Завтра, 7 грудня, держcекретар США Кондоліза Райс відвідає Україну з одноденним візитом. Голова американського зовнішньополітичного відомства зустрінеться з Президентом України Віктором Ющенком. Після цього відбудеться їхній спільний вихід до українських та закордонних журналістів.

Кондоліза Райс зустрінеться також з Прем’єр-міністром Юрієм Єхануровим та міністром закордонних справ Борисом Тарасюком. У порядку денному розмов з українськими високопосадовцями - політичні та економічні реформи, що відбуваються після Помаранчевої революції.

Держсекретар США зустрінеться зі студентами Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. На думку американської сторони, це - ключова подія європейського турне Кондолізи Райс, що охоплює Німеччину, Румунію, Україну та Бельгію.

Впливовий діловий американський часопис “Forbs” вдруге поспіль обирав її навпливовішою жінкою у світі. Вона піднялася на Олімп американської політики й стала першим в історії країни чорношкірим держсекретарем.

Біографія

Доктор Кондоліза Райс стала держсекретарем США 26 січня 2006 року. До того часу, з січня 2001 року, вона була помічником Президента з питань національної безпеки, якого зазвичай називають радником з національної безпеки.

У червні 1999 року Райс завершила 6-річний термін перебування на посаді проректора Стенфордського університету з фінансових та академічних питань. У цій якості вона була відповідальною за щорічний бюджет в 1,5 мільярда доларів та за навчальну програму, в якій беруть участь 1.400 викладачів і 14.000 студентів.

Доктор Райс працювала у Стенфорді з 1981 року професором політології й здобула там дві найвищі відзнаки: 1984-го – нагороду ім. Волтера Гореса за високий професіоналізм у педагогіці, а 1993-го – нагороду школи гуманітарних і точних наук за визначні досягнення у викладацькій роботі.

У Стенфорді вона була членом Центру міжнародної безпеки та контролю над озброєннями, старшим науковим співробітником Інституту міжнародних досліджень і науковим співробітником Гуверівського інституту.

Її перу належать книги, зокрема, “Об’єднана Німеччина та перетворена Європа» (1995 р.; у співавторстві з Філіком Зелікоу), “Ера Горбачова» (1985 р.; у співавторстві з Александером Делліном), “Ненадійна відданість: Радянський Союз і Чехословацька армія” (1981 р.). Вона також є автором численних статей з питань радянської та східноєвропейської оборонної політики. Виступала перед різними аудиторіями – від резиденції посла США у Москві до клубу Співтовариства Націй та національних з’їздів Республіканської партії у 1992 й 2000 роках.

З 1989-го до березня 1991 року, у період воз'єднання Німеччини та остаточного розвалу Радянського Союзу, працювала в адміністрації Буша членом управління, а згодом очолила управління Ради нaціональної безпеки, що займалося Радянським Союзом та східноєвропейськими країнами. 1986 року як науковий співробітник з міжнародних питань Ради з закордонних відносин працювала також спеціальним помічником начальника управління комітету штабів штабів збройних сил США. 1997-го Кондоліза Райс працювала у федеральному консультативному комітеті з гендерних питань – інтрегрованого навчання у збройних силах.

Райс була членом правління директорів корпорації “Шеврон”, корпорації Чарлза Шваба, Фонду Вільяма та Флори Гьюлетт, університету Нотр-Дам. Міжнародної консультативної ради Дж. П. Моргана. Була фундатором правління Центру нового покоління, працювала у Фонді просвітянської підтримки шкіл в Іст Пелоу Алто та в Іст Менлоу Парк (штат Каліфонія), віце-президентом хлопчачо-дівочого клубу. Крім того, вона була членом правління таких організацій, як “Трансамерика корпорейшн”, “Гьюлетт Пакард”, “Карнегі корпорейшн”, Фонду Карнегі за міжнародний мир, “Ренд корпорейшн”, Національної ради з дослідження СРСР та східноєвропейських країн, громадського мовлення Сан-Франциско..

