Листопад засвідчив одну з важливих властивостей львівських медіа - максимум описовості, максимум сухого переповідання позицій\думок і мінімум докопування до істини, мінімум редакційної позиції\думки. Як наслідок – лише в поодиноких випадках львівські ЗМІ зуміли витиснути резонанс з потенційно резонансних тем. 

 

Якщо промоніторити якість і насиченість подій (а отже, й журналістських тем), то листопад запросто міг би стати бенефісом «соціалки». Це в тому випадку, коли б журналісти наважились на бажання розібратися в процесах, а не просто описувати їх. Проте важливі резонансні теми закарбувалися лишень як репортерські повідомлення.

 

Урядовий дозвіл на концесію двох середньовічних замків; незалежне тестування у школах; протести Львівського іподрому проти муніципалізації підприємства; амністія засуджених за Скнилівську катастрофу; бойова неготовність комунальних служб до зими і головна тема – боротьба автоперевізників за підвищення ціни на проїзд у півтора рази. При креативному підході ці теми могли б стати «цукерками» для читачів, адже після заполітизованого жовтня львів'яни з задоволенням би спожили соціальні теми, які стосуються їхнього гаманця чи гаманця ближнього свого (це навіть краще). 

 

Головною й найбільш обговорюваною темою листопада стала шокова терапія, яку львів'янам і мерії влаштували автоперевізники. Вони поставиили всіх перед фактом, що самовільно, без жодних погоджень, піднімають проїзд у міських маршрутках до 1,50 грн. Звісно, жоден поважний ЗМІ не оминув цього двотижневого протистояння між перевізниками і міською владою - але преса здебільшого задовольнилася інформуванням замість аналізу. 

 

«Експрес», чиї повідомлення націлені на «простих людей», як вважають в редакції, 9 листопада ніби між іншим повідомив, що маршрутки подорожчають на 50 копійок. Новина, яка досі обговорюється, була подана у 2-3 абзаци. За день до того, 8 листопада, «Експрес» констатував, що на 10% зросли послуги таксі. 13 листопада «експресівці» опублікували замітку на тему «Подорожчає - не подорожчає?», в якій так само безсторонньо описували тертя між перевізниками і мерією. А вже під кінець місяця, 27 листопада, без зайвих знаків запитань дали ще меншу за обсягом замітку «Вода дорожчає». На жаль, не було подано ніяких економічних обґрунтувань подорожчань. 

 

«Високий замок» теж не дуже обтяжував себе намаганнями докопатися до істини у справі подорожчання проїзду. 10 листопада «високозамківці» дали напівзаспокійливу-напівтривожну інформацію, що наразі маршрутки коштують 1 грн, хоча тут же розписано стрибок ціни на бензин. Проте треба відзначити, що 27 листопада «Високий замок» фактично першим із друкованих ЗМІ подав на першій шпальті зворотний бік проблеми: «Водії дурять власників, власники – владу». Це було саме те, чого львів'яни чекали від журналістів – описати те, що відбувається у «кулуарах» подорожчання.  

 

Цього ж дня, 27 листопада, на маршруткову тему виступила «Львівська газета» інформаційним повідомленням, що «проблему з перевізниками вирішать не скоро». На початку місяця (9 листопада) газета відкрила маршруткову тему статтею «Пікет на колесах», з описом вимог перевізників. Хоча треба віддати належне «Львівській газеті» – 29 листопада вона надрукувала вельми грамотну статтю «Обурені всі» (пасажири – цінами, водії – пасажирами, профспілки – лобізмом, начальник міського управління транспорту – звинуваченнями).  

 

Аналогічний докір щодо «дзеркального» (обмін коментарями) висвітлення топ-теми можна закинути і на адресу телевізійників. ТРК «Люкс», що належить мерові Андрієві Садовому, повівся найбільш прогнозовано – показав міську владу в образі титанічного захисника прав пересічних городян-пасажирів. Міська влада й справді заборонила перевізникам підвищувати вартість проїзду, зате не запропонувала механізму, як перевізникам компенсувати витрати за подорожчання пального.

 

Львівська обласна державна телерадіокомпанія (12 канал) обмежилася черговим висвітленням злободенної проблеми у випусках новин. Щоправда, цій темі була присвячена ціла соціальна програма «Чому так?» (щопонеділка о 19.20). На відміну від «Люксу», програма на ЛОДТРК стала рупором перевізників, які сповна використали нагоду поплакатися «ми такі бідні». Проте в студії так і не прозвучали питання, які є надзвичайно актуальними в умовах непрозорої економіки: шановні перевізники, а чому ви квитків не видаєте і не розкриваєте економічного балансу своїх підприємств? Чому в нерентабельність перевезень ми маємо вірити на слово?

