Запорізький міський голова Євген Карташов може слугувати «живим» навчальним посібником із фаху «суб’єкт піар-діяльності». Публічний, красномовний, він невимушено спілкується з журналістами, вільно говорить на камеру, при бажанні блиснути оригінальністю не соромиться «перченого», на зразок виданого ним колись перлу «у Запорожья есть три сиськи…». Важко не визнати: Євген Григорович вміє привернути увагу журналістів; але при цьому так само очевидно: він небезпечно ігнорує (прес-служба?) народну мудрість що занадто, то не добре.

 

Огляд офіційного сайту мерії meria.zp.ua залишає стійке враження, що це персональний сайт голови, або, як саркастично охарактеризувала газета «Остров свободи» у №12 від 2 квітня – «Ода О-Карташову-сан». Рідко який заголовок не містить посилання на його персону та мало яке інформаційне повідомлення не ілюструється його обличчям. Щоб не бути голослівним: у період з 19-го по 25 березня на 17 інформаційних повідомлень – 11 світлин мера і 8 персоніфікованих заголовків. Та справжній креатив, звичайно, не у кількості, а в змісті заголовків, які вартують цитування: «Евгений Карташов и Вера Ульянченко выступили на сцене Дворца культуры “Украина”», «Мэр Запорожья убедил министра культура, что Хортицу нужно не просто любить, но и вкладывать в нее деньги», а також (увага!) «Мэр Запорожья расскажет Президенту, как лучше проводить тендеры и распределять деньги местных бюджетов» і «сенсаційний» – «Эксперты высшего академического совета национальной программы “Людина року” предложили запорожскому городскому голове стать… киевским мэром».

 

Цю «сенсацію» оприлюднив на брифінгу для запорізьких журналістів сам Карташов, а сайт відтворив 24 березня: «В субботу Высший академический совет Национальной программы “Людина року” определял победителей и лауреатов. Когда мы проголосовали за все номинации, пошло обсуждение последних киевских событий и предстоящих выборов мэра. Тут и предложили от имени совета программы выдвинуть мою кандидатуру. Один из членов совета так и сказал: “А зачем нам кого-то искать? Давайте выдвинем Карташова!”. Все эксперты проголосовали “за”, и уже вечером информация “гуляла” по интернету. Я воспринимаю это как шутку. А если кто-то хочет по-серьёзному, посмотрим, поговорим».

 

Не було б нічого дивного, якби така провокаційна хитрість з’явилася в якомусь таблоїді. Але коли офіційний сайт виносить неоднозначний жарт у заголовок, тоді як на брифінгу йшлося і про справді важливі для людей речі – стражденні тендери, ремонт доріг, забезпечення транспортом, – це свідчить як мінімум про черговість пріоритетів для міської влади.

 

Звісно, підручні ЗМІ залюбки підхопили «сенсацію». Так, вмонтована у корпоративну систему, яка стоїть за мером, газета «Панорама» 27 березня процитувала одкровення мера під маніпулятивним заголовком «Евгению Карташову предложили стать мэром Киева» (без виборів? – Авт.), уточнивши його реакцію у підзаголовку: «Городской голова Запорожья воспринял это в шутку». В унісон радісно повідомили про це газети однієї медіагрупи – «Истеблишмент» та «Іскра» (№13, 27 березня). Відверто «жовта» «Іскра» ще й нагнітає інтригу: «Вот и ломает голову украинский истеблишмент – какова доля шутки в шутке Евгения Григорьевича?». Навіть виважена газета «МИГ» (№13, 27 березня) не втрималася, хоч і з сумнівами, але потрапила на гачок: «Слабенько, но распространяется слух о перспективе выдвижения Евгения Карташова кандидатом на пост киевского мэра. Верится с трудом, но – какие выборы, тем паче – столичные, без интриги?».

 

Проте не всі ЗМІ підхопили цю ура-естафету. Наприклад, пропіарена прес-службою активність мера, яка не стосується забезпечення життєдіяльності міста, не пройшла повз увагу критично налаштованих журналістів (лише протягом березня пан голова побував на виставці у Каннах, на церемоніях нагородження в Оксфорді, на «Людині року» в Києві, не рахуючи офіційні виїзні заходи, як-от на нараду в Ялті, де запорізький голова начебто вчив президента проводити тендери). Відому любов мера до представницьких церемоній та нагород саркастично прокоментувала, ба навіть зло висміяла газета «Субота плюс» (№13, 27 березня) під красномовним заголовком «Рыцарь тщеславного образа»: «В младенческом здоровье души градоначальника я убедился на днях. Когда Евгений Карташов, как ребенок, хвастался своей новой игрушкой. Называл он ее громко: награда Европейской Бизнес-Ассамблеи. … Ну купил человек игрушку – и купил. Ничего страшного в этом нет. Однако господин Карташов решил, что грех скрывать такую красивую безделушку. И начал ее по телевизору показывать да в газетах описывать. Просто сущий ребенок!». Опозиційна до мера газета «Правда» (№13, 27 березня) з цього ж приводу висловилася у серйозному тоні: «С нашей точки зрения, различные Канны, Оксфорды и прочие бизнесовые поездки, абсолютно не нужные для города и горожан, вредят имиджу запорожского городского головы. И тем более – безграничный пиар всяких железок, бумажек, грамот. Сегодня нужен прагматизм, реальные дела, а не парадность». Що тут додати?

