Як зробити Перший національний – першим для глядачів?

20 Січня 2003
1260
20 Січня 2003
10:52

Як зробити Перший національний – першим для глядачів?

1260
Пункт “Суперечність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування” стоїть першим у довідковій інформації під загальною назвою “Реформа державного телебачення”
Як зробити Перший національний – першим для глядачів?
Ольга Гасюк, для “Детектор медіа” Із прийняттям Кабміном статуту НТКУ, якого так домагалися, перш за все, керівники Першого національного, проблеми державного телебачення не закінчилися. Не стала панацеєю норма про надання телекомпанії статусу національного закладу, а також – про надання телекомпанії статусу не бюджетної установи, а підприємства. Подальше проведення задекларованих реформ, вважають їхні натхненники, гальмує відсутність реальної можливості “оперативного маневрування коштами”.

Саме цей напрямок, як вважає керівництво НТКУ, є головним у вирішенні цілої низки проблем для покращення якості Першого національного. Пункт “Суперечність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування” стоїть першим у довідковій інформації під загальною назвою “Реформа державного телебачення”, обговоренню якої Ігор Сторожук, президент Національної телекомпанії України, присвятив 17-го січня, як вже повідомляли інформагентства, двохгодинну розмову із журналістами.

За словами керівника НТКУ, положення прийнятого у червні минулого року Статуту не виконуються: НТКУ і надалі фінансується як бюджетна установа, хоча за всіма ознаками господарської діяльності має класифікуватися як державне підприємство. Прерогативою Держкомінформу й надалі залишається затвердження кошторису НТКУ та розподіл коштів, що не дає можливості телекомпанії використовувати гроші, зароблені від господарської діяльності, наприклад, на оплату праці працівникам. Тільки від реклами у 2002-му, за словами Сторожука, на рахунки НТКУ надійшло втричі більше, ніж за попередні три роки. Однак ці додаткові надходження через чіткі ліміти Перший національний не може використовувати на закупівлю новинок кіно, технічне переоснащення, виробництво програм чи їхню закупівлю.

При цьому проекти, якими керівництво Першого національного намагалося підняти рейтинг державного телебачення ( “И до, и после…” з Володимиром Молчановим та “Диканька” із Леонідом Якубовичем), за визнанням самого Ігора Сторожука, так і спочили в Бозі, не давши сподіваного результату. Очевидно, навчена гірким досвідом співпраці із російськими зірками, НТКУ, як запевняє її Президент, не збирається далі йти шляхом конкурування із нагієвськими “Окнами”. “Ми не маємо змоги розважати нашого телеглядача, тому маємо такі низькі рейтинги, в порівнянні із основними українськими комерційними каналами,—каже Сторожук. – Перший національний скований якістю тих передач, які ми зобов’язані транслювати за програмою держзамовлення, а це погано зроблений продукт, який викликає у глядача несприйняття.”

Не останню роль в якості програм відіграє професіоналізм тих, хто їх готує, який напряму залежить від кількості матеріальної винагороди. А що можна говорити, якщо вона за даними підготовленої інформаційної довідки коливається від 130 до 309 гривень? І тут теж в усьому винен, - на переконання Ігоря Сторожука, - Держкомінфом, який не дозволяє кошти, зароблені за рахунок продажу ефірного часу під рекламу, використовувати для підвищення рівня зарплатні.

Для вирішенні цієї проблеми керівництво НТКУ бачить два виходи: або наповнення фонду заробітної плати за рахунок рекламних надходжень, або скорочення. Останньому процесу Ігор Сторожук дав довге заплутане визначення: “оптимізація структури як необхідна об’єктивність для налагодження творчого процесу”. Ігор Сторожук запевнив, що звільнення відбудуться в тому сегменті трудового колективу, де спостерігається процес внутрішньої боротьби, нездатність чи небажання слідувати віянням часу. Такі люди, за визначенням Сторожука, не спроможні знайти своє місце на інших каналах.

