Авторське право в аудіовізульних мистецтвах. Судова практика.

Потужний розвиток комерційного теле- та радіомовлення в Україні за часів незалежного розвитку нашої держави призвів до величезного кількісного стрибку телевізійних та радіокомпаній, продюсерських виробничих та творчих центрів. Відповідно, практично в геометричній прогресії зросла і кількість авторів, які, в тій або іншій формі, співпрацюють з численими телерадіомовниками і виробниками аудіовізуальних творів. В свою чергу, в державі напрацювано цілий ряд законодавчих актів, які регулюють діяльність в сфері аудіовізуальних мистецтв. Нагадаю лише основні з них - Цивільний кодекс та Цивільно-процесуальний кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про авторське право і суміжні права” і інші законодавчі акти. Україна приєдналася до низки міжнародних угод в сфері інтелектуальної власності.

Безумовно, в їх основі – положення Конституції України, яка гарантує авторам їх права. Наприклад, стаття 41 Конституції надає кожному громадянину України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 54 гарантує громадянам свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Тим часом реалії аудіовізуального простору України - це велика кількість тих чи інших порушень, пов’язаних з використанням інтелектуальної власності.

Пропоную проаналізувати один з цікавих прикладів реальної судової справи, пов’язаної із спробою автора захистити свої права у вітчизняних судах різних інстанцій. Такого роду досвід повинен представляти певний інтерес для вітчизняних авторів, фахівців аудіовізуальних мистецтв, юристів. Методи ведення такого роду судових справ, зразки проведення експертизи об’єктів інтелектуальної власності принесуть реальну користь і дозволять уникнути помилок.

В ході судового розгляду автор мав нагоду познайомитися з цікавими нюансами вітчизняного судочинства.

Першою з таких реалій можна назвати неможливість, а часто-густо небажання, забезпечити дослідження фактів і доказів у судовому засіданні. Зрозумілим є те, що у випадку виникнення спірних питань, пов’язаних з аудіовізуальними творами, виникає потреба ознайомлення з самими творами. Аудіовізуальні твори зафіксовані, як правило, на різних матеріальних носіях, запис на яких зроблено і у професійних форматах відеозапису, і у побутових. А значить – виникає потреба у перегляді авторських примірників аудіовізуальних творів або їх копій. У випадку, який ми аналізуємо, суди не переглянули аудіовізуальний твір.

Ще одним серйозним чинником у розгляді такого роду справ є фактор часу. За час проведення судових засідань ( з порушенням чинного законодавства, яке визначає термін розгляду таких справ у 15 днів, насправді розгляд тривав з лютого 2001 року по серпень 2002 року) кількість зафіксованих використань інтелектуальної власності з комерційною метою зросла практично вдвічі і становила унікальну кількість –більш ніж 2.500 разів.

Відмітимо також і практично повну необізнаність персоналу судів із специфічною термінологією. У випадках розгляду справ, пов’язаних з аудіовізуальними творами, це призводить до принципових помилок у веденні Протоколів судових засідань, а, значить, не тільки до подальших вимушених клопотань про виправлення неповноти Протоколів, а і до невірного трактування суддями тих чи інших принципових обставин справи або показань свідків.

Наприклад, зрозумілим є той факт, що у створенні аудіовізуального твору беруть участь десятки, а іноді і сотні працівників, які виконують різні функції - режисерів, помічників операторів, гримерів, постановників декорацій, освітлювачів, водіїв і т.д. В Протоколі судової справи, яку ми аналізуємо, наприклад, йдеться про “режисера”. Але у відповідності до норм ст.21 “Авторське право на аудіовізуальний твір” ЗаконуУкраїни “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року автором аудіовізуального твору визначений “режисер-постановник”.

Але давайте детальніше проаналізуємо конкретні судові прецеденти.

Протягом 2001 - 2002 років один з районних судів м.Києва, а потім відповідно і Київський Апеляційний суд розглянули у відкритих судових засіданнях справу за позовом

гр. З-а (автор) до Акціонерного товариства закритого типу “Р..”( надалі в тексті –товариство) про відшкодування моральної шкоди і про стягнення компенсації у зв’язку з порушенням авторського права та про призупинення ліцензії Національної ради України з питань ТБ і радіомовлення на право користування каналами мовлення.

