– необгрунтована відмова від надання відповідної інформації;

– надання інформації, що не відповідає дійсності;

– несвоєчасне надання інформації;

– навмисне приховування інформації;

Проте, до останнього часу нормативно-правові акти України не передбачали адміністративної відповідальності за порушення зазначених норм. Лише 3 квітня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова” (вступив у дію з 6 травня 2003 року). Цим Законом внесено зміни, окрім іншого, до Кодексу про адміністративні правопорушення – додано статтю 212-3 наступного змісту:

“Стаття 212-3. Порушення права на інформацію

Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію" або "Про звернення громадян", -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Посадові особи, на яких поширюється дія Закону України "Про боротьбу з корупцією", притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України "Про боротьбу з корупцією".”

Таким чином, починаючи з 6 травня 2003 року фізичні та юридичні особи, у тому редакції засобів масової інформації, теле- радіоорганізації мають право ініціювати притягнення посадової особи, яка порушує право на інформацію, до адміністративної відповідальності.

Необхідно зазначити, що адміністративна відповідальність настає виключно у випадках, коли інформація повинна була бути надана на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до Законів України “Про інформацію”, “Про звернення громадян”.

Відповідно до статті 32 Закону України “Про інформацію”, під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань.

Тобто сфера письмових запитів обмежена питаннями діяльності саме законодавчих, виконавчих і судових органів і їх посадових осіб. На жаль, зараз неможливо чітко визначити, до якої саме гілки влади (законодавчої, виконавчої, судової) відноситься, наприклад, Президент України або органи прокуратури. Тому можливі випадки відмови у притягненні до відповідальності внаслідок невизначеності приналежності органу державної влади до певної гілки влади, і як наслідок – нерозповсюдження статті 32 Закону України “Про інформацію” на цей орган.

Також у статті 32 Закону України “Про інформацію” не зазначено органи місцевого самоврядування, таким чином на них також не розповсюджуються вимоги статті 32 цього Закону і, як наслідок, адміністративна відповідальність за порушення цього Закону. Тому більш доцільно у даному випадку подавати інформаційний запит від імені громадянина або групи громадян відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, який зобов’язує надавати відповідь на звернення громадянина органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, посадови осіби.

Адміністративна відповідальність передбачена за:

Неправомірну відмову в наданні інформації – тобто відмову, оформлену відповідно до статті 34 Закону України “Про інформацію” у письмовому вигляді, із зазначенням посадової особи державної установи, яка відмовляє у задоволенні запиту; – якщо підстава для відмови у наданні інформації не відповідає законодавству України і інформацію віднесено до категорії відкритої інформації.

Несвоєчасне або неповне надання інформації – тобто незадоволення протягом одного місяця інформаційного запиту запитувача у письмовому вигляді, або задоволення запиту не в повному обсязі, відсутність у наданій інформації відповіді за сутністю запиту.

Надання інформації, що не відповідає дійсності – тобто будь-яке перекручення інформації або надання неправдивої інформації.

Відповідно до статті 254 Кодексу про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол. Відповідно до пункту 11 статті 255 Кодексу про адміністративні правопорушення, особою, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення за ознаками, визначеними у статті 212-3 “Порушення права на інформацію”, є прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури.

Розгляд справ за адміністративними порушеннями законодавства про інформацію віднесено до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Постанову судді у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статею 212-3 відповідно до статті 294 Кодексу про адміністративні правопорушення, можуть бути скасовані або змінені за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора - головою вищестоящого суду.

Підсумовуючи, можна надати алгоритм притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про інформацію:

1. Надання інформаційного запиту або звернення громадянина.

2. У разі відсутності відповіді на інформаційний запит або звернення громадянина надсилання скарги або звернення до прокуратури із зазначенням необхідності скласти протокол адміністративного правопорушення за ознаками статті 212-3 Кодексу про адміністративне правопорушення.

3. Прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури складають протокол про адміністративне правопорушення, додержуючись вимог статті 256 Кодексу про адміністративні правопорушення, і направляють справу до суду.

4. Суд розглядає справу за суттю і приймає рішення.

5. Рішення суду може бути оскаржено відповідно до вимог статті 294 Кодексу про адміністративні правопорушення.

6. Рішення вступає в законну силу.

Необхідно зауважити, що накладання адміністративного стягнення за порушення права на інформацію є новим явищем для України. Поки що немає юридичної практики вирішення таких справ.

Алі Сафаров, юрист Української Асоціації Видавців Періодичної Преси, для „Детектор медіа”