Очевидно, мається на увазі та частина колективу, з якою в нової команди УТ-1 на чолі із директором ТО “Новини” Артемом Петренком виник конфлікт, за яким “Детектор медіа” пильно слідкувала. Багато експертів, що займаються проблемами телебачення, встигли назвати його боротьбою між старою та молодою гвардією. Саме скорочення працівників, вважає Артем Петренко, допоможе підняти якісний рівень Першого національного, адже інші варіанти були остаточно вичерпані. До цього керівництво телекомпанії намагалося зберегти роздутий штат, щоб не бути звинуваченим у непопулярних кроках. Тепер воно вирішила вдатися до них заради підвищення якості телепродукту, в більшій мірі новинного. Керівникам телекомпанії набридло спостерігати за тим, як їх вихованці із часом плавно переходять на інші канали, де їм пропонують більшу зарплату та кращі умови праці. Тобто УТ-1 перетворюється не на кузню кадрів, а на стартову площадку на телебаченні, можливість “засвітитися” перед менеджерами комерційних каналів. Говорити про високу професійну підготовку не доводиться: нерідко після отримання навичок в цеху „Новин” Першого Національного журналістам доводиться перевчатися за принципом “забудь усе, чому тебе до цього вчили, та починай з чистого листка”.

Слухаючи керівника НТКУ, здавалося, що і менеджмент каналу теж немов би збирається почати з чистого листа. Адже йде мова про симбіоз нових ідей та довгострокових інвестицій в людські ресурси і на розвиток технічної бази, який допоможе реалізувати формулу: “Перший Національний має бути першим”.

Не вистачало в тих роздумах Ігоря Сторожука перед журналістами, що зібралися на прес-конференцію, тільки одного: відповіді на запитання, заради чого мають проводитися в життя всі, скоріш всього, технологічно справді адекватні реформи? Чи заради того, щоб глядач отримував більш достовірну, об’єктивну, багатомірну, незаангажовану інформацію – як про це йдеться у розданій журналістам довідковій інформації? Чи заради поширення більш витончених та досконалих, ніж зараз, ерзац-новин про ерзац-життя, якими зараз наповнене українське телебачення, скуте політичною залежністю від інтересів не суспільства, і навіть не своїх приватних господарів, якщо казати про комерційні канали, а виключно інтересами панівної чиновницько-олігархічної верхівки? Адже про зміни Редакційної Політики УТ-1 на прес-конференції не йшлося....

Що відбувається з телебаченням, яке технологічно стає більш досконалим, а ідеологічно залишається державницько-недемократичним - ми вже бачимо на прикладі Росії. Схоже, в Україні хочуть побудувати телебачення теж більш-менш технологічно досконале і не менш, в той же час, ідеологічно заангажоване. Але заангажоване навіть не державною бюрократією, а інтересами дуже вузького кола осіб...

Про суспільне ТБ - в зв’язку з очевидною необхідністю реформування УТ-1 – „серйозні” люди вже давно навіть не згадують. Це саме й видає справжні, а не декларовані наміри політичних і управлінських кураторів нашого так званого „державного” ТБ, що існує завдяки коштам платників податків, які, водночас, не мають ніяких можливостей впливу на його редакційну політику...

Від „Детектор медіа”. – В п’ятницю в „Детектор медіа” відбулася зустріч з директором та заступником директора ТО „Новини” Артемом Петренко та Андрієм Омельченко. Читайте на нашому сайті розмову, що відбулася, у найближчий час.



Додаємо повний текст документу, який було надано журналістам під час прес-конференції Ігоря Сторожука

РЕФОРМА ДЕРЖАВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ

(довідкова інформація)


Рік тому зі зміною керівництва Національної телекомпанії України було задекларовано початок кардинальних реформ. Необхідність реформи очевидна для кожного глядача - рейтинг та імідж державного телебачення до цього було зведено практично до нуля.

Рейтинг Першого Національного каналу, за даними АОВ, 2001 року не перевищував 0,8% аудиторії. Для порівняння середній рейтинг „1+1" коливався від 2,9 до 6,3%. Чому один із трьох загальнонаціональних каналів, має бути нецікавим для глядача?

За рік проведена величезна кропітка робота, переважно непомітна для стороннього спостерігача. НТКУ отримала статус Національного закладу, розроблено та затверджено урядом Статут компанії, підготовлено та затверджено низку інших нормативних документів.

