткою або пліткою, може бути приводом до перевірки, але не більше!

3.1. СУТЬ ДОСТОВІРНОСТІ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Інформація, яку подає своїм користувачам Громадське мовлення, повинна завжди мати авторитетне джерело походження (у тому числі – авторитетне саме для конкретної новини).

Крім того, на джерела інформації служби Громадського мовлення мають посилатися чітко і недвозначно. Посилання на джерело інформації є для користувача Громадського мовлення єдиним доказом того, що йому розповідають про речі, які відбуваються насправді, а не про фантазії журналістів. Інформацію завжди слід отримувати з першоджерела (лише якщо це об'єктивно неможливо - з того джерела, яке стоїть найближче до оригіналу).

Що більш сенсаційна новина, то важливіше посилання на авторитетне джерело інформації! До будь-якої інформації слід ставитися зі зваженим скептицизмом.

3.2. РЕПОРТЕР НА МІСЦІ ПОДІЇ

Репортер Громадського мовлення працює на місці події (в тому числі робить прямі включення в ефір), або робить звідти репортаж чи створює інформаційне повідомлення. Це - власна інформація програми, джерелом інформації є сам репортер (першоджерелом, коли розповідає про пригоду, джерелом, коли переповідає розповідь ньюзмейкера).

Переповідаючи слова сторонньої особи, завжди слід зазначати спосіб спілкування („телефоном”, „ на прес-конференції”, „в інтерв'ю нашому кореспонденту”, „під час прямого включення”, „в студії” тощо).

Якщо репортер Громадського мовлення не бачив новини на власні очі і не чув на власні вуха, слід посилатися на те джерело, з якого він довідався про новину, але далі докласти зусиль до підтвердження і уточнення інформації з інших джерел.

3.3. АНОНІМНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

За чинним на момент ухвалення цієї редакції Засад українським законодавством журналіст і редакція мають право не розкривати своїх джерел інформації.

Інформацію з посиланням на анонімне джерело можна давати, коли збігаються такі обставини: інформація є суспільно значимою, джерело є безумовно компетентним стосовно характеру інформації, редакція переконана в добросовісності джерела, джерело з вагомих причин не хоче, щоб його ім’я було оприлюднене.

У таких випадках можна посилатися на:

 „авторитетні джерела”, тобто ті, які мають вплив на події, а не лише доступ до інформації,

 „офіційні джерела” або означені (наприклад, “з джерел, наближених до Міністерства оборони”), якщо вони мають доступ до інформації, передбачений їхніми службовими обов'язками,

 „поінформовані джерела”, тобто якщо вони просто мають доступ до інформації (таке посилання є найслабкішим).

До анонімних джерел слід також віднести випадки, коли людина погоджується на інтерв’ю, якщо її обличчя або фігура або голос не можуть бути впізнані. В разі, якщо інформація є суспільно значимою, таке інтерв’ю може бути розміщено в ефірі. Відповідальність за компетентність та добросовісність інтерв’юйованого повністю бере на себе автор матеріалу, або група авторів. Про особу інтерв’юйованого він повинен попередньо повідомити редактора.

Слід пам'ятати, що посилатися на анонімні джерела можна лише тоді, коли повідомляється про факти чи події, але НЕ МОЖНА цього робити, повідомляючи про коментарі чи думки!

Слід також пам'ятати, що, посилаючись на анонімне джерело, автор або група авторів, і інформаційна редакція беруть на себе повну відповідальність за достовірність і точність інформації. Тому посилатися на анонімне джерело можна лише у тому випадку, якщо інформаційна редакція повністю переконана в авторитетності цього джерела, але не має іншої змоги подати новину, крім як пославшись на анонімне джерело.

Рішення про допустимість посилання на авторитетне анонімне джерело ухвалює редактор. Репортер повинен поінформувати редактора щодо цього джерела.

У інформаційних випусках Громадського мовлення заборонено використовувати посилання „джерела повідомляють” (без зазначення характеру джерел), „як стало відомо”, “кажуть” і подібні. Не допустимими є також посилання „експерти вважають”, „спостерігачі зазначають”. У цих випадках слід чітко ідентифікувати експертів та спостерігачів.

