Сенатор-демократ Джон Керрі визнав свою поразку на президентських виборах. Подзвонивши Джорджу Бушу, він привітав його з переобранням і відзначив, що зараз країна занадто розділена. “Ми дійсно повинні щось із цим робити”, – підкреслив він. Буш набрав 51% голосів, що на три з половиною мільйона більше, ніж сенатор Керрі, що одержав 48%. Перемога Джорджа Буша є гарантією республіканського домінування у американській політичній системі протягом наступних років. Під їхнім контролем перебуватиме Білий дім, Конгрес і федеральна судова влада.

Телеканал CNN навів слова президента Буша з його звернення до прихильників Джона Керрі: “Новий термін – це нова можливість звернутися до всієї нації. Ми маємо одну країну, одну Конституцію й одне майбутнє, що зв’язує нас. Щоб зробити цю націю більш сильною і кращою, я потребую вашої підтримки і я працюватиму над тим, щоб заробити її. Я гордий з того, що очолюватиму таку чудову країну, і гордий, що вестиму її вперед. Для досягнення цих цілей буду добиватися широкої підтримки американців”. Джордж Буш також обіцяв домогтися прогресу в економіці і сфері освіти, для того, щоб випускники шкіл могли взяти активну участь у житті країни. Він також заявив про намір реформувати систему соціального забезпечення і надання медичної допомоги. “Америка сказала своє слово. І я смиренно приймаю довіру моїх співгромадян”, – сказав президент.

Джон Керрі публічно визнав поразку, виступаючи в Бостоні перед своїми прихильниками і багатомільйонною телеаудиторією. “Ми не змогли виграти ці вибори, – заявив він, – сьогодні я розмовляв із президентом Бушем і передав йому вітання у зв'язку перемогою. У нас відбулася гарна розмова, і ми говорили про небезпеку розколу в нашій країні і про необхідність єдності. Я ніколи не відмовився б від боротьби, якби в нас був шанс перемогти”.

Хоча, звичайно, напередодні виборів здавалося, що у Джона Керрі такий шанс був. Так, останнє опитування служби Gallup, котре було проведене 31 жовтня, напередодні президентських виборів, показало абсолютно рівні шанси головних претендентів на Білий дім. На користь президента Джорджа Буша і сенатора Джона Керрі тоді висловились по 49% опитуваних зареєстрованих виборців. Багато хто в Америці вважає ці вибори чи не найбільш важливими за всю історію Сполучених Штатів. Було очевидно, що вибори можуть змінити загальний контекст політичної системи Америки та вплинути на внутрішню і зовнішню політику наддержави.

“Усі ці місяці, – відзначив сенатор Керрі, – я слухав Америку. Я входив у ваші будинки, ваші церкви і зали, де відбувалися збори. Це безцінний досвід, котрий залишиться зі мною назавжди. В Америці на виборах немає тих, що програли, тому що вранці після голосування ми просипаємося американцями. Це – великий дарунок, але також і обов'язок шукати спільний ґрунт з усіма співвітчизниками без злості і заздрості, з повним розумінням необхідності єдності. Вона потрібна усім нам – солдатам, що воюють сьогодні в Іраку, республіканцям і демократам. Ми всі – Америка”.

Наразі на користь республіканців спрацьовував добре відлагоджений механізм організації своїх прихильників на голосування. Демократам навіть не допомогла надвисока активність виборців. 2004 року президентська кампанія була дорогою і проходила у запеклій передвиборчій боротьбі. До виборчих дільниць прийшло настільки багато громадян США, як цього не було вже протягом десятиліть. І якщо на президентських виборах 2000 проголосували 105 мільйонів виборців, то цього року майже 120 мільйонів – 60% з 205 мільйонів американців, котрі мають право голосу, що є рекордним показником від 1968 року. Але такі “нові голосуючі”, котрі, як прогнозували, мали підтримати кандидата-демократа, не змогли переламати ситуацію на користь останнього.