Однак для того аби Національна телекомпанія виконувала завдання, покладені на неї законодавством України, а також зробила суттєвий крок до справжнього СУСПІЛЬНОГО телебачення (тобто телебачення для суспільства), необхідно вирішити ще низку важливих питань.

1. Суперечність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування

Відповідно до Статуту Національної телекомпанії України (Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 764) остання "є державною телеорганізацією, яка веде мовлення на загальнонаціональних телевізійних каналах". За всіма ознаками, які визначені у Статуті, а також і за принципами організації власної господарської діяльності НГКУ має класифікуватися як державне підприємство. При цьому НГКУ фінансується та розглядається контролюючими органами (за винятком податкових) як бюджетна установа.

Завдяки логіці Державного комітету інформаційної політики, Державного казначейства, Міністерства фінансів, НГКУ фінансується за тими ж принципами, що й, наприклад, школи, дитячі садки, заклади охорони здоров'я тощо. Рахунки НГКУ (за винятком валютного, якого бюджетна установа і не потребувала б) відкрито у Державному казначействі. Навіть кошти, які зароблено телекомпанією в результаті здійснення господарської діяльності, можуть витрачатися тільки за лімітами, які встановлюються на весь бюджетний рік. Можливість оперативного маневрування коштами, як і можливість оперативного перегляду лімітів відсутня.

Наприклад, Перший Національний 2002 року практично був позбавлений можливості придбати найбільш рейтинговий телепродукт - якісне кіно. Ліміт було вичерпано на початку року, коли транслювали Олімпіаду. Нонсенс! Виходить весь рік канал має 18 годин ліцензії заповнювати власним продуктом

- або показувати старе, або виробляти „щось" за відсутності достатньої кількості професіоналів.

Інший приклад. Технологічне обладнання, яке використовується у виробництві НТКУ, не просто не відповідає сучасним стандартам телевізійного мовлення - воно є безнадійно застарілим. Однак компанія не може вчасно його оновлювати. Коштів, які виділяються з бюджету, вистачає тільки на "латання дірок". Ті кошти, що компанія заробляє сама, використати на придбання обладнання не дозволяють ті самі ліміти. Так 2002 року після двохмісячної кропіткої роботи по проведенню тендера щодо закупівлі обладнання для стратегічно важливої для розвитку компанії 8-ї студії, при наявності власноруч заробленого одного мільйона гривень, НТКУ не змогла придбати техніку через відсутність лімітів.

Однак незважаючи на жахливий стан техніки компанія не допустила 2002 року жодного збою ефіру.

Аби здешевіти виробництво компанія ще на початку минулого року вирішила відмовитися від оренди автомобілів, збільшити власний парк. (До сьогодні ми орендуємо для проведення телезйомок та інших потреб компанії застарілі і повністю зношені автомобілі спецАТП, підпорядкованого Держкомінформу). Ліміти дозволили придбати у 2002 році лише 4 автомобілі. В результаті реформа автопарку розтягується на 2-3 роки. Підприємство не може бути ефективним, коли його реформування штучно уповільнюється.

Стратегічно важливим для діяльності компанії, що виробляє інформаційний продукт є зв'язок. 2002 року при плановій потребі компанії за цією статтею в 700 тис. грн. Національна телекомпанія отримала ліміт в 300 тис. грн.

На свої численні звернення про необхідність відкриття рахунків в банківських установах НТКУ отримує тільки негативні відповіді Держказначейства, хоча можливість цього передбачена у Статуті телекомпанії, норми якого за своєю юридичною силою є нормами спеціальної Постанови Кабінету Міністрів. Ігнорування Статуту НТКУ та відповідної Постанови Кабінету Міністрів цілою низкою органів державної влади призводить до неможливості забезпечити відповідність програмного продукту державного телебачення України викликам сучасного інформаційного суспільства.

Коштів, що виділяються з бюджету не вистачає не лише на придбання обладнання, а й на фінансування виробництва якісного телевізійного продукту, гідну оплату праці журналістів та інших працівників телекомпанії. Логіка існування НТКУ зараз є не логікою розвитку, а логікою виживання.

