У попередній консультації йшлося про те, що слід знати журналістові про те, як правильно складати і надсилати інформаційний запит. У даній консультації ми запропонуємо алгоритм дії представника ЗМІ для того випадку, коли інформаційний запит проігнорований його адресатом. Зважаючи на ситуацію, яка складається у нашій країні із правосвідомістю чиновників, треба застерегти читачів від того, що рекомендації, які будуть викладені нижче не можна вважати панацеєю, однак, практика показує, що досить часто вони, все ж таки, можуть стати досить ефективною зброєю.

Отже, після того, як минув строк розгляду вашого інформаційного запиту, розвиток ситуації може відбуватись у трьох напрямках:

1)журналіст отримає письмову відмову від задоволення запиту (у цій відмові повинна бути зазначена посадова особа, яка відмовила, мотиви відмови та дату відмови);

2)вам надійде повідомлення про відстрочення в задоволенні запиту (також вказується особа, яка прийняла рішення про відстрочку, дата складання повідомлення про відстрочення, причини, з яких прийнято рішення про відстрочку, а також – дату, коли запит буде задоволено);

3)запит буде просто ігноровано (будь-якої реакції на нього не спостерігатиметься).

Вимоги щодо змісту перших двох документів викладені у статті 34 Закону «Про інформацію».

Кожен із перелічених варіантів розвитку подій надає журналістові право оскаржити дії чиновників. Закон передбачає два традиційних способи оскарження таких дій: в адміністративному порядку, тобто – до вищестоящого органу, якому підпорядкована особа, що вчинила неправомірні дії (ст. 35 Закону «Про інформацію») або – до суду.

Слід зазначити, що закон, начебто, передбачає обов’язкове оскарження неправомірних дій в досудовому порядку. Не рідко, трапляється, що саме відсутність доказів такого оскарження і стає причиною відмови судів у прийнятті відповідних скарг. У такому разі слід пам’ятати, що подібне обмеження не відповідає Конституції, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-зп від 25 листопада 1997 року.

Зазначеним рішенням Конституційний Суд розтлумачив статтю 55 Конституції України (яка гарантує право на судовий захист) і встановив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність). Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Принагідно слід зауважити, що на згадане рішення можна посилатися те тільки у випадку, коли йдеться про оскарження відмови в задоволенні інформаційного запиту, а й завжди, коли суд відмовляє у прийнятті вашої скарги, посилаючись на те, що ви повинні були врегулювати свої проблеми в досудовому порядку.

Якщо ж говорити про перспективність оскарження в адміністративному порядку, то вона, зазвичай, виглядає досить примарною. Тому, більшість журналістів (якщо в запитуваній інформації ще не втрачено інтерес або актуальність) практикують оскарження відмови або бездіяльності до суду.

Найоптимальніший шлях боротьби із неправомірними діями (бездіяльністю) службової особи державного органу у перелічених випадках є їх оскарження у порядку, який передбачений главою 31-А Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Не пізніше, ніж через місяць після того, як ви отримали відмову в задоволенні запиту (повідомлення про відстрочення) або після того, як закінчився строк для відповіді, а ви її не отримали, слід звернутися із скаргою на неправомірні дії (бездіяльність) службової особи. Така скарга подається до районного суду за місцем знаходження органу (організації) який припустився неправомірних дій.

Надзвичайно важливо, щоб скарга подавалася від імені журналіста, як фізичної особи (про це також вже згадувалося у попередній консультації) а не від імені засобу масової інформації, який він представляє. У протилежному випадку, суд відмовить у прийнятті скарги, посилаючись на те, що суб’єктом оскарження може бути виключно громадянин.

Державне мито, яке сплачується при поданні такого виду скарг досить символічне: 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто – 3грн. 40 коп. (стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).

Позитивною особливістю даної категорії справ є те, що, у відповідності до ст. 35 Закону «Про інформацію», обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - державну установу. Крім того, на підставі тієї ж норми можна заявити в суді клопотання про витребування офіційних документів з метою отримання можливості дослідити обґрунтованість причин відмови в їх видачі. Таким чином, ви отримаєте можливість ще до вирішення справи по суті ознайомитися із необхідною інформацією.

У результаті розгляду справи суд може прийняти кілька варіантів рішення. Проте, заявникові варто мати на увазі, що рішення на зразок: «зобов’язати відповідача розглянути або задовольнити інформаційний запит» не завжди приносить бажаного результату, оскільки воно, по суті, повертає журналіста до первісного стану: запит розглядається, вивчається і, можливо, задовольняється. Набагато ефективнішими є рішення судів, якими чиновника прямо зобов’язують надати конкретну інформацію або конкретний документ. Для того, щоб отримати таке рішення, необхідно з самого початку правильно сформулювати ту частину скарги, в якій викладено ваше прохання до суду.

Єдиним негативним моментом судового порядку вирішення, до якого треба бути готовим, це те, що строки розгляду вашої скарги будуть суттєво відрізнятися від тих, що передбачені в законі (у відповідності до статті 2486 ЦПК така справа повинна бути розглянута у 10-тиденний строк). Разом з тим, практика показує, що правильна і ретельна підготовка до такого розвитку подій (починаючи із правильної підготовки і подання запиту і закінчуючи грамотною поведінкою в суді) цілком реально дозволяє наблизитись до цих строків, оскільки судді, здебільшого, набагато «привітливіше» ставляться до заяв, які чіткі, зрозумілі і обґрунтовані.

Насамкінець зауважимо, що законодавство України ще й передбачає відповідальність за ігнорування інформаційних запитів. Такі дії, зокрема, можуть бути розцінені як умисне перешкоджання професійній діяльності журналістів (ст. 171 Кримінального кодексу України), щоправда статистика застосування цієї норм, м’яко- кажучи, не велика.

Крім того, статтею 2123 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність за порушення права на інформацію. У даному випадку карається неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію" або "Про звернення громадян". Незважаючи на те досить м’яку санкцію згаданої статті, більшість чиновників намагаються уникнути її застосування, оскільки притягнення до адміністративної відповідальності, у будь-якому випадку, досить суттєво впливає на можливість кар’єрного росту або, навіть, бути підставою для початку провадження про корупцію.