Телепрограмма «Свобода Савика Шустера»

Канал «Интер», 14.09.2007

ВЕДУЧИЙ: Добрий вечір, у прямому ефірі «Свобода». Програма яка визначає лідерів. Або програма, в которой свободу слова ограничивает время и я, Савик Шустер. Наши главные герои сегодня, Наталья Витренко. Олег Тягнибок. Лев Миримский, блок «Кучма». Михаил Бродский. А также, Ярослав Мендусь. Валерий Коновалюк. Юрий Щербак. Я не всех назову. Юрий Кармазин, Олег Медведев, Владислав Каськив, Людмила Супрун. И много еще моих коллег. Наша аудитория 200 человек из 24 областей и Крыма. Событием этой недели неожиданно стала отставка премьер-министра российской федерации. Михаила Фрактова. Сегодня новым премьер-министром назначен Виктор Зубков. Все это имеет прямое отношение к нам, в Украине. В нашей студии в Москве известный российский политик, Ирина Хакамада. И известный российский журналист Михаил Леонтьев. И вопрос очень простой вам в Москву. Who is мистер Зубков. Кто он? Господин Зубков. Ирина.

Ірина Хакамада: Ну, я считаю, что Виктор Зубков, не важно кто он есть, но он является оптимальной фигурой, для того, чтобы стать в конечном счете одним из главных фаворитов в гонке приемников на президентский пост. Почему? Потому что есть общая история с Владимиром Путиным, когда они работали в Санкт – Петербурге. Потому что есть успешная, скромная, но эффективная работа по созданию финансового мониторинга в правительстве. Потому что за ним нет никаких кланов, и никаких финансовых группировок. И соответственно, он станет  над схваткой. И с другой стороны, всей своей практической работой и своим опытом продемонстрировал преданность сегодняшнему курсу.

ВЕДУЧИЙ: Михаил?

Михайло Леонтьєв: Я бы согласился в основном с Ириной, кроме одного. На ему, о гонке приемников. Я считаю, что один из очевидных, совершенно политических смыслов, вот именно такой смены правительства. Потому что само по себе смена правительства была штатной и предсказуема. Вот именно такой сменой было, полностью, ну, практически, вот эта вакханалию, домашний лохотрон игры в приемника, которой у нас занимается вся политическая тусовка. Вот его полностью смешать. Потому что если круг потенциальных приемников расширяется до круга, вот, включающих людей, занимавших позицию Зубкова, и тоже обладающих, там, разными позитивными качествами. Близостью к Президенту, отдельными, там, заслугами и так далее. То, он становится бессмысленным для игры, поскольку из ста человек гадать бессмысленно. Эта игра называется в картах, «пьяница», да. В ней смысла никакого нет. Поэтому теперь, вот этим гаданием на преемника могут заниматься только конченые идиоты. То есть, Президент доказал, что он назовет человека, на которого он хочет поставить, в тот момент, в ту минуту, когда он считает нужным. Не раньше ни позже. И он никому не даст себя предумышлять, предсказывать и тем более, подталкивать к чему-то. Что касается Зубкова.  Я не могу ничего сказать о Зубкове. Я его не знаю. О нем есть исключительно позитивные отзывы очень разных людей. Это, безусловно, человек очень близкий Президенту. А что касается его предыдущей деятельности, ну, мне кажется, что деятельности, в первую очередь, экономической деятельности, вот нынешней Путинской власти есть одна такая очень серьезная прореха. Я бы сказал. Это вопрос финансовой безопасности страны. Все остальное, более-менее делается. Наш Минфин не рассматривает вопросы финансовой безопасности как…

ВЕДУЧИЙ: Михаил. Да, нет, Михаил. Михаил мы вас слышим. Давайте мы дадим нашей студии, тоже задать вам вопросы. Я прошу нашу аудиторию начать работать. Уже оценивать, то, что говорят люди. Виталий Пордников, пожалуйста. Вы нас слышите в Москве? Вы нас слышите в Москве? В Москве вы нас слышите? Нет, значить… у них почему-то пропал звук в Москве. Виталий, что вы скажите.

Віталій Портніков: Я просто хотів би звернути вашу увагу, Савік, що шановна колега, Хакамада і пан Леонтьев. Вони говорять в тому дусі, російської політичної міфології. Президент вирішить, Президент скаже. Кілька годин після того як сталася зміна уряду в Росії, ніхто не міг логічно пояснити що відбулося. Виявилося, що і пан Фрактов про це дізнався випадково. І Президент не був дуже готовий до зустрічі з ним. І кандидатура прем’єра та, на яку ніхто не очікував. Тому що, якщо гра в спадкоємців, чому це тільки двох осіб показують по російському державному телебаченню.

ВЕДУЧИЙ: Ни с большим интересом вас слушают, хотя, наверное, не понимают.

Віталій Портніков: Ну,принаймні мене розуміють люди тут. Я думаю, що і пан… І Хакамада у нас часто бувала і пан Леонтьев має можливість перетнути кордони нашої країни. Ми його будемо ту радо зустрічати. І все ж таки, треба зрозуміти чітку річ. Або ми дійсно намагаємось зрозуміти те, що відбувається в Росії. Або ми слухаємо всі ці російські вигадки. Перша російська вигадка, що спадкоємця призначає Президент Росії. Це не так. Спадкоємця призначає досить серйозна група людей. Клуб, представники різних політичних і підприємницьких угруповань.

ВЕДУЧИЙ: А вы нас слышите в Москве? Михаил? Ирина? Не слышат. Да, Виталий, продолжайте.

Віталій Портніков: І очевидно, що Віктор Зубков, який дійсно був в кооперативі до якого входили і пан Путін і інші представники нинішньої Петербурзької групи. І як був, мав як керівника свого передвиборчого штабу, що в Ленінградській, пана Гризло ва. Який свого хлопця, зятя, посади на посаду міністра оборони Росії кілька місяців тому. І цю посаду… заради цього, родича пана Зубкова звільнив Сергій Іванов. Ну ясно, що це впливова авторитетна, серйозна постать. Я не знаю, чи він буде Президентом Росії. Днак очевидно, що пан Зубков є серед тих осіб, які визначать нового російського Президента. Пан Путін там теж є, очевидно. 

ВЕДУЧИЙ: И так, задайте вопрос в Москву, пожалуйста, Виталий. Они нас сейчас слышат и Ирина и Михаил.

Віталій Портніков: Я все-таки хотел бы, Михаил, что бы Вы…

ВЕДУЧИЙ: Это Виталий Пордников.

Віталій Портніков: Что бы Вы нам объяснили, почему все российские политические эксперты, в том числе и бегающие в Кремль. При первой возможности, и просто посещающие Кремль как вы. Почему они ничего не могли вообще объяснить толком, когда произошла и отставка российского правительства и не назначения господина Иванова, которые многие из вас называли будущем премьер-министром, где-то полгода. И назначение человека, состоялась, которого фамилию вы не могли вообще, даже вспомнить, до того, как его назначали. А теперь уже с большим уважением его замечаете его влияние. Откуда у вас такой талант, у российских политологов и журналистов, комментировать все событию, которые происходят в вашей стране постфактум. Что, совершенно у вас умерло вообще умение предсказывать? Или это к политике не имеет отношение? Что случилось с вами, господа?

ВЕДУЧИЙ: Михаил, только коротко.

Михайло Леонтьєв: Коротко я не комментирую. Значить повадки, поведение и качество работы российских журналистов. Мне это не очень интересно. Тем более перед украинской аудиторией. Ребята, сами на себя смотрите, да. Если у вас есть вопросы по политике, то пожалуйста. Вот, если вы считаете, что наши комментарии не нужны, не надо нас звать.

ВЕДУЧИЙ: Олег Медведев, пожалуйста. Ирина так же считает?

Ірина Хакамада: Я?

Олег Мєдвєдєв: Ви знаєте, я дозволю собі…

ВЕДУЧИЙ: Да, да Ирина.

Ірина Хакамада: Нет, я могу сказать следующее, что я не являюсь ни экспертом, ни политологом. Я действующий политик. Я уже сказала, что приемник появится в результате спецоперации. Что все ходы будут неизвестны до последней минуты. Только так можно удерживать силу и баланс. И я говорила о том, что два года. И по-моему, Виталий об этом слышал, что ни Медведев, ни Иванов в конечном счете не будут главными фигурами, претендующими на будущий пост. Появится что-нибудь совершено неожиданное. А сегодня, я это комментирую с точки зрения факторов. Вот и все. Потому что действительно, Михаил прав. Нас попросили это прокомментировать. Мы комментируем. Если не надо комментировать, мы не будем комментировать.

ВЕДУЧИЙ: Олег Медведев, пожалуйста.

Олег Мєдвєдєв: Моя фамилия Медведев, я естественно болел за Медведева как приемника. А если серьезно, я позволю себе короткую реплику. Вот я включение из Москвы, смотрю, насколько наши пути разошлись. Насколько мы разные. Вот мне кажется, что господа откуда-то с луны. В Украине была раз попытка у Кучмы сделать своим приемником Януковича в четвертом году. Она провалилась. И с тех пор в Украине, слава богу, на повестке дня не стоит вопрос, «кто будет приемником?». Как там определятся верха. В конечном итоге, все должны решать люди на выборах. И мне кажется, что вот это и есть правильный путь развития.

ВЕДУЧИЙ: Аудитория, работайте, пожалуйста.

МихайлоЛеонтьєв: Люди на выборах и решают.

Олег Мєдвєдєв: Если бы господин Путин внес в Думу, внес в Думу, там, премьера кандидатуру своего любимого лабрадора, как его там зовут. Я уверен, что Государственная Дума проголосовала бы за эту кандидатуру на пост премьер-министра. Только потому что так считает Путин.

МихайлоЛеонтьєв: Я не думаю. Я не думаю, что украинские публицисты имеют основание какие-то, значить, оскорблять Президента и там, российскую политику. У вас, мы сейчас не занимаемся украинской политикой. Заметьте, да. Вот, мы же не рассматривает вашего отравленного лидера.

Олег Мєдвєдєв: Да. Но вы гости украинского телеканала. А наш отравленный лидер врядли бы мог пригодиться вашему…

МихайлоЛеонтьєв: Неизвестно кем. Ну, да, да. Давайте мы сейчас устроим суд над российской политикой. Решать все будет выборы. И Президент пользуется некоторым мандатом доверия в отличии, в отличие от многих украинских и российских политиков и не российских. И там, я не знаю, Занзибарских. Он пользуется таким кредитом доверия, при котором он может сам определять приемника. Россия находится в достаточно уязвимом положение. По очень разным параметрам. Да, Украина, на мой взгляд, находится в гораздо более уязвимом положении. Но это мало интересует украинскую политическую тусовку. Это ваши проблемы. Ну, так вот, и Президент, как национальный лидер, не имеет права поставить российское государство под удар. Он выбирает такую тактику, которая кажется ему в этот сложный момент наиболее приемлемой. И никому не даст, он имеет на это право. Конституционное и моральное.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Я…

МихайлоЛеонтьєв: Опять исчезла.

