«Метафізика і стратегічний менеджмент об’єднуються»
Після колегії Міністерства культури і туризму, на котрій Василь Вовкун оголосив нові культурні стратегії та плани, «ТК» вдалося поспілкуватися з радником міністра культури Кирилом Стеценком.
17 лютого відбулася колегія Міністерства культури і туризму України. Колегія стала першим публічним виходом нового міністра культури Василя Вовкуна, – в доміністерському житті театрального режисера, відомого передовсім постановками великих оперних вистав та урочистих дійств. Центральна подія будь-якої міністерської колегії – промова міністра – була виголошена з усім натхненним артистизмом, притаманним лауреатові Шевченківської премії. Рональд Рейган, балотуючись у президенти США, казав, що він зіграв стільки ролей в Голівуді, що йому до снаги і роль президента. Відомий режисер Василь Вовкун в ролі міністра культури – це теж видовище, варте уваги. Артистичніше на моїй пам’яті поважну роль міністра виконував хіба що Богдан Сильвестрович Ступка, хоча той носив міністерський портфель із неприхованою іронією, натомість Василь Вовкун, виступаючи на колегії, всіляко демонстрував, що шапка культурного Мономаха його аж ніяк не обтяжує. Промова міністра була метафорично насичена та мобілізаційно переконлива.
На жаль, поспілкуватися з міністром, щоби уточнити певні положення програмових заяв міністерства, так і не вдалося – до преси міністр не вийшов, а оголошену прес-конференцію в останній момент скасували. Шкода, бо питання до міністра були. Зокрема, надзвичайно важливим видалася його заява про особливий шлях розвитку української культури: «Наліво лежить шлях у совок – туди, куди нас кличуть “стариє пєсні о главном”. Направо – спокусливий шлях в уніформовану глобалізовану культуру, де у нас є всі шанси загубитися зі своїм власним унікальним культурним обличчям, перетворитися на споживачів для продукту, створеного потужними масовими культурами. Але прямо перед нами непростий шлях осучаснення, модернізації національної культури, її входження у світовий культурний простір як самобутньої самостійної системи. Тож починаймо цей шлях із критичного переосмислення того, що маємо».
В рамки цього критичного переосмислення, вочевидь, вкладається і намір МКТ перейти на грантову систему (про це в інтерв’ю «ТК» заявляв і екс-міністр культури Юрій Богуцький, це підтвердив у своїй промові на колегії і пан Вовкун, заявивши про це як про створення Інноваційного фонду української культури при Міністерстві), і необхідність перегляду законодавчої бази. За словами міністра, на розгляд у Верховній Раді очікують закони «Про бібліотеки і бібліотечну справу», «Про музейну справу», «Про підтримку національної кінематографії», «Про меценатство». Вперше було проголошено про намір міністерства подати ще один закон до парламенту – «Про національний культурний продукт». Причому Василь Вовкун наголосив: «Моя думка – якщо прийняти окремо закон про меценатство, а не спочатку “Про національний культурний продукт”, а потім “Про меценатство”, то постане третя [мабуть, малося на увазі “неукраїнська”. – Л.Г.] культура».
Також міністр оголосив про гранд-проект України в галузі культури 2008 року – провести у 18-ти країнах світу Дні Голодомору, до програми яких буде входити виконання «Панахиди за померлими з голоду» Євгена Станковича, а також історичні семінари та круглі столи.