 

У січні «Детектор медіа» писала, що запорізьких журналістів засмутив від’їзд губернатора Євгена Червоненка до Києва, бо протягом свого керування областю з-поміж усіх своїх попередників він був неперевершеним ньюзмейкером. Після нього на обласному господарстві залишився рекомендований Червоненком же один із його заступників Валерій Черкаска (до речі, факт рекомендації обома був широко пропіарений). Заздалегідь не варто було чекати, що молодий чиновник затьмарить свого харизматичного і досвідченого у формуванні іміджу попередника. Але за три місяці перебування у кріслі губернатора, щоправда, у ранзі «тимчасово виконувача обов’язків», початківець, можна сказати, виказав себе здібним учнем у цій справі і Євгена Червоненка, і Євгена Карташова, заступником якого він був до переходу в облдержадміністрацію.

 

Судячи з інтенсивності появи в. о. губернатора в медіапросторі, схоже, він також орієнтується на правило «піару забагато не буває». Але на відміну від мера, інформаційні приводи якого бодай створюють ілюзію дії, початківцю-губернатору ще треба вчитися мистецтву «світитися». Найбільш показовими у цьому плані є «творчі» потуги, матеріалізовані у газеті «Іскра», – коли сказати нічого, а гроші відпрацьовувати треба. У №10 за 6 березня читаємо: «“Неунывающий в.р.и.о.” продолжает неукоснительно следовать “линии Президента”: на прошедшей неделе господин Черкаска собрал журналистов, которым высказал свое жесткое несогласие с существующим на сегодня в Украине тендерным законодательством». «Не прекращает глава области и планомерную работу по продвижению инициативы Президента, направленной на защиту детей и материнства». Переливання з пустого в порожнє продовжилося і в №11 за 13 березня: «В стиле руководства, исповедуемого Валерием Черкаской, все больше присутствует системность и требование жесткой дисциплины – с недавнего времени Валерий Владимирович ввел так называемый расширенный формат рабочих совещаний. Отныне на “нарадах” у губернатора присутствуют не только заместители, но и главы управлений. …Губернатора можно понять: за подчиненными нужен глаз да глаз – не проконтролировал глава области “підлеглих”, и висят, веселя запорожцев, неуместные в разгар весны билборды с президентскими “вітаннями” с новогодними праздниками». Щодо останнього пасажу залишається зауважити, що у піарників дивні уявлення про функції губернатора. 

 

Не менше тішить рівень інформаційних приводів та пафосний, навіть патетичний стиль матеріалів, покликаних створювати світлий імідж. Якщо запорізький голова інтригує походом на мера столиці, то губернатор зібрався переносити столицю плавання у Запоріжжя. Так, газета «МИГ» у №13, 27 березня помпезно анонсувала: «Третье первенство на Кубок губернатора станет судьбоносным для запорожских видов спорта. После состязаний глава области и президент Запорожской федерации по плаванию (в одній особі – Черкаски. – Авт.) обсудит с ведущими украинскими спортсменами строительство в Запорожье олимпийского центра – Яна Клочкова уже согласилась участвовать в проекте». А вже через тиждень, 3 квітня, заангажована під «т.в.о» «Горожанин» радісно повідомила, що «Запорожье – столица плаванья». І не бентежить авторів заголовка, що на без малого мільйонне місто діє 3-4 більш-менш придатних басейни, а олімпійський центр поки що на папері. Чим не аналогія з тим, як неперевершений комбінатор малював перспективи перетворення Васюків на шахову столицю? Даєш Нью-Запоріжжя!

 

Аби підтвердити тенденцію, ще один приклад із газети «Субота» (№13, 27 березня): «21 марта в Запорожье состоялось событие, которое может войти в историю области. На суд широкой общественности представили документ, который станет второй конституцией для региона». Дарма, що про цей документ (Стратегію розвитку Запорізької області) говорять і пишуть два роки, а коли і в якому вигляді його затвердять – ще невідомо. Для тих, хто недопетрав: історичність події полягає в тому, що документ представив губернатор власною персоною.

 

Ви будете здивовані, але на цю дріб’язковість, штучність інформаційних приводів вказала… та ж сама «Субота». У №15, 10 квітня читаємо: «У нас в области появилась сила, которая сможет навести полный порядок. … Ведь народным благосостоянием вплотную занялся сам почти губернатор – Валерий Черкаска! Он лично озеленяет территорию. Он сам решает вопрос ремонта крыши сельского дома культуры. Он возмущается поврежденной во время реконструкции сигнализацией краеведческого музея. Он – универсален, всеведущ и вездесущ. Злые языки говорят, что это просто самореклама – но я в это не верю». Чим і підтверджено нав’язливі підозри, що масова увага ЗМІ до постаті губернатора викликана не щирою цікавістю, не масштабом його справ, а банальною певною сумою. А щодо газети, яка в одному номері розміщує піар, а в іншому – іронізує з цього ж приводу, напрошується порівняння з унтер-офіцерською вдовою.