Товариство порушило права гр. З –а, як автора аудіовізуального твору - спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”. А саме: радіостанція з позивними “П...” видає в ефір в Києві, Одесі, Миколаєві радіопрограму, яка використовує назву авторського аудіовізуального твору -“П’ять з п’яти”.

Як уже зазначалося, станом на 27.08.2002 року кількість використань назви сягнула безпрецедентної для аудіовізуального простору України кількості – не менше, ніж 2.500 ( дві тисячі п’ятсот ) разів.

Хочеться привернути увагу до того факту, що автор використав практично весь комплекс способів і методів реєстрації прав, а також попередження про свої права для їх захисту, передбачений законодавством нашої держави.

Преамбула цієї справи була така: в січні – червні 1998 року був вигаданий, створений, обнародуваний та публічно сповіщений оригінальний аудіовізуальний твір – спортивна розважальна телевізійна програма “П’ять з п’яти”. При цьому гр-З-н є автором сценарію, діалогів та ведучим, режисером-постановником, художником-постановником даного аудіовізуального твору.

Автор скористався нормами п.3 ст.9 та п.1ст.21 Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року і отримав Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА № 942. Слід зауважити, що специфіка створення аудіовізуальних творів передбачає певну послідовність їх створення. Існує підготовчий період до зйомок. Саме на цій стадії роботи над аудіовізуальним твором створюється сценарій, ескізи декорацій, режисерська розробка та розкадрування і інші підготовчі дії. Саме на цій стадії згідно ст.4 , ст.11 і виникає авторство аудіовізуального твору. Виходячи з норм ст.21 “Авторське право на аудіовізуальний твір”, яка визначає автором аудіовізуального твору автора сценарію, було проведено і відповідну реєстрацію.

Наступний етапи роботи над аудіовізуальним твором(зімальний та монтажний) передбачають фіксацію аудіовізуального твору на відповідних матеріальних носіях (в нашому випадку - відеокасетах). Автор спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” після проведення відповідних робіт (зйомка,монтаж,титрування,озвучення) по створенню аудіовізуального твору скористався на цьому етапі нормами п.2 ст.9 та ст.11 Закону України “Про авторське право і суміжні права”. Всі примірники(відеокопії) твору містять обумовлений Законом знак охорони авторського права із зазначенням ім’я автора даного аудіовізуального твору.

Після цього у відповідності до норм ст.13 Закону України “Про авторське право і суміжні права” автор обнародував свій аудіовізуальний твір – спортивну розважальну телевізійну програму “П’ять з п’яти”. ТБ-програми “П’ять з п’яти” були відтворені і публічно сповіщені на різних ТБ-каналах м.Києва.

У подальшому у відповідності до норм ст. 14 Закону України “Про авторське право і суміжні права” автор використовувати твір іншим особам в будь-якій формі і будь-яким способом не дозволяв.

Пересвідчившись в ефірі, що радіостанція, яка використовує позивні “П...”, активно користується авторською назвою “П’ять з п’яти” телевізійної спортивно-розважальної програми автор зв’язався з керівництвом радіостанції. Про факт використання чужої назви в телефонній розмові було повідомлено Програмного директора. Керівництву радіостанції були надіслані відповідний рекомендований лист та факсові повідомленням. Автор просив змінити назву радіопрограми. Але радіопрограма, яка використовує назву “П’ять з п’яти”, продовжила існування в ефірі саме під цією назвою.

Автор звернувся за захистом своїх законних прав до суду.

Перерахуємо докази, які автор надав в процесі підготовки справи до судового розгляду і в ході судових засідань:

Свідоцтво про реєстрацію прав автора на твір;

Довідку з УААСПу щодо вміщення інформації про реєстрацію прав автора до Каталогу та комп’ютерного реєстру;

Копію листа до керівництва радіостанції з вимогою змінити назву і поштове повідомлення про вручення цього листа керівництву радіостанції;

розшифровку деяких випусків радіопрограми “П’ять з п’яти” з прикладами використання авторської назви “П’ять з п’яти”;

довідку про принципи продюсерської стратегії ( підхід до вибору назви, принципи використання назви в процесі створення програми та після виходу програми в ефір, використання назви поза ефіром для підтримки цікавості до програми і т.інш);

