Уже третій рік поспіль журналісти і шанувальники кіно плутаються в поняттях, ставлячи знак рівняння між фестивалем «Молодість» і кіноринком «Молодість». Обидві структури є партнерами, але концепція кіноринку суттєво відрізняється від концепції фестивалю. Адже найчастіше фільми з програми Міжнародного кінофестивалю «Молодість» глядач може побачити лише в рамках цього фестивалю. Переважна більшість із них прокатної долі не має, так і лишаючись суто фестивальним продуктом і мандруючи фестивалями. Найкращі з них збирають по фестивалях призи. Тоді як фільми, представлені на Міжнародному кіноринку «Молодість», претендують лише на одне – зібрати касу, повернути гроші з комерційного прокату. Тобто, це продукт, який має ринкову вартість. Принаймні, на це сподіваються виробники.

 

Минулого року на продаж було представлено 14 українських фільмів, чим організатори та партнери дуже пишалися. Проте в широкому прокаті, на DVD і телеекранах глядач міг бачити лише скандальну через «оскарівські» претензії «Аврору» Оксани Байрак, «Інді» Олександра Кирієнка та не менш скандальний через синтаксичні зміни в назві «orANGELove» Алана Бадоєва. Яка доля решти стрічок – невідомо. Наприклад, куди зникли з ринку заявлені минулого року «Запороги» Віктора Веретенникова, «Запорожець за Дунаєм» Миколи Засеєва-Руденка, «Безумство» Ігоря Парфьонова (із Джигарханяном і Джигурдою, до речі, в головних ролях) чи комедія «Повертається чоловік із відрядження» Івана Войтюка? У зв’язку з цим є побоювання, що більшості з 13-ти заявлених цього року українських фільмів ми так само не знайдемо в репертуарах кінотеатрів.

 

Та за словами генерального продюсера кіноринку «Молодість» і «Кінофоруму України» Андрія Різоля, минулого року торги відбулися успішно – з 14-ти представлених українських фільмів було продано 13. За його стратегічною задумкою, слід створити тенденцію: в Україні є кіноринок, на якому всі охочі можуть представляти свій продукт. Потрібно сформувати бізнес-майданчик, на якому можна купити чи продати права на кіно- і телепродукцію. Адже кіно – це бізнес.

 

– Раніше дистрибуція українського кіно відбувалася де завгодно, лише не в Україні, – говорить пан Різоль. – Подібна ситуація свідчила про периферійність вітчизняного кіноринку. Тепер ми її змінили повністю. До того ж ми хочемо збільшити асортимент європейського кіно, яке зможуть побачити українці.

 

Позитивні зміни ситуації на українському кіноринку помітні вже в цифрах. У 2005 році кіноринок «Молодість» зібрав 20 дистрибуторів, 2006-го на цьому майданчику було вже 38 прокатників та 150 придатних для продажу стрічок, а цього року 56 учасників представили 500 кіноробіт.

 

До того ж, за словами Андрія Різоля, фільм можна продати не тільки для показу в кінотеатрах. Існують традиційні телепокази на різних комерційних каналах, доступних усім, телепокази виключно по кабельних мережах, є VHS та DVD -носії, зрештою, є формат відео-CD. Це ринок, тож кому як пощастить.

 

Ось Єві Нейман, на мою думку, не пощастило. Її фільм «Біля річки» мав гарну фестивальну долю та несхвальні відгуки критиків. Тим не менше, за інформацією спеціалізованого журналу Action!, він був проданий для прокату в кінотеатрах України, але (!) в кількості однієї копії, яку послідовно покажуть у великих українських містах. Із російською стороною переговори про продаж досі тривають. Правда, є ще DVD-версія, одначе ситуація, в якій явно некомерційний продукт претендує на широкий прокат, зрозуміла з позиції творців стрічки, проте зовсім не відповідає ринковій концепції.

 

Те, що цього року український кіноринок працював активно і став привабливим майданчиком для виробників кіно з інших країн, було помітно вже під час кінопереглядів. Так, представники російської кінокомпанії United Multimedia Projects перед демонстрацією повнометражного мультика «Бабка-Йожка та інші» прямо запитали: «Чи є в залі дистрибутори і прокатники?» Це означає – люди приїхали в Україну на кіноринок із конкретною метою: продати свій мультфільм. Правда, цього року серйозну конкуренцію російській мальованій двовимірній анімації може скласти зроблений в Україні компанією ARvideo мультсеріал Артура Рені «Про Аліка і Льоліка», знятий у більш модному 3D-форматі й озвучений Валерієм Чигляєвим. Порівнювати двовимірну і тривимірну анімацію некоректно, так само, як веселі короткометражки із повнометражною казкою. Та все ж таки маємо прецедент: минулого року мультиків практично не було, нині ж за право мати ринкову вартість борються кілька аніматорів.

 

Ще одна новинка українського кіноринку – українське еротичне кіно. Йдеться про цикл «Еротична варта», в якому вже є 25 готових новел із закінченим сюжетом, із кульмінацією у вигляді однієї, зате потужної еротичної сцени. Стрічка отримала відзнаку аж на Канському фестивалі. Знято її кінокомпанією Piligrim-Studio в традиціях «м’якої еротики», без демонстрації геніталій і навіть іноді зі згадкою прізвищ акторів у титрах. Подібні фільми ми можемо дивитися проти ночі в ефірі каналу «Кіно», і, як мені здається, саме для телепрокату і продажу на DVD «Еротична варта» і призначена.

