Тарас Друм, політичний оглядач незалежного аналітичного агентства „Главред”

На мій погляд, сподіватися на якесь покращення в інформаційній політиці президентського (не можу назвати його державним) каналу зі зміною керівництва було б так же наївно, як очікувати покращення в економіці з призначенням нового прем’єра. Якщо дозволено таке порівняння, це речі одного порядку.

Пан Сторожук досить попрацював, поливаючи брудом опозицію бід час акцій опозиції. Коли криза минулася, і керівництво НТКУ почало вирівнювати перекоси і відновлювати імідж каналу, вдарило нове лихо – політреформа. І для „правильного” висвітлення подій знайшли нову людину, не скомпрометовану інформаційним „мочиловом”. До речі, люди в провінції (я чув це від багатьох і навіть від своїх батьків) насправді вважають, що з приходом Олександра Савенка УТ-1 стало більш поміркованим і об’єктивним. А як на мене, президентська, точніше есдеківська пропаганда, лише посилилася, і я не можу ставити це на карб пану Савенку. Як каже голова президентського управління інформполітики Сергій Васильєв, є таке поняття, як редакційна політика, а вона в нас одна, глобальна й незмінна.

Стосовно конкретних програм, напевно, нікому не треба пояснювати, інтереси якої політичної сили представляють Микола Канішевський і Михайло Погребинський. Поява програми „Наголос”, наскільки я пам’ятаю, співпала з початком так званого обговорення президентських ініціатив з політреформи, і їй присвячені були перші випуски. Михайло Погребінський, власне, був одним з розробників положень цієї реформи та є її ідеологом і популяризатором. Але це питання конкретних політичних уподобань.

Самій програмі треба віддати належне – зроблена вона, на мій погляд, досить професійно, в обговоренні беруть участь люди різних поглядів, і взагалі аналітична програма – досить рідкісний „звір” для українського ТБ. Хоча, як на мене, 15 хвилин таки замало, щоб експерти могли більш-менш повно викласти свою точку зору, і, наскільки я знаю телевізійну кухню, запрошених в студію завжди фільтрують на предмет непередбачуваних виступів.

Щодо „Вістей тижня”, чітку соціал-демократичну лінію вони стали проводити ще коли виходили на „ТЕТі” і, власне, зараз продовжують в тому ж дусі. Сам же стиль програми, досить нудний, за визначенням однієї з моїх колег, нагадує стару радянську публіцистику.

Тарас Петрів, заступник директора Інституту журналістики, президент Фундації „Суспільність”:

- Почнемо з того, що радикально разючих змін на Першому Національному поки що помітити важко. Проте якщо говорити про новини на Першому Національному, то вони мають бути набагато більш об’єктивнішими, оперативнішими.

Ідея програми „Наголос”, на жаль, не нова. І її можна ще оцінити як „рояль в кущах”. Перспективи продукування такої програми на УТ-1 мусувалися в колі політтехнологів уже протягом двох-трьох років. Поміж тим, варто було б створювати реальні, а не ерзац- круглі столи, бо в нинішньому вигляді вони тільки дискредитують ідею обговорення суспільних змін. Неякісна інформація не дає поштовху для створення справжнього інтелектуального ринку.

Разом з тим прихід на УТ-1 нової команди молодих журналістів давно вже назрів. Тому нові обличчя ведучих УТН Андрія Сміяна та Наталі Симоніної є цікавою спробою пожвавити інформаційне мовлення Першого Національного. Це навіть свого роду творча лабораторія.

На мою думку, ведучі та репортери новин на Першому Національному , незважаючи на будь-які впливи , ще покажуть себе в сучасній українській журналістиці.

Помітно, що в ефірі стало більше коротких сюжетів. Мені вдалося подивитися тільки два випуски програми „Вечірні вісті” з Миколою Канішевським, але вони були в більшості зважені. Такій програмі варто остерігатися псевдополітичної риторики. І поки що Миколі Канішевському це вдається.

