Тепер довготривалу операцію по переходу загальнонаціональних телеканалів під контроль лідерів об’єднаних соціал-демократів(точніше – президентської Адміністрації) можна вважати в цілому завершеною. У всякому разі – тимчасово. Тимчасовість висновку пояснюється лише давньою звичкою Президента не складати "всі яйця в одну корзину", особливо, коли йдеться про таку важливу сферу управління - саме управління! - як телебачення. Формування достатньо потужного, хоч і неформального "телехолдінгу" Віктора Пінчука на базі мережевих каналів – зайве тому підтвердження.

Але поки що пріоритет у інформаційному забезпеченні нинішнього політичного режиму залишається за есдеками. Висока оцінка їхніх тривалих і системних зусиль, спрямованих на, так би мовити, "тотальну уніфікацію" інформаційної сфери, які почалися задовго до останніх парламентських виборів, втілюється нині і в кадрових перестановках. Транзитом через адміністрацію Медведчука на посаду президента НТКУ "перестрибнув" Олександр Савенко. А вже невдовзі – замість тижневика "Панорама" в ефірі з’явилася програма "Вісті тижня з Миколою Канішевським", що раніше виходила на найбільш відвертому "проесдеківському", можна сказати, партійному телеканалі – ТЕТі.

Зміни ці, звісно, не випадкові і цілком вписуються у логіку авторів та виконавців сумнозвісних "темників". Ігор Сторожук, який донедавна обіймав посаду президента Національної телекомпанії України, не поступався своєму наступнику за рівнем лояльності до Президента. Та все ж він намагався витримувати хоча б якийсь баланс – швидше навіть не між інформацією та відвертою пропагандою, а між різними центрами влади і впливу (його наступний перехід на посаду керівника прес-служби Володимира Литвина є побічним підтвердженням такого висновку). Очевидно, такий підхід видався чи то самому Президенту, чи його найближчим соратникам занадто ліберальним для чергового "відповідального моменту" у перманентній боротьбі за збереження влади.

Хоч рейтинги Першого Національного коливаються в межах всього кількох відсотків, не можна не погодитись з думкою нового президента НТКУ, висловленої в недавньому інтерв’ю "Телекритиці" – "варто від’їхати за 100-300 км. від Києва і вимальовується зовсім інша ситуація. Наприклад, ретранслятор стоїть у Решетилівці, за кілька десятків кілометрів від Полтави. А між Києвом і Полтавою – Хорол, Пирятин, Лубни, Миргород, Яготин, Переяслав... Там немає ні ICTV, ні „Нового», ні «ТЕТу», ні СТБ. Якщо поцікавитися думкою тих місцевих жителів, то рейтинги будуть іншими."



Справді, для великої частини населення, обділеної перевагами кабельної багатоканальності, УТ-1 залишається вагомим, а часом і єдиним джерелом інформації. І остаточне включення Першого Національного в єдину маніпулятивну систему влади – своєрідну "матрицю" маніпуляцій, є цілком логічним кроком.

Так само логічним є й "запозичення" давно сформованої, професійно (у певному розумінні) зробленої програми, яка вже давно, і мабуть, на думку її замовників, успішно, твориться за "лекалами" маніпулятивних комбінацій. Кілька незначних "косметичних" правок на зразок тимчасової відмови від надто відвертої пропаганди "братньої" партії на користь більш важливих стратегічних завдань – і можна сміливо виходити в ефір.

Найголовнішим завданням моменту, якщо судити зі змісту перших випусків "Вістей тижня" - було долучитися до пропагандистської кампанії з підтримки президентського варіанту політичної реформи. Тому саме на прикладі висвітлення цієї теми можна простежити і оцінити "новизну" підходів нової(для Першого каналу)програми.

"Розкрутка" політреформи - завдання не надто складне, бо "грунт" уже непогано підготовлений колегами з інших каналів. Та й переважна більшість представників вітчизняної "політичної еліти" готова підтримувати які завгодно "псевдореформи", аби тільки це ніяким чином не відбивалося на їх суспільному та майновому статусі(а в часи змін є ще й надія "половити рибку в мутній воді"),таким чином, забезпечуючи "експертну" базу для легітимізації будь-яких кроків влади.

Втім, на перший погляд, у всьому цьому немає нічого особливого. Зрештою, тижнева інформаційно-аналітична програма, що виходить на Першому Національному телеканалі, апріорі зобов’язана висвітлювати таку значну тему, як ініціативу проведення конституційної реформи. (Дарма, що про її необхідність ще кілька місяців тому не заїкався ні сам Президент, ні жоден з інших провладних українських політиків чи політологів. Очевидно, минулі вісім років правління нинішнього Президента і його самого, і його оточення існуючий політичний устрій влаштовував. До того часу, поки не виникла реальна загроза втратити владу.)