3.4. ІНФОРМАЦІЙНІ АГЕНТСТВА ТА ЗМІ

Користуючись продукцією інформаційних агентств та засобів масової інформації, слід виходити з авторитетності цих джерел (стаж роботи на інформаційному ринку, дотримання стандартів журналістики, історія помилок та їх спростувань). Поза тим, слід пам'ятати, що в інформаційних агентствах та в засобах масової інформації також працюють люди, які можуть помилятися. Тож інформаційним редакціям Громадського мовлення все одно слід докладати власних зусиль до підтвердження і уточнення інформації. Якщо неможливо зробити це до найближчого випуску новин, то у наступному вже має йти інформація, підтверджена авторитетними джерелами для Громадського мовлення.

3.5. ПРАВИЛА ОПРИЛЮДНЕННЯ ДАНИХ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Особливо ретельними мають бути інформаційні редакції Громадського мовлення, коли подають дані соціологічних досліджень.

Першим і основним правилом тут є переконаність редакції у авторитетності соціологічної служби, яка проводила дослідження. Для цього редакція має власноруч дослідити, принаймні, такі ключові моменти:

 хто є власником цієї соціологічної служби,

 чи є служба членом професійних асоціацій соціологів, зокрема САУ та ЕСОМАР,

 чи дотримується вона у своїй роботі наукових методик,

 чи проводить служба бізнесові дослідження, чи лише електоральні,

 чи не була служба у минулому причетною до маніпуляцій та фальсифікацій даних.

Подаючи дані соціологічних досліджень, інформаційні служби Громадського мовлення, задля дотримання стандарту достовірності, повинні у повідомленні обов'язково озвучувати наступні позиції:

 точну назву соціологічної служби, яка проводила дослідження,

 замовника дослідження (якщо такий є),

 термін, "географію" і спосіб проведення дослідження,

 кількість опитаних і вказівки на репрезентативність (кого ці опитані представляють),

 точне формулювання запитання, на яке давали відповідь респонденти,

 усі вагомі позиції відповідей,

 розмір статистичної похибки (особливо це важливо, коли вагомі позиції можуть зазнати значних змін при врахуванні похибки, крім того, від розміру статистичної похибки залежить, наскільки можна округляти цифри),

 більш широкий контекст, який міг мати вплив на думку громади чи окремих її груп.

Крім того, подаючи дані соціологічних досліджень, слід завжди наголошувати на тому, що вони є лише імовірним прогнозом, і не завжди в повній мірі відповідають настроям у суспільстві.

3.6. ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ІНФОРМАЦІЇ З ІНТЕРНЕТУ

Численні інтернет-видання зазвичай не можуть вважатися достовірним джерелом інформації. Це пояснюється тим, що вони здебільшого не є офіційно зареєстрованими засобами масової інформації, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства низький і невідомий рівень внутрішніх вимог до перевірки інформації в самій редакції інтернет-видання. Для використання інформації з посиланням на інтернет-видання інформаційна служба Громадського мовлення повинна як слід переконатися в тому, що ці вимоги є достатніми. На практиці доцільнішим є самотужки перевірити цікаву інформацію, що з’явилася в інтернет-виданні.

З інших інтернет-сторінок можуть використовуватися як джерело інформації до оприлюднення редакціями Громадського мовлення сторінки офіційно зареєстрованих і авторитетних засобів масової інформації, а також сторінки офіційних закладів та установ. При їх використанні необхідно обов’язково наголошувати, що інформацію взято саме з інтернет-сторінки ЗМІ чи установи, оскільки інтернет є занадто динамічним і легким для фальсифікацій. Тому використання такої інформації є припустимим лише в ситуації цейтноту. До наступного випуску новин інформацію вже слід обов’язково перевірити в належному порядку.

Девіз Громадського мовлення: "Ми завжди знаємо походження наших новин"!

4. ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Незбалансована подача інформації завжди є пропагандою на чиюсь користь!

4.1. СУТЬ ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Інформаційні редакції Громадського мовлення обов’язково представляють позиції усіх сторін будь-якого конфлікту, або неоднозначного, спірного питання. Збалансованість подачі матеріалу - це запорука неупередженості Громадського мовлення у будь-якій спірній чи конфліктній ситуації.

У разі, якщо оперативно неможливо взяти коментар однієї із сторін, щоб представити її точку зору в межах одного сюжету чи випуску, редакція має докласти зусиль до того, щоб викласти цю точку зору, принаймні, в наступному випуску чи наступного дня. У цьому випадку обов'язково слід загострювати увагу споживача інформаційного продукту Громадського мовлення на тому, що на проблему є різні точки зору, а також повідомити причину, з якої поки що не вдалося взяти коментар певної сторони і повідомити, коли цей коментар може бути оприлюднено.