В офіційних матеріалах, розданих пресі на колегії, пропонувався до ознайомлення не тільки звіт МКТ за 2007 рік (його згодом мають викласти на сайті Мінкульта http://www.mincult.gov.ua), а й брошура музикознавця Кирила Стеценка, який нині є громадським радником міністра культури Василя Вовкуна. Брошура має назву «Стратегії культури України. Філософія і менеджмент самоздійснення нації: Концепція інтегрованого стратегічного управління духовно-інформаційною сферою країни» і є, за словами пана Стеценка, скороченим варіантом книги, яка має бути видана за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Зокрема, щодо національного культурного продукту в ній пропонується застосовувати чотири критерії: мова, виробник, «українські жанри і форми», «українська стилістика та образна система». Останній, навіть за словами розробника, є досить суб’єктивним. Що ж до стратегічних цілей і завдань культури, то читаємо таке:
«… цивілізаційна місія України полягає у поширенні Миру, Людяності й Любові. Здійснення регіонального і континентального лідерства України повинне початися й відбутися насамперед у сфері культури. Цей шлях національного самоздійснення має п’ять фаз:
- Духовна мобілізація;
- Пасіонарний спалах;
- Цивілізаційний прорив;
- Ноосферне довершення;
- Видове перетворення.
Незважаючи на метафізичну абстракцію майбутнього, його творення матеріалізуватиметься у конкретних державних програмах і проектах».
Про те, наскільки положення книги Кирила Стеценка позначаться на політиці Міністерства культури і туризму України, вдалося розпитати в автора. Замість призначеної прес-конференції міністра. При цьому пан Кирило попередив, що на всі запитання він відповідає тільки як приватна особа.
Наша розмова почалася із загальної думки про стиль викладу книги – пан Кирило назвав це стилем постінфомраційної епохи, я ж завважила, що за стилем це радше «таємна доктрина Блаватської».
– Пане Кириле, МКТ керуватиметься запропонованими в цій книзі методами, приміром, визначення і градації національного культурного продукту?
– Це процес. Той факт, що я став радником міністра культури та членом Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України ще в 2005-му році, – це все є наслідком написання цієї книги, яка стала відома особам, що працюють у сфері культурної політики, тож зрозуміло, що вона впливає. Але цей процес – дифузний, гормональний, він не може бути тільки процесом прямої дії. Це є та сама soft power (м’яка влада), тобто не жорстка політика директивних впливів (hard power), а така, що працює на рівні емоцій, любові, притягання, а це якраз і є культура. Ви чули це сьогодні, зокрема було заявлено про національний культурний продукт як про певний об’єкт, який потребує державного захисту і відповідного законодавства. І це було наголошено, зокрема й міністром, і віце-прем’єр-міністром із гуманітарних питань Іваном Васюником, що є два пріоритети – захист національного культурного продукту і розвиток національних культурних індустрій. А в цій книзі пропонується методологічна база для вироблення механізмів для цього.
– Ви пропонуєте певне революційне визначення національного культурного продукту, яке відрізняється від усталеного трактування цього терміну. Чи буде воно прийняте в тому самому «Законі про національний культурний продукт», про який сьогодні згадував у своїй заяві пан міністр?
– Це тільки пропозиція. Чи буде це прийняте – залежить від мислення депутатів: ми живемо в демократичній країні.
– Чи є ви одним із розробників «Закону про національний культурний продукт»?
– Я братиму в цьому участь.
– З тими ж тезами, які викладено в книзі?
– В книзі пропонується більш панорамна концепція. Але філософію цього закону в ній визначено: ми оцінюватимемо не тільки економічну, як нині, а й культурологічну складову НКП (національний культурний продукт), а ця складова і є носієм певної культурної традиції. І таким чином, захищаючи українську культурну традицію, ми захищатимемо на ринку український культурний продукт, який поки що перебуває в нерівних умовах щодо потужних впливів.
– Хто буде оцінювати культурологічну складову – чи є вона українська чи ні? Спеціальна комісія?
– Не знаю, чи буде це комісія, але мала би бути, бо це дуже непроста справа. І це саме той шлях – від матеріального світу до світу невидимого прокладається тунель, і поступово нематеріальний і невизначений колись світ починає ставати економічною реальністю.
– Нічого собі!
– Але в ХХІ столітті Європа живе уже в інформаційному світі. І 95% європейської економіки – це послуги. І, припустімо, якщо ми працюємо з авторськими правами, програмним забезпеченнями (software), то ми працюємо саме з тим невидимим і матеріально невизначеним світом.