 

Хто вигідно вирізнився в цій темі – так це комунальна газета «Ратуша» та інтернет-простір. Причому комунальна газета висвітлила маршруткову тему найбільш несподівано. А саме – подивилась на проблему з точки зору профспілки перевізників, яка зі шпальт «Ратуші» доводила, що перевізники мають всі права піднімати вартість проїзду. Для багатьох львів’ян і навіть депутатів міської ради, які всіма силами стримують подорожчання проїзду (соціальний популізм – велика справа), ліберальна позиція ЛКП «Газета «Ратуша» стала одкровенням. 

 

А от харизматичний сайт «Бидловоз» в аналітичній статті «То чи обгрунтоване підвищення цін на маршрутки?» чи не єдиним поставив питання: чому  у маршрутках не видають квитків, які є платіжним документом і дають змогу контролювати обіг коштів? Саме на цьому сайті прозвучала й інша правда: «Власник маршруту зобов'язує водія за день здати певну суму, яка коливається від 300 до 600 грн, а решта – собі на заробіток».  

Дивно, але львівська політика у листопаді мало кого цікавила. Хоча, як завжди, львівські газети неодноразово виходили з першими сторінками на загальнополітичну тему. Найчастіше це траплялося у «Високому замку», який уже давно запримітили в ангажованості БЮТом. Якщо по темах, то коаліціаду, поведінку Плюща і привид «ширки» як і по всій країні, були провідними цього місяця й у львівських ЗМІ. 

 

Ексклюзивом можна назвати хіба що той факт, що 22 листопада, у третю річницю Помаранчевої революції, до Львова завітав майор Микола Мельниченко. Що характерно – преса  дуже мляво висвітлила цей візит, фактично продемонструвавши майорові ігнор. Щоправда, традиційно відвертим вийшло його інтерв’ю 26 листопада на сайті Західної інформаційної корпорації «Мельниченко звинувачує Ющенка в політичній корупції». Віддушиною для майора можна вважати його 45-хвилинну участь у політичній програмі «Прямим текстом» на 12 каналі. А от сайт «Вголос» 23 листопада стер майора Мельниченка на порох: «Хто ще вірить у такі казки? Взагалі, для чого майор Мельниченко приїхав до Львова і давав цю пресуху? Думає, що тут ніхто нічого не шарить?».  

 

До слова, лише у «Вголосі» хоча б трошки світився у листопаді місцевий львівський політикум. Створення нової депутатської групи у Львівській обласній раді «Нова Галичина», яку керівництво області назвало деструктивною, сколихнуло хіба що «вголосівців» – лише на їхньому сайті з’явилося кілька згадок і ціла купа форумного обговорення. Піар «Нової Галичини» по-вголосівськи виглядає так: «11 молодих гравців команди «New Галичина United» кинули виклик старікашкам ЛОР на їх же полі» (6 листопада). 

 

Окремої номінації «За вдалий менеджмент» заслуговує «Львівська газета»: за матеріали, що друкуються в рубриках «Точка зору» та «Офіційно» ( у вихідних даних газета чесно вказує, що розміщує ці матеріали на правах реклами). Наприклад, 29 листопада з’явилася напрочуд гостра стаття «Янукович поставив Балозі «Синяк», в якій розповідається про аферу з тисячами лісових гектарів на Закарпатті й у якій проглядають інтереси «НУ-НС». 15 листопада, у сам розпал коаліціади, опубліковано матеріал «Чи веде президент подвійну гру?» з явними намірами відстояти інтереси БЮТу, а 29 листопада з’являється велика стаття про те, що «Янукович подарував Плющу будинок в елітній Пущі». 1 листопада на півсторінки під грифом «Офіційно» виступив лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок із подякою своїм виборцям та аналізом дочасних виборів.  

 

Так само активно газета висвітлює господарські суперечки агрофірми «Провесінь», яка вже котрий місяць відбивається від рейдерів. 15 листопада «Львівська газета» розмістила статтю «Навіщо ФСБ агрофірма «Провесінь»?», автор якої підписався явним псевдо «Фаня Каплан». А 1 листопада газета публікує зразу два матеріали на тему «Провесні»: відкритий лист працівників фірми та інший журналістський текст про те, що міліція взялася за шкідників на підприємстві. 8 листопада статтю «Рейдерство як по нотах» розмістив консорціум «Трансмагістраль».  

Львів жив у листопаді ще кількома цікавими для міста темами. 

 

Зокрема, інформацію, розтиражовану навіть центральними телеканалами, про помилування Ющенком ув’язнених у справі Скнилівської авіакатастрофи, у Львові висвітлили дуже скупо. «Експрес» 8 листопада подав замітку «Уже на волі». Набагато емоційніше цю інформацію протрактував «Високий замок»: помилування винних – це продовження трагедії, «ВЗ» також навів красномовну цитату потерпілих: «це вандалізм над нашими душами». 