мовознавчі довідки з Інституту української мови НАН України;

довідки з Державного архіву кінофотофонодокументів ім.Пшеничного і Національної парламентської бібліотеки про наявність творів з назвою “П’ять з п’яти”;

копії ТБ-програм,вміщених в багатьох вітчизняних газетах, з фіксацією фактів виходу спортивної розважальної програми “П’ять з п’яти” в ефір на різних ТБ-каналах м.Києва;

копії документів (словників) з тлумаченням слів “оригінальний” та “відомий”;

Акт прийому-передачі на зберігання оригіналу та копії аудіовізуального твору-ТБ-програми “П’ять з п’яти” в архіві Національного центру Олександра Довженка.

В ході судових засідань автор неодноразово звертався до суду із проханням переглянути авторський примірник аудіовізуального твору. Суд відмовлявся переглядати відеокасету, пояснюючи це відсутністю технічних можливостей організувати перегляд. Автор був змушений доставляти в суд власні технічні засоби (телевізор та відеомагнітофон).Перегляд не відбувся через перенесення судових засідань. Автор був змушений звернутися до суду з письмовим клопотаннями долучити до матеріалів справи такі докази:

відеокасету з авторським примірником аудіовізуального твору – ТБ-програмою “П’ять з п’яти”;

Акт фіксації порушення авторського права і аудіокасету з записом факту порушення.

Автор також запросив до суду колег, з якими він створював ТБ-програми “П’ять з п’яти” і які засвідчили факт його авторства, надав низку доказів створення і використання авторського твору та відстеження порушення його прав відповідними установами.

Відповідач надав суду власні заперечення, суть яких зводилася до наступного:

1.Автор зареєстрував права на сценарій спортивної розважальної програми “П’ять з п’яти”.

2.Назва сценарію “П’ять з п’яти” не є оригінальною та вигаданою саме для цього твору, а є загальновідомою концепцією.

3.Незрозуміло, чи є Позивач взагалі автором аудіовізуального твору.

4.Програми – позивача і відповідача - виходили в принципово різних видах мовлення.(Слід зазначити, що автор телевізійної спортивно-розважальної програми “Пять з пяти” ніколи не заявляв про те, що він не збирається створювати радіоваріант своєї програми).

5.Програми різні за жанрами.

6.Коло та обсяги спонсорства різні.

7.Вихід радіопрограми не позначився на системі продюсування ТБ-програми - Позивачем не надано угод чи договорів про наміри з потенційними партнерами.

Також Відповідач надав суду лист про вимірювання аудиторії ТБ-програми “П’ять з п’яти” та довідку про вихід в ефір ТБ-програми “П’ять з п’яти” на різних ТБ-каналах м.Києва.

Відповідач позов не визнав повністю.

Суд отримав з Українського агентства з авторських і суміжних прав довідку про обсяги охорони прав автора, в якій чітко визначені виключні права автора на використання власного твору та виключні права автора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами. УААСП також повідомив суд про те, що видав свідоцтво про реєстрацію прав автора на спортивно-розважальну телевізійну програму “П’ять з п’яти” (сценарій).

В ході судових засідань Відповідач домігся проведення експертизи об’єктів інтелектуальної власності. Автор проти проведення такої експертизи протестував, стверджуючи, що Відповідач навмисно намагається затягнути розгляд питання. Коли його заперечення були відхилені судом, Позивач просив запитання, поставлені експертам, вичерпати першим з них. Суд з цим не погодився і на вирішення експертизи поставив наступні запитання ( зберігається стилістика та написання відповідного документу):

1.Чи є назва сценарію спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” оригінальною назвою даного сценарію, тобто спеціально вигаданою для цього аудіовізуального твору?

2.Чи є поняття “П’ять з п’яти” звичайним, тобто таким, що використовується в загальному вживанні, чи являється ідеєю, чи процедурою, чи концепцією, тощо?

3.Якщо поняття “П’ять з п’яти” використовується в загальному вживанні, то чи може воно бути спеціально створеною(вигаданою) для аудіовізуального твору назвою?.