 

Коли ж говорити про кіно для кінотеатрів, то в першу чергу слід згадати стрічку «Корольов» Юрія Кари, зняту за сприяння кіностудії імені Довженка. Це дало підставу висувати фільм на здобуття премії «Оскар» від України. Про наміри висунути «Корольова» на «Оскара» і про те, що «процес пішов», обмовився Анатолій Тесля, директор кінотеатру імені Шевченка з Донецька. За неперевіреною інформацією, до створення «Корольова», знятого до 100-річчя з дня народження академіка, долучилися донецькі бізнес-групи. Тому «оскарівські» амбіції представників Донбасу цілком зрозумілі. Бо інші «донецькі», брати Константиновські, що керують концерном «Київ-Донбас», повезли своє дітище «orANGELove» не кудись, а одразу на Канський фестиваль. «Оскарівського» комітету в нас і далі нема, однак тенденція цікава. Як уже згадувалося вище, минулого року після участі в кіноринку «Молодість» за статуеткою американської кіноакадемії рвонула «Аврора» Оксани Байрак.

 

Можна робити позитивні прогнози щодо присутності в кінотеатрах України фільмів «Свої діти» Олександра Кирієнка і «Блаженна» Сергія Струсовського. Обидві стрічки – копродукція з російськими зірками в головних ролях. А «Блаженну» спеціально приїхав представляти задіяний у фільмі популярний російський актор Даніїл Страхов. Загалом же цьогорічне наповнення кіноринку «Молодість» від України – драми і мелодрами. Хоча продюсери в кулуарах і говорили про відсутність у нас лінійки «чоловічого» кіно, але одразу відповідали самі собі – на детективи, трилери, страшилки та костюмні історичні фільми потрібно більше грошей і більше хороших сценаріїв, ніж для кіно «про любов» і «за жизнь».

 

Окремо хочеться сказати про проект «Український журнал», представлений минулого року фестивалем студентських робіт «Відкрита ніч». Суть, нагадаю, полягала в тому, аби перед основними сеансами показувати найкращі роботи однойменного фестивалю. Для глядача це не обтяжливо – потерпіти 10-20 хвилин і заплатити за це додаткову гривню, яка піде на підтримку молодих українських кінематографістів. За рік проект дещо видозмінився: нині його взялася патронувати російська компанія TimeLine, яка має своє представництво в Україні, і тепер, відповідно, він уже не називається «Український журнал». Наразі сформовано три пакети: ігрове кіно, неігрове кіно, анімація. Проте показувати стрічки можна не «пакетно» і навіть не обов’язково перед основним сеансом, а самостійно. Додаткової гривні теж не буде: ціна квитка лишиться незмінною. Хоча керівник служби кінематографії України Ганна Чміль під час презентації проекту висловила сподівання: колись підтримати додатковою гривнею молоде українське кіно глядач усе ж таки зможе.

 

Можливість самостійного життя цих фільмів на великому екрані була несподіваним чином доведена ввечері того самого дня, коли пройшла ця презентація. Основною подією кіноринку «Молодість» мусив стати допрем’єрний показ фільму-концерту Ренати Літвінової «Зелений театр у Земфірі». Концерт, ясна річ, співачки Земфіри Рамазанової. Судячи з коротенького релізу, за форматом це мусило віддалено перегукуватися зі знаменитою стрічкою-концертом «У ліжку з Мадонною». Навіть на скорочену версію в кінотеатрі «Київська Русь», де тривав кіноринок, був ажіотаж. Серед присутніх можна було помітити російського актора Анатолія Котенева («Всі жінки – відьми») та українську актрису Ірину Мельник (серіал «Родичі»). Напередодні журналістам повідомили: Літвінової не буде. А потім зірвалася і сама прем’єра: представник компанії-виробника TimeLine засмутив усіх повідомленням, що для показу не зведений звук, в такому вигляді навіть скорочену версію показувати не можна, доведеться чекати в кінотеатрах. Натомість він запропонував подивитися короткометражку молодого українського режисера Тараса Томенка «Пересохла земля». З повного на дві третини великого залу «Київської Русі» під час цього показу вийшло лише чоловік двадцять.

 

Ще один сюрприз кіноринку «Молодість» – київський медіахолдинг, генеральний інформаційний партнер заходу, заснував спеціальні премії серед заявлених українських фільмів. Скажімо, за найкращу чоловічу роль нагородили Віталія Лінецького (короткометражний фільм «Адвокат» із циклу «Три ночі»), за найкращу жіночу роль – Ольгу Сумську (фільм «Дні надії» від кінокомпанії Film.ua), найкращим продюсером названо Сергія Струсовського (він же – режисер фільму «Блаженна»). Крім того, керівник ТРК «Київ» Дмитро Джангіров пообіцяв, що незабаром на його каналі з’явиться власна спеціалізована програма про кіно, зокрема українське, в якій показуватимуться сучасні вітчизняні стрічки.

 

Отже, в Україні є кому робити кіно не лише для фестивалів, а й на продаж. Справа за малим: без агресії, спокійно і по можливості делікатно переконати професійних патріотів у тому, що кіновиробництво не обмежується акторами з українським громадянством і рідною мовою в їхніх вустах. Якість фільму і його ринкова вартість залежать від оригінальної ідеї й технічного забезпечення.

 

Так, хочеться піти в кіно і подивитися сучасний фільм про Україну, знятий в Україні з українськими акторами та українською мовою. Але щоб так було, в Україні треба розвивати кіноринок. Ми поки що тільки вчимося.