Кондоліза Райс народилася 14 листопада 1954 року в Бірмінгемі, штат Алабама. 1974-го з відзнакою закінчила Денверський університет, отримавши ступінь бакалавра з політології. 1975-го отримала ступінь магістра в університеті Нотр-Дам, 1981-го – ступінь доктора філософських наук у школі міжнародних досліджень Денверського університету. Вона - науковий співробітник Американської академії мистецтв і наук. Має почесні звання доктора наук Моргауського колледжу (1991 р.), університету штату Алабама (1994 р.), університету Нотр-Дам (1995 р.), Національного університету оборони (2002 р.), колледжу Школи права у Міссісіпі (2003 р.), Луїсвільського університету та Мічиганського університету (2004 р.).

Кондоліза Райс мешкає у Вашингтоні, округ Колумбія.

(З вебсайту держдепартамента США).

ДУМКИ ВГОЛОС

“У американської дипломатії три завдання…”

“Ми повинні використовувати американську дипломатію, полегшуючи створення у світі балансу сил, сприятливого для свободи. Час для проведення такої дипломатії настав”.

(З виступу Кондолізи Райс під час слухань у сенатському комітеті з іноземних справ Конгресу 18 січня 2005 р.)

“У цей важливий час у американської дипломатії три великі завдання. По-перше, ми об'єднаємо спільноту демократичних країн для створення міжнародної системи, що базується на наших спільних цінностях і на верховенстві права. По-друге, ми посилимо співдружність демократичних країн для боротьби проти загроз нашій спільній безпеці й за полегшення безнадії, що породжує террор. По-третє, ми поширимо свободу й демократію у світі.

(Там само)

Циніки прорахувалися?

“Циніки стверджували, що “азійські цінності” заважють розвитку демократії у Східнй Азії, що латинська культура перешкоджатиме їй у Південній Америці, що трайбалістське суспільство заперечуватиме демократію в Африці, а деспотичні традиції перешкоджатимуть утвердженню демократії у колишньому Радянському Союзі. Ці пророкування не справдилися”.

(З виступу в університеті щтату Алабама, 21 жовтня 2005 р.)

Відносини США з Росією – складна матерія

“Створювати світ надії, процвітання й миру важко. Для руху вперед вирішальне значення матимуть відносини Америки зі світовими державами. Ми бачимо, що шлях Росії до демократії нерівний, і її успіх ще не забезпечений. Та недавні події свідчать, що ми можемо щільно співпрацювати з Росією над виріщенням спільних проблем”.

(З виступу під час слухань у сенатському Комітеті з закордонних справ Конгресу США, 18 січня 2005 р.)

Чи стане Президентом США жінка?

“Наші батьки-засновники знали, що люди недосконалі створіння й увічнили деякі природні права в наших демократичних інститутах. Звісно, була єдина проблема. Коли батьки-засновники говорили “Ми, народ…”, вони не мали на увазі мене”.

(З виступу в університеті штату Алабама, 21 жовтня 2005 р.)

“Кожен має пройти довгий шлях. Зважаючи на спадкоємство рабства, Сполучені Штати пройшли особливо довгий шлях. Але ми справді досягли величезного прогресу”.

(З інтерв'ю BBC-1, 22 жовтня 2005 р.)

"Я – перша чорношкіра жінка – держсекретар. Та я навіть не перший чорношкірий держсекретар. Ним був Коллін Пауелл. А до цього першою жінкою-держсекретарем була Меделін Олбрайт. Відтоді, як держсекретарем був білий чоловік, минув певний час. Це дещо говорить про те, який шлях пройшли Сполучені Штати".

(З виступу на WBMA-Birmingham, 23 жовтня 2005 р.)

Запитання: Чи стане колись Президентом (США. – Прим. А.С.) жінка?

Відповідь: Безперечно. Я думаю, це – питання часу. Ця країна пішла так далеко. Я не думаю, що люди заходитимуть у кабіну для голосування й міркуватимуть: “То це ж жінка”. Вони міркуватимуть інакше: “Чи спроможна вона повести за свобою Америку?”

(Там само)

Три кити економічного прогресу Америки

“Комп'ютерна промисловість у Сполучених Штатах почалася з відкриттів в університетах. Тому надзвичайно важливо мати університети, що сприяють стимулюванню економічного зростання.