Експерти, посилаючись на ст.60 ЦПК України і стверджуючи, що діють в межах своєї компетенції, об’єднали запитання експертизи та вирішували їх в наступній редакції:

1,3 Чи є назва сценарію спортивно-розважальної телевізійної програми “п’ять з п’яти” оригінальною назвою даного сценарію, тобто спеціально вигаданою для цього сценарію назвою?

До того ж експерти чомусь за власною ініціативою вирішували питання:

Чи співпадає назва радіо гри “5 з 5” в письмовій формі з назвою письмового твору , а саме сценарію спортивно-розважальної ТБ-програми “П’ять з п’яти”?

Експерти про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку у відповідності зі ст.384 КК України попереджені.

Після проведених маніпуляцій з питаннями, визначеними судом, експерти визначили об’єктами експертизи, що досліджуються, уже не назву аудіовізуального твору, а назву сценарію спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”, уже не сам аудіовізуальний твір, а сценарій, а також не назву, а поняття “П’ять з п’яти”.

Тут принагідно буде нагадати, що ніяких спірних правовідносин між Позивачем і Відповідачем стосовно літературного твору, створеного спеціально для телебачення, а саме сценарію спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” в суді не розглядалося. Позивач претензій до Відповідача з приводу власного сценарію до ТБ-програми не висловлював.

При аналізі тексту експертних висновків привертає увагу наступний фрагмент:

“...назва твору не відрізняється новою формою: вона складається з звичайних слів, що об’єктивно існують в мові незалежно від автора, а комбінація слів “П’ять з п’яти” не має

фантазійного характеру, не відрізняється оригінальністю і широко використовується в загальному вживанні.

Творчою знахідкою автора може бути не створення нового слова, а використання існуючого в якості назви для твору певної тематики та ідейного спрямованості”.

Експерти, фактично, винесли присуд будь-якому виду художньої творчості. Оскільки цілком зрозумілим для них є той факт, що звичайні частини мови “ще”, “не”, “вмерла”,”Україна” об’єктивно існують в мові незалежно від автора. Продовжуючи дану думку, зазначимо, що і нотні знаки “до”, ”ре”, ”мі”, ”фа”, ”соль”, ”ля” та ”сі” об’єктивно існують в музиці незалежно від автора, а брила мармуру також об’єктивно існує поруч з дівчиною-фотомоделлю і так далі.

Заслуговує також на увагу і явна логічна суперечність між двома сусідніми абзацами, адже предметом судового спору є саме назва. Наведемо також і інші аргументи експертів, зберігаючи при цьому стиль і правопис експертизи:

-“словосполука “п’ять з п’яти” без конкретизуючих її уточнюючих слів... має широке застосування...”;

-поняття “П’ять з п’яти” є звичайним, широко використовуємим в загальному вживанні поняттям”;

- “… без конкретизуючи умов словосполука “П’ять з п’яти” є загальновживаним поняттям тобто таким, що широко використовується в побутовій мові.”;

“...матеріали справи не містять відомостей про об’єкт (аудіовізуальний твір) ... або документів, які свідчили б про його існування”;

“Закон не містить визначення поняття “Сценарій”;

“...досліджуваиий об’єкт можна визначити як письмовий(літературний) твір, що ...відповідає змісту поняття сценарій спортивно-розважальної телевізійної програми”;

“матеріали справи не містять даних, що свідчили б не тільки про відомість сценарію спортивно-розважальної ТБ-програми “П’ять з п’яти” а й взагалі про факт оприлюднення цього твору”;

“застосування загальновживаного поняття “П’ять з п’яти” в якості назви сценарію будь-якої спортивно-розважальної програми, в основу якої покладений принцип змагання, не відрізняється оригінальністю, тому що ця назва прямо вказує “на ведучий задум, конструктивний принцип”-концепцію, за якою будується кожний твір в жанрі змагання, а саме; одержання необхідної кількості позитивних результатів, які необхідно отримати для досягнення певної мети при визначених умовах, при обмеженні кількості спроб щодо її досягнення”.

