За кілька тижнів до того, як ЗМІ перестали оприлюднювати рейтинги кандидатів, з’являлась інформація про те, що окремі з них були звинувачені в агітації за того чи іншого кандидата, оскільки оприлюднювали його рейтинги. Зважаючи на те, що після виборів обіцяно «розбиратися» із тими ЗМІ, які порушували закон в процесі виборчої кампанії, виникло запитання: чи може вважатися оприлюднення рейтингу кандидата порушенням законодавства?

Враховуючи той факт, що йдеться про досить вузьку галузь інформаційної діяльності – висвітлення перебігу виборчої кампанії, можна говорити, що основою нормативного регулювання даного питання буде Закон України «Про вибори Президента України».

Як відомо, проблемі рейтингів у даному законі безпосередньо присвячено лише дві норми. Перша, з них закріплена у пункті 13 частини 10 статті 64 Закону, у відповідності до якого засобам масової інформації усіх форм власності, що діють на території України, забороняється протягом останніх п'ятнадцяти днів перед днем виборів поширювати інформацію про результати опитувань громадської думки щодо кандидатів на пост Президента України. Друга норма передбачена у пункті 18 цієї ж частини і говорить, що забороняється оприлюднення в день виборів результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення під час голосування до його закінчення.

Як бачимо, жодна із цих норм не дає відповіді на запитання, яке є предметом розгляду. Вочевидь, це зумовлює необхідність звернутися до тих положень Закону, які регламентують порядок здійснення передвиборчої агітації. Передусім, йдеться про частину 1 статті 58 Закону, яка передбачає, що передвиборна агітація може здійснюватися у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Загальний порядок використання засобів масової інформації визначено у статті 60 згаданого Закону. Зокрема, у частині 2 цієї статті вказано: «передвиборна агітація у засобах масової інформації проводиться у формі публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій, інтерв'ю, виступів, політичної реклами, теленарисів, відеофільмів, інших публікацій та повідомлень про кандидата на пост Президента України, партію (блок), яка висунула кандидата, та в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України». Заздалегідь виключивши публічні дебати, дискусії, «круглі столи», прес-конференції, інтерв’ю, виступи, теленариси та відеофільми, залишимо лише ті форми, які потенційно можуть мати спільні риси із результатами соціологічного опитування:

-політична реклама;

-повідомлення та публікації про кандидата;

-інші форми.

Такими чином, ми підходимо до того, що стикаємося із необхідністю з’ясувати зміст кожного із цих понять.

Перш за все, слід зазначити, що визначення поняття «політична реклама» поки що не знайшло свого відображення на рівні закону, однак міститься в Постанові Центральної виборчої комісії від 18 червня 1999 року N 96, якою затверджено «Положення про порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України у 1999 році». У відповідності до пункту 2 цієї постанови політична реклама в ЗМІ - розповсюджувана суб'єктами проведення передвиборної агітації інформація про кандидата у Президенти України, оплачена за рахунок коштів його особистого виборчого фонду, специфікою якої є емоційність, образність, повторюваність, виразність, лаконізм, а метою - пропаганда ідей, поглядів, програмних документів кандидата для формування його політичного іміджу, створення позитивної громадської думки про нього та бажаного впливу на подальшу поведінку учасників виборчого процесу; інформація про того чи іншого кандидата у Президенти України метою якої є створення його негативного політичного іміджу, має значення антиреклами.

Не вдаючись в подробиці співставлення ознак політичної реклами і ознак результатів соціологічного опитування, можна сказати, що оголошення рейтингу кандидата аж ніяк не можна віднести до політичної реклами.

Дещо складнішою є ситуація із термінами «повідомлення та публікації про кандидата» й «інші форми». Щоправда, все спрощується, якщо звернути увагу на те, що, як випливає із змісту Закону «Про вибори президента України» (ч. 2 ст. 60), такі форми повинні мати спеціальну мету – агітування.

З одного боку, жоден з нормативних документів, які мають загальний характер дії, не дає визначення поняття «агітація». З і ншого ж боку, навіть той факт, що законодавець, присвятивши цілий розділ Закону «Про вибори Президента України», не знайшов за потрібне передбачити визначення цього терміну, дозволяє зробити висновок, що будь-який суд за будь-якої ситуації не насмілиться наповнити його змістом іншим ніж той, яким його наповнюють у повсякденному використанні.

Отже, коли закон говорить «повідомлення та публікації про кандидата» й «інші форми», він передбачає лише ті з них, які мають спеціальне призначення – агітація за кандидата. У, цьому відношенні, знову ж таки, цілком очевидно, що оприлюднення рейтингу кандидата самого по собі, жодним чином не можна тлумачити, як спосіб передвиборної агітації.

Безумовно, результати соціологічних опитувань можуть бути використані як частина політичної реклами чи то повідомлень про кандидата, які мають агітаційний характер. Однак, у такому випадку, слід досліджувати не правомірність використання самого рейтингу (якщо не йдеться про порушення інших положень закону), а законність поширення агітаційного матеріалу в цілому.

Насамкінець хочеться зробити застереження, що у цій консультації не зачіпалось питання порядку подачі рейтингу, про який йдеться у частини 7 статті 60 Закону «Про вибори Президента України» («Засоби масової інформації у разі оприлюднення результатів опитування громадської думки, пов'язаного з виборами Президента України, зобов'язані зазначити організацію, що проводила опитування, час його проведення, кількість опитаних, метод збору інформації, точне формулювання питання, статистичну оцінку можливої помилки»). Адже, якщо це правило порушено, то ЗМІ, безумовно, може зазнати відповідних санкцій, однак це не матиме нічого спільного із оприлюдненням результатів громадської думки, як складової суспільно-політичних процесів в державі, висвітлення яких є основною метою діяльності будь-яких ЗМІ в Україні.

Отже, оприлюднення ЗМІ рейтингу кандидата в президенти, якщо воно не є складовою політичної агітації у вигляді політичної реклами, агітаційних повідомлень чи агітаційних оголошень, не є способом передвиборної агітації, а тому на нього не поширюються правила про порядок здійснення передвиборної агітації у ЗМІ.

Такі дії є одним із основних завдань ЗМІ, як учасників інформаційних відносин, тому жодної відповідальності за це (при відсутності порушень інших норм законодавства, наприклад, - про правдивість інформації) наставати не може.

Більше того, спроба обмежити ЗМІ у здійсненні такого оприлюднення, може бути визнаною порушенням інформаційного законодавства та Конституції України.