ВЕДУЧИЙ: Опять исчезла.

МихайлоЛеонтьєв: Ау.

ВЕДУЧИЙ: Ау, да. А Ирина нас тоже…

МихайлоЛеонтьєв: Это украинская связь.

ВЕДУЧИЙ: Да, господин Мендус, пожалуйста. Ярослав Мендус. Это не…

Ярослав Мендус: В російській моделі влади уряд не є самостійним інститутом. Це інструмент продовження політики Президента. А як показують останні події, це також інструмент реалізації сценарію передачі влади. Нас в цій ситуації, очевидно, більше має цікавити інше. В чому схожість ситуації в Росії в якихось елементах з українською ситуацією. Мені видається в одному і в Росії і в Україні відсутнє громадянське суспільство. І в Росії і в Україні влада  нічого не робить для його розвитку. І це серйозний недолік, який буде довго даватися в знаки у політичному житті.

ВЕДУЧИЙ: Ирина, вы нас слышите? У нас мало осталось… да, вот вы будете участвовать в думских выборах, через два с половиной месяца. У нас выборы в Украине через две недели. Скажите, вот вы возглавляете маленькую партию. У вас есть шанс пройти в Государственную Думу?

Ірина Хакамада: Это ко мне вопрос?

ВЕДУЧИЙ: Да.

МихайлоЛеонтьєв: Не ко мне. Я не возглавляю.

Ірина Хакамада: Ну, ребята, вы глубоко отстали. Значить, у нас ни одна независима партия не прошла регистрацию. Мы никто, нигде не участвуем. Мы участвовать не в состоянии никак. Ни формально, ни легально, ни подпольно. Никак. У нас реальна позиция…

ВЕДУЧИЙ: Я просто не знаю, кто от кого отстал.

Ірина Хакамада: Ну, как. В смысле, с точки зрения информации. Я не возглавляю никакую маленькую партию уже давно. Я заместитель Касянова. Движение Касянова не зарегистрировано. Движение Рыжкова, не зарегистрировано. «Партия Рыжкова». Никто не может участвовать в выборах. От демократов…

МихайлоЛеонтьєв: Странно, а что тебе мешало возглавлять маленькое движение Хакамады? Тоже не зарегистрированное.

Ірина Хакамада: Тихо. От демократов участвует только «СПС» и «Яблоко», классический вариант, который, ну, буде некий такой, ручной оппозиции, ругающиеся друг с другом. Кто победит, по-моему, никто.

ВЕДУЧИЙ: Так, у…

МихайлоЛеонтьєв: Чем они ручнее вас?

ВЕДУЧИЙ: Так, к сожалению, у нас все, закончилось время сателлита. Да, вот этот вопрос о маленьких партиях. О том, участвую они в политическом процессе. Насколько они нужны в политике. На этой неделе очень много говорилось об этом, и это мы будем обсуждать на протяжении нашего прямого эфира. После рекламы. Еще раз добрый вечер. Мы в прямом эфире. Начали мы программу с обсуждения нового премьер-министра России, Виктора Зубкова. Мы слышали из Москвы от Ирины Хакамады и Михаила Леонтьева, известных в Украине людей, что это по всей вероятности будущей Президент Российской Федерации. Так мы поняли. Да, эта тема очень важна, с моей точки зрения, для Украины. Потому что как будет развиваться Россия, во многом будет определяться многие вещи, в том числе и цена на газ. Если мы уже так говорим, просто. Но тем не менее, чтоб завершить вот эту ему и перейти как-то на украинскую действительность.  Я хочу напомнить нашим зрителям и присутствующим в зале, как подавал прошение об отставке премьер-министр Михаил Фрадков, Президенту Владимиру Путину.

Михаил Фрадков: Понимая происходящие политические процессы сегодня я бы хотел чтобы была полная свобода в выборе решений. И думаю, что правильно будет с моей стороны выйти с инициативы, освободить должность председателя правительства. Для того чтобы у вас не было никаких ограничений в принятии решений, выстраивание конфигураций в связи с предстоящими политическими событиями. Я бы очень просил вас, поблагодарив за доверие работать председателем правительства в течении более чем три с половиной года. Пользуясь вашей полной поддержкой, хотел бы попросить об отставке.

ВЕДУЧИЙ: Вот у меня в связи с этим вопрос к нашим гостям. Не ко всем, но почти ко всем. Могут ли наступить такие времена в Украине, когда премьер-министр будет уходить в отставку вот с такими словами. Анна Герман.

Анна Герман: Савік, меня задється, що наш Президент вже настільки зіпсував відносини з Росією, що те, що відбувається в Кремлі вже ніяк не може відбитися на нашій дійсності. Так що давайте приступати до наших справ, до наших реалій. До того, чим ми після виборів зможемо вибрати таку владу, яка налагодить ті відносини з Росією які так безнадійно зіпсував Президент Ющенко.

ВЕДУЧИЙ: Ну, я то задавал немножко другой вопрос. Могут ли вот с такими… Владислав Каськив, пожалуйста. Могут, могут ли наступить такие времена в Украине, когда премьер будет уходить в отставку с такими словами? Владислав Каськив.

Владислав Каськив: Дякую Савік. Я зрозумів питання.

ВЕДУЧИЙ: Аудиторию, пожалуйста, работать.

Владислав Каськив: Я вважаю, що це великий подарунок Україні. Ті події які зараз відбуваються в Росії. І те, що ця програма сьогодні почалася з прелюдії такої, вдалої. По російських подіях. Дуже чітко показує різницю між сьогоднішньою політичною реальністю і російською. І на щастя, навіть я собі, навіть прем’єр-міністр Янукович, я собі не уявляю в такій ролі перед Президентом Кучмую. Тому, ми живемо в іншій країні і маємо інші шанси. І іншу політичну реальність. 

ВЕДУЧИЙ: Ярослав Мендус, пожалуйста. Коротко только, да. Потому что многие хотят сказать.

Ярослав Мендус: Ще зовсім недавно в Україні були часи коли уряди існували не довше дев’яти місяців. І прем’єр-міністри дізнавалися про свою відставку із указів які публікувалися в пресі. А не мали можливості прийти і скажемо, обґрунтувати, хоча б в такому вигляді свою позицію. Якщо Президенту Ющенку вдасться реалізувати ідею повернення до старої моделі влади, то я думаю, що повернуться і часи які ні чим не відрізняються від нинішніх призначень, звільнень прем’єр-міністра. В іншій країні.

ВЕДУЧИЙ: Лев Меримский.

Лев Меримський: Вы знаете, я дума, в стране, в которой постоянный бардак и анархия. Не может быть порядок. В России сегодня порядок. Сегодня в России Президент управляет страной. У нас, к сожалению, до этого еще далеко.

ВЕДУЧИЙ: Лидер, один из лидеров, создатель, финансист «Блока Кучмы». И так, да, Михаил Бродский, пожалуйста.

Михайло Бродський: Я хочу сказать, что при таком порядке Лев Меримский сидел бы в тюрьме, это так, на всякий случай я сообщаю.

ВЕДУЧИЙ: При каком таком?

Михайло Бродський: Вот при том порядке, который в России сегодня. А теперь я хотел бы просто попросить вас и так, свобода слова для малых партий ограничена на украинских телеканалах. Если можно, перейти к нашему обсуждению. Дайте нам возможность высказаться перед избирателями. 

ВЕДУЧИЙ: Да, но вот я вижу, люди хотят… Наталя.

Ярослав Мендус: Я хотел бы ответить Бродскому. У него большой опыт по тюрьме. Конечно, он уже отсидел, он уже знает как это и зачем. Поэтому, по себе не судите, Михаил.

ВЕДУЧИЙ: Наталя Витренко, могут наступить такие времена.

Михайло Бродський: Меня, как раз, Кучма садил в тюрьму, если вы помните, за свободу слова.

Ярослав Мендус: Не воруй, не будешь сидеть в тюрьме.

Михайло Бродський: Льова, это ты говоришь? Льова, это ты говоришь? Я тебя прошу.

Ярослав Мендус: Миша, вор должен сидеть в тюрьме.

ВЕДУЧИЙ: Вы…

Михайло Бродський: Ты ж писал такие плакаты у себя.

ВЕДУЧИЙ: А маленькие партии будут так разговаривать всю программу?

Ярослав Мендус: А что такое маленькие и большие партии? Савик?

ВЕДУЧИЙ: Вы не большая пария.

Ярослав Мендус: А чем отличается большая партия от маленькой партии?

ВЕДУЧИЙ: Ну, тем чем я отличаюсь от Бродского.

Ярослав Мендус: Умом.

ВЕДУЧИЙ: Наталя Витренко. Так могут наступить такие времена?

Наталя Витренко Вы знаете, чтоб наступили такие времена, нужно иметь такой рейтинг как у Владимира Владимировича Путина. Чтобы его уважал народ и понимать ответственность Путина. Путин сдает дела, потому что его президентский срок истекает. И он понимает свою ответственность, что ему нужно видеть кто может претендовать на этот пост Президента и это должна видеть вся страна. А что сравнивать с Ющенко? Какой у него рейтинг? Что он вообще может? О чем там речь вообще.

ВЕДУЧИЙ: Олег Тягнибок.

Олег Тягнибок: Шановне товариство. Шановне товариство, я думаю, що зовсім не треба ідеалізувати ситуацію яка зараз відбувається в Росії. Такі події, вони передбачалися вже задовго. Адже уряд Фрадкова, це був, ну, на думку російської громадськості і російського політикому, це був уряд фахівців, які мали виконати певні завдання. Уряд Зубкова це буде уряд технологічний. Який поставлений для того, щоб зробити відповідно вибори, а потім, можливо і відійти. Всі ці гучні заяви стосовно того, що він може стати, скажімо, там, кандидатом в Президенті, це все є великий блеф. Тим більше, що Зубков, не треба забувати, це є представник так званої команди «пітерських чекістів». І мене в тій ситуації більше цікавить наскільки це буде впливати на ситуацію в Україні. Чи будуть продовжуватись диверсії з боку Росії. В тому числі, економічні диверсії. Чи будуть тут знову наїжджати російські політики будоражити ситуацію в Україні. Для того щоб зробити одне. Розвалити Україні як незалежну і можливо в майбутньому, сильну, європейську цивілізовану державу.