Податкові органи вважають НТКУ прибутковою організацією (фактично -підприємством), яка повинна сплачувати податок на прибуток (за 8 місяців сплачено 1180,0 тис. грн.). НТКУ зареєстрована і як платник податку на додану вартість і як платник податку на прибуток. Якщо припустити, що НТКУ дійсно

має вважатися бюджетною установою, то вона мала б бути зареєстрованою як неприбуткова організація. Проте набагато більше аргументів свідчить на користь того, що НТКУ має діяти на принципах діяльності державного підприємства.

Так, зокрема, НТКУ здійснює виробництво телевізійного продукту, має власний замкнений технологічний цикл, виконує державне замовлення на підставі державного контракту на телемовлення.

Згідно з п. 28 Статуту майно Телекомпанії є державною власністю та закріплено за нею на праві повного господарського відання (що відповідно до ст. 37 Закону України "Про власність" притаманно лише державному підприємству). Телекомпанія володіє, використовує та розпоряджається цим майном відповідно до законодавства та мети своєї діяльності і завдань, передбачених Статутом.

Згідно з п. 15.5 Статуту кошторис НТКУ має затверджуватися президентом НТКУ, а не Держкомінформом, як це відбувається зараз.

До цього часу не виконується норма ч. 2 ст. 13 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", відповідно до якої фінансування Національної телекомпанії України фіксується окремим рядком у Державному бюджеті України.

Невідповідність між юридичним статусом НТКУ та механізмом її фінансування відмічено у ході останньої перевірки діяльності телекомпанії, що її було проведено Головним контрольно-ревізійним управлінням України у вересні-листопаді цього року.

Всі відповідні контролюючі органи мають усвідомити, що НТКУ не можна розглядати як бюджетну установу - вона є організацією із спеціальними, тільки їй властивими завданнями, і відповідно - спеціальним статусом.

3. Хронічне недофінансування діяльності НТКУ

Відповідно до плану асигнувань на 2002 рік НТКУ мала отримати із загального фонду Державного бюджету України 30,891 млн. гривень. Компанія отримала лише 18,5 млн., з яких 7,121 млн. гривень транзитом перераховано іншим організаціям, зокрема, за права на трансляцію Олімпіади та чемпіонату світу з футболу, які НТКУ транслювала за урядовими рішеннями. За підсумками року компанія недоотримала 12,4 млн. грн. Подібна ситуація спостерігалася і упродовж минулих років. У 2002 році негативні наслідки недофінансування вдалося деякою мірою збалансувати за рахунок надходжень від власної господарської діяльності. Станом на 01.10.02 р. сума цих надходжень склала 22,346 тис. гривень. За 2002 рік компанія заробила виключно на рекламі більше ніж за попередні 3 роки. Для виконання державного замовлення, утримання апаратно-студійного комплексу НТКУ та оновлення технічного парку у 2003 році необхідно затвердити окрему бюджетну програму фінансування її діяльності на суму 130,965 млн. гривень. У той же час граничний обсяг бюджетного фінансування на 2003 рік заплановано Держкомінформом лише в обсязі 25777,0 тис, гривень, причому за застарілим механізмом фінансування, який описано вище.

Розробці окремої бюджетної програми фінансування діяльності НТКУ на 2003 рік та наступні роки Держкомінформ, який зобов'язаний це робити відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання Національної телекомпанії України" від 04 червня 2002 р. № 764, до цього часу жодної уваги не приділяв.

При хронічному недофінансуванні діяльності НТКУ до цього часу продовжує існувати парадоксальна норма ч. 5 ст. 12 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", згідно з якою "щорічні грошові надходження на рахунки державних телерадіоорганізацій від реклами, спонсорів та інших видів

діяльності

змісту цієї норми, НТКУ має в певний момент викинути всю рекламу з ефіру. Доцільність існування зазначеної норми сьогодні не можна пояснити жодним аргументом, адже кошти, які заробляє НТКУ є державними коштами. Для чого ж сама держава забороняє собі їх отримувати? Не може держава фінансувати компанію — хай дасть змогу заробляти та використовувати кошти на власний розвиток.

3. Оптимізація структури.