– Невидимий світ – авторські права?
– Якщо ми працюємо з авторськими правами, програмним забезпеченнями… Бо це інформація. А культурний продукт – це інформаційний продукт, який несе в собі культурні коди.
– Ми будемо визначати українськість програмного забезпечення (software)?
– Звичайно. Взагалі, якщо говорити про критерії змістовності (культурологічна складова) НКП, то вони є: мова (українська – неукраїнська), територія виготовлення, жанри і стилі.
– А в нас є українські і неукраїнські жанри?
– Звичайно.
– Тобто, приміром, кіберпанк не має шансів?
– Має. Якщо буде українська мова, територія виготовлення – Україна і українська стилістика, то це буде НКП третього ступеню. І ще: справа в тому, що ми звикли бути рабами чужих значень і назв, наклейок і лейблів. А чому ми не можемо стимулювати виробництво наших культурних продуктів із нашими назвами і лейблами? Це і буде нашою культурною пропозицією світові. Це все говорить про те, що ми живемо з тавром раба, який не думає про те, що він може називати світ по-своєму.
– На мою думку, люди користуються термінами з номінативною метою в цілях полегшення комунікації…
– Оце і є soft power. Через комунікаційні канали ми стаємо частиною чужого культурного простору. Це та культурна політика, яка буде через 10 років, не раніше. З вами ми хоч можемо говорити про це у формі дискусії. Поки ж такої дискусії ні з ким із людей, що мають відношення до культурної політики, я не мав. І це підтверджує, що ментально наша держава живе десь у 70-х роках, це ще кінець індустріальної епохи: газ, нафта – це все головне; а інформація, послуги – це ще завтрашній день. А от я передбачаю, що Україна має всі шанси стати світовим лідером в епосі постінформаційній – коли ми вже автоматизували всі процеси і починаємо автоматизовувати значення, сенси і концепції…
Приміром, ви купуєте в магазині концепцію власного життя, а вам дають цінності, які ви вибираєте. А Україна – це схильність до рефлексій, сенсів, філософії Серця, вона автоматично має стати лідером постінформаційної епохи. Вона автоматично корелює з метафізичним виміром, про який ви на початку нашої розмови сказали «Блаватська».
– Я дуже скептично налаштована до ваших концепції…
– Я знаю, бо журналіст – це така скептична професія. Він має ходити по квітах і говорити, що це гівно. Причому, є різні концепції цієї професії. Журналіст може співпрацювати із силами, що змінюють світ на краще, а може говорити – та ні, це неможливо.
– Перепрошую, журналістика – це діагностика, а діагноз – це об’єктивність: тож бувають квіти, а буває і… Тобто речі треба називати своїми іменами.
– Є діагностика патологоанатома, а в мене, приміром, діагностика стратегічного менеджера – в реальному оточенні досягати максимального успіху в напрямку задоволення свого бажання. Злам, який ми маємо пройти, – перейти від констатуючої філософії матеріалізму до філософії творення.
– У вашій книжці зокрема говориться про мету як про досягнення «фактичного єднання з Богом». Про що йдеться і яке це має відношення до культурної політики і до Міністерства культури?