ВЕДУЧИЙ: Ну, половина нашей аудитории поддерживает эти слова, Олега Тягнибока. Значит, такое опасение есть. Хорошо, значить наша аудитория, за мной. 200 человек, скажем 139 человек из городов, 61 из сел. Как в Украине, 30 процентов и 70 процентов. Женщин 109, мужчин 91. как в Украине. Так, значить у нас поколение 18-29 44 человека. То есть, два процента, 22 процента в Украине, вот как у нас в студии. И других поколений так же. Поэтому, наша аудитория полностью отражает население Украины. Прошу вас работать с нашим сложным компьютером, не простым. И я сегодня последний день оглашения социологии вообще. Да, значить, наша аудитория, мы задаем вопрос каждую пятницу. Если бы выборы состоялись в это воскресенье. За кого вы бы проголосовали? Вот по сегодняшней аудитории, у нас проходят пять партий. У нас проходит «Партия Регионов». Я сейчас как в бюллетени говорю. У нас проходит Социалистическая Партия. У нас проходит «Блок Литвина». У нас проходит «Юлия Тимошенко». И у нас проходит Коммунистическая партия. И проходит «Наша Украина» и «народная самооборона». Вот эти, это по сегодняшнему опросу. А если взять совокупности прошлую программу и эту. То есть, вот 400 человек, что уже много, это уже тенденция. То немножко меньше проходит «Партия Регионов». Проходит «Блок Литвина», к стати. Проходит «Юлия Тимошенко». Проходит «Коммунистическая партия». И проходит «Наша Украина народная самооборона». Все, это последний раз мы даем итоги голосования нашей аудитории. Еще Раз прошу нашу аудиторию продолжить работать. У меня вопрос к Олегу Медведю. В связи с тем, что все же мы обсуждаем партии маленькие. Вот мы слышали от Ирины Хакамады, что все они не зарегистрированы. Любые партии, которые представляют какую-либо угрозу для Кремля, они не зарегистрированы. Но в принципе, вот вы… «БЮТ» к нам, политики не пришли на эту тему. Пришли Вы, Вы советник блока. Скажите,  пожалуйста, ну, вот в вашем путеводители для агитатора, я не знаю, как это назвать. Вообще говорится, что надо призывать людей не голосовать за маленькие партии. Это распыление голосов. Люди должны голосовать за большие партии исключительно. Так вот в принципе, чем ваша идеология отличается от идеологии Кремля по отношению к маленьким париям?

Олег Мєдвєдєв: Ви знаєте, вона відрізняється тим. Що на відміну Кремля у нас немає адміністративної влади. У нас є лише можливість пояснювати свою позицію людям і переконувати їх. Тому як бачити, в Україні достатньо багато мілких партій. У нас 21 учасник виборів. І з них, я переконаний, і готовий парі, гарантовано до Верховної Ради пройдуть лише три. Партія регіонів, БЮТ і «Наша Україна». А решта, ну, це буде таж сама ситуація, яка була на попередніх виборах. Коли близько 28 відсотків голосів набрали ті політичні партії, а на минулих виборах приймало участь, в минулих виборах ще більше партій, блоків. Які не подолали три відсотковий бар’єр і не пройшли до нової Верховної Ради. І попросту голоси, які були подані за ці партії і блоки, вони попросту пропали. Люди проголосували в нікуди. Їхній вибір не був врахований. І більше того, за рахунок складної, як от тут складно пояснити системи перерозподілу голосів. Найбільшій, до речі, тоді виграш, тоді від цих втрачених голосів отримала Партія Регіонів. Там трошки менше БЮТ, ще трошки менше інші політичні партії. тому, це турбота за раціональній вбір людей. Я знову ж таки готовий парі, що жодна з політичних партій, як тут сьогодні є основними гостями цієї дискусії, не потрапить до нової Верховної Ради. Можете мене покликати в першу програму після 30 вересня, я подивлюся людям в очі, і всі побачать, що я був правий. Жодна не потрапить. Інша річ, це можна поговорити, якщо Ви далі мені дозволите, в чому сенс існування таких проектів і політичних партій, яка є мотивація і так далі. …. 

ВЕДУЧИЙ: Об этом мы поговорим, об этом мы обязательно поговорим.

Олег Мєдвєдєв: Але реальність є така, що реальний вибір полягає сьогодні, добре це чи погано, але він полягає між трьома основними політичними силами.

ВЕДУЧИЙ: Господин Медведев, когда эти наши лидеры будут выходить к микрофону, я Вам обязательно дам слово, Вы им зададите вопрос,  произнесете комментарий. Но 62 процентов примерно людей в студии согласны с Вами, да, что… Мы перед программой задали нашей аудитории вопрос, да, нужны ли стране малые партии. Вот, что мы получили как результат. Нужны ли стране малые партии. 76 процентов аудитории считает, что нет. 24 – да. Скажем, 25 процентов, 24-25 процентов страны считают, что да. 76- нет. Поэтому  сейчас задача малых партий, партий поменьше убедить народ, что это не так, и опровергнуть, попытаться опровергнуть то, что сказал Олег Медведев, что никто не пройдет. Людмила Супрун, пожалуйста.

Людмила Супрун: Доброго дня. Дуже добре, що ми почули справжню аргументацію, чому боролися з малими партіями. Не тому, що були якісь ідеологічні розходження, а зовсім з інших причин, бо боялися, що ще хтось буде представляти громадян України. Я щаслива тим, що сьогодні результати на нашому екрані 24 відсотки людей, які хочуть бачити інші політичні сили. Насправді, дорогі громадяни, дорогі виборці, пропав голос тих людей, хто голосував за цих політичних динозаврів, бо вони спочатку зрадили людей, коли почали переходити їх депутати з фракції в фракцію, руйнуючи вибір народу. А потім вони почали знімати заяви з Парламенту, бо не хотіли опинятися в опозиції. Ми представляємо думку третини населення України, і вона може, і має право бути представлена в Парламенті. Якщо знову ті самі партії попадуть в Парламент, я хочу сказати Медвєдєву, йому не треба буде приходили у Верховну Раду, бо вона ніколи не почне працювати. Вони знову будуть торгуватися за те, хто буде при владі, і знову будуть писати заяви, або не приймати безпосередньо в Парламенті присягу народного депутата.

ВЕДУЧИЙ: Олег Тягнибок.

Олег Тягнибок: Шановний пане Савіку, шановне товариство. Мені здається, використовувати навіть сьогодні термін „малі партії” є просто некоректно. Це як би є продовженням використання маніпулятивних технологій. Давайте говорити непарламентські партії, так буде коректно по відношенню до нас. Бо що значить великі і малі? Великі, що, те, що вони багато накрали, що в них є великі капітали, а в нас таких капіталів нема? В тому означає велич політичних партій? Чи великі політичні партії відрізняються від малих, як ви кажете, від непарламентських тим, що вони платять гроші за те, що люди тримають прапори на Майдані? Давайте будемо коректними по відношенню до, скажімо, і чесними, якщо ми хочемо, щоб вибори були справедливо проведенні. Треба називати позапарламентські політичні сили.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Непарламентские.

Олег Тягнибок: Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Пока непарламентские партии.

Олег Тягнибок: Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Пожалуйста.

Лев Меримський: Я абсолютно согласен. Если мы говорим, что в той или иной партии количество членов партии 100 тысяч, в этой партии миллион, можно говорить большая и маленькая партия. У меня вопрос, если завтра Тимошенко или Янукович выйдут из этой партии, сделают новую партию, это будет маленькая или большая партия? Так вот это партии одного человека, вот, в чем сегодня проблема в Украине, что у нас все партии – партии одного вождя, а не партии всех людей в Украине.

Олег Тягнибок: Я би ще хотів пану Мєдвєдєву нагадати, коли пані Тимошенко в 2002 році йшла на вибори, і вона називалася малою партією, що вона тоді говорила. Вона тоді говорила: „Проголосуйте за мене, „Наша Україна” і так пройде. Дайте мені голоси, щоб були дві патріотичні сили в Парламенті”. А тепер Ви займаєте абсолютно протилежну позицію, забувши про те, що було декілька років тому назад.

ВЕДУЧИЙ: Виталий Портников.

Віталій Портніков: Я все ж таки хочу, я сам виборець малих партій, я можу чітко сказати, що нормальній політичний розвиток країни почнеться тільки в той день, коли ця відсоткова пропорція зміниться навпаки. Тому що в нормальній демократичній країні влада утворюється шляхом складних ідеологічних коаліцій і компромісів між різними партіями. Дивіться, тут сидять люди, ми точно знаємо, в чому відмінність пана Тягнибока, його ідеології від ідеології пані Вітренко, я це можу розповісти людям, і скажімо, ідеології пана Миримського від ідеології „зелених” чи ідеології пана Броцького від ідеології пана Ковалюка. Це все відомі речі. Ніхто сьогодні точно з виборців „Партії регіонів”, „Нашої України” і БЮТ, я перепрошую, не скажуть десять серйозних відмінностей, на третій зупиняться. Але точно знають, чим відрізняються між собою Ющенко, Янукович і Тимошенко. Так от до того моменту, як український виборець буде голосувати за певну персону, а не за ідеологію, яку він обирає, український виборець буде жити так, як він сьогодні живе. От і все, тут дуже все просто.

Голос із залу: Правильно.

ВЕДУЧИЙ: Олег Медведев.

Олег Мєдвєдєв: Знаєте, мені вже приходиться тримати кругову оборону. Я окремо відповім на...

ВЕДУЧИЙ: Но это не наша вина, извините.

Олег Мєдвєдєв: Я розумію. Мені це доставляє задоволення. Кілька тез. Щодо заяви пані Супрун про те, що маленькі партії представляють інтереси третини виборців. Сьогодні ми не порушуємо закон, да, сьогодні ще можна говорити про соціологію. У мене опитування Фонду „Демократичні ініціативи”...

Олег Тягнибок: Це не коректно.

ВЕДУЧИЙ: Это да…

Олег Мєдвєдєв: Ні, вибачте, я нікого не перебивав.

Олег Тягнибок: Ви знаєте, Ви знаєте, скільки…

Олег Мєдвєдєв: Пане Олеже, 0,6, пані Супрун, у Вас нуль цілих…

Олег Тягнибок: То Ви розказуєте, це Ви маніпулюєте. Ви наш рейтинг зацитовуєте, бо потім будете робити фальсифікації…

ВЕДУЧИЙ: Вас помирит…

Олег Тягнибок: Просто людина не коректно починає використовувати маніпулятивні технології.

ВЕДУЧИЙ: Всех нас помирит рекламная пауза.

Олег Мєдвєдєв: Я прошу мені після рекламної паузи надати слово, тому що мене почали перебивати і мені треба висловитись.

ВЕДУЧИЙ: Обязательно, обязательно. Хотя итоги этого опроса были даны в наших новостях. (реклама) Мы вновь в прямом эфире. Через несколько минут я приглашу к микрофону Наталью Витренко, я бы просто хотел завершить эту дискуссию с Олегом Медведевым. Вот одна интересная деталь того, что произошло до рекламы, вот ваши слова, как они восприняты одной стратой аудитории. Давайте посмотрим. 

Олег Медвєдєв: «Я знову ж таки готовий тримати парі, що жодна з політичних партій, які тут сьогодні є основними гостями цієї дискусії, не потраплять до нової Верховної Ради».