Відомо, що рівень зарплат на телебаченні вищий за середній рівень в країні. І це нормально. А от рівень зарплат у державній НТКУ встановлюється у відповідності до рішення Держкомінформу, яке базується на рішенні Мінпраці, яке, у свою чергу, базується на рішенні уряду. Результат - ставка працівників 2002 року коливалася від 130 грн. (у адміністратора) до 309 грн. (у керівника). Компанія досі не мала права зароблені гроші витратити на залучення професійних фахівців! Національна телекомпанія роками є „кузнею кадрів" для комерційних телеканалів. Там зарплатня на порядок вища. Тільки новачок стане на ноги, його перекупають інші телекомпанії. Як тут конкурувати?

Ми з першого дня почали кропітку роботу. Поштовхом став указ Президента про надання компанії статусу Національного закладу. Реалізація указу через ухвалення десятків нормативних актів дала б змогу автоматично підвищити зарплатню вдвічі.

Почали пояснювати, переконувати, вмовляти. Ретельно готувати документи, погоджувати у різноманітних інстанціях. На основі рішення Кабінету Міністрів від 23.04.2002 та наказу Міністерства праці та соціальної політики від 17.09.2002 вже з 1 січня компанія має збільшити співробітникам

зарплату. Підвищення незначне - в середньому на 25-30%. Однак незважаючи на рішення уряду Держкомінформ відмовився збільшити ліміт на зарплату. Зарплату підняли, а виплачувати не дозволяють! Причому керівник Держкомінформу Іван Чиж підтвердив, що вживе заходів для виконання урядового рішення та збільшення ліміту для НТКУ. Однак не зробив цього.

Абсурдність ситуації в тому, що йдеться не про збільшення фінансування, а про дозвіл направити більше коштів на виплату зарплатні. Сьогодні частка оплати праці в НТКУ в собівартості продукції не перевищує 19%. Це дуже мало для телебачення, яке має бути якісним та високоінтелектуальним. Для порівняння - середній рівень цього показника для звичайних заводів становить 27-30%.

Керівництво компанії постало перед складною дилемою. Або порушуючи законодавство та рішення уряду залишити 2003 року зарплатню на старому рівні. І тим самим не виконати свої зобов'язання перед колективом, і відкласти перспективу підвищення продуктивності праці ще на рік. Або перерозподілити надані кошти між меншою кількістю працівників.

Компанія обрала другий шлях. І ось чому. Структура компанії, яка склалася до початку 2002 року була абсолютно неефективною. Вищезгадані проблеми призвели до того, що штат Національної телекомпанії постійно зростав. Адже не можна було скоротивши частину людей підняти платню іншим. В результаті один працівник -- носив папірці, інший робив копію на ксероксі, третій складав папірці у купу. Для будь-якого професійного менеджера з телебачення зрозуміло, що такої кількості працівників для виробництва просто не потрібно. Наприклад, на початку року в штаті служби новин було 396 працівників!

За рік компанія зробила низку кроків по оптимізації структури без жодного скорочення штату. Однак і досі залишилося кілька десятків працівників, які або числяться лише формально, або беруть мізерну участь у виробництві. Яскравий приклад: у грудні 2002 року 55 працівників НТКУ не лише не з'являлися на роботі, а навіть не з'явилися за зарплатнею. Отже більш серйозна оптимізація структури давно назріла.

Основна мета оптимізації - - покращення творчого та технічного рівня мовлення НТКУ.

4. Відсутність цілісного каналу телевізійного мовлення

Державне телебачення України зараз являє собою розінтегровану сукупність телеорганізацій, до якої входять Національна телекомпанія України та обласні (регіональні) державні телерадіокомпанії, що існують в усіх регіонах за винятком Івано-Франківської області.

За законодавством, головною метою діяльності НТКУ є забезпечення прав громадян на свободу думки і слова, на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, відкрите і вільне обговорення суспільних питань, а також розроблення і реалізація програмної політики, що відповідає національним інтересам України, створення конкурентоспроможної

інформаційної продукції та забезпечення входження України у світовий інформаційний простір. Для досягнення цієї мети, а також для виконання завдань, що їх покладено на НТКУ відповідно до її Статуту (Постанова Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 764) необхідно, закріпити за НТКУ хоча б одного цілісного загальнонаціонального телевізійного каналу мовлення.

