Умовно, загадані порушення можна поділити на дві категорії. Перша – це, так звані, загальні, тобто ті, які засоби масової інформації можуть вчиняти в якості звичайних суб’єктів господарської діяльності. Другу можна назвати спеціальною, оскільки для цієї категорії властивим є те, що такі дії можуть вчинятися лише в даній сфері і даними суб’єктами (ЗМІ) або – здебільшого цими особами.До числа загальних порушень можна віднести нехтування вимогами Закону України “Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року. У цьому Законі (стаття 6), зокрема міститься заборона щодо вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Взагалі, узгодженими діями вважаються укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Крім того, узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком утворення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Однак, яку уже зазначалося, забороненими є тільки антиконкурентні узгоджені дії, тобто ті, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. У перелік таких правопорушень (в розрізі функціонування ЗМІ) можуть потрапити:1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів (наприклад, вчинена з метою забезпечити високий рівень тиражу, домовленість друкованих ЗМІ про те, що розміщення реклами на їх сторінках можливе лише за умови здійснення рекламодавцем підписки на такі видання); 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними (наприклад – угода про обмеження максимального тиражу ЗМІ, зумовлена бажанням спровокувати дефіцит видання); 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками (наприклад, угода телекомпаній про поділ територій мовлення); 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (показовим може бути конкурс на розподіл частот ефірного мовлення); 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців (найчастіше зазначені цілі прямо виступають предметом домовленостей суб’єктів); 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції (ілюстрацією може бути домовленість розповсюджувача реклами з виробником реклами про встановлення іншим розповсюджувачам явно невигідних умов для виготовлення реклами); 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод (ситуація може бути аналогічною до тієї, що описана у прикладі до пункту 1 з тією лише різницею, що в даному випадку йдеться про угоду з тим, кому таке зобов’язання не є вигідним); 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин (наприклад – домовленість із конкурентом про звертання його діяльності на певній території або в певному секторі). Іншим різновидом загальних порушень може вважатись так звана концентрація господарюючих суб`єктів, здійснена без дозволу органів Антимонопольного комітету, заборону щодо якої встановлено у статті 22 закону „Про захист економічної конкуренції”. За законом концентрацією визнаються:1) злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; 2) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.3) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом: а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб'єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб'єкта господарювання, що ліквідується; б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб'єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб'єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб'єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи; в) створення суб'єкта господарювання двома і більше суб'єктами господарювання, який тривалий період буде самостійно здійснювати господарську діяльність, і при цьому зазначене створення не приводить до координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили цей суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання; Разом з тим, не будь-яка із перелічених вище операцій буде визватись концентрацією в розумінні правопорушення. Дозвіл органів Антимонопольного комітету необхідно отримувати лише тоді, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро. При цьому, також потрібно щоб:- не менш як у двох учасників концентрації вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, перевищували суму, еквівалентну 1 мільйону євро у кожного;- хоча б в одного учасника концентрації вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні, перевищувала суму, еквівалентну 1 мільйону євро.Найбільш вірогідною видається можливість визнання дій економічною концентрацією у випадках, коли відбувається так зване злиття телевізійних каналів, інформаційних агенцій і т. ін.Досить непростим є також питання про ті види порушень антимонопольного законодавства, які можуть бути вчинені виключно або переважно у сфері діяльності ЗМІ, проте такі порушення стануть предметом аналізу вже в наступній консультації.

Богдан Яблонський, адвокат, старший юрист в Адвокатській фірмі „Грамацький і партнери”, для „Детектор медіа”