ВЕДУЧИЙ: Здесь у нас 75 процентов поддержки жителей села, поэтому малым партиям это хороший такой совет немедленно отправляться на предвыборные кампании в село. Это очень важный такой итог. Господин Медведев, пожалуйста.

Олег Мєдвєдєв: Я хотів відповісти на репліки колег. Блок „Кучма” має підтримку 0,1 десятку відсотків виборців. Я б подумав, що це, можливо, сам Кучма, якби не прочитав інтерв’ю Леоніда Даниловича, де він сказав, що збирається голосувати за Комуністичну партію. Це, до речі, дожилися ми.

ВЕДУЧИЙ: О, Олег, не надо так о народе. Мы задали вопрос, если готово, мы задали до программы, до программы…

Олег Мєдвєдєв: І останнє щодо репліки Олега Тягнибока, як на мене, то партія „Свобода” якраз дуже яскраво ілюструє, я б сказав, таких технологічно технологічний бік маленьких партій. Яка функція партії „Свобода”? 0,6 відсотків, да, за тими опитуваннями, 0,6 відсотки, які у мене є. Це десь там, якщо дивитися по західній Україні, близько трьох відсотків. Я не знаю, чи усвідомлює це Олег Тягнибок, чи він робить це не свідомо. Я, як фахівець, вважаю, що партія „Свобода” є технологічним проектом, вигідним „Партії регіонів”. Тому що від пів відсотка до відсотка ця партія забере у Блоку Юлії Тимошенко і в „Нашої України”. А за тих умов…

ВЕДУЧИЙ: Анна Герман, это ваш проект?

Олег Мєдвєдєв: Які зараз складаються, це буде вигідно коаліційно насамперед „Партії регіонів”. От суть проекту партії „Свобода”.

Анна Герман: Знаєте, чому у Львові популярний Тягнибок і партія «Свобода»? Тому що коли Тягнибок одягає вишиванку, то він при тому, принаймні, вміє гарно вимовити слово „коаліція” по-українськи, і його вишиванка – це просто щиро і від природи. У БЮТ це виглядає не природно, і львів’яни цьому не вірять. Саме тому Тягнибок буде популярний, і буде він чиїмось проектом, чи БЮТ, чи будь-яким іншим, він популярний у Львові, тому що він має нішу для цього.

ВЕДУЧИЙ: Это очень тонко, очень тонко. «Регионы» поддерживают во Львове Олега Тягнибока, чтобы не получил БЮТ голоса. Это тонко.

Анна Герман: І БЮТ не треба турбуватися про якісь там технології чи не технології.

Олег Тягнибок: Дозвольте мені сказати.

Анна Герман: БЮТ треба просто бути не фальшивими, а щирими, от і все.

ВЕДУЧИЙ: Я прошу аудиторию работать, работать, работать активнее, активнее с нашим миникомпьютером. Пожалуйста.

Олег Тягнибок: Шановне товариство, по-перше, пане Медвєдєв, я розумію, що сьогодні Блок Юлії Тимошенко істерично воює проти свободи, а не проти „Партії регіонів”, скажімо, чи проти комуністів. Тому що саме вони разом з „помаранчевими” втратили довіру людей після того, як пішли на співпрацю з „регіонами”. Не мені вам нагадувати, як ви разом з „регіонами” підписували відповідні договори і голосували за закон „Про Кабінет Міністрів”. „Свобода” створена в жовтні 1991 року, коли вас і близько не було, коли ваш лідер, разом з багатьма іншими теперішніми великими політиками, вірно служили Кучмі, вірно служили Кравчуку. Тоді „Свобода”, яка зараз має 17 років, створювалася як світоглядова ідеологічна націоналістична політична сила. Ми маємо велику традицію нашої структури, ми є ідеологічна партія, і ми представляємо інтереси титульної нації і українців. Ми ніякий не проект, ми є політична сила, яка впродовж 17 років говорила те, про що я говорю сьогодні, відстоювала ті позиції, які ми маємо зараз.

ВЕДУЧИЙ: Виталий Портников.

Олег Тягнибок: І не потрібно розказувати Ваші брехливі рейтинги.

ВЕДУЧИЙ: Все, господин Тягнибок, уже…

Віталій Портніков: Мені здається, що ця дуель підтверджує те, що я говорив. Тому що ми точно знаємо, чим ідеологія пана Тягнибока, вона мені може не подобатись, вона відрізняється від того, що говорить Юлія Тимошенко, але чому треба все це, вона більше каже, збирати до купи, я ніяк не можу зрозуміти. Хай ці люди, яким подобається пан Тягнибок, голосують за нього, а не за нього в комплекті, в пакеті з Юлією Тимошенко чи з Віктором Ющенком.

ВЕДУЧИЙ: Юрий Щербак?

Юрій Щербак: Шановне товариство, чи вам не здається, що ми всі оглохли від бундючної самовпевненості, так званих, великих партій, від їхніх американських трюків, від величезних грошей, які кинуті. Я представляю Партію зелених України, яку засновував, я був серед засновників, в 1998 році. Це виразна ідеологічна партія, яка має своє лице. Давайте через десять років зустрінемося і побачимо, що з тими трьома партіями станеться. Їх не буде, як не було перед тим. Я хотів би сказати, невже серед того пейзажу червоного, білого, синього чи помаранчевого немає місця для зеленого кольору, для кольору життя. Я пропоную, я думаю, що нам треба обов’язково мати невеликі партії, партії зелених є майже у всіх Парламентах Європи, це дуже важливий сектор політичного пейзажу.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Наталья Витренко, пожалуйста. 42 процента примерной нашей аудитории считают, что Партия зеленых должна быть. Хорошо. Вы так сидели тихо, ничего не говорили здесь, очень…

Наталя Вітренко: Говорить нужно по сути, а не по форме. Когда вот пустопорожняя дискуссия, мне жаль утраченного времени. Когда вот проголосовали люди, мне жаль их, тем более, жителей села, которые думают, собираются голосовать за большие партии. Вы что не знаете, что именно большие партии в Парламенте подписали универсал и готовятся с первого января 2008 года землю продавать с торгов. Вот будет распродажа земли. Неужели не понятно, кто купит? Опять-таки купят все те же или олигархи отечественные, или иностранцы купят. Это что нужно жителям села? И потом, вы знаете, мне кажется, социологи Украины настолько уже заврались, они настолько запутались сами. То они говорят, перед выборами, 62 процента населения не довольно властью. Раз не довольно властью, извините, а кто во власти, пять партий. Это «Наша Украина», БЮТ, «регионы», коммунисты, социалисты. Если не довольны люди, то как минимум должны посмотреть, а кто предлагает альтернативу, а кто борется против такого курса реформ. Неужели это так сложно? Я вот думаю, в Венесуэле половина населения страны вообще безграмотны, вот так, их в таких ежовых рукавицах держали Соединенные Штаты Америки. И в Венесуэле поняли, что нужно голосовать за (Уго Чависа). Разобрались люди, за кого голосовать. Хотя Северная Америка проталкивала, протаскивала своего кандидата в Президенты.

ВЕДУЧИЙ: Судя по реакции, они бы проголосовали и в Украине за Уго Чависа.

Наталя Вітренко: А Украина замерла, Украина подвергается такому давлению, действительно, манипулятивных технологий, и люди боятся вырваться из этих цепей. Так через две недели выборы. А потом что, кусать себе локти, рыдать? Мы не знали, что будут землю продавать? Мы не знали, что втянут во Всемирную торговую организацию, и цены на энергоносители поднимутся в два, в три раза, и будет то, что сегодня уже происходит в Украине, когда отрезают селам, целым селам отрезают газ. Вот Станица Луганская, шесть сел отрезали три дня назад газ, потому что нечем платить. И тогда люди будут думать, а зачем нам это, а почему мы отказались от интеграции с Россией, чтобы были надежные энергоносители. Так думать нужно сегодня, сейчас, пока не поздно.

ВЕДУЧИЙ: Юрий Кармазин. Да, я хочу, вот у нас уже есть первый итог, итог того, что Вы сказали. Мне будет очень интересно посмотреть, как реагировало село, жители села на то, что Вы сказали. Но я сразу подготовить не можем, но я могу Вам сказать, что плохо реагировал на то, что Вы говорили. Это у нас кто? Это у нас люди от 18 до 29. У Вас 36, 36, 28 неопределившихся. Вот вам тоже с молодыми надо работать. Юрий Кармазин. Аудиторию прошу работать.

Юрій Кармазін: Спасибо, Савик. Потому что я так понял, что «помаранчевым» сегодня голос не даете, поэтому я и попросил голос. Спасибо.

ВЕДУЧИЙ: А рядом с кем Вы сидите?

Юрій Кармазін: Спасибо. Спасибо.

ВЕДУЧИЙ: Нет, рядом с кем Вы сидите?

Юрій Кармазін: А Вы там «помаранчевых» видите?

ВЕДУЧИЙ: Вы единственный «помаранчевый» в студии?

Юрій Кармазін: Я спрашиваю, Вы видите там помаранчевый цвет?

ВЕДУЧИЙ: Ну, это…

Юрій Кармазін: Там белый с красным. Я говорю о помаранчевом. Прошу прощения. Я представляю «Нашу Украину и самооборону». И я хотел бы сегодня не согласиться с теми тезисами, которые позвучали. Почему? А что сегодня…

ВЕДУЧИЙ: От Натальи Витренко?

Юрій Кармазін: Да, и в том числе. А что сегодня земля не продается, я хочу вас просить. Да она просто растаскивается, под Киевом растаскана, под Одессой все побережье «регионалами» депутатами, могу назвать, кем, взято на 49 лет в аренду и уже продается. Цена 11 тысяч долларов сотка.

ВЕДУЧИЙ: Так кто у власти? Кто у власти?

Юрій Кармазін: Повторяю, что называть, Климов, называть остальные фамилии, остальных депутатов? Дальше. Почему мы и говорим, закон должен быть один для всех. Вот для того, чтоб не было того. Это первое. И давайте, не было чтоб двойной морали. Когда мы говорим Путин… Вот сегодня все ругают Ющенка, а благодаря Ющенко именно вы можете все это говорить, благодаря Ющенко «регионы» стали партией. Что они такое были? Вы помните. Благодаря Ющенко свобода слова сегодня существует, и вы смеетесь сегодня над москвичами. Но смеяться над москвичами надо очень и очень умно и нельзя так смеяться. Почему? Они огласили четыре приоритета: это образование, здравоохранение, жилье и АПК. Что у нас сегодня в АПК? О чем вы говорите, сегодня от коалиции министр сельского хозяйства. В Одессе все выгорело, в Крыму все выгорело, в Херсоне все выгорело. Ничего не дали никому. Сегодня уничтожает село кто? Свободная экономическая зона Донбасс, которая завозит сегодня мясо, завозит все. А наших людей уничтожают. Это село? Они сами проголосовали, вы хотите сказать? Да, но они были обмануты, в том числе такой пропагандой. Если есть свобода, то дайте…

Наталя Вітренко: Какой такой пропагандой?