Тож для телепрограми, яка претендує(а може – навіть не претендує?) на аналітичність, напевно, варто було б принаймні спробувати розібратися з реальними передумовами (або їх відсутністю) "реформи", подати найширший спектр думок політиків, експертів та звичайних громадян – не лише "за", але й "проти". Не кажучи вже про різнобічні Аналіз і оцінку конкретних реформаторських пропозицій, їх можливих наслідків у конкретних політико-історичних умовах конкретної країни При цьому опоненти думок Президента мали б отримати можливість широкої аргументації не меншу, ніж прихильники, яким якраз ефірного часу не бракувало і не бракує.

Натомість, ми знову і знову маємо справу із застосуванням найбільш типових технологічних схем. Перш за все, таких, як "тоталітаризм джерела повідомлення" і "єдність інтерпретацій". Політична (чи тепер уже конституційна) "реформа", практично одночасно стала "темою №1" для всіх вітчизняних телеканалів. Зрозуміло, що "Вісті тижня" винятком не стали, і використовують для її висвітлення, разом з іншими підконтрольними каналами, ряд універсальних формулювань на кшталт наступних: "більшість політичних сил підтримує ідею реформи, якщо якісь застереження існують – то вони майже виключно стосуються ідеї двопалатного парламенту, але тут є і можливість для компромісу, висококваліфіковані експерти широко дискутують різні нюанси і нарешті найголовніше – підбито підсумки всенародного(?!) обговорення пропозицій Президента".



Відразу зауважимо, що все ще розповсюджені уявлення про використання в вітчизняному ефірі якихось особливих, витончених та суперефективних маніпулятивних технологій мають мало спільного з реальністю. В минуле, здається, (у всякому разі, поки що) відійшли і варіанти відвертого "телекіллерства" лапікурівсько-долгановського зразка. Насправді, рутинна маніпулятивна "робота" тепер базується передусім на, мабуть, найбільш універсальній технології – "інформаційній блокаді". Її головна ознака – елементарне недопущення в ефір альтернативних точок зору щодо будь-якої суспільно-важливої проблеми чи події. Саме такої тактики суворо дотримуються і в програмі "Вісті тижня".

Не почули, наприклад, глядачі у випуску програми від 18.05.2003 хоча б згадку про те, що 16.05.2003 року Верховна Рада підтримала запит групи народних депутатів Романа Безсмертного і Євгена Жовтяка - фракція "Наша Україна", Івана Бокія - фракція СПУ, Левка Лук'яненка - фракція БЮТи до міністра юстиції Олександра Лавріновича "щодо фальсифікації результатів всенародного обговорення конституційної реформи"(рішення підтримали 179 депутатів при необхідній кількості 150).Хоча ця інформація за всіма канонами якісної журналістики була б цілком доречною для балансу ура-повідомлень про "всенародне схвалення" і давала можливість глядачам отримати повнішу і об’єктивнішу картину подій.

Про "круглий стіл" політологів та політичних аналітиків за участю Леоніда Кучми, присвячений "реформі", з того ж випуску глядачі могли дізнатися лише те, що "фахівці впевнені, сьогодні мова може йти лише про одне – як саме буде впроваджено нову модель: за допомогою парламентського голосування чи всенародного референдуму?". А також про те, що "деякі з них (політологів – „ТК”) під час "круглого столу" щодо політреформи порадили главі держави звернутися до парламентарів з пропозицією підписати спільну угоду, яка передбачатиме двосторонні поступки у вирішенні найсуперечливіших питань".



Надати слово тим з аналітиків, хто займає відверто критичну позицію щодо президентських ініціатив(а такі є і їх чимало), автори програми "Вісті тижня" звісно, не спромоглися. Очевидно, й не збиралися.

А що могли зрозуміти ті ж глядачі із коротеньких "синхронів" аналітиків, явно вирваних із контексту? На зразок наступного:

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій: "Референдум, который идет в обход парламента, и тогда получается конфиденционная легитимация Конституции, как бы, со стороны общества и населения". (Непоганий, до речі, приклад так званих "індикаторів" маніпуляцій – деякі фахівці вважають, що вживання або трансляція незрозумілих термінів вже саме по собі свідчить про маніпулятивність медіа-повідомлення).

З типовими прикладами маніпуляцій стикаємось і наступному випуску "Вістей тижня" – від 25.06.2003.Причому стикаємось майже одразу з початку сюжету про політреформу. Один із найпоширеніших маніпулятивних прийомів – "пересмикування понять".

Цитата:

СТУДІЯ: Як свідчить світовий досвід, інвестиції ідуть до країн, стабільних не тільки економічно, а й політично. Величезні інвестиції в економіку Польщі, Угорщини і інших країн колишнього соцтабору пішли, коли було чітко означено їхній курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію. Цьому передували, звичайно, радикальні економічні та політичні реформи."