Експерти дійшли висновків, що “поняття “П’ять з п’яти” є звичайним, широко використовуємим”, “застосування загальновживаного поняття “п’ять з п’яти” в якості назви...не відрізняється оригінальністю”, “назву “П’ять з п’яти” не можна вважати спеціально вигаданою для сценарію спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

Експерти також дійшли висновку, що “назва радіо гри “5 з 5” в письмовій формі не співпадає з назвою письмового твору – сценарію спортивно-розважальної ТБ-програми “П’ять з п’яти”, (який за наданими матеріалами справи не оприлюднювався і не відтворювався)”.

Потрібно зазначити, що експерти не навели жодного прикладу або факту використання назви “П’ять з п’яти” в будь якій сфері людської діяльності.

Як доказ експерти використали матеріали Звіту ПП”Компанія”О-с” про результати пошуку в Інтернет НТМL- документів з метою визначити частоту фраз “5 з 5”, “п’ять з п’яти”, “5 of 5”,” 5*5” та їх значення на 73 аркушах. Зазначимо, що у віртуальній мережі шукалися не приклади використання конкретної назви. Навіть більш розширений пошук дав такі результати- серед 7-8 міліардів сторінок віртуального тексту було знайдено лише 2(два!) приклади використання назви “П’ять з п’яти”. При цьому навіть ці приклади були розміщені у віртуальній мережі пізніше створення авторської спортивно-розважальної телевізійної програми.

Зауважимо, що великі фрагменти цитування експертних висновків потрібні для того, щоб зрозуміти рівень проведення ( інтелект, стиль, доказовість) такого типу експертиз в нашій країні.

Впадає у вічі ігнорування експертами фактичних матеріалів, долучених до справи, явні логічні суперечності. Мовні недоречності ( “побутова мова”, “використовуємим”, написання поняття в лапках і з великої літери, як назви) а також відсутність посилання на україномовні довідкові джерела доводять, що експерти не є фахівцями в галузі мовознавства. Але в матеріалах експертизи не має посилання на фахівців мовознавців.

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки з архіву про те, що до них за примірниками аудіовізуального твору не зверталися і заява автора того ж змісту. Таким чином можна зробити висновок, що експерти авторський аудіовізуальний твір – спортивно-розважальну телевізійну програму “П’ять з п’яти” не переглядали. Районний суд м.Києва розглянув справу і керуючись ст.6, 7, 9, 21, 29, 30, 43, 44 Закону України “Про авторське право і суміжні права”(від 23 грудня 1993 року з наступними змінами), ст.472 ЦК України, ст.15, 15-1, 30, 62, 75, 202 ЦПК України вирішив:

в позові гр.З-у до АТЗТ “Р...” про відшкодування моральної шкоди і про стягнення компенсації у зв’язку з порушенням авторського права та про призупинення дії ліцензій Національної Ради з питань ТБ і радіомовлення на право користування каналами мовлення відмовити.

Прискіпливий аналіз рішення районного суду наводить на роздуми, які можна викласти в такій послідовності:

1.Норма п.1 Ст.11 “Автор як первинний суб’єкт авторського права” визначає автора первинним суб’єктом , якому належить авторське право.

Суд належним чином не дослідив той факт , що в матеріалах справи не міститься жодних показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів, які б довели, що гр.З-н не являється автором спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

Норма п.2 ст.11 визначає, що автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору.

На примірнику обнародуваного аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” - зазначено її автор – гр.З-н.

Суд належним чином не дослідив заявлений речовий доказ, і без пояснення і обЄрунтування причин в Ухвалі відмовив у клопотанні долучити до матеріалів справи заявлений речовий доказ - відеокасету з авторським примірником аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”. Свої роз’яснення причин відмови суд мав надати згідно ст. 234 ЦПК України ( “Зміст ухвал, постановлених в нарадій кімнаті”). Згідно норм цієї статті, ухвала суду повинна містити відомості про суть питання, мотиви по яких суд прийшов до своїх висновків та закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

2. У відповідності до норм п.5 ст. 13 “Особисті ( немайнові) права автора”

гр. З-н обнародував свій аудіовізуальний твір - спортивну розважальну телевізійну програму “П’ять з п’яти”.Тобто з фактом того, що автором є гр.З-н були ознайомлені десятки тисяч осіб.

Суд належним чином не дослідив цей факт.