Друга причина того, що у Сполучених Штатів є тенденція до гарних економічних показників, - це наші жорсткі домаганнями не допускати втручання уряду в економіку. У нас приватна економіка. Уряд відіграє у ній мінімальну роль…

І, нарешті, хотілося б сказати, що економічне зростання й процвітання - це переважно наслідок творчої сили людей, а не уряду”.

(З виступу в Євразійському національному університеті. Астана, 13 жовтня 2005 р.)

Власний вибір: музика чи дипломатія?

"Я виросла у Бірмінгемі, штаті Алабама, у старому Бірмінгемі, де у церквах вибухали бомби, де залякували виборців, а доктора Кінга кинули у в'язницю за те, що він брав участь у несанкціонованій демонстрації.

Та був й інший Бірмінгем – місто, де мої батьки Джон та Анджеліна Райс, їхні друзі створили в умовах найжахливішої в країні сегрегації процвітаючу громаду. Вони могли б впасти у відчай, передати безнадію своїм дітям. Однак вони не допустили того, щоб тодішня несправедливість обмежила наші обрії. Моїх друзів й мене виховували у вірі, що ми спроможні на все, й ніхто, крім нас самих, не в змозі перешкодити здійсненню наших прагнень. Нас вчили не слухати тих, хто нам казав: “Ні, ви на це неспроможні”.

(З виступу під час слухань у сенатському Комітеті із закордонних справ Конгресу 18 січня 2005 р.).

"Інші важали, що я стану музикантом. Грати на піаніно я вчилася з трьох років і вміла читати ноти перш, ніж книжки.

Я пішла в школу вчитися грати на піаніно. Після двох років навчання у коледжі думала, що я – гарний музикант, але ніколи не стану чудовим музикантом. Тож я вирішила спробувати себе у чомусь іншому. У той час мої батьки дуже нервувалися, що не закінчу коледж, бо я не могла вирішити, чого мені хочеться. Я знайшла для себе щасливий вихід і почала вивчати міжнародні відносини".

(З виступу в Євразійському національному університеті. Астана, 13 жовтня 2005 р.)

“Я посідаю найвищу посаду в адміністрації серед американських жінок африканського походження. Я це усвідомлюю”.

(З інтерв'ю “Нью-Йорк таймс”, 20 жовтня 2005 р.)

“Я не хочу балотуватися в президенти… Я зосереджуюся на роботі держсекретаря. Переді мною надзвичайно багато важливих завдань, і стільки можливостей, що я хотіла б займатися саме цим”.

(З інтерв'ю WBRC FOX-Birmingham, 23 жовтня 2005 р.)

Поради молодим: збагніть свою пристрасть!

“Коли обираєш, що тобі робити у житті, - найважливіше не те, що думають з цього приводу інші й не те, чим тобі, можливо, хотілося б зайнятися. Збагни те, що цікавить тебе насправді. Збагни свою пристрасть. Збагни те, що тобі хочеться робити кожного дня, кожної години, коли ти прокидаєшся. Коли ти це збагнеш, досягнеш значно більшого”.

(З виступу в Євразійському національному університеті. Астана, 13 жовтня 2005 р.)

Критичний погляд

"Не кожен вихваляє колишнього проректора й професора політології Стенфордського університету. Її критики заявляли, що вона не вирішила надто багато проблем і що їй потрібно було виявляти більшу твердість, будуючи мости між поміркованим держдепартаментом і консервативнішиим Пентагоном".

(АП, 16 листопада 2004 р.)

Трохи історії

Видатні попередники Кондолізи Райс

В історії Сполучених Штатіі досі було 67 держсекретарів. Імен більшості з них не знають не тільки українці, а й американці. Але кому з тих, хто цікавиться політикою, невідомі імена Меделін Олбрайт, Генрі Кіссінджера, Джона Фостера Даллеса, Джорджа Маршалла? Шестеро держсекретарів стали президентами США. Це – Томас Джефферсон, Джеймс Медісон, Джеймс Монро, Джон Квінсі Адамс, Мартін Ван Бурен, Джеймс Б'юкенен.

