Завтра Генпрокуратура викликає на допит журналістку газети "Україна молода" Наталію Лебідь. Прикметно, що минулого четверга повістку про виклик на допит журналістці вручили особисто співробітники УБОЗу.

"Я виявилася несподівано для себе свідком у справі про фальсифікацію суддями Апеляційного суду рішення по ЄЕСУ та Юлії Тимошенко,- розповіла Наталя Лебідь в інтерв'ю "Телекритиці". – Ще навесні було заявлено Генпрокуратурою про те, що судді, які прийняли рішення на користь Юлії Тимошенко та її родичів, сфальсифікували це рішення. Генпрокуратура почала розслідування. Напередодні я вже повідомила у телефонній розмові співробітнику прокуратури, що особисто не була присутня на засіданнях суду. Але мене було повідомлено, що я є свідком по справі і мене хочуть запросити до прокуратури, щоб розпитати про джерела інформації. Це мене страшенно обурює, я вважаю таку практику неприпустимою, оскільки маю право не розголошувати джерела інформації. Більше того, обов'язком журналіста є збереження таємниці своїх джерел".

Нагадаємо, що журналіст має розкривати джерела інформації лише за особливих обставин і лише на вимогу суду. Крім того, Конституція України дозволяє людині утримуватися від будь-яких свідчень, що можуть бути використані проти неї.

Кримінальну справу Генпрокуратура порушила через незгоду із рішенням Апеляційного суду Київської області, що підтвердила неправомірність порушення кримінальних справ проти Юлії Тимошенко та Олександра Тимошенка. Генпрокуратура назвала ці рішення "необґрунтованими" та "такими, що суперечать чинному законодавству".

Журналісти нерідко отримують несподіваний статус свідків по тій чи іншій кримінальній справі, яка розслідується правоохоронцями. Як громадянин журналіст не може відмовитися від дачі свідчень, та в силу своєї професії має певні переваги. Ось як коментує проблему медіаюрист:

Богдан Яблонський, адвокат, старший юрист в Адвокатській фірмі „Грамацький і партнери”:

- У відповідності до частини 1 статті 68 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК) в якості свідка може бути викликана будь-яка особа, якщо орган, що здійснює розслідування, має інформацію по те, що такій особі відомі обставини, котрі відносяться до цієї справи. Відтак - виклик журналіста як свідка для допиту в прокуратуру, сам по собі, є цілком правомірною дією.

Разом з тим, журналіст, як і будь-який громадянин, має право скористатися статтею 63 Конституції і відмовитися давати показання, якщо з допомогою таких свідчень можливе викриття у вчиненні злочину самого себе, членів своєї сім`ї, близьких родичів, усиновленого чи усиновителя. При цьому, варто зауважити, що зловживанням цим правом може призвести до того, що свідка буде звинувачено у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена у статті 385 Кримінального кодексу України (відмова свідка від давання показань). Така відповідальність можлива у разі, коли з`ясується, що журналіст усвідомлював відсутність підстав для того, щоб скористатися наданим ст. 63 Конституції правом (відомості не стосувалися його особисто або близьких родичів).

Не може врятувати свідка і повідомлення під час допиту про те, що йому нічого не відомо про факти, з приводу яких він допитується, оскільки у разі, коли буде доведено протилежне, особу можна притягти до кримінальної відповідальності за ст. 385 КК (завідомо неправдиве показання).

Незважаючи на те, що журналісти не належать до категорії осіб, які, у відповідності до ст. 69 КПК, не можуть бути притягнуті у якості свідків, можливість скористатися додатковими привілеями у працівників, в даному випадку, друкованих засобів масової інформації, все ж є. Таку можливість їм надає пункт 11 частини 2 статті 26 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Зазначена норма встановлює, що журналіст має право на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду. Тобто, до тих пір, поки рішенням (ухвалою) суду журналіста не буде зобов`язано розкрити джерело інформації, він має право зберігати його в таємниці, в тому числі і в якості свідка в кримінальній справі.

Отже, журналіст друкованого ЗМІ зобов`язаний давати показання в якості свідка у кримінальній справі про обставини, які йому відомі по цій справі, за винятком випадків, коли такі свідчення загрожують самому журналістові або його близьким родичам пред`явленням звинувачення у вчиненні злочину. Крім того, на допиті в якості свідка журналіст має право зберігати в таємниці джерело отриманої ним інформації, якщо орган, що здійснює допит, не пред`явить журналістові рішення (в широкому розумінні цього слова) суду, у відповідності до якого таке джерело підлягає обов`язковому розкриттю.

Оксана Лисенко, "Детектор медіа"