Нагадаємо, що останнім часом ми опублікували думки деяких експертів, опитування, статті, звернення представників громадськості до керівництва держави щодо початку масштабного обговорення доцільності створення та можливих засад Громадського телебачення в Україні. Також читачам запропоновано до дискусії одну з можливих концепцій Громадського ТБ, яку підготувала команда під керівництвом Олександра Ткаченка.

Сьогодні на запропоновані «Детектор медіаю» до обговорення питання відповідає голова Об'єднання Незалежних медіа-профспілок України Сергій Гузь.

1. Як ви вважаєте, яка з можливих моделей переходу від державного мовлення до суспільного має бути застосована в Україні? (Реорганізація УТ-1, створення окремого каналу, при цьому державне телебачення також залишається, інше.)

Державне телебачення, як і більшість інших державних чи комунальних ЗМІ, має бути ліквідоване чи реорганізоване в громадське ЗМІ. З цим, здається, погоджуються практично всі колеги. Як варіант – державні ЗМІ можуть залишитись тільки для закордонного мовлення.

Як здійснити цей перехід – одразу важко сказати. Почати треба з того, що надати нарешті суспільству інформацію про вартість утримання існуючих державних телебачення, радіомовлення та преси. Взагалі треба проаналізувати всі процеси, в тому числі з тіньових схем, які останнім часом відбувались в секторі державних ЗМІ. Тільки тоді можна буде визначитись із заходами реорганізації цих підприємств і що з ними взагалі робити.

Крім того, треба чітко проаналізувати всі можливі наслідки реформування державних ЗМІ. Мене дивує, що про реорганізацію державного мовлення не питають у тих, хто там працює. Наша профспілка обов’язково захищатиме інтереси своїх членів – працівників державних та комунальних ЗМІ. Особливо це стосується наслідків для працівників цих ЗМІ. Реформи повинні враховувати захист усіх прав журналістів державних ЗМІ, в тому числі права на працевлаштування, перекваліфікацію чи підвищення кваліфікації, соціальні гарантії та інше.

Саме тому я вже зараз радив би журналістам державних чи комунальних ЗМІ визначитись: кому вони довіряють захищати свої інтереси під час реорганізації? Бо журналістських організацій багато. У тому числі є кілька профспілок, куди входять тільки журналісти, а є профспілки, які об’єднують і інших працівників ЗМІ. І журналісти повинні самі подбати про те, щоб завтра не опинитися на вулиці з вовчим квитком.

2. Якими мають бути структура Громадського мовлення, його підпорядкованість (система засновництва), засоби фінансування? Як ви ставитеся до реклами на Громадському ТБ та РМ?

Громадське мовлення має бути підпорядковане громадянам, інтереси яких представляють різні організації. У першу чергу, це національні спілки, профспілки та інші представницькі організації. Також там мають бути представлені політичні партії, релігійні громади, професійні асоціації та інші фахові організації. Тільки за таких умов держава, а точніше – конкретні державні чиновники, не матиме негативного впливу на громадське мовлення.

Схеми фінансування можуть бути різними. Якщо зараз порахувати всі кошти, які витрачають центральні та місцеві органи влади на свої ЗМІ, то це буде кількасот мільйонів гривень, і аж ніяк не менше півмільярда гривень. Після роздержавлення засобів масової інформації частину цих коштів без додаткового навантаження на бюджет можна буде переорієнтувати на громадське телебачення та радіо. У разі фінансування з бюджету ці витрати мають бути захищеними від впливів державних органів влади.

3. Чи мають стати підрозділами ГМ обласні державні телерадіокомпанії?

Залежить від багатьох чинників. На регіональному рівні теж можна створити систему громадського мовлення. У такому разі обласні ДТРК можуть утворити власний канал громадського мовлення, але сформований за регіональним принципом. У будь-якому разі контроль за реформуванням регіонального мовлення теж повинен зберігатися за громадянами, а не чиновникам регіональної чи державної влади, в тому числі Верховної Ради України як законодавчої гілки ВЛАДИ.

4. Яким чином має здійснюватися громадський контроль за мовленням ГМ? Якими мають бути принципи створення Наглядової ради – якщо ви погоджуєтесь з тим, що вона в принципі має існувати?

Наглядова рада має бути максимально репрезентативною. Її компетенція обмежується однією функцією – дотримання інтересів громадян, щоб ніхто не міг узурпувати ефір громадського телебачення чи радіо. Усе інше повинні виконувати фахівці, яких затверджує Наглядова рада. Дуже важливо закласти принцип, за якого Наглядова рада позбавляється будь-якого права втручатися в програми, що виробляються громадським телебаченням, до їх виходу в ефір. Інакше ми створимо нову систему цензури, тільки більш складну, ніж радянська чи за часів Кучми.

5. Хто, яким чином має визначати засади редакційної політики ГМ? Якими правами має бути наділений творчий (журналістський) колектив громадського телебачення та радіо?

Є кілька варіантів, яким чином визначити засади редакційної політики громадських ЗМІ чи конкретно громадського телебачення. Наприклад, це може зробити Наглядова рада, як орган, що буде слідкувати за дотриманням інтересів громадськості. Бо по суті, редакційна політика визначає принципи, за якими здійснюється мовлення. Це є певним чином декларація, яка потім розписується у вигляді тих чи інших посадових обов’язків журналістів, інструкцій з підготовки новин тощо.

А от будь-які зміни до редакційної політики повинні вноситись виключно шляхом переговорів з журналістами цього засобу масової інформації. І журналісти повинні мати право звільнитись і отримати матеріальну компенсацію у випадку, якщо такі зміни їх не влаштовують. Бо коли їх будуть наймати на роботу, вони будуть давати згоду виконувати цю редакційну політику, будуть брати на себе певну відповідальність, в тому числі і етичну.

Мені здається, що особливих повноважень, додаткових порівняно з існуючими повноваженнями трудових колективів, не потрібно, окрім фіксації права журналістів вести переговори стосовно змін редакційної політики. Повноваження журналістів повинні реалізовуватись через представницькі органи, сформовані самими журналістами.

Як мені здається, зараз це можуть бути профспілкові організації або місцеві осередки Спілки журналістів. Усе залежить від того, наскільки ця редакційна політика буде впливати на трудові відносини між журналістом та редакцією. Якщо виконання редакційної політики стане обов’язковою частиною трудової угоди з журналістом, тоді їхні інтереси повинні представляти профспілки, членами яких є журналісти. І тільки у разі відсутності в редакції профспілкової організації, творчий колектив повинен мати право сформувати свій представницький орган для переговорів, як це передбачено чинним законодавством.

Усі матеріали з проблематики створення Суспільного мовлення в Україні та реформування державних ЗМІ „Детектор медіа” публікує за підтримки МВФ „Відродження”