Відповідно до опитувань, за Джона Керрі голосували жінки і представники меншостей, а за Джорджа Буша – чоловіки й активні прихильники християнського віросповідання. Не обійшлося і без сюрпризів. Так, за католика Керрі проголосували набагато менше католицьких виборців, аніж це очікувалося спочатку. Дослідження показали, що Бушу надають перевагу люди сімейні і власники зброї, а Керрі – пацифісти і люди гомосексуальної орієнтації. Дві третини прихильників обох кандидатів були впевнені в тому, що суперники вели нечесну передвиборчу боротьбу.

Демократи мусять із сумом констатувати, що електоральна основа у Республіканської партії була дійсно великою і цього разу сільський, приміській та “іспанськомовний” фактори спрацювали набагато потужніше, аніж вони собі могли це уявити. Очевидно, що Демократична партія має врахувати подібні стратегічні розстановки сил при підготовці до президентських виборів 2008 року. Також велика увага має приділятися штату Огайо, який цього разу став “золотою карткою” президента Буша.

Серед сподівань демократів, котрі не здійснилися, є і недостатня кількість голосів молодих виборців, на які вони так сподівалися. Також не стали “клавішами успіху” голоси чорношкірих виборців і підтримка профспілок. Підтримка сільських жителів, котрі колись були надійним електоратом демократів, цього разу була беззастережно на боці Джорджа Буша. Також підтримав його і євангелістський електорат. У штаті Огайо кількість сільських виборців, які вирішили проголосувати, збільшилась від 15% до 25% загальної кількості електорату. Разом з тим, у цьому штаті Буша підтримали 60% сільських виборців, Керрі – лише 40%.

Крім того, цікавим є той факт, що на підтримку діючого президента США Джорджа Буша був задіяний і “російський фактор”. Так, за опитуваннями, проведеними в останній тиждень перед виборами російськомовним каналом RTN і Американським єврейським комітетом, за Буша мали наміри віддати свої голоси більше половини вихідців із колишнього СРСР, що мешкають у Сполучених Штатах.

Телеканал ABC наводить слова Джорджа Буша, сказані ним у зв’язку з перемогою: “Ми продовжимо наш економічний прогрес. Ми змінимо наші застарілі податкові закони. Ми збільшимо соціальне забезпечення для наступного покоління”. Як вважають американські експерти, другий термін є часто складним для президентів. Початок другого терміну для Буша є дійсно його шансом, щоб реалізувати все те, що він пообіцяв американським виборцям, крокуючи до вирішальної перемоги.

У свою чергу, телеканал Fox наголошує на інших планах президента. “З надійними союзниками на нашому боці ми будемо продовжувати війну з тероризмом всіма ресурсами нашої національної моці, щоб наші діти могли жити у вільному і мирному світі”.

Інший телеканал – CBS – вказує на можливі перестановки в уряді Буша під час його другого президентського терміну. Так, держсекретар Колін Пауелл, котрий мав певні розбіжності у поглядах стосовно іракської війни, сказав своїм друзям, що він збирається полишити свою посаду. Не виключено, що представника США в ООН Джона Данфорта також буде замінено. Також під питанням збереження посади за міністром юстиції і генеральним прокурором Джоном Ашкрофтом.

Схоже, що “демократичне похмілля” прикро вразило Джона Керрі та його прихильників. Воно є ще й тому більш болючим, що демократам не вдалося змобілізувати частину того електорату, котрий “втік” від Альберта Гора чотири роки тому. Проте у своїй емоційній промові після виборів Джон Керрі підкреслив: “Я робив усе для того, щоб пояснити своє бачення і свої надії для Америки. Не втрачайте віри. Прийде день, коли ваша робота і ваші бюлетені змінять наше суспільство”.

Тимчасом Республіканська партія і Джордж Буш святкують перемогу. На “референдумі довіри” до президента Буша американський народ підтвердив прийнятність обраного ним політично курсу. Для “сумнівно обраного” у 2000 році президента ця перемога є “священним реваншем”. Хоча можна не сумніватися, що для всього “політичного клану” Бушів цей успіх має ще і символічне значення – він підсолоджує колишню поразку Джорджа Буша-старшого, котрий був обраний на президентську посаду у 1988 році, але через чотири роки потому не зумів її втримати...