Юрій Кармазін: То дайте сказать.

Наталя Вітренко: Какой такой пропагандой?

Юрій Кармазін: Я говорю о том, что сегодня было.

Наталя Вітренко: Та вы забрали все телеканалы.

Юрій Кармазін: Я прошу прощения…

Наталя Вітренко: И зобируете все население страны.

Юрій Кармазін: Сегодня говорят, я возглавляю…

Наталя Вітренко: Одна с этим «украинским прорывом»…

Юрій Кармазін: Я возглавляю Сумской региональный штаб «Нашей Украины и самообороны».

Наталя Вітренко: Просто в пропасть тянет страну. Другие с зняттям недоторканності, вроде других проблем в стране нет.

Юрій Кармазін: Вы видели нас…

ВЕДУЧИЙ: Подождите, не говорите вместе.

Наталя Вітренко: И скрывают тайну, как они вместе договорились, как вместе, «помаранчевые», быстрее продать землю.

Юрій Кармазін: У меня же микрофон.

ВЕДУЧИЙ: Микрофон есть, микрофона нет.

Наталя Вітренко: Так вот, Юрий Анатольевич, для тебя, для тебя, для прокурора…

Юрій Кармазін: Я Вам не мешаю. Можно?

Наталя Вітренко: Для прокурора…

Юрій Кармазін: Я ж Вам не мешаю.

Наталя Вітренко: Рассказываю…

Юрій Кармазін: Ну, можно я скажу?

Наталя Вітренко: Если в Украине есть нарушения по земле…

ВЕДУЧИЙ: А так интереснее.

Наталя Вітренко: Нужно исправлять нарушения. Нужно землю наоборот, как народное достояние, как записано в декларации, бережно использовать.

ВЕДУЧИЙ: Отвечает Вам человек на…

Наталя Вітренко: Исправляя нарушения.

Юрій Кармазін: Ну, я ж Вас не перебивал.

Наталя Вітренко: А не, вот кто-то ворует, что это за прокурор, я не понимаю…

Юрій Кармазін: Но я ж Вас не перебивал.

Наталя Вітренко: Вот кто-то ворует, давайте все распродадим.

Юрій Кармазін: Я Вас не перебивал.

Наталя Вітренко: Чтоб разворовали. Логики вообще нет.

Юрій Кармазін: Вот когда стану прокурором, вот тогда увидите.

Наталя Вітренко: О, боже мой…

Юрій Кармазін: А пока давайте говорить о тех прокурорах, которые есть.

Наталя Вітренко: О, боже мой, напугал вообще.

Юрій Кармазін: Пока Генеральный прокурор из Донецка, шесть заместителей из Донецка и только один с Днепропетровска и один со Львова. Давайте называть вещи своими именами. Это первое. Второе, вы хотите сегодня, ругая Ющенко, сегодня пользоваться всеми теми благами, которые дал Ющенко. Давайте будем это понимать. Я сегодня был в селе Пески Буринского района Сумской области. 

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин.

Юрій Кармазін: 1195 людей за восемь месяцев 33-го года погибли, за войну, от голода погибли, написано, нашли доказательства, где написано шесть томов, шест книг, в войну погибло около 400 за пять лет. Представляете себе, сегодня осталась тысяча человек. И мы сегодня говорим, что какая-то партия имеет шансы, которая берет на себя ответственность за это пройти, и социологи это комментируют. А я бы хотел серьезно обсудить проблемы, что надо изменить в Конституции, чтобы были открытые списки, чтобы были мажоритарные округа, чтобы люди знали, за кого они голосуют.

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин.

Юрій Кармазін: И я хотел бы сказать, кому не выгодно кот в мешке, поэтому…

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин, реально мы бы хотели…

Юрій Кармазін: Реально.

ВЕДУЧИЙ: Больше сегодня возможности говорить не парламентским партиям, потому что у них нет такой возможности…

Юрій Кармазін: А я сегодня не парламентская партия, Вы знаете.

Михаил Кармазин и Медведев сюда пущены для того, чтобы нам не дать возможность высказаться.

Юрій Кармазін: Михаил Юрьевич…

Михаил Ну, более яркого представителя, который заговорит кого угодно, нельзя было прислать.

Юрій Кармазін: Михаил Юрьевич, Вы сегодня дважды имели слово, я первый раз, поэтому как-то давайте будем толерантнее.

Наталя Вітренко: Нет, но мы ж все видим, как они манипулируют сознанием, как они постоянно все передергивают и подменяют. Зашла речь о земле, давайте поговорим о земле. Давайте вы перед всем народом спросите: «Вы нам разрешаете землю продать?» И вот когда люди проголосуют за ту партию, которая сказала, да, я буду продавать землю, я буду знать, ну, что, я осталась в меньшинстве. Но вы же не говорите правду. Люди ж не знают, что вы собираетесь землю продать, и у вас вся грызня между вами, этими тремя партиями, между «Нашей Украиной», БЮТ и «Партией регионов», кто эту землю купит. Вот у вас предмет спора. Не идеология, не какие-то другие различия, а кто будет казну разворовывать и кто землю продаст. Вот и все. А мы категорически против, прогрессивные социалисты говорят, не нужно продавать землю, вообще не нужно. Посмотрите на Китай, какие успешные реформы, земля не продается. В других странах мира не продается земля. Используется – да, контролируется использование – да, но не продается. Вот что нужно делать.

ВЕДУЧИЙ: Иван Томич.

Іван Томич: Добрий вечір, Савік. Добрий вечір, шановні співвітчизники. На жаль, проблема не у партійності і не в засусі, а в засусі у багатьох головах наших лідерів. Це і є проблема того, що ми сьогодні дискутуємо, продавати чи не продавати землю. Сьогодні, саме основне, повинні бути селяни у Парламенті українському і представляти створення законодавчої бази, яка відповідає їхнім інтересам, дати можливість створити господаря, дати можливість, щоб не пустували тваринницькі ферми і українські чорноземи, а вирощувався прекрасний хліб, і люди не платити вдвічі, втричі більше за продукти харчування, як вони сьогодні платять за цю аграрну політику, яка сформована. Тому цілком зрозуміло, що в цій ситуації штучно витискуються партії великим капіталом, а не природне йде об’єднання, не йде природне об’єднання ідей, стратегій завтрашнього дня. А капітал насаджує свою волю Україні.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Спасибо.

Наталя Вітренко: Значит, с чем я могу согласиться, понимаете, на выборах нужно…

ВСЕ (оплески)

Наталя Вітренко: На выборах нужно, чтобы каждая партия, каждая политическая сила четко всему обществу рассказала, что она собирается делать. Вот чтобы каждый человек понимал, эта партия придет таким образом деформировать пенсионную систему, таким образом возвращать трудовые сбережения, таким образом наводить порядок, там, против коррупции и так далее. Но вы посмотрите на всю избирательную кампанию, от этих вопросов, принципиальных, фундаментальных уводят людей. Делают любые ток-шоу, любые тупые такие, знаете, ролики, только, чтобы люди не знали правды. А потом спрашивают, малая партия, большая партия, не в этом речь. Какую идею несет партия, что будет отстаивать, нужно ли это людям, вот, о чем должна идти речь на любом вот таком, дебатах, ток-шоу, я считаю.

ВЕДУЧИЙ: Людмила Супрун, пожалуйста.

Людмила Супрун: На мій погляд, ті політичні партії, які розвалили Парламент, які довалюють економіку України, які гребуть гроші лопатами, намагаючись вдвічі збільшити за рік свої великі, потужні багатства, а людям залишають тільки десять або п’ять відсотків від цього, повинні сьогодні, як в футболі, пропустити гру, їм треба виставити червону штрафну картку, і хай вони на цих дострокових виборах би трішечки відпочили. А займалися б політикою інші політичні партії, інші політичні групи. Ці хай трішечки відпочинуть, принаймні на одне скликання. І подивимося, чи буде змінюватися ситуація в Україні, і я впевнена, що вона точно зміниться. Принаймні, тоді думка людей може вже бути більш об’єктивною.

Наталя Вітренко: Я вот тут хочу согласиться с Людмилой, действительно, хочу согласиться. Понимаете, вот, 14 декабря 2006 года заседал Парламент. Заседал Парламент и голосовал закон о прожиточном минимуме. И проголосовали все, вот просто все: и БЮТ, а теперь они говорят, что им народ жалко, и «Наша Украина», а теперь они рассказывают сказки, что они про пересічного українця турбуються, и «Партия регионов», а теперь они говорят, что, да, они социальные выплаты какие-то сделают, и коммунисты все, как один, и социалисты. Что они заложили в итоге, проголосовав за такой закон? Они заложили нормы геноцида. Ну, не может пенсионер в нашей стране прожить за 380 гривен, не может это быть минимальной пенсией. Не может быть минимальная зарплата 400 гривен. Это они проголосовали все вместе. И потом вымирает страна, вымирают, людям кушать нечего, бросают свои семьи, уезжают за рубеж, не могут нормально себя в своей стране чувствовать. Что нужно делать? Нужно менять Парламент. Нужно, чтобы в Парламент приходили другие политики, другие политические силы, которые знают, как построить бюджет, чтобы людям труда можно было спокойно работать, растить своих детей. А они обслуживают олигархов, как они делают, чтобы у олигархов пухли доходы. Вы посмотрите, что произошло с олигархами, вы обратите внимание, насколько они увеличили свои капиталы за год, вы обратите внимание, 50 семей Украины в своих руках держат 64 миллиардов долларов, два бюджета страны. И вы после этого говорите, что вы за народ? Вот эти олигархические партии, я просто убеждена, не имеют права на присутствие в Парламенте, потому что олигархов у нас в стране очень мало, а, в основном, люди среднего и низкого достатка. Вот почему нужно вводить ограниченное избирательное право и не разрешать балатироваться в Парламент миллиардерам и олигархам, не разрешать. И тогда, да, тогда Парламент будет из представителей среднего класса, которые будут знать нужды народа, будут работать над законами, чтобы люди простые жили лучше, будут бюджет создавать, чтобы страна развивалась, а не чтобы чиновники на новых лимузинах разъезжали. Вот и все. Это все достаточно просто. Но только для этого нужно всему обществу задуматься, какой вред стране нанесли партии при власти находящиеся, и кто из партий сегодня непарламентских предлагает альтернативу, кто предлагает те решения, те законопроекты, которые ждут люди. И я просто уверена, что если бы наши законы, законы, подготовленные Прогрессивной социалистической партией Украины, вот люди просто бы посмотрели, прочитали…

ВЕДУЧИЙ: Были бы приняты, то все было бы лучше?

Наталя Вітренко: Да мы бы получили 70 процентов мест в Парламенте.