3. У відповідності до норм п.1 ст. 14 ”Майнові права автора” автор прав на використання свого аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”, а відтак і авторської назви в будь-якій формі і будь-яким способом Відповідачу не передавав.

Суд належним чином не дослідив факт того, що товариство проігнорувало факт повідомлення автором про свої права і не надало відповідних документів, які б доводили факт дозволу гр.З-им товариству використовувати назву свого аудіовізуального твору “П’ять з п’яти”.

4.Суд не врахував, що норма п.2 ст. 7 “Твори, що не охороняються” поширюється тільки на форму вираження твору. Дана норма розтлумачена в Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року та положеннями Бернської конвенції (1971 р.) на які містяться посилання у Договорі. (Договір ВОІВ про авторське право.1996). Україна приєдналася до Договору 20 вересня 2001 року. Норма ст. 2”Сфера охорони авторського права” визначає, що охорона авторських прав поширюється на форму вираження твору.

В даному випадку форма вираження твору -“назва спортивної розважальної телевізійної програми - “П’ять з п’яти””;

5.Суд не звернув належної уваги на норму п.1ст.9 “Виникнення і здійснення авторського права” яка передбачає відсутність будь-яких формальностей для виникнення і здійснення авторських прав. Згідно цієї норми гр.З-н , як автор, не забов’язаний надавати жодних письмових свідчень свого авторства.

Норма п.2 ст.9 передбачає права автора використовувати для сповіщення про свої права знак охорони авторського права. Автор аудіовізуального твору вмістив на примірниках спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” знак охорони авторського права, який складається з латинської літери С у колі, імені особи, яка має авторське право – “О-р З-н” та рік і місце першого виходу програми в ефір-“1998 м. Київ”. Суд належним чином не дослідив цей факт і безпідставно відмовив у клопотанні долучити до матеріалів справи заявлений речовий доказ-відеокасету з примірником аудіовізуального твору.

Норма п.3 ст.9 визначає , що при виникненні спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства.

Суд ухвал або рішень про визнання реєстрації прав автора гр.З-а недійсною не виносив.

6. У відповідності до чинного законодавства нашої держави, автор аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”, звернувся до організації, на яку державою покладено обов’язки відстежувати факти порушення Законодавства у сфері авторського права.

У відповідності з рішеннями Державного Департаменту інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти України, такі обов’язки покладені на Українське агентство з авторських і суміжних прав.

У відповідності зі ст.99 ЦПК України, Позивач звернувся до суду з клопотанням долучити до справи Акт фіксації порушення авторських прав і аудіокасету із записом факту порушення надані Зиріну О.А. УААСП .

Суд достатнім чином не вивчив заявлений речовий і письмовий доказ і безпідставно та без пояснення причин виніс Ухвалу про відмовлення у долученні до справи Акту фіксації порушення авторських прав і аудіо касети.

7. У відповідності до норм ст.14 “Майнові права автора”, ст. 27 “Передача (відступлення) авторського права”, ст.28 “Право на невиключну чи виключну ліцензію” автору належить виключне право укладати або не укладати будь-які угоди або договори.

Суд не взяв до уваги дані законодавчі норми.

8.Суд неправильно застосував норму п.1 ст.21, стверджуючи, що авторське право на аудіовізуальний твір належить творчому колективу, тобто співавторам.

Це заперечує норма п.3 ст.21, яка забезпечує авторське право кожному з авторів аудіовізуального твору.

Взаємовідносини між співавторами регулюють норми іншої статті Закону України “Про авторське право і суміжні права”( від 23 грудня 1993 року) – ст.12 “Співавторство”.

Матеріали справи не містять доказів або показань свідків, які б засвідчили існування осіб, які претендують на співавторство спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

Чинне законодавство забов’язує суд при вивченні матеріалів справи у відповідності зі ст.202-1 ЦПК України прийняти до уваги наявність обставин(фактів) якими обЄрунтовуються вимоги Позивача і заперечення Відповідача. Сторони мають надати докази, якими вони підтверджуються.

Але суд не прийняв до уваги такі принципові обставини, які суттєво вплинули на прийняття остаточного рішення:

1. У відповідності зі ст. 30 ЦПК України (“Обов’язки доказування і подання доказів”) Відповідач повинен був довести ті обставини та твердження на які посилався у своїх запереченнях.Відповідач в ході судового засідання мав надати докази, факти або запросити свідків які б довели, що назва спортивної розважальної телевізійної програм “П’ять з п’яти” не є оригінальною.

