Публічні виступи, теледебати, прямі ефіри – ці ті інформаційні містки, котрі пов’язують публічного політика з його потенційними виборцями, надаючи реальну можливість впливати якщо не на остаточне їх рішення, то все ж спонукають до кращого розуміння політичної і економічної позиції того чи іншого претендента на найвищу в державі посаду.

Як передав американський телеканал ABC, для кандидата у президенти від демократичної партії Джона Керрі червень 2004 року був знаменним тим, що він зробив спробу переламати ситуацію на свою користь у традиційно прихильному до республіканців штаті Вірджинії. На проведення агітаційної кампанії на телебаченні у цьому штаті з його передвиборчого фонду було виділено значні кошти. Керрі, в першу чергу, намагається апелювати до чорних телеглядачів, сподіваючись залучити їх на всій бік. Намагання “відбити” у республіканців цей штат організатор виборчої кампанії Джона Керрі Мері Бет Кахілл справедливо визначила, як “жест сили”.

На комерційні телепередачі у 20 штатах, включаючи і Вірджинію, цього місяця заплановано витратити $ 17 мільйонів, а на оплату агітаційної інформації по кабельному телебаченні ще $ 1 мільйон. Стратеги з табору претендента-демократа вважають, що ця “інформаційна хвиля” здатна змінити ситуацію на його користь. Демократи звернулися до Вірджинії саме тому, що зміни у етнічному складі населення зробили цей штат більш північно орієнтованим, а його політичний вибір прогнозовано більш демократичним. Також надію на перевагу Керрі вселяє той факт, що регіон столичного Вашингтона, округу Колумбія і передмістя тяжіє до демократів, а губернатором штату Вірджинія є демократ-центрист Марк Варнер. Як наголосив стратег зі штабу Керрі Тад Девін, “коли ви узагальнюєте цю інформацію, то стає очевидним, що Вірджинія є тим штатом, де Джон Керрі може перемогти”.

Губернатор Марк Варнер погоджується з подібним прогнозом перемоги демократів на президентських виборах, підкресливши, що сьогодні частина сільської Вірджинії усе ще відчуває наслідки економічного спаду. Він констатує, що ранні інформаційні інвестиції Керрі у його штат демонструють рішучість Керрі “грати” на всьому політичному полі країни і тому демократи на Півдні цілком можуть скласти конкуренцію республіканцям. В червні Джон Керрі має витратити у цьому регіоні приблизно $ 750 тисяч, щоб наситити інформаційний телеринок у Норфолку, Річмонді та Роаноку, а також підключити до пропагандистської кампанії кабельне телебачення столичного Вашингтона, округу Колумбія, трансляція якого поширюється і на північ Вірджинії.

Очевидно, стверджують Марк Варнер і інші стратеги з виборчого штабу Джона Керрі, перемога у Вірджинії і інших південних штатах, котрі є оплотом республіканської партії, не може бути легкою, але передумови для цього реально існують. Принаймні жорстка конкуренція демократів у штатах типу Вірджинії може спонукати республіканця Джорджа Буша значно більше витратити коштів на телерекламу саме тут, аби захистити свої традиційні сфери впливу. А це, у свою чергу, означатиме, що республіканці не зможуть профінансувати в більших обсягах інформаційний телеринок у таких ключових під час президентської гонки штатах, як Огайо чи Флорида.

Між тим, ця стратегія не є сьогоднішнім ноу-хау демократичної партії. Її сподівався використати, особливо у штатах Вірджинії і Північній Кароліні, опонент Джорджа Буша Альберт Гор під час минулої президентської кампанії 2000 року. Проте на проведення такої широкомасштабної акції у нього не вистачило коштів. Для Джона Керрі нині ситуація є дещо інакшою, він побив рекорд збору коштів демократичної партії для передвиборчої кампанії. Крім того, Керрі відмовився від фінансування проведення громадських акцій до часу первинних виборів. Тому він може витрачати стільки грошей, скільки його команда зможе реально освоїти.

Також Джон Керрі закупив рекламний час на комерційних радіостанціях, котрі транслюють свої передачі іспанською мовою. Це дуже важливий крок, так як його опонент Джордж Буш розпочав свою рекламну кампанію на іспаномовних радіостанціях у штатах Флорида, Невада, Арізона та Нова Мексика ще у березні. На загал іспаномовні громадяни США – це, можливо, найбільш мінлива група потенційних виборців і може бути, що той з претендентів на президентську посаду, котрий зможе навернути їх на свою сторону, отримає “золоту картку” для своєї перемоги.

Що така перемога для Керрі має шанси стати реальністю, доводить його виступ на місцевому телебаченні міста Александрія (штат Вірджинія), котрий відбувся 18 червня. Кандидат від демократів, які традиційно вважаються лівоцентристами і захисниками прав трудящих, наголосив на тому, що частиною його плану побудувати для американських громадян більш сильну економіку є збільшення мінімальної заробітної плати до 2007 року до $ 7 на годину. Це збільшення зарплати матиме великий вплив майже на 15 мільйонів робітників і їхні сім`ї, котрі ледве зводять кінці з кінцями, і стане першим кроком до їхньої американської мрії.

Попереднє збільшення федеральної мінімальної платні було дещо запізнілим. Воно значно нижче, аніж вартість життя і цілком нівельоване інфляцією. Сьогодні мінімальна заробітна плата становить лише 33% від середньої американської заробітної плати і це найнижчий рівень, починаючи від 1949 року.

В телеінтерв’ю Джон Керрі заявив: “я балотуюся на посаду президента, щоб побудувати більш сильну економіку, котра покращить життя сімей і розширить можливості для працьовитих американців, Це - час, щоб пам'ятати основну правду: більш сильна Америка починається тут, у вашому домі. Сьогодні є робітники, (і багато хто з них жінки, що працюють), котрі борються, щоб добитися мінімальної заробітної платні. Це неправильно. Ми можемо домогтися більшого успіху. І разом ми збираємося змінити ситуацію на краще”.