– Бачите, це той випадок, коли метафізика і стратегічний менеджмент об’єднуються. Оскільки для того, щоби встановити місію нації, ми повинні розглядати національний організм як витвір свого господаря. І оскільки за згодою всього людства таким господарем є Господь Бог, то ми намагаємося прозирати в плани Божі, навіщо була створена ця нація, яка її місія. І ми можемо провадити дослідницьку гіпотетичну роботу, досліджуючи вже існуючий стан нації, її історію, культуру. Якби я був топ-менеджером якогось підприємства, то я мусив би визначити його місію, головну причину його існування…
Якби я не знав, навіщо цей проект, то я би взагалі не мав його створювати. Тобто спроба поглянути на місію нації з погляду Бога – це є, безумовно, певного роду гіпотеза, але ця гіпотеза працює в рамках стратегічного менеджменту. Щодо метафізики – то я, як дослідник, просто не забороняв собі виходити за межі пізнаного. Але це не означає, що Міністерство культури має все це використовувати в своїй діяльності.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
8
Пилип з конопель
6117 дн. тому
2 vm: Богуцкий - лучший министр?! Полноте, да вы в своем уме? Человек, отставший на 20 лет в понимании культуры, не способный быть лидером, генератором идей, любезный своим начальникам и подчиненным лишь тем, что всегда лоялен и 100% конформист. Говорите, что министр не должен быть творческим работником? Да разве в этом дело! Прежде всего министр должен быть опытным руководителем, менеджером, иметь современное стратегическое мышление, знать и понимать свой предмет, т.е. культуру. У нас в стране отвечающих таким требованиям - 5-10 человек.
vm
6118 дн. тому
Пилипу. Самая большая кадровая ошибка Минкульта - министры-творческие работники. Министерство - это гос. контора, нуждающаяся в адекватном менеджере. А амбиции и эмоции, помноженые на ревность и зависть, так присущие творческим людям, ни к чему хорошему привести не могут. Пожалуй, Юрий Петрович Богуцкий был и остается самым удачным министром. Не зря его на упомянутой коллегии встречали с овациями.
Пилип з конопель
6118 дн. тому
Ну да, любимое занятие завсегдатаев форума ТК - поиграть наперегонки в игру "А, ну-ка, {censored}!" Ну, Ступка был паяц - ладно, певица и кума всем известная - и вовсе дура, Богуцкий - классический советский чиновник, еще парочка {censored} министрами была... Вовкун первый среди всех - профи, поскольку опытный продюсер. Но что вам, "острословам" до того? Да, Стеценко говорит всякую заумь, но неужели не заметили вещи разумные? И менеджмент, и методология, и защита культурного пространства, и понятие "культурный продукт" - это что, плохо? Стеценко - музыкант и чудак, но он грамотный, образованный и адекватный человек. К сожалению, у Леси, не очень пошел разговор, а может, не все вошло в окончательный текст... Я общался со Стеценко - да, он сверхоригинально изъясняется, но он из разряда единиц, понимающих, что надо делать в культуре. Эй, стебщики и критики: назовите других! Напишите хоть два слова для себя про "стратегию развития культуры" - и поймете, что это тема, которую надо разрабатывать с нуля, у нас никто по-настоящему ею не занимался. А Вовкун, кстати, свою кандидатуру с премии уже снял...
vm
6118 дн. тому
Предстваляю себе библиотекаря районной библиотеки, занятую "ноосферним довершенням" в состоянии "пасионарного спалаху". Идиоты - эти клоуны Витиной Кати.
Аксинья
6118 дн. тому
Леся, это очень высокая степень профессионального пилотажа, даже высочайшая. На выходе имеем - объективный диагноз пана Стеценко. Это же просто горе, если у советника министра культурки в голове Блаватская, и прочая экзальтированная дурость. Палата № 6.
стэллс
6119 дн. тому
Йоп..понский городовой!!!! Это же шизофрения типичная! Неужели никто не понимает, что по автору плачет клиника в прямом смысле слова? Вы себе представляете, куда мы дойдем с такими культурологами 1-5 степени? Ну это уже грустно совсем...
vm
6119 дн. тому
автору. А Вася еще не лауреат Шевченковской премии. Это, кстати, будет интригой текущей недели. Дадут ли премию министру, который администрирует и финансирует Шевченковский комитет. Культурный и интеллигентный человек отвел бы свою кандидатуру. Но мы имеем дело с Васей Вовкуном. Он уж теперь своего не упустит. А как себя поведут шевченковские старцы?
vm
6119 дн. тому
Из интервью можно сделать вывод. Опять будет дерибан, закумуфлированный наукообразным трепом.
А Вавкун большой оригинал! опять голодомор. Ну сколько можно? Неужели больше тем нет?
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