4.2. ВИМОГИ ДО СПІВРОБІТНИКІВ ЩОДО ЗБАЛАНСОВАНОЇ ПОДАЧІ ІНФОРМАЦІЇ

Співробітники Громадського мовлення повинні у будь-якій ситуації шукати якомога ширший спектр думок і ретельно подавати його у своїх матеріалах.

Інформаційні служби Громадського мовлення завжди прагнуть надати чесний шанс на відповідь тому, кого у чомусь публічно звинувачують!

При висвітленні конфліктів чи спірних питань журналісти і редакції мають докласти також зусиль до того, щоб знайти нейтрального експерта, “третейського суддю”. При цьому слід чітко дати зрозуміти споживачам інформації Громадського мовлення, чому саме ця людина коментує ту чи іншу подію, чи має цей коментатор достатній експертний рівень і наскільки ця людина є незацікавленою в конфлікті стороною.

Збалансованість подачі інформації досягається насамперед бажанням, твердим наміром та енергійністю самих журналістів.

4.3. ВІДМОВА ВІД КОМЕНТАРЯ

Відмова сторони від коментаря – також є коментарем. Редакція обов'язково повідомляє про таку відмову, про її причини, але завжди залишає за цією стороною-"відмовником" право прокоментувати ситуацію у наступних випусках новин. Водночас, редакція повинна докласти всіх можливих зусиль до того, щоб переконати сторону, яка відмовилася, прокоментувати чи спростувати звинувачення, викласти свою позицію.

4.4. ВИМОГИ ДО ФОРМАТУ ПОДАЧІ КОНФЛІКТНИХ ЧИ СПІРНИХ ПИТАНЬ

Позиції різних сторін конфлікту мають подаватися у однаковому форматі, без будь-яких переваг (хронометражних, емоційних тощо) будь-якій із сторін. Слід також пам’ятати, що врівноважувати сторони конфлікту редакція має не просто математично (два синхрони “правих” – два синхрони “лівих”). Слід чітко викласти позиції кожної сторони. Якщо є важливою аргументація позицій - так само викласти і аргументацію. Балансуючи позиції сторін, Громадське мовлення по суті створює в сюжетах чи випусках повноцінний „діалог” між ними.

При запрошенні сторін до студії ведучі не повинні віддавати – ні змістом чи гостротою питань, ні інтонаційно, ні за часом на відповіді, - жодної переваги жодній із сторін.

Журналістам і редакторам Громадського мовлення слід регулювати й такі речі, як надуживання інтерв'ю з одними й тими самими політиками або експертами. Задля цього редакції повинні докладати планомірних і постійних зусиль до розширення кола коментаторів з боку кожної політичної чи іншої сили, інституції, а також до розширення кола експертів з різної тематики.

Подаючи інформацію, надану редакції зацікавленою стороною, слід зазначати цю зацікавленість для глядача, слухача чи читача в разі, якщо ця зацікавленість є підтвердженою фактами або висловлюваннями самої зацікавленої сторони.

Тележурналісти повинні уникати переказу позиції однієї зі сторін конфлікту у стенд-апі, оскільки саме такий спосіб викладу може надавати цій стороні певну емоційну перевагу, а глядач може сприйняти журналіста або ж Громадське мовлення загалом прихильником цієї сторони.

4.5. ВИСВІТЛЕННЯ АКЦІЙ ПРОТЕСТУ

Збалансованість подачі матеріалу охоплює і деякі інші аспекти. При висвітленні будь-яких акцій протесту (пікети, мітинги тощо) слід обов'язково подавати дані про кількість учасників з двох джерел – від організаторів акції, і від правоохоронців. Цього можна не робити лише в тому випадку, коли кількість людей є незначною і кореспондент може цілком точно підрахувати, скільки їх.

При висвітленні акцій протесту теленовинами жодним чином – за рахунок зйомки та монтажу - не повинна порушуватися правдива картинка. Всі сили, присутні на акції повинні бути показані однаковою кількістю загальних планів, щоб глядач міг правильно оцінити масштабність акції і кількість прихильників кожної зі сторін. Крім того, слід пам'ятати, що у багатолюдних акціях зазвичай беруть участь різні люди. Категорично забороняється спеціально добирати на середніх та широких планах лише певний типаж.

При висвітленні акцій протесту слід подавати позиції всіх сторін, залучених до акції: тих, хто протестує, і тих, проти кого вони протестують.

Телевізійникам також слід бути уважними до гасел та транспарантів, які потрапляють до кадру, оскільки на них можуть бути зображені або написані шокуючі р