ВЕДУЧИЙ: Давайте посмотрим, кто Вас поддерживает, да, потому что у Вас сейчас такая поддержка существенная, да, 60 процентов. Посмотрим, кто, какая часть населения. Это у нас, смотрите, Вас поддерживают люди с достатком выше  среднего. То есть, мы им задаем вопрос: как Вы считаете? Вы боретесь за бедных, а Вас поддерживают…

Наталя Вітренко: Нет, я борюсь за стабильность в стране, а стабильность будет только тогда…

ВЕДУЧИЙ: Но это интересно, что Вас поддерживает…

Наталя Вітренко: Когда не будет очень бедных, а будет средний класс, средний класс, нормально живучий, достойно себя обеспечивающий честным трудом. Вот почему люди высшего достатка и выше среднего, конечно, должны за нас голосовать.

ВЕДУЧИЙ: Олесь Доний.

Олесь Доній: В існуванні маленьких партій є досить багато мінусів і досить багато плюсів, як негативи, так і позитиви. Які негативи? Маленькі партії досить часто організовуються через невраховані політичні амбіції якихось людей, іноді не врівноважених. Досить часто їм легше набагато потрапляти під влив великого капіталу, їм легше потрапляти під вплив закордонних центрів, і, до речі, тут були підозри щодо однієї з присутніх тут партій. Тут досить маленькі...

ВЕДУЧИЙ: То есть, какую партию мы имеем в виду?

Олесь Доній: Виходячи з того, що на попередніх виборах найбільше рекламували російські канали партію ПСПУ, очевидно, що тут є певний вплив. Але я...

ВЕДУЧИЙ: Влияние Москвы на Вашу партию.

Олесь Доній: Якби можна, я би все-таки перейшов до позитивів.

Наталя Вітренко: Это у него миражи, миражи, галюки.

Олесь Доній: Якщо можна я перейшов би до позитивів. Ще один з мінусів – це те, що...

ВЕДУЧИЙ: Я би перейшов до позитивів, но еще минус.

Олесь Доній: Маленький кадровий потенціал, а все-таки реалізувати політику і програму потрібно і людьми. Але є позитиви у маленьких партій. Ви знаєте, є небезпека, що при тій законодавчій системі, яка у нас є, великі партії можуть перетворитися на придаток внутрішньопартійних бюрократій, які будуть керувати і формувати список. Це перша проблема. Тобто, мусить бути політична альтернатива. І друга велика проблема. В умовах бікультурності проблема двопартійності для України небезпечна, щоб у нас не перетворилося: одна велика партія – українокультурна, і одна – російськокультурна. В цьому плані навіть такі радикали, як Вітренко і як Тягнибок, повинні існувати окремо, і вони повинні мати своїх виборців. Інакше, ви уявляєте, якщо Вітренко увіллється зі своїми активістами, наприклад, в „Партію регіонів”, а Тягнибок зі своїми активістами, наприклад, в „Нашу Україну. Народну самооборону”. Очевидно, що це буде дві антагоністичні сили, перемога кожної з якої буде трагедія для половини України. Висновок – повинен існувати плюралізм, полікультурність і поліпартійність. І другий висновок – для цього необхідно міняти законодавчу базу.

Наталя Вітренко: Знаете, так сложно он все рассказал, и, по-моему, сам не понял, о чем. Я подскажу, помогу…

ВЕДУЧИЙ: Нет, нет, понял, понял.

Наталя Вітренко: Не понял. Я подскажу конкретный пример. Я, доктор экономических наук, разработала закон, как вернуть людям трудовые сбережения за три года, не продавая землю и государственные предприятия, а за счет взаимозачета долгов. То есть, государство открывает счет избирателю, этому, вкладчику, вкладчик со счета на счет перечисляет предприятию. И таким образом оплачивает жилищно-коммунальные услуги, проведения газа, установка телефона, ремонт квартиры, приобретение квартиры, приобретение товара отечественного производства. Малая часть отдается деньгами.

ВЕДУЧИЙ: Госпожа Витренко, мы должны…

Наталя Вітренко: Завершаю. Так, вот, я когда разработала этот закон и вышла на трибуну, а перед этим, конечно, прошла всю экспертизу, и экономическую, и юридическую. То за мой закон проголосовал весь Парламент, большинство голосов. Мы потом внесли изменения, и второе чтение закона дало еще больше голосов. Осталось последнее голосование за закон в целом. То есть, в Парламенте не мышцы главное, а интеллект.

ВЕДУЧИЙ: Интеллект.

Наталя Вітренко: Голова.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо.

Наталя Вітренко: Вот, что должно быть в Парламенте.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. А на телевиденье должна быть, увы, реклама. Спасибо. (реклама) Продолжаем прямой эфир. Итак, прошлая часть программы – до рекламы выступала Наталья Витренко. До нее мы говорили о позиции Блока Юлии Тимошенко по отношению к малым партиям, непарламентским партиям, как мы решили в этой программе, выступали разные. И вот, какое выступление получило максимальную поддержку молодого поколения. Это не Наталья Витренко.

Юрий Кармазин: «Смеяться над москвичами надо очень и очень умно и нельзя так смеяться. Почему? Они огласили четыре приоритета: это образование, здравоохранение, жилье и АПК. Что у нас сегодня в АПК, о чем вы говорите? Сегодня от коалиции министр сельского хозяйства, в Одессе все выгорело, в Крыму все выгорело, в Херсоне все выгорело».

ВЕДУЧИЙ: Так вот напоминаю, эти слова Юрия Кармазина молодежь  поддержала больше всего. Не подымайте руку, Вас уже поддержали. Наталью Витренко поддержали, как мы видели, люди достатка выше среднего. Я приглашаю к микрофону Ярослава Мендуся. Значит, мы сейчас будем говорить о социалистической партии, но вообще о левом фланге. Левый фланг, который представлен Компартией, который представлен Натальей Витренко, и вот соцпартией. Значит, вчера лидер коммунистической партии Петр Симоненко сказал, я цитирую: «Сегодня всем понятно, что социалисты, к сожалению, не проходят в Парламент, не пройдут и прогрессивные социалисты. В принципе, голосуйте все за коммунистическую партию и левый фланг будет представлен». С другой стороны по итогам прошлых выборов самой большой левой партией были вы, партия социалистов. Но вы не сумели объединить левый фланг. Почему?

Ярослав Мендус: Савік, давайте почнемо трошки з іншого, із того, в чому сьогодні головна проблема української політики, українських політиків і українських політичних партій. Очевидно, в тому, що у громадян, пересічних громадян начисто відсутні будь-які інструменти контролю за діяльністю влади, за діяльністю політичних партій, яким вони делегують владу. А раз на чотири або не п’ять років відбуваються вибори, в ході яких представники, лідери політичних партій говорять, з дозволу сказати, про глобальні політичні проблеми. Наприклад, про ліквідацію чиєїсь або якоїсь недоторканості, про якісь прориви, про ставлення до НАТО. Але в той же час мільйони громадян в той же час стикаються з зовсім іншими проблемами, про які політики не говорять. Про те, чому зруйновані тепломережі, і вони не ремонтуються, чому райдержадміністрації деребанять, вибачте за непарламентський вислів, землю, чому відсутні у більшості населених пунктів нормальне вуличне освітлення і так дальше. Саме ці проблеми турбують переважну більшість людей. Але політичні партії не них не реагують. Натомість, влаштовують гучні шоу, які дозволяють говорити, що сьогодні, наприклад, на моє переконання, в Україні існує не стільки демократія, скільки медіакратія. Оскільки в залежності від того, як медіа-ресурси, радіо, телебачення, найперше, преса подають ту чи іншу політичну силу, а пригадаємо, що медіа-ресурси сьогодні контролюються, як правило, найкрупнішими фінансово-олігархічними групами, так загалом формуються і симпатії громадян. Савік, в даному випадку я не маю на увазі програму „Свобода”, тому що тут є відкритий режим конкуренції, відкритий режим змагальності. І получається дивна ситуація, люди з своїми проблемами живуть окремо, політики з своїми проблемами знаходяться окремо. І взагалі люди сприймають політиків і політику не як своєрідну службу сервісу, яку вони наймають для того, щоб вона опікувалася їхніми проблемами, а в першу чергу як такий телевізійний своєрідний шоу-проект. І хто красивіше зробить телевізійні ролики, або хто більше повісить білбордів, той, в решті решт, в свідомості начебто і демонструє свою ідеологічну позицію, якої на ділі повністю немає, яка відсутня як така. Що ж треба робити, щоб ситуація змінилася? По суті, відповідь на це питання є базовим слоганом, базовим лозунгом виборчої кампанії соціалістів. Ми формулюємо її так: „Права і владу місцевим громадам”. Ми можемо багато апелювати до свідомості, до несправедливості почуття, але потрібен механізм для того, щоб все те, що нам не подобається в житті, почало мінятися на краще. І для цього потрібно задіяти інструмент, коли люди причетні до формування влади. Найперше, тієї влади, яка відповідає і здатна вирішувати 90 з лишком відсотків їхніх проблем. Що сьогодні відбувається в державі? Сьогодні вся вертикаль влади призначається з Києва. Указами Президента призначається обласної державної адміністрації і районної державної адміністрації. І його врешті решт мало цікавить, що про нього думає громада, що про нього думають ті люди, владу щодо яких він здійснює. Сьогодні майже всі керівники, а точніше всі керівників обласних і районних державних адміністрацій очолили виборчі штаби однієї політичної сили – „Нашої України. Народної самооборони”. Скажіть мені, вони навіть в цей час опікуються проблемами, про які ми з вами говорили: тепломережі, підготовка до зими, наскільки школи забезпечені всім необхідним? Вони опікуються тільки одним – виборами. І лише тоді, коли буде завершений другий етап політичної реформи, коли люди самі будуть обирати владу на місцях, а ця влада буде мати фінанси, ресурси для того, щоб вирішувати питання на місцях, в нас почне мінятися життя в державі. До цього ми будемо збиратися раз на п’ять років, розказувати  про те, що у нас не так, але відсутній буде реальний інструмент. А політиків ви будете сприймати не як тих лідерів, які користуються у вас повагою, авторитетом, за якими ви хочете іти, і як бовтунів і шоуменів, які виходять на телебачення і розказують дурниці, повторюсь, про недоторканість, про прориви і таке інше.

ВЕДУЧИЙ: Значит, иногда вы видите карикатуру, это наш, то есть, шаржи, да, это нас художник-карикатурист Василий Блезнюк. В конце программы мы тоже итог, взгляд карикатуриста, покажем. Значит, Ярослава Мендуся поддержала большая часть аудитории, там было около 60 процентов. Посмотрим, кто, в основном, это был из поддержавших вас. В основном, это были жители южных районов. Наталья Витренко.

Наталя Вітренко: Вы знаете, столько путаницы в стране по поводу левых партий. И я хотела бы, чтобы это было понятно всем нашим зрителям, чтоб об этом сказали Вы сами. Итак, общим принципом в мире есть левая партия, защищающая интересы трудящихся. Объясните, пожалуйста, можно ли Коммунистическую партию Украины и Социалистическую партию Украины назвать левыми, если депутаты голосуют себе за зарплату 15 тысяч гривен, и пенсия, соответственно, 90 процентов, 13,5 будет тысяч гривен. А всему народу устанавливают минимальную пенсию – 380 гривен и минимальную зарплату – 400 гривен. Что это за левые партии, Коммунистическая и Социалистическая партии в Украине?