Як відомо, зараз НТКУ здійснює часткове мовлення на двох загальнонаціональних каналах: УТ-1 та УТ-2.

Канал УТ-1 використовується НТКУ згідно з ліцензією Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення (серія НР № 0400 від 24 липня 2002 р.). Загальний обсяг мовлення НТКУ на каналі УТ-1 відповідно до ліцензії становить 18,7 години на добу. Ліцензію на право користування каналом УТ-1 в обсязі 5,3 години на добу має також товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Ера". Таким чином, право на користування каналом УТ-1 відповідно до чинного законодавства мають дві телеорганізації: НТКУ та ТРК "Ера". Незважаючи на це, щодоби з 17:00 до 19:00 години на каналі УТ-1 здійснюють мовлення обласні державні телерадіокомпанії. У цей час цілісна мережа мовлення каналу УТ-1 розділяється серед 26 мовників, кожен з яких розповсюджує програми тільки на відповідний регіон. Підставою для цього є рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 02.10.02 р. № 807 та наказ Держкомінформу від 08.10.2002 р. № 290.

Типова сітка мовлення на каналі УТ-1 виглядає зараз таким чином:

06:00-09:00------ТРК "Ера"

09:00-14:00------НТКУ

14:00-15:00------технічна перерва

15:00-17:00------НТКУ

17:00-19:00------ОДТРК (окремий мовник в кожному регіоні)

19:00-23:00------НТКУ

23:00-01:18-------ТРК "Ера".

Як бачимо, мовлення на першому загальнонаціональному каналі здійснюють загалом 28 телеорганізацій -- НТКУ, ТРК "Ера" та 26 ОДТРК. Причому жодна з останніх (обласних компаній) не має для цього основного правовстановлюючого документу ліцензії Національної ради з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналом УТ-1. Обласні ДТРК використовують час мовлення на першому каналі переважно для розміщення рекламних матеріалів (у тому числі і прихованої реклами), програм телеторгівлі, випусків регіональних новин. Навіть якщо правові питання мовлення ОДТРК на каналі УТ-1 залишити осторонь, не можна не звертати уваги на те, що зараз в Україні не існує інтегрованого засобу впровадження державної інформаційної політики у телевізійному ефірі. З одного боку перший загальнонаціональний канал продовжує сприйматися глядачами як джерело

офіційної та неупередженої інформації, з іншого відсутність будь-якої координованої програмної політики між 28 телеорганізаціями призводить до поступової втрати довіри глядачів до телеканалу.

Задекларовані нами плани підвищити рейтинг та імідж Першого національного наштовхуються на неможливість вести нормальну програмну політику. Рейтинг кожної програми прямо залежить від того, наскільки цікавий та рейтинговий телепродукт стоїть поруч. Одна справа коли глядач вирішує, чи залишатися на цьому каналі. Інша - коли він має спеціально переключитися на нього. Впливати на інші юридичні особи, які ведуть мовлення на цій же частоті НТКУ не має можливості.

Це проблема не тільки самої НТКУ. Це у першу чергу проблема інформаційної безпеки держави.

На наш погляд, мовлення ОДТРК на загальнонаціональному телевізійному каналі УТ-1 необхідно припинити якнайскоріше.

Резюме.

Національна телекомпанія України, як головна державна організація у сфері впровадження державної інформаційної політики у телеефірі України, зв'язана недосконалою та невпорядкованою нормативно-правовою базою.

НТКУ постійно недофінансовується.

В результаті матеріально-технічна база НТКУ є у критичному стані, а творчий потенціал - на незадовільному рівні.

Невпорядкованість питань нормативно-правового і фінансового забезпечення діяльності НТКУ залишається основним чинником недостатньої ефективності її роботи.

НТКУ має чіткі плани вирішення всіх вищенаведених проблем. І за сприяння різних державних органів, Уряду, Парламенту та Президента України обов'язково виведе державне телебачення на більш високий рівень.

ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МАЄ БУТИ ПЕРШИМ

адміністрація НТКУ 17 січня 2003 року

Читайте також:

Пропозиції Інституту Медіа Права щодо змін до Статуту НТКУ
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1260
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду