Олександр Зирін, незалежний ТБ-оглядач, для „Детектор медіа” Як уже повідомляла «ТК», у п’ятницю, 11 лютого, державні діячі, експерти, журналісти та представники Коаліції громадських організацій „Суспільне мовлення” обговорювали „підводні камені”, на які може наштовхнутись процес створення громадських ТБ та РМ в Україні. Круглий стіл мав назву «Суспільне мовлення: власний шлях України в контексті світового досвіду». І цілком виправдав це, адже учасники круглого столу могли ознайомитися – з виступів дипломатів США, Великобританії, Франції, Нідерландів, Польщі та інших країн – з працюючими моделями суспільних мовників.

Що ж стосується вітчизняних реалій, то першим питанням, яке обговорювалося під час дискусії, було: на базі чого або ж із «чистого аркуша» створювати Суспільне мовлення. Кількісно серед учасників круглого столу, як з'ясувалося, переважали ті, хто вважає, що воно має бути створене на базі Національних телерадіокомпаній. Заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення Віталій Шевченко переконаний, що громадське ТБ та РМ мають постати замість державного як підтвердження невідворотного процесу роздержавлення ЗМІ. „Якщо ми зрушимо з місця роздержавлення, тоді і сам процес створення суспільного мовлення буде невідворотний. Державні органи не мають бути засновниками ЗМІ, вони не мають фінансувати ЗМІ, а лише їхні програми, та й то на конкурсній основі”, - вважає Віталій Федорович.

Другим найбільш дискусійним питання було – де взяти гроші на існування професійного громадського телерадіомовлення? Чи мусить держава брати участь у його фінансуванні, і якщо так, то чи існує механізм захисту від владного впливу? Шеф-редактор видань ГО „Детектор медіа” Наталія Лихачова зазначила: „Якщо мова йде про бюджетне фінансування, то треба розробити такий механізм, щоб запобігти і недофінансуванню, і тиску саме через фінансові інструменти. В мене немає конкретних відповідей на те, як це зробити – але зрозуміло, що вирішенням цього питання мають обов»язково зайнятись експерти. . Можливо, ті гроші, що виділятимуться на громадське ТБ та РМ, мають бути законодавчо визначені, щоб не залежати від «доброї волі» Президента, Кабміна або Верховної Ради. Ця цифра може бути, наприклад, прив’язана – у процентах - чи до суми загального національного бюджету за рік, чи до ВВП”. Однак деякі учасники обговорення не бачили проблеми у фінансування, оскільки, мовляв, Суспільне мовлення має існувати виключно на кошти громадян. Віталій Шевченко зауважив: „Люди мають платити за правду”.

Ще однією запорукою захисту від державного тиску має бути чітко розроблений механізм управління та громадського контролю за суспільним мовленням. Учасники круглого столу підняли питання складу Наглядової ради СМ. Хто має входити до цього керівного органу? Яка кількість його членів? Як визначити керівника?

Щодо складу Наглядової ради, то найбільше запитань викликала присутність у ній політиків. На думку генерального директора компанії „Нова студія” Олександра Ткаченка, присутність політиків „знову створить ситуацію, коли існуватиме не об’єктивність, а переможці та переможені”. А Наталія Лигачова вважає, що політики, а особливо опозиційні політики, обов’язково мають бути представлені в раді. А от Валерій Іванов, голова Академії української преси, склад Наглядової ради охарактеризував коротко – „представники усіх соціально-демографічних груп суспільства”.

Поряд зі складом Наглядової ради занепокоєння учасників дискусії викликала особа лідера. Ще на початку „круглого столу” медіа-експерт Сергій Дацюк зазначив: „Проблема не у створенні СМ, а у відсутності лідера. Де взяти таку людину, яка б заприсяглася або зробити СМ, або піти в монастир”. Неодмінно визначитися з особою лідера хотів Віктор Павленко, член Національної ради: „Хто очолить Наглядову раду? На який термін? Ми маємо назвати прізвище людини, яка виведе НТКУ з кризи”.

Водночас Віталій Шевченко зауважив, що питання лідерства не є суттєвим, оскільки, за його словами, важливо, перш за все, стосовно СМ вирішити головні питання. Якими, на його думку, є „політична воля та політичні обставини”. Після помаранчевої революції обставини більш ніж сприятливі – залишилось питання політичної волі.

Цікаво, що на відміну від вітчизняних учасників дискусії, розповідаючи про досвід СМ у своїх країнах, усі представники іноземних посольств наголошували на важливості професійних та демократичних стандартів у діяльності Суспільних мовників. Важливою проблемою є, на їхню думку, розробка принципів редакційної політики та кодексу етики громадських ТБ та РМ.

Різні думки висловлювалися і щодо того, чи має бути суспільне мовлення рейтинговим. Зокрема, Олександр Ткаченко впевнений: „Якщо усе ж таки буде вирішено створювати СМ на базі НТКУ, то нам доведеться багато попрацювати, щоб цей канал стали дивитися, адже рівень довіри та рейтинг УТ низький, а потенційні глядачі – старші 65 років”. А от Наталія Лигачова зауважила: „Я не знаю, чи має бути СМ рейтинговим. Адже новини, націлені на рейтинг, суттєво відрізняються від новин, які мають на меті доносити не стільки цікаву, скільки суспільно важливу інформацію”.

