Як відомо, у відповідності до статті 9 Закону „Про інформацію”, усі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Розвиваючи зазначене положення, законодавець надав телерадіоорганізаціям та їхнім працівникам право на одержання від державних органів, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, необхідної інформації для здійснення своєї статутної діяльності (ст. 26 Закону „Про телебачення і радіомовлення” ). Аналогічне право отримали журналісти друкованих ЗМІ у відповідності до ст. 26 Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” та журналісти інформаційних агентств (ст. 21 Закону „Про інформаційні агентства” ).

Більше того, статтею 38 Закону „Про телебачення і радіомовлення”, так само як і статтею 26 Закону „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” передбачено, що при пред'явленні посвідчення працівника телерадіоорганізації (редакційного посвідчення – для друкованих ЗМІ) журналісти мають право перебувати в районах стихійного лиха і катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах, зборах, демонстраціях та інших масових заходах, на територіях, де оголошено надзвичайний стан.

Таким чином, закон прямо передбачає, що єдиною підставою для отримання можливості перебувати в місцях надзвичайних ситуацій є пред’явлення службового посвідчення журналіста. Виконання будь-яких інших формальностей (отримання дозволів, погоджень і т. п.) закон від журналіста не вимагає.

Практично, єдиний випадок, коли існують законні підстави для обмеження цього права, – це оголошений у встановленому порядку надзвичайний стан. Йдеться про передбачені Законом „Про правовий режим надзвичайного стану” обмеження у перебуванні в громадських місцях (комендантська година), заборону виготовлення і розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку; регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів тощо.

Дещо по-іншому виглядає ситуація з правом журналіста перебувати на місці скоєння злочину. Для обмеження цього права у представників правоохоронних органів значно більше можливостей, оскільки такі відносини потрапляють у сферу регулювання кримінально-процесуальних нормативних актів.

Головним чином, йдеться про те, що місце вчинення злочину – це місце, на якому, як правило, зосереджуються сліди злочинів (засоби вчинення злочину, знаряддя, сліди злочинця і т. ін.). Нерідко перебування сторонніх осіб (у тому числі і журналістів) на місці скоєння злочину може призвести до знищення доказів вчинення злочину. Обґрунтовуючи свої дії таким чином, представник правоохоронного органу може заборонити журналістові перебування на місці скоєння злочину. Правовою підставою для такої заборони виступатиме стаття 30 Закону „Про інформацію” , яка визначає режим доступу до конфіденційної інформації, різновидом якої є таємниця досудового слідства, що охороняється статтею 121 Кримінально-процесуального кодексу України.

Теоретично заборону перебування на місці скоєння злочину можна заперечувати суспільною значимістю інформації про цю подію (безумовно – тільки тоді, коли вона дійсно має таке значення), однак практично реалізувати право на доступ до інформації з обмеженим доступом, якщо вона становить громадський інтерес, насьогодні досить важко.

Нарешті, останній випадок, коли журналістові можуть заборонити перебування у місці скоєння злочину або в місці надзвичайної ситуації, – це загрозлива для життя чи здоров’я представника ЗМІ обстановка (пожежі, вибухи, повені, бойові дії, збройні конфлікти і т. ін.). У такому разі представник відповідного органу буде посилатися на будь-який „спеціалізований” закон („Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про пожежну безпеку” і т.д.), обґрунтовуючи свої дії покладеним на нього обов’язком охороняти життя і здоров’я людей.

Отже, усім журналістам гарантовано право при виконанні своїх професійних обов’язків перебувати у місцях скоєння злочинів чи надзвичайних ситуацій. Для реалізації цього права їм достатньо пред’явити лише службове (редакційне) посвідчення, без будь-яких додаткових формальностей.

Зазначене право може бути обмежене у трьох випадках:

1)при оголошенні надзвичайного стану;

2)при проведенні слідчих дій або оперативно-розшукових заходів;

3)у випадку, коли таке перебування становитиме загрозу для життя чи здоров’я журналіста.

У кожному випадку, неправомірне обмеження цього права може бути оскаржене у разі підтвердження факту відмови в доступі до зазначених місць.