ВСЕ (оплески)

ВЕДУЧИЙ: Коммунистическая партия тоже почему-то не пришла, но давайте ответим, а потом…

Наталя Вітренко: Но они голосовали одинаково.

Ярослав Мендус: Ви тільки що представлялися, що Ви доктор економічних наук і, я пам’ятаю, були депутатом Парламенту, і очевидно, знаєте, що заробітна плата для всіх державних службовців встановлюється не Парламентом, а встановлюється урядом, і це було зроблено урядом Тимошенко, і про це вже не раз говорилось на програмі „Свобода слова”.

Наталя Вітренко: А вы могли отменить, у вас право законодательной инициативы в Парламенте, как и повышенные тарифы…

Ярослав Мендус: Немає законодавчої ініціативи щодо регулювання заробітної плати державних службовців. Але ми зібралися на парламентське засідання і відмінили всі пільги, а також депутатську недоторканість.

Наталя Вітренко: Тогда, когда уже это не легетимно, левые партии.

Ярослав Мендус: Легітимно, не легітимно...

Михайло Бродський, Партія Вільних Демократів: Я бы хотел все-таки вступиться, как правая либеральная партия вступиться в спор левых партий. Я хочу сказать, что мне кажется, все-таки самым ярким представителем левых сил была бы Наталья Витренко. Коммунисты уже давно не левые, они давно уже себя спровоцировали, скомпроментировали. Социалисты, ну, лежачего не бьют, в принципе, поэтому, в общем-то, они могли на самом деле, действительно, много изменить, входя в коалицию, потребовать, заставить не должности себе давать, от «регионов», для Деркача, для Семенюк и так далее, хлебные должности. А что-то сделать для людей, они ничего не сделали, а сейчас в истерике бьются, как попасть опять в Парламент. Так вот, мне кажется, если бы Наталья Михайловна была бы немножко честнее, у нее могло бы получиться представлять всех левых.

ВЕДУЧИЙ: Подождите, что значит немножко…

Наталя Вітренко: А в чем немножко честнее, интересно.

Михайло Бродський: Я объясню.

Наталя Вітренко: Да, пожалуйста.

Михайло Бродський: Существует проблема всегда у партии, которую пока украинский народ не изучает. Всегда люди должны знать не только, кто в этих списках находится, не только, кто на самом деле будет потом, не Юлия Тимошенко будет, условно, управлять  своей партией, а там представители олигархических кланов, которые входят в ее блок. Не Ющенко будет представлять свою партию, управлять партией и так далее, а вот такие Кармазины, посмотрите.

ВЕДУЧИЙ: А что с ним такого страшного?

Михайло Бродський: Это мое мнение.

Юрій Кармазін: Это вопрос, я так понимаю?

Михайло Бродський: Секундочку. Хотелось бы знать людям всегда, кто финансирует партии.

ВЕДУЧИЙ: А, в этом смысле.

Михайло Бродський: Открытость, открытость финансирования.

ВЕДУЧИЙ: Вот если бы Вы были честным политиком, Вы бы сказали, кто финансирует Вашу партию.

Наталя Вітренко: Абсолютно честно говорю, депутаты от Прогрессивной Социалистической партии Украины, 1036 депутатов нашей партии работает в местных советах. Посмотрите на наши списки и увидите, у меня в списках наши депутаты идут областных советов, районных, городских советов. Вот они и финансируют избирательную кампанию, к сожалению, не такую богатую, как у вас.

Михайло Бродський: А я думал, что у вас просто осталось еще с финансирования Курочкина.

Наталя Вітренко: А при чем здесь Курочкин ко мне?  Я думаю, Курочкин большее отношение к Вам имеет.

Михайло Бродський: Ко мне, да?

Наталя Вітренко: У вас какие-то дела там у всего бизнеса. А я чистый политик. Вот так всегда нечего сказать, лишь бы грязь бросить.

Ярослав Мендус: Савик, я хотел бы ответить прежде всего господину Бродскому. Пане Бродський, Ви свого часу були в Народному русі України, потім в СДПУ(о), якщо я не помиляюсь.

Михайло Бродський: Никогда я не  был в СДПУ(о), Вы лжете.

Ярослав Мендус: У фракції СДПУ(о) були.

Михайло Бродський: Никогда не был во фракции СДПУ(о), Вы лжете. Здесь есть депутаты, могут подтвердить.

Ярослав Мендус: Тоді Ви були в БЮТ, зараз Ви вільний демократ. Ви визначіться з політичної ідентифікацією, да, з політичною квартирою, а тоді давайте оцінки, можливо, це буде більш переконливо. Це перше.

Михайло Бродський: Я отвечу…

Ярослав Мендус: Я хотів би ще ось, на що звернути увагу.

ВЕДУЧИЙ: Нет, меня…

Ярослав Мендус: Подивіться, на що переведена знову наша дискусія. Хто із нас ліві партії, хто праві партії, хто у нас лівіший, хто у нас правіший. Скажіть мені, будь ласка, всім присутнім в цьому залі і по той бік телевізійного екрану, вас це цікавить, чи вас цікавить, чи є сьогодні хоч в однієї політичної партії реальний інструмент того, а як міняти ситуацію на краще. Всі говорять, що її треба міняти, який реальний інструмент. А я говорю ще раз, почати треба з того, про що ми вже говорили. Треба найперше відмінити рудимент старої радянської адміністративної системи, якою є на сьогоднішній день система так званих обласних і районних державних адміністрацій. Коли чиновник, який призначається з Києва ніяким чином не хоче опікуватися проблемами людей, які живуть на території, які є громадою по суті справи. В нас держава нічого абсолютно не робить для того, щоб люди могли самоорганізуватись. Люди справедливо пред’являють претензії до сьогоднішніх політиків. Ви подивіться, хто сьогоднішні політики, це люди, які, як правило, ідуть у владу, щоб реалізувати свої амбіції. Але дуже часто їх ніхто не знає. Подивіться список однієї із партій, представники якої сидять тут, батько і син, тесть, зять, коханка, водій і так дальше. Який вихід з цієї ситуації? Публічність, безумовно, але крім цього, повинен бути прийнятий закон про відкриті партійні списки. До речі, при мажоритарній системі той же самий варіант працює. Відкриті партійні списки, і такий закон внесений на розгляд Парламенту головою соціалістичної партії Олександром Морозом. Повинна бути ліквідована система районних державних адміністрацій. Але багато залежить і від самих людей. От прикиньте, скільки з тих, хто сидить по той бік телеекрану, можуть сьогодні похвалитися, скільки у нас людей змогло об’єднатися на рівні житлового будинку для того, щоб відстояти свої права перед ЖЕКом, і для того, щоб ніхто не заходив до них в під’їзд, щоб там сидів консьєрж, не гадили, не смітили, і так далі, і так далі. До тих пір, поки в нас самих не появиться почуття і відчуття того, що тільки самоорганізувавшись ми можемо відстояти свої права, нічого не буде мінятися. Тільки в такому випадку почнуть в політику приходити люди, які вміють працювати з людьми, яким цікава думка людей. Моя партія сьогодні представлена в Соціалістичному інтернаціоналі. Це одна із авторитетніших світових структур, я спілкуюся з політиками європейськими. Вони зовні нічим не відрізняються від нас. Одним – вони починали своє кар’єрне зростання із того, що вони були лідерами на рівні ось таких органів самоорганізації населення. І саме тому за ними йдуть люди, це авторитетні впливові люди, їм цікава ваша думка. А при нинішній системі, коли ми будемо вести дискусію, хто лівіший, хто правіший, нічого мінятися не буде. Тому права і владу місцевим громадам.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Лев Миримский. Секундочку, и Владислав Каськив, и Людмила Супрун хотели что-то сказать господину Мендусю. Только очень коротко. Прошу.

Юрій Кармазін: Я тоже хочу…

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин, нет такого человека, которому Вам нечего сказать. Поэтому…

Владислав Каськів: Я буквально тезу, тому що це не можна витримати. Тут питання прозвучало, чому не говорили про тепломережі. Я відповім, чому, тому що соціалісти рік просиділи в уряді, і їх міністр є Рудьковський, і інші такі, вони про ці мережі не дбали. А відповідь проста, чому ліві, тому що ліві, вони не ідеологічно, вони ліві по суті. Тому що вони вже давно перестали бути політичною силою, вони партіями, може, і залишилися, але вони є частиною „Партії регіонів України”, і грають в їхню обслугу. Так само, як, до речі, потік свідомості, який тут представила тільки що пані Вітренко. Знаєте, чого я це коментую, бо я зранку був в Фастівському районі. І там є ситуація, коли приїжджають до людей, три центнера пшениці дають і заставляють підписувати пусті договори на землю. Знаєте, хто заставляє підписувати, - Засуха, а знаєте, де Засуха – в „Партії регіонів”, а знаєте, за що Вітренко виступає, - за те, щоб далі продовжити мораторій на то, щоб людям не віддати ту землю. Щоб далі Засухи від „Партії регіонів” приїжджали і безкарно крали, а люди не отримали цю землю врешті решт в свою власність. Це є правда життя і правда, на кого працюють ліві партії, на тих олігархів. Дякую за увагу.

Наталя Вітренко: Правда в том, чтоб навести порядок в использовании земли, чтоб ни Засуха, никто другой, не эксплуатировал крестьян себе на доходы, которые растут не по дням, а по часам, вот, что мы отстаиваем. Зачем ты перекручиваешь все?

ВЕДУЧИЙ: Людмила Супрун. Коротко.

Людмила Супрун: Я хотіла би звернути увагу на наступне, що мало змінити систему, потрібно і змінити політиків, які забрехалися, сидячи в Парламенті. І я думаю, що це буде найбільше цікавити людей. Змінити і систему, і політиків, і привезти сюди тих людей, кому ще можна в цій країні довіряти.

ВЕДУЧИЙ: Ну, народ мы оставим… Господин Миримский, вот господин Морозов говорил, что, Медведев, извините, Олег Медведев говорил, что у вас там поддержка, потому что «Кучма» называется ваш блок. Вы его назвали так, наверное, чтоб получить поддержку его сторонников. Но мы перед программой задали вопрос нашей аудитории, как они считают, в списках блока «Кучмы» числится Леонид Кучма, Президент Украины, второй Президент Украины. Вот, что нам ответили. 14 процентов считают, что все же у вас в списках есть второй Президент Украины.

