У Чернігові та Житомирі чомусь люблять передачі національних теле- та радіокомпаній, а за півтораста кілометрів від цих міст, на Київщині, – категорично ні. Співставлення рейтингів популярності т.зв. “державних” та “комерційних” телерадіомовників у різних регіонах дає цікаву інформацію для роздумів про доцільність майбутнього роздержавлення українських ЗМІ.

З активізацією дебатів довкола проблеми створення в Україні системи Суспільного телерадіомовлення, і передусім – на базі загальнодержавних телерадіокомпаній, дедалі частіше головним аргументом наводиться непопулярність їх. Звичайно, головний ефект від реформування НТКУ та НРКУ криється у виведенні засобів масової інформації з-під залежності органів влади і створенні на цій основі мовників, не зорієнтованих на обслуговування будь-чиїх суб’єктивних інформаційних потреб і забаганок. Втім, рівень популярності Національної телекомпанії України і Національної радіокомпанії України також варто брати до уваги.

У цьому сенсі цікаві результати соціологічного опитування, проведеного минулого місяця (з 11 по 23 грудня 2004 року) Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у столиці та обласних центрах України. Респондентам – а в кожному з регіонів охоплювалося телефонним опитуванням 600 осіб – пропонувалося відповісти на запитання, передачі й програми яких теле- та радіокомпаній вони дивляться та слухають найчастіше. Центральні та місцеві (регіональні) ЗМІ не розмежовувалися.

Опитування показало, що програми та передачі Національної телекомпанії України (телеканал УТ-1) лише в двох обласних центрах України увійшли до п’ятірки найпопулярніших. Причому, в обох випадках вони посіли третю позицію – у Чернігові та Житомирі (відповідно 12,56% і 8,54% глядацької аудиторії). Понад 5 відсотків глядачів УТ-1 “тримає на собі” ще в п’яти обласних центрах України: Дніпропетровськ – 6,09%, Луцьк – 6,04%, Чернівці –6,04%, Ужгород – 5,56% та Вінниця – 5,09%. В інших обласних центрах НТКУ значно поступається комерційним телекомпаніям: Хмельницький – 4,91%, Запоріжжя – 4,52%, Черкаси – 4,42%, Рівне – 4,36%, Полтава – 4,25%, Луганськ – 4,01%, Херсон – 3,78%, Львів – 3,68%, Івано-Франківськ – 3,29%, Київ – 2,98%, Миколаїв – 2,98%, Сімферополь – 2,98%, Тернопіль – 2,59%, Харків – 2,26%, Донецьк – 1,90%, Одеса – 1,72%, Суми – 1,12%, Кіровоград – 0,63%.

Фахівці інформаційної сфери, які виступають за роздержавлення ЗМІ, не випадково посилаються здебільшого на негативний досвід НТКУ і менше говорять у цьому сенсі про радіо, надто проводове. Тут ситуація з рейтингами протилежна: у більшості регіонів “кухонний брехунець” шанований і бажаний. Більше того, часто він – улюблений, вивищується над усіма іншими мовниками. Програми і передачі НРКУ тримають першість у Чернівцях (42,90%), Чернігові (39,69%), Житомирі (34,77%), Хмельницькому (19,27%), Тернополі (16,46%), Запоріжжі (12,45%). Другу позицію утримує державне проводове радіо у Львові (14,14%), Вінниці (11.03%), Донецьку (9,84%), Івано-Франківську (9,76%) та Кіровограді (8,61%), третю – у Миколаєві (13,30%), четверту – в Ужгороді (9,93%), п’яту – в Дніпропетровську (8,24%) та Луганську (6,35%). І лише в столиці та восьми обласних містах НРКУ не було представлене в п’ятірці літерів – Черкасах (4,72%), Херсоні (4,46%), Луцьку (3,05%), Сумах (2,59%), Сімферополі (2,27%), Рівному (2,17%), Харкові (1,89%), Києві (1,63%), Одесі (1,09%), Полтаві (близько 0%).

Аналіз цих показників породжує принаймні два суттєві висновки. По-перше, не простежуються якісь переваги чи особливості у ставленні до “столичних державних рупорів” залежно від регіонів, де проводилися опитування. І це – незважаючи на політичну напругу та міжрегіональне протистояння, що досягли апогею у зв’язку із завершенням виборчої кампанії. Себто політика в цій справі не відіграє вирішальної ролі. А по-друге, значно вища популярність державного радіо за державне телебачення саме тим і пояснюється, що воно противилося (традиційно!) втягуванню у виборчі баталії й не спускалося до цинічної інформаційної брехні, як “перший національний” телеекран. Приклад державних радійників, які відмежовувалися від політичної кон’юнктури й орієнтувалися на загальносуспільні цінності, дає підстави для твердження, що Суспільне мовлення в Україні – давно очікуване.

Показники вельми промовисті. Однак важливо зазначити, що самі по собі рейтинги популярності не варто прямо пов’язувати з ознаками чи очікуваними здобутками майбутнього українського Суспільного телерадіомовлення. З ним слід покладати надії на інші, малопіддатливі для цифрових оцінок результати.

Насамкінець – про лідерів глядацьких і слухацьких симпатій в обласних центрах України з 11 по 23 грудня 2004 року (маючи на увазі, що певні – а подекуди й значні – корективи внесла в ці рейтинги виборча кампанія).

Телебачення:

“Студія “1+1” – Рівне (26,47%), Черкаси (21,44%), Чернігів (21,35%), Вінниця (19,16%), Запоріжжя (18,69%), Харків (18,05%), Полтава (17,90%), Херсон (17,68%), Одеса (17,42%), Луцьк (17,20%), Київ (16,05%), Ужгород (13,72%).

“Інтер” – Сімферополь (24,08%), Хмельницький (23,85%), Житомир (21,73%), Донецьк (19,66%), Чернівці (18,71%), Луганськ (17,58%), Кіровоград (17,14%), Миколаїв (16,07%), Дніпропетровськ (14,86%).

5 канал – Тернопіль (20,80%), Івано-Франківськ (19,75%), Львів (16,16%), Суми (13,51%).

Радіомовлення:

Перша програма Національної радіокомпанії України – Житомир, Запоріжжя, Тернопіль, Хмельницький, Чернівці, Чернігів (відсотки популярності називалися вище).

“Русское радио” – Україна” – Черкаси (22,64%), Одеса (18,95%), Херсон (17,85%), Миколаїв (16,48%), Сімферополь (15,68%).

“Шансон” – Полтава (27,86%), Дніпропетровськ (20,40%), Луганськ (15,77%), Донецьк (15,49%).

“Наше радіо” – Рівне (24,41%), Луцьк (20,02%).

“Люкс” (Львів) – Ужгород (23,44%), Львів (18,18%).

“Люкс” (Київ) – Харків (13,67%).

“Хіт-FM” – Суми (17,16%).

“Європа-FM” – Вінниця (13,56%).

“Ера” – Івано-Франківськ (9,88%).

“Столиця” – Київ (8,86%).

“Новий день” – Кіровоград (8,74%).

Навіть з першого погляду зрозуміло, який сегмент національної інформаційної сфери є вкрай неблагополучним. І яка ситуація на регіональних інформаційних ринках. Але це тема вже іншої розмови...

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”