Всупереч вимогам критиків, які говорять, що мінімальна заробітна плата збільшує тільки допомогу для підлітків, цей виступ Керрі звертає увагу на те, що багато робітників, котрі отримують мінімальну заробітну плату, є годувальниками сімей, чиї родини залежать від їхнього доходу. З жінок, які б скористалися з цього збільшення, більш ніж 75% - дорослі. Мільйони жінок, котрі працюють і матерів страждають від розміру федеральної мінімальної заробітної плати, котра не збільшувалась протягом восьми років. Збільшення мінімальної заробітної плати від $ від 5.15 до $ 7.00 допоможе цим робітницям. Збільшення доходів стосується 4,5 мільйонів жінок, які працюють. Це також забезпечить для сімей достатньо грошей, щоб оплатити протягом 10 місяців бакалію, 8 місяців орендну плату за житло, або проплачувати протягом року медичну страховку і витрати на коледж для дітей.

“Я хочу побудувати Америку, де сім`ї робітників матимуть шанс покращити своє життя, - сказав Джон Керрі у телеінтерв’ю, - де робітник, працюючи повний день, не повинен буде залишати своїх дітей у бідності. З цим збільшенням ми покращимо рівень життя мільйонів робітників і будемо у результаті будувати більш сильну Америку”.

Також своєрідною політичною новинкою Керрі, інформує телекомпанія CNN, стало блокування з афроамериканцями. Члени його команди зустрілися з чорними законодавцями, щоб обговорити важливість інформаційного впливу телебачення на чорні громади. Політична реклама на розважальному кабельному телебаченні афроамериканців зможе допомогти мобілізувати голоси за висуванця демократичної партії. Від початку березня до кінця червня Джон Керрі витратить принаймні $ 60 мільйонів на поширення інформації про свою передвиборчу програму.

Звісно, вчасно подана інформація за того чи іншого кандидата в президенти може докорінно змінити ситуацію. Так, варто пригадати, що під час президентських виборів в Сполучених Штатах у 2000 році телекомпанія Fox поспішно оголосила новим головою держави Джорджа Буша-молодшого ще до остаточного підрахунку голосів. Та найцікавішим у цій ситуації було те, що відповідальним за висвітлення ходу голосування був не хто інший, як кузен Буша Джон Елліс. Саме він розпорядився видати в ефір Fox news сенсаційний напис – “Буш переміг!” Тоді представники демократичної партії заявили, що редактор служби новин напряму отримував від Буша інструкції, що давати в ефір, а що ні. Очевидно, ситуація з виборами не була б настільки драматичною, аби Fox так не поспішила.

Можна сподіватися, що демократи зможуть врахувати свої помилки чотирьохрічної давності, серед яких навіть такі непорозуміння, коли відомий політичний діяч афроамериканець Джессі Джексон заявляв, що йому телефонували тисячі громадян країни із скаргами на те, що не можуть проголосувати. Бо на виборчих дільницях їх запевняли, нібито закінчились бюлетені. Таким чином, багато чорношкірих американців, котрі підтримували Альберта Гора, не змогли реалізувати своє політичне волевиявлення.

Не менш очевидним є те, що надзвичайно важливу роль під час президентської кампанії відіграватимуть теледебати між кандидатами у президенти. Так, за підрахунками телекомпанії CNN, за теледебатами між Альбертом Гором і Джорджем Бушем, котрі відбулися на початку жовтня 2000 року у Бостоні в Массачусетському університеті, стежили 75 мільйонів телеглядачів.

Зрозуміла річ, що і цього разу багато чого залежатиме від того, наскільки виборчі штаби демократів і республіканців зуміють “розкрути” фактор телебачення під час президентської кампанії 2004. В цьому році Джорджу Бушу буде набагато важче проводити теледебати зі Джоном Керрі, аніж з Альбертом Гором у 2000. Тоді у Буша була більш політично вигідна позиція – він не брав безпосередньої участі у керівництві країни з Білого дому, як це робив Гор протягом восьми років на посаді віце-президента. Таким чином Джордж Буш не ніс відповідальності за прорахунки і недоробки попередньої президентської адміністрації.

Тепер же республіканці і демократи помінялися місцями. Аналітикам і експертам з команди Буша вже зараз необхідно підготувати йому для телевізійного озвучення вмотивовані пояснення фактичного провалу іракської кампанії, безпрецедентного зростання військових витрат і фактичного погіршення життя мільйонів низькооплачуваних робітників, котрі жодною мірою не спромоглися покращити своє матеріальне становище за чотири роки його президентства.

До певної міри, звичайно, Джордж Буш вже далеко не той аутсайдер у великій американській політиці, яким він був у 2000 році. Він спромігся освоїти багато чого з політичних технологій управління державою, однак, на загал, багато у чому Буш і надалі залишається сірою постаттю на американському політичному небосхилі. Втім, також не можна сказати, що і Джон Керрі є яскравим політиком за американськими масштабами і можуть існувати певні сумніви, що до листопада 2004 його команді вдасться розкрутити його як національного лідера і потенційного переможця Джорджа Буша. Проте, хоч би що там не було, Джон Керрі має на сьогодні певну фору (принаймні для перших теледебатів з Джорджем Бушем на таких провідних американських телеканалах, як ABC, CBS, NBC, Fox, CNN, PBS, MSNBC, CNBC, ESPN). Єдине залишається зовсім не ясним - чи зможе і чи здатен Керрі повною мірою скористатися початковою перевагою цього інформаційного телересурсу...