Документи, які містяться у справі – довідки Інституту української мови НАН України та копії з документів, які знаходяться у фондах Національної парламентської бібліотеки України розтлумачують зміст таких доказів. Відповідач мав довести, що назва “П’ять з п’яти” відома всім, є копією іншої назви, створена з наслідуванням відомих назв, ідентична іншій назві.

Крім того, Відповідач мав надати суду докази, факти або показання свідків які доведуть, що гр.З-н не є автором спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

Матеріали справи не містять будь-яких письмових та речових доказів, показів свідків і т. інше, які підтверджують заперечення та твердження Відповідача.

2. Відповідач намагався долучити до матеріалів справи копії текстів, розміщених у віртуальній мережі Інтернет.

Суд прийняв до уваги відповідні заперечення Позивача і виніс Ухвалу про відмову у долученні до справи таких заявлених Відповідачем копій з віртуальних текстів.

Відповідач надав експертам письмові копії віртуальних текстів з посиланням на пошук у віртуальній мережі Інтернет – “Отчет о результатах поиска в Интернет...” ПП “Компанія “О-с”.В матеріалах справи не має ухвали суду про долучення до матеріалів справи даних копій.

Надані експертам для аналізу і вивчення роздруківки містять копії віртуальних текстів та копії з копій віртуальних текстів. Матеріали справи не містять фактів, які б доводили засвідчення вірності даних копій.

Таким чином, порушено процесуальний порядок засвідчення вірності копій. В нашій країні такий порядок регулюється ст.75-77 Закону України “Про нотаріат”, пп.138-141 ”Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” та Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 року “Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян”.

У відповідності до чинного законодавства, для засвідчення повинні були бути надані оригінали документів, тексти яких розміщені у віртуальній мережі, а також копії тільки тих документів, які виходять безпосередньо від підприємств, організацій та установ, які створили ці документи.

В даному випадку, очевидно, оригінали мали б надати юридичні особи, які є власниками віртуальних сайтів або автори тих чи інших творів або текстів.

Вірність копій з копій мала бути засвідчена лише в тому випадку, коли раніше була засвідчена в нотаріальному порядку копія.

Крім того, мали бути засвідчені, у відповідності до чинного законодавства, і переклади з однієї мови на іншу.

В матеріалах справи не має доказів посвідчення копій та копій з копій, наданих в “Отчете о результатах поиска в Інтернет...” ПП “Компанія “О-с”.

Таким чином, дані тексти у відповідності до норм ст.27(“Докази”) та ст.29 (“Допустимість засобів доказування”) ЦПК України не можуть розглядатися як докази у справі.

Суд даних обставин не врахував.

3. У відповідності зі ст.14 ( “Обов’язковість рішення, ухвали і постанови суду”) ЦПК України рішення, ухвала і постанова суду є обов’язковою для виконання.

Матеріали справи “Висновок №...експертизи об’єктів інтелектуальної власності...” містять факт того, що експерти самовільно змінили питання експертизи, поставлені судом. Штучна зміна питань експертизи, поставлених судом, призвела до зміни об’єкту експертизи.

Крім того, експерти проігнорували принципові фактичні матеріали, долучені до справи – Акт прийому-передачі на зберігання до Архіву Національного центру Олександра Довженка відеокасет з примірниками оригіналу та копії аудіовізуального твору –спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”, які чітко вказують на матеріальний об’єкт, на якому зафіксовано твір. В матеріалах справи є лист про вимірювання аудиторії телеглядачів, які переглядали ТБ-програми “П’ять з п’яти”в ефірі м.Києва. Матеріали справи містять ефірну довідку з інформацією про фактичний про вихід в ефір ТБ-програм “П’ять з п’яти”.

Такого роду ігнорування фактів суттєвим чином позначилося на висновках експертів. Про ці факти Позивач заявив у відповідній Заяві, долученій до справи.

Суд належним чином не дослідив факти, викладені у даній Заяві.