Висновки, які інспіруються авторами і, відповідно, напрошуються з їхнього тексту: Україні не вистачає лише політичної стабільності(з економікою, треба думати, у нас все в порядку?), а цю стабільність забезпечить лише політреформа, інвестиції в економіку сусідніх країн пішли, як тільки було означено курс на Європу(Україна цей самий курс проголосила давно, так само, як і "незворотній курс реформ", то, може, проблема у провідниках цього "курсу" персонально?).

Дивимось далі: РЕПОРТАЖ. Автор: Ігор ГРУШКО. Конституційна реформа - це довготривалий масштабний політичний проект, реалізація якого відбувається у кілька етапів. Нинішній, як стверджують фахівці, найскладніший, оскільки передбачає узгодження різних позицій і думок для творення єдиного варіанту конституційних змін. Змін, які в підсумку мають призвести до економічного зростання.



Логічне запитання, яке виникає у будь-кого, хто трохи уважніше вслухається в текст: які аргументи свідчать про те, що вказані зміни таки приведуть до економічного зростання? Аргументів ні в цьому сюжеті, ні далі у програмі ми не почуємо. Типовий приклад "бездоказового твердження". З тієї ж опери, що численні білборди з написом типу "Хочеш жити, як у Європі, голосуй за двопалатний парламент".

Не менш "вичерпний" зміст несе глядачам і наведена експертна думка:

СИНХРОН: Василь КОСТИЦЬКИЙ, професор, почесний президент Інституту законодавчих передбачень і правового експерименту: "Конституційна реформа відкриває можливості для того, щоби політичними важелями починати серйозніше, ніж до цього часу, впливати на перебіг процесів у економічній сфері".

Невже досі влада аж настільки не мала змоги "серйозно впливати на перебіг процесів" у економіці, що для цього потрібно, як казав білоруський колега Кучми, "перетряхивать" політичний уклад?

Ще один цікавий момент цього випуску: принцип добору матеріалів. Першою топ-темою (!?) обрано повідомлення російської газети "Известия" про те, що Росія експортувала забагато зерна і тепер виробники борошна вимагають запровадити розподільчу систему на пшеницю, що залишилася - фактично ввести карткову систему. Якою логікою користувалися при цьому автори програми - залишається загадкою. Втім, можна згадати, що одним із ефективних прийомів маніпулятивного впливу є нагнітання негативних очікувань...

Для повноти картини, наведемо фрагменти з програми "Вісті тижня з Миколою Канішевським" від 1.06.2003 року. У ній йдеться про підбиття підсумків "всенародного обговорення" політреформи. Ось як воно виглядає очима кореспондента програми.

" Автор: Ігор ГРУШКО. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що обговорення політичної реформи стало справді всенародним. Як свідчать підсумкові дані, оприлюднені цього тижня Міністерством юстиції, участь в обговоренні взяли майже 10 мільйонів чоловік. якщо ж взяти до уваги і те, що не всі пропозиції президента громадяни України підтримали, то всенародне обговорення було відкритим і демократичним.



РЕПОРТАЖ: Песимізм частини українського політикуму, мовляв, громадяни не зможуть, та й не схочуть розбиратися в юридичних тонкощах реформи, розвіяно. Населення виявилось ініціативним та обізнаним. За результатами останніх соцопитувань - їх за дорученням президента проводили 4 впливових центри соціологічних досліджень, а координував цю роботу глава президентської адміністрації Віктор Медведчук, - 67 відсотків громадян ознайомлені з пропозиціями президента, а близько 40-ка заявили, що обговорювали можливість зміни до Конституції зі своїми знайомими, і лише трохи більше як 1 відсоток наших співвітчизників зазначили, що їх примушували брати участь в обговоренні."

Нагадаємо, що за даними Мінюсту, в обговоренні взяли участь 9,38 млн. громадян України(близько 19% від усього населення и 33% працездатного населення України).

Натомість, згідно даних отих самих, згаданих у сюжеті, чотирьох соціологічних компаній у обговоренні взяли участь лише 5-8 відсотків громадян України. При цьому дехто з опитуваних сказав, що робив це не за власною волею.

Різниця, як бачимо, відчутна, але кореспондент "Вістей тижня" якось примудрився її "не помітити".

Наведених прикладів, мабуть, достатньо для того, щоб гідно оцінити рівень об’єктивності, та зрештою просто рівень професійної відповідності стандартам якісної журналістики авторів "нової-старої" програми "Вісті тижня".

Ні, звісно, можна було б ще і ще цитувати сюжети, наприклад, присвячені "тріумфальному" руху Президента до європейського визнання, без особливих зусиль виловлюючи нехитрі "заготовки" доморощених маніпуляторів, яких вони, здається, вже не особливо намагаються й приховувати. Але на остаточний "діагноз" це вже навряд чи вплине – просто до "ланцюга" інформаційної блокади українців долучилась ще одна "ланка".

Яку, до речі, керівництво НТКУ (за словами самого Миколи Канішевського) оцінює, як "серйозний" і "солідний" проект...