 

А от «Львівська газета» до свого активу може зарахувати кілька добротних публікацій (й то без будь-яких «Офіційно» чи «Точка зору»). Передусім, передовицею «Концесійне рейдерство» (27 листопада) газета чи не єдиний раз за весь місяць висловила свою власну позицію щодо рішення уряду Януковича підготувати до передачі в концесію два середньовічні замки на Львівщині. «Львівська газета» сповна дала слово всім обуреним (саме завдяки цьому згадана публікація стала найбільш яскравою за листопад). Щось схоже сталося і з «Експресом», який таки не втримався й випалив: «Уже й до замків добралися» (29 листопада).  

 

Непогано вдалася «Львівській газеті» тема підготовки міста до зими. Зокрема, 12 листопада влучно прозвучала іронія журналістів, що комунальники сподіваються на глобальне потепління. Чого не скажеш про «Експрес». На перший погляд, центральна стаття за 13 листопада «Перший сніг - перші збитки» мала б зацікавити, однак у тексті ні слова не було про Львів. Місцеві передзимові реалії можна було знайти хіба на 14-й сторінці під типовим заголовком «І знову зненацька».  

 

Зненацька у листопаді вистрелила тема Львівського іподрому. Колектив цього державного підприємства виступає проти того, щоб іподром перейшов у комунальну власність. Працівники небезпідставно побоюються, що частину їхньої території місто хоче забрати під… будівництво стадіону до Євро-2012. «Високий замок» від 8 листопада відрапортував, що іподромівці «Не дають пустити іподром коню під хвіст». «Експрес» 6 листопада теж виступив на захист іподрому, повідомивши, що Львівська обласна рада теж проти муніципалізації іподрому. «Львівська газета» 7 листопада вийшла з доволі літературним заголовком «Конні не винні». А сайт «Вголос» вирішив дати мальовничий фоторепортаж із кінної ходи іподромівців вулицями міста (заголовок «Коні атакували кроликів Садового», 6 листопада). 

 

Тут треба відзначити концептуальний підхід львівського аналітичного порталу Zaxid.net. Він знайшов найцікавіший ракурс на проблему Львівського іподрому – стаття «Місто як власник» (26 листопада) розмірковує про переваги, які отримує місто від набуття у свою власність й іподрому, й аеропорту, і театру Західного оперативного командування, і стадіону «Сокіл». Подібно Zaxid.net відреагував на тему концесії двох замків. На відміну від досить емоційних статей своїх газетних колег, Zaxid.net 23 листопада опублікував статтю «Культура як економічна категорія». Автор – авторитетний у Львові й Україні хранитель культурних цінностей, директор Львівської картинної галереї та Герой України Борис Возницький.  

 

Прикметно: нікому з журналістів не спала на думку ідея подати альтернативну думку – що концесія замків насправді нічого спільного з приватизацією не має і, можливо, вона є чи не єдиним шансом за приватні гроші врятувати безцінні замки від швидкоплинних руйнувань... А може, тому що ніхто в це не вірить?

У листопаді львівські друковані ЗМІ розродилися доволі кумедними передовицями: чому ці статті стали головними новинами дня, для мене особисто лишається загадкою. Приміром, газета «Експрес», яка має реноме лідера ринку (і за накладом, і за капіталом), 9 листопада видала абсолютно ніякий заголовок на титульній сторінці «Євро-2012: вихід знайдено». Уся стаття № 1 присвячена столичному стадіону НСК «Олімпійський». Який стосунок це має до Львова і чому ця стаття є передовою – залишається загадкою.  

 

Хіт-парад смішних заголовків продовжує передовиця «Львівської газети» від 13 листопада «Без чи з?» (ішлося про пікет із вимогою відставки мера Садового). Дивною виглядала вітрина «Високого замку», який у перший день листопада вирішив розповісти читачам про митарства дуету «Барселона». Стаття з претензійною назвою «Раби шоу-бізнесу» розповідає про те, що продюсери «Барселони» змушували нещасних дітей співати російською мовою на з’їзді Партії регіонів.  

 

Фатально гумористичним стало 29 листопада. Можливо, у «Високого замку» не знайшлося прив’язаних до інформприводів тем, відтак газетярі вирішили сповістити всьому світові новину «Країна присіла на чарку». Естафету випадкових передовиць того ж дня підхопила «Львівська газета» заголовком «Інфаркт подолано» (нагадаю, газета позиціонує себе лідером у ніші щоденних видань передовсім міської інформації).  

 

Зате апофеозом і 29-го числа, і всього листопада стала передовиця комунальної газети «Ратуша»  із заголовком «Людина-дерево». Текст – про унікальну патологію, яка спіткала мешканця Індонезії. Тіло бідаки обростає потворними бородавками, які нагадують… кору дерева.  

 

Остап Дроздов, Львів, для «Детектор медіа»