4.У відповідності зі ст.99 та 190 ЦПК України, Позивач подав клопотання про виклик до суду експертів для відповіді на додаткові запитання.

Суд безпідставно відмовив викликати експертів до суду.

Таким чином, виникає логічно думка про те, що суд при прийнятті рішення належним чином не вивчив докази і обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми ст.7, ст. 9(п.1,2,3) та ст. 21(п.1) Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року з наступними змінами.

Судом не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню - ст.11, ст.13 та ст.14 Закону України “Про авторське право і суміжні права” і спростовують рішення суду.

Аналізуючи вище наведене, можна констатувати, що рішення суду цілком спиралося на висновки експертизи. Принципові факти і докази, надані Позивачем, були відкинуті і недосліджені належним чином, а саме:

1.На підтвердження факту оригінальності назви “П’ять з п’яти” Позивач надав суду відповідні документи з установ, які протягом десятиліть збирали примірники різних авторських творів - Національної парламентської бібліотеки України та Державного архіву кінофотофонодокументів ім. Пшеничного.

Надані суду документи свідчать, що серед більш ніж 4.000.000 примірників авторських творів, які знаходяться у фондах Національної парламентської бібліотеки, твору з назвою “П’ять з п’яти” немає. Серед більш ніж 12.000 примірників аудіовізуальних творів з кінофотофоноархіву твору з назвою “П’ять з п’яти” немає.Це свідчить про оригінальність назви аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

2.На підтвердження факту сповіщення автором про свої права шляхом вміщення знаку охорони авторського права та зазначення на примірнику твору автора – суду надавалася відповідна відеокасета з примірником аудіовізуального твору – спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”.

3.На підтвердження факту порушення авторського права суду надавалися Акт фіксації порушення авторського права та аудіокасета з фіксацією факту порушення.

Подальший розгляд справи в Апеляційному суді ще раз довів наявність серьйозних проблем у розгляді справ, пов’язаних з аудіовізуальними творами. В матеріалах справи міститься довідка про те, що в суді першої інстанції зберігається відеокасета з авторським примірником аудіовізуального твору – спортивно-розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти”. В даній довідці зазначено, що при необхідності касета буде направлена на адресу Апеляційного суду згідно запита. В матеріалах справи відповідний запит відсутній. Таким чином, можна зробити висновок, що ухвала Апеляційного суду у справі, яка безпосередньо стосується конкретного аудіовізуального твору, прийнята без перегляду даного твору.

Слід також зробити певний закид на адресу автора. Автор не повною мірою скористався можливостями щодо аналізу фаховості і компетенції висновків проведеної експертизи об’єктів інтелектуальної власності. Можливо своєчасний аналіз такого роду, проведений провідними українськими фахівцями, дозволив би відстояти свої права повною мірою. Суттєво допомогла б і альтернативна експертиза.

Автор також не використав можливості, надані йому ст.198 ЦПК України, яка забов’язує суд здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами. Така фіксація дозволила б уникнути численних помилок при складанні і оформленні протоколів судових засідань у справах, які стосуються інтелектуальної власності.

На закінчення хочеться додати, що вітчизняне законодавство в сфері інтелектуальної власності зазнає ефективних змін. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права” від 11 липня 2001 року конкретизував деякі норми, які були відсутні в старій редакції.

Наприклад ст.8 “Об’єкти авторського права” вже чітко зазначає, що передбачена законом охорона поширюється тільки на форму вираження твору. Суттєвим додатком є положення ст.11”Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства”, які зазначають, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Уточнені і законодавчі норми, які регулюють авторство на аудіовізуальний твір.З положення статті 17 “Авторське право на аудіовізуальний твір” зникло прикре і незрозуміле “тощо” і чітко окреслено коло авторів

- режисер-постановник, автор сценарію і(або) текстів, діалогів, автор музики, художник-постановник, оператор-постановник. Норма даної статті зазначає і те, що одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій.

Дані уточнення дозволили б автору спортивної розважальної телевізійної програми “П’ять з п’яти” не вирішувати питання апеляційного і касаційного характеру.

Критичний аналіз матеріалів даної справи ще раз вказує на низьку спроможність місцевих судів кваліфіковано розглядати справи, які стосуються правовідносин у сфері інтелектуальної власності. Низка