Як показав круглий стіл, питань дуже багато, і в процесі роботи їх виникне ще більше, але найголовніше – перевести ці розмови у практичне русло. Тому зараз, як зазначила член Нацради та голова правління Незалежної асоціації мовників Тетяна Лебедєва, над кожним із конкретних питань працюють робочі групи Коаліції Суспільного мовлення. Але наразі багато що залежить і від нової влади, яка, до речі, продемонструвала не велику зацікавленість у процесі створення Суспільного мовлення. На жаль, ніхто з запрошених чиновників – ані Микола Томенко, ані Олег Рибачук, ані Володимир Яворівський – на круглий стіл не прийшли… З поважних, безумовно, причин, але це було досить знаково. В кінці кінців, є в них і помічники, і заступники….

«ТК» вже отримала і перший відгук на зазначений круглий стіл. Від Олександра Зиріна – автора альтернативної - до пануючої думки щодо створення суспільних мовників на базі державних телерадіокомпаній – концепції. Наводимо думку Олександра без скорочень.

Стіл мав бути круглий... А став?

„Суспільне мовлення: власний шлях України в контексті світового досвіду” – таку серйозну назву і, очевидно, що і серйозні наміри, мав круглий стіл, проведений минулої п’ятниці у конференц-залі готелю „Русь” у Києві. Багато запрошених гостей з різних зарубіжних представництв та посольств (радники, тимчасові повірені, прес-аташе, перші секретарі і т.п.), численні представники мас-медіа, зацікавлені особи (голова правління, генеральний директор, президент, в.о. президента і т.п.) легка й невимушена проплата за оренду електронних прибамбасів разом з перекладачами з незрозумілих декому мов і не тільки за це, кава, чай, вода, радіо- і просто мікрофони, солідна програма з не менш солідними текстами. Усе як і годиться – робота над створенням суспільного (громадського) телебачення в Україні практично кипить. Якби не декілька суттєвих нюансів...

Наскільки я і не тільки я довідався з багатьох публічних заяв, робота зі створення суспільного(громадського) телебачення в нашій країні проходить ПУБЛІЧНО, ПРОЗОРО, ЗРОЗУМІЛО. Як для професійних телевізійників, так і для громадськості. Не буду довго і змістовно писати про те, ЩО це має означати: тема ця широка, весела і багатослівна – я ж бо про нюанси.

Перший: на сьогоднішній день робити вигляд, що українському народу і політикуму запропоновано на розгляд ЛИШЕ ОДНУ концепцію створення громадського телебачення в нашій країні - уже просто не коректно. Але нагадаю про всяк випадок: в одній концепції державне телевізійне мовлення запропоновано зруйнувати і знищити з відповідними наслідками, перш за все, для нової влади, в іншій концепції йдеться про цілеспрямовану і докорінну перебудову всієї системи телевізійного державного мовлення і створення високоефективного громадського телебачення. Тому НЕЗАПРОШЕННЯ до круглого столу телевізійників-професіоналів, які мають принципово іншу точку зору на те, як треба створювати громадське телебачення в Україні, має вигляд уже зовсім не дрібної помилки того або іншого „модератора”. Це стосується першого заявленого блоку обговорення – „Перспективи створення суспільного мовлення в Україні”.

Друге: на сьогоднішній день робити вигляд, що фахівцям, які працюють в Національній телекомпанії України, зовсім не цікаво, як їх будуть „осуспільнювати”, теж не коректно – у програмі запланованих виступів, які практично всі були спрямовані на те, „как нам обустроить” НТКУ, представників НТКУ не було. Можливо, для декого це теж дрібниця, але як на мене – це уже стиль. Це стосується другого блоку круглого столу – „Досвід сталих демократій: можливості застосування в Україні”.

Третє: до тої пори, поки поважні організатори подібних круглих столів не зможуть спокійно і виважено відповідати на прості і фахові запитання телевізійників, присвячені тому, про що, власне, йдеться конкретно, і чи є в ентузіастів 1.000.000.000 (прописом – один мільярд) гривень, такого роду заходи будуть не зовсім цікаві не тільки керівництву країни. Нагадаю: на круглому столі не з’явилися ні віце-прем’єр України з гуманітарних питань Микола Томенко, ні віце-прем’єр з європейської інтеграції Олег Рибачук, ні голова підкомітету Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Володимир Яворівський, яких у першу чергу очікували саме НЕЗАПРОШЕНІ професіонали, котрим було про що їм розповісти. Це стосується третьої заявленої для обговорення теми: „Створення в Україні системи суспільного мовлення. План дій”.

До речі, коли стало зрозуміло, що посадовці не з’являться, якось динамічно і швидко почав згасати й інтерес до події. Зізнаюся чесно – пішов і я...

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”