Можливо, талановитому менеджеру Олександру Савенку, який свого часу розбудував Укрінформ, вдасться сотворити чудо – цікаве сучасне і об’єктивне телебачення на Першому каналі. І це, можливо, стане ще однією сходинкою до майбутнього громадського мовлення. Основне – не потонути у вирі передвиборної веремії.

Володимир Полохало, шеф-редактор журналу „Політична думка”:

Я спеціально не відстежував, які зміни відбулись останнім часом на УТ-1. Не ставив собі таке за мету. Оскільки це не входить в сферу моїх інтересів. Та, на мій погляд, хто б не керував сьогодні цим каналом, в нинішній політичній ситуації це не буде самостійна і самодостатня фігура, яка б могла якось реально поліпшити рейтинг цього телеканалу.

Державне телебачення розглядається як інструмент реалізації політичних інтересів української олігархії і бюрократії. І тому телеканал УТ-1 не може бути апріорі змінений в інтересах глядачів, тобто громадян. Нюанси полягають лише в тому, хто більше з усіх олігархічних груп справляє вплив чи контролює цей телеканал. Для фахівців, які відстежують діяльність електронних ЗМІ, я думаю, ця деталь не є секретом. А для широкого загалу глядачів це не має якогось суттєвого значення.

Володимир Яворівський, голова підкомітету Комітету ВР з питань електронних ЗМІ:

В мене таке враження, що це імітація якихось таких добрих змін на Першому Національному. Я розумію, що в один день поміняти щось радикально не можна. Появились якісь нові рубрики, появились якісь нові підходи, вряди годи появляється хтось з опозиції. Одначе говорити сьогодні про якісь радикальні зміни, про абсолютно свіжий вітер на Першому Національному каналі я не можу. Відчувається, що багато речей говориться крізь зуби, багато речей говориться з сурдинкою, з глушником, так би мовити. Через те говорити сьогодні про те, що ми маємо Перший Національний канал, який справді є виразом думки і опозиції, і суспільства, і настрою в суспільстві, я не можу.

Богдан Червак, заступник директора департаменту державної інформаційної політики Держтелерадіо України:

- В цілому відбулися позитивні зміни. Зокрема, запровадження телепередачі за участю політолога Михайла Погребинського, де обговорюються питання політичної реформи. Перший Національний став, фактично, трибуною, де схрещуються різні погляди на цю важливу суспільну ініціативу Президента України.

Щодо ”Вістей тижня” з Миколою Канішевським, зараз передчасно робити якісь висновки, оскільки ця програма ще не адаптувалася в українському загальнонаціональному телеефірі.

Позитивним зрушенням також є те, що Перший Національний - фактично єдиний із загальнонаціональних каналів - дотримується мовного режиму. Більшість телепередач можна дивитися в колі сім’ї, чого не скажеш про інші телеканали.

Ярослав Павловський, заступник Директора Інституту Інформаційного суспільства: - Як людина та свідомий, сподіваюся, громадянин я змушений регулярно передивлятися інформаційні та інформаційно-аналітичні програми усіх загально-національних каналів.

Не скажу, що УТ-1 є моїм улюбленим каналом. І прихід на Перший національний канал команди Савенка, програми Погребинського тощо – не є тими факторами, які суттєво підвищать популярність каналу та рейтинг довіри глядачів до його інформаційної продукції. Було б дивно, якби зміна керівництва не позначалися б бодай на якісь змінах сітки мовлення. Цілком зрозумілий прихід Погребинського на канал: його завдання - інтелектуальне “заговорення” проблеми проведення Конституційної реформи.

У той же час, нові аналітичні програми УТ-1 мають одну основну специфіку – ці програми абсолютно не можна собі уявити у інформаційній сітці інших каналів (окрім хіба що УТ-2). Це, звісно, показник не лише творчої наснаги працівників каналу, але й, насамперед, демонстрація кінцевої мети ідеологів Першого Національного.