Підготував Аркадій Сидорук, для “Детектор медіа”

Центр досліджень політичних цінностей провів опитування політичних експертів, яким було задане наступне запитання: «Яка мета приїзду держсекретаря США Кондолізи Райс до України?»

Валерій Чалий (директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):

- З одного боку – це звичайна практика, коли держсекретар Сполучених Штатів здійснює візити в ті чи інші регіони. Те, що при цьому запланована зустріч з Президентом України свідчить про увагу, яка приділяється Сполученими Штатами розвитку відносин з Україною. Важливо, що ця зустріч відбудеться на фоні певної паузи в реалізації тієї декларації яка була підписана президентами України і Сполучених Штатів у Вашингтоні в квітні 2005 року. Для України важливо звірити годинники, а також почути позицію Кондолізи Райс стосовно шляхів і механізмів розвитку стосунків України зі США.

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):

- Під загрозою втрати влади «помаранчевою коаліцією» на парламентських виборах західні країни почали демонструвати не лише увагу до України, а й здійснювати конкретні кроки на підтримку країни. В той же час США має моніторити цю підтримку. Тому візит Кондолізи Райс – це перевірка: а чи в коня корм?

Окрім неформальної підтримки влади, цілком очевидно, що США водночас налагоджуватимуть стосунки з опозицією. Це не означатиме, що США стануть таємно підтримувати Партію pегіонів, але посилення контактів від імені формальних незалежних фундацій, які мають вихід на Держдеп, буде достатньо. Мета таких контактів – зменшити однозначну орієнтацію Партії Регіонів лише на Москву.

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

- Оскільки Кондоліза Райс проводить турне по Європі, то чому б не заїхати до України, яку США розглядають як важливого партнера в своїй східноєвропейській політиці. Треба дати зрозуміти, що керівництво Сполучених Штатів Америки й надалі підтримує Ющенка та сподівається на укріплення позицій щодо євроатлантичного вибору. Так що, було б просто дивним, якби вона оминула Україну. Мені здається, що зараз, після того, як Україна продемонструвала готовність іти назустріч будь-яким побажанням неоконсервативних політиків Сполучених Штатів, що було яскраво продемонстровано підтримкою Ющенком ініціативи Брюса-Джексона про створення Співдружності демократичного вибору, треба надати символічну підтримку курсу, який абсолютно влаштовує Сполучені Штати, а саме ту частину політичної еліти США, яка сподівається на те, що Україна буде провідником їхніх інтересів в Європі.

Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):

- Завжди є задекларована мета: те, що буде обговорюватися і буде надбанням преси, – дійде до населення. Але Кондоліза Райс належить до тих стратегічних американських політиків, які насамперед впливають на вироблення стратегії й зовнішньополітичного курсу США. І в цьому сенсі, звичайно, її цікавитиме, в першу чергу, те, якою буде Україна після парламентських виборів, з якою Україною будуть будувати стосунки Сполучені Штати Америки: чи це буде Україна Віктора Ющенка, чи Юлії Тимошенко або Віктора Януковича? А від цього залежать і корективи, які можуть бути внесені американськими стратегами, розробниками американської зовнішньої політики, і загалом увага США до внутрішньополітичних процесів, які відбуваються в Україні, що обумовлюватиме і спроможність нашої держави формувати ту чи іншу зовнішню політику. Виборчий контекст, я думаю, буде основним. Але йдеться також про те, що для Кондолізи Райс буде цікаво вивчити ті чинники, які призвели до безпрецедентного, швидкоплинного падіння рейтингу Віктора Ющенка і втрати ним авторитету серед населення, а також які ризики в українсько-американських стосунках можуть проявитися через це падіння.

Україна де-юре з першого січня стає парламентсько-президентською республікою. У цьому сенсі, звичайно, для американської стратегії важливо знати реальні ресурси й можливості впливу тих чи інших політичних фігур, уже в умовах нової політичної системи. Отже, основними темами зустрічі будуть: ресурси основних політичних гравців, конфігурація основних політичних сил, перспективи найбільш впливових акторів українського політичного класу і як це може позначитися на зовнішньополітичних орієнтаціях та пріоритетах тих, хто визначатиме реальну внутрішню і зовнішню політику.

Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):

- По-перше, наскільки мені відомо, Кондоліза Райс проводить ціле турне по країнах Центральної і Східної Європи, і в цьому сенсі Україна є одним із компонентів цього вояжу. Другий момент: слід враховувати, що пані Райс приїде в Україну, як-то кажуть, по гарячих слідах проведеного форуму «Україна-ЄС» та проведеної паралельно з форумом конференції країн, які заявили про створення Співдружності демократичного вибору. Тобто вона приїздить в умовах новоствореної геополітичної реальності в Центрально-Східній Європі. У будь-якому разі, так вважають еліти держав, які заявили про таку ініціативу. Я думаю, що головна мета пані Райс – це забезпечити своєчасну геополітичну підтримку цьому проекту. Другий важливий момент: надати своєчасну дипломатичну підтримку пану Ющенку, який розпочав активну підготовку до виборчої кампанії, і тим більше, що Сполучені Штати об'єктивно зацікавлені в тому, щоб за підсумками парламентських виборів правляча партія влади «Наша Україна» і її союзники отримали більшість, та мали б можливість підтвердити свою владу за допомогою формування правлячої парламентської коаліції. А для цього необхідно, щоб ці геополітичні ініціативи, які зараз висуває нова влада, скажімо так, користувались попитом, отримували високий рейтинг.

Я не виключаю, що Сполучені Штати будуть робити спробу втрутитись в ту надзвичайно гостру ситуацію, яка зараз складається у відносинах України й Росії. Американська дипломатія добре розуміє, що у випадку, якщо буде допущено похолодання у стосунках, і, як підсумок, нова економічна війна між Україною та Росією, постраждає у першу чергу нова влада, її імідж, позиції, а можливо навіть це призведе до фактичної зміни влади. У всякому разі, в умовах можливої економічної кризи, команда Ющенка може просто втратити владні важелі. Цей візит збігається в часі з початком нового раунду переговорів у газовому питанні, і я припускаю, що американська дипломатія зробить спробу віднайти свої аргументи на користь того, щоби Росія погодилась на перехідний період пов'язаний з ціновою тарифною політикою стосовно України. Тобто, це такий собі рятувальний вояж у питаннях економіки.

Звичайно ж, нинішня ситуація потребує корекції короткострокових стратегій України та Сполучених Штатів. Я нагадаю, що США зацікавлені у єдності «помаранчевих сил», в збереженні певного політичного формату переможців, а, відповідно, і переможених, але, як показує практика, ці побажання не реалізовуються в житті. Більше того, початок виборчої кампанії супроводжується фактичним розколом «помаранчевої команди» і, звичайно, за цих обставин адміністрація США, а, зокрема, її офіційні представники, мають визначитися, хто буде надалі користуватись преференціями. Я думаю, що саме в цей час буде вирішуватися питання: чи буде надалі пані Тимошенко користуватися іміджем одного із демократичних лідерів і відповідною підтримкою Сполучених Штатів? Я нагадаю, що зовсім недавно провідні ньюзмейкери від США говорили про необхідність примирення Тимошенко і Ющенка. Як показує час, примирення не відбулося, і Тимошенко може скласти тепер загрозу Ющенкові та його політиці. Це є проблема, яка, на мою думку, буде обговорюватись.

Дмитро Видрін (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

- Явное – это встреча с Президентом Ющенко. Неявное, я думаю, она хотела бы встретиться с женщиной, с которой она сегодня делит первое место по популярности в мире – с Юлией Тимошенко. Поэтому, я уверен, что встреча двух таких замечательных женщин состоится.

Аркадій Сидорук, Центр досліджень політичних цінностей, для "Детектор медіа"

Читайте також:

Втрачений телесюжет? Джон Кеннеді та Віктор Ющенко: випробування мужності

Рейган і Україна лишилися за телекадром

Збіґнєв Бжезінський: „Мене заохочує те, що я повернуся до Вашингтона, не знаючи, хто буде наступним президентом України”

Політик, який змінив світ

Мадлен Олбрайт: “Я стурбована тим, що побачила в Україні…”

Довга тінь Уолтера Дюранті