Лев Меримський: Нет, у нас в списках нет второго Президента Украины Леонида Кучмы, Леонид Данилович сказал, что он не будет участвовать больше в политическом процессе. Но, заметьте, Леонид Данилович не агитирует ни за одну из партий. И посмотрите на сегодняшнего действующего Президента, который красуется со всех бигбордов, рассказывая о том, что нужно поднять пенсии, повысить зарплаты. Так я вам хочу сказать, что при Леониде Даниловиче Кучме на администрацию Президента тратилось 80 миллионов гривен. Сегодня на администрацию Президента Ющенка тратится 800, в десять раз больше, вы только вдумайтесь. Что, администрация Президента стала работать лучше? А это наши с вами деньги. Я себе задаю вопрос, а эффективный собственник держал бы директора, который получал бы больше, чем все предприятие, которое он развалил? Нет. И поэтому блоку «Кучмы» выступает за то, чтобы в Украине не было института президентства. Потому что Президент должен руководить страной, а не тушить пожары. Пока у нас Президент будет тушить пожары, а пожарники будут руководить страной, у нас вот этот будет бардак и анархия. (оплески)

ВЕДУЧИЙ: То есть, вы называетесь блоком «Кучмы» и выступаете против института президентства.  Ну, так, как Коммунистическая партия.

Лев Меримський: Мы выступаем, у нас очень много, за что мы выступаем. Во-первых, я считаю, что самое главное, за что должно быть в стране, государство в лице правительства должно быть эффективным собственником. Сегодня чиновники работают на себя, сегодня чиновники не думают о людях. Я недавно был на «Первом канале», государственном, где была передача, что делать людям, которых, как вот Бродский заметил, например, Бродский сидел, он нашел себе трудоустройство, да, а что делать людям, которые выходят из тюрьмы, не знают, что им делать. И сидел чиновник в зале, который отвечал за трудоустройство, так вот ему бывший осужденный задает вопрос. Говорит: «А как быть, вот я ходил к вам в организацию, а мне говорят, у меня нет прописки». И знаете, что он ему ответил. Он не спросил, как его фамилия и придите ко мне в понедельник. Он ему сказал: «Молодой человек, вы можете что-нибудь купить или продать, или на Майдан идите зарабатывать». Так, вот, пока у нас будут зарабатывать на Майданах, пока у нас люди будут зарабатывать на выборах, пока мы не прекратим эти майданы, у нас в стране будет бардак. Людям нужно спокойствие, людям нужно дать возможность работать и зарабатывать.

ВЕДУЧИЙ: Виталий Портников.

Віталій Портніков: Я, коли, пан Миримський, чую про пропозиції ліквідувати інститут президентства, тому що вам не подобається діючий Президент, я взагалі згадую це прислів’я про танцора, якому, Ви знаєте, що заважає. І одні люди запропонують навчитися танцювати, а інші відрізати те, що заважає. Оце ваш другий рецепт такий.

Лев Меримський: Вы знаете, если производит плохо, то я бы и отрезал. Но я вам что хочу сказать…

ВСЕ (всі сміються)

Лев Меримський: Если Вам надо помочь, мы поможем.

ВЕДУЧИЙ: Анна Герман.

Віталій Портніков: Чим йому подобається Президент Путін, він теж такі поради завжди дає.

Анна Герман: Він тут так дуже просто з моста говорили про те, що Бродський, мовляв, відсидів в тюрмі. Мені здається, що Бродському пощастило, бо він вже відсидів, Вам пощастило менше.

ВСЕ (всі сміються)

Лев Меримський: Я, к счастью, работаю. Так, вот, я вам скажу, что как раз тики блок «Кучма» выступает за ужесточение уголовного кодекса. Мы предлагаем…

ВЕДУЧИЙ: Мы уже ваши меры поняли.

Лев Меримський: Нет, вы не поняли.

ВЕДУЧИЙ: Меры мы поняли.

Лев Миримський: Мы говорим о чем? Что те партии, которые пришли в Парламент и не выполнили свои обещания, должны быть уголовно-ответственны. Более того запретить им…

ВЕДУЧИЙ: Уголовно-ответственны.

Лев Меримський: Запретить им балатироваться в следующий раз. Потому что чтоб они не дурили народ. Понимаете, нет? Более того, мы говорим, что в стране, мы предлагаем ввести уголовную ответственность за преступление перед человеком, за продажу наркотиков, за продажу своих детей. В какой стране мира мать продает своего ребенка за 100 гривен? Я не защищаю ту женщину, но вы представьте, какая экономика страны, если родная мать продает своего ребенка за 100 гривен. А сегодня цена Майдана стоит 100 гривен. Жизнь в Украине ровна 100 гривнам, жизни одного дня на Майдане.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста.

Юрій Щербак: В мене питання до пана Миримського. Я знаю, що він представляє Крим. І мене надзвичайно дивує, що він не каже про ту жахливу екологічну ситуацію, яка склалася в Криму. Скоро ми дійдемо до того, що і з Криму всі люди будуть в Анталію їздити відпочивати. І мені здається, що замість того, щоб тут якісь речі розповідати загальновідомі і великою мірою популістські...

Лев Миримський: Если мне дадут сказать, я расскажу.

Юрій Щербак: Я б хотів би сказати, що в Криму існує дуже сильна група „зелених”, за яку буде голосувати населення.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо, спасибо.

Лев Меримський: Я хочу сказать, что, действительно, Лев Миримский – депутат-мажоритарщик трижды: второго, третьего и четвертого созыва. И у нас в первой пятерке все депутаты-мажоритарщики. Например, генерал-лейтенант Развадовский в Житомире, в Житомирской области набрал больше всех депутатов Украины – 120 тысяч по своему округу. И мы вообще предлагаем, что нужно ввести в стране мажоритарную систему. Вот все, кто сидят в зале, задайте себе вопрос: а вы знаете сегодня своих депутатов, городского совета, районного, областного, Украины? Не знаете. Почему? Они все обезличены. И когда только у вас был депутат-мажоритарщик, которого вы избирали конкретно, вы помнили, и он с вами работал. Сегодня депутаты не работают с людьми, сегодня нет связи между депутатом и народом. И вот это большая ошибка.

Михайло Бродський: Во-первых, я хотел бы на счет своей тюрьмы сказать, что именно Кучма меня садил в тюрьму как раз именно за то, что он боролся со свободой слова. И, слава богу, свобода слова победила, и мы это видим сегодня. Это первое. Второе, мне кажется, что Лев Миримский с его некоторыми правильными тезами все-таки перепутал, он же  пришел не в «Камеди клаб», он пришел на политическую дискуссию, а он здесь устраивает «Камеди клаб». Мне кажется, что нам нужно переходить просто к нормальной политической дискуссии, это будет абсолютно правильно.

Лев Меримський: Господин Бродский, если Вы судите по себе, Вы у нас пытаетесь быть шутником от политики. Но я Вам скажу больше, я жалею о том, что Вы сидели, но я думаю, если б Вы не  сидели, Вы никогда в жизни бы не стали депутатом. Потому что, я считаю, что это была Ваша политическая технология, и за Вас проголосовало 17 процентов Ваших избирателей, 17. Поэтому надо сказать спасибо, что Вы сделали такой ход. Это Ваша пиар-технология, Вы, действительно, шутник от политики.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. После рекламы господин Бродский получит возможность выйти к микрофону и высказать свое виденье будущего страны. (реклама) Прямой эфир, продолжаем. Вернемся  к выступавшим совсем недавно, Ярославу Мендусю, Льву Миримскому. Итак, Ярослава Мендуся, какая фраза и кто поддержал.

Ярослав Мендус: «Повинен бути прийнятий закон про відкриті партійні списки. До речі, при мажоритарній системі той же самий варіант працює».

ВЕДУЧИЙ: Да, ниже среднего достаток, вот именно поддержали эту историю с пропорциональной системой. Дальше, Лев Миримский. Это у нас графика, да, 40 процентов людей, у которых образование ниже среднего, поддержало Вас. Но, в принципе, когда резать, не резать, вот этот популизм обычно так вот и поддерживается. Господин Бродский, пожалуйста. Смотрите, мы пытаемся быть очень корректной программой, но когда мы увидели ваш главный лозунг: «Заставим этих ублюдков быть честными», мы не смогли не спросить нашу аудиторию, считает ли она Вас честным политиком.

Михайло Бродський: Это ваше право.

ВЕДУЧИЙ: Это наше право, мы им воспользовались. Вам сейчас придется людей убеждать, потому что только 15 процентов считают, что да.

Михайло Бродський: Вы знаете, я знаю, что норма прохождения в Парламент три процента, так что у нашей Партии Вольных демократов очень большой запас еще для того, чтобы пройти. Я вам скажу, что десять лет администрация Кучмы активно работала против моего имиджа, против меня, как оппозиционного политика, работали специальные люди, специальные технологии для того, чтобы понизить уровень доверия к тем словам, которые говорю я, а я говорю всегда правду. Так положено, иначе нет шансов вообще, в принципе, заниматься политикой. Мне кажется, что правда – это главное, то, что должны говорить и делать наши политики. К сожалению, народ не готов еще слушать правду и слышать ее. Потому что мы только все привыкаем к свободе слова, привыкаем к альтернативным мнениям, привыкаем к таким передачам, привыкаем к тому, что здесь надо организовывать не шоу, а высказывать свою программную, часть своей программы, свою программу, рассказывать то, что мы собираемся изменить, придя в Парламент, и что мы несем людям своим участием в политической жизни страны. Вот здесь Витренко пыталась, и мне кажется, очень  убедительно, это сделать. Она рассказала о своей программе. Мне кажется, что социалисты рассказали о своей  программе, но, к сожалению, я не верю ни одному слову, скажем, социалистов, потому что они имели возможность изменить, действительно, это все, будучи во власти, к сожалению, это не делалось, потому что те политические возможности они меняли на должности. А, к сожалению, количество голосов прямопропорционально, особенно у левых партий, количеству денег, которые появляются у их партий. Поэтому чем больше стало у социалистов, тем меньше у них стало голосов. Вот я так считаю. Теперь на счет программы Партии Вольных Демократов. Первое, мы, и почему мы написали такой лозунг, действительно, мы малая партия, действительно, мало людей сегодня представляют средний класс, действительно, мало людей, которые хотели бы получить в жизни сегодня удочку, а не рыбу. Действительно, мало людей, у которых есть воля изменить что-то к лучшему, изменить не только для себя и для окружающих, для своей семьи и так далее. Потому что пресс, пресс власти, пресс коррупции просто давит все начинания в самом начале. Сегодня невозможно открыть малый бизнес, не рискуя всем. Потому что ты рискуешь и перед силовыми органами, ты рискуешь перед бандитами, ты рискуешь просто потому, что ты не умеешь еще заработать сам, и сегодня государство не помогает. Мы все оказались людьми выброшенными на средину речки. Да, среди нас были ловкие, сильные, скажем, я выплыл с этой средины, и несколько раз выплывал, не смотря на то, что даже Кучма лично сам давал команду меня уничтожить. А многие не могут выплыть. Что же делать? Во всех нормальных странах есть министерства  адаптации, министерства абсорбции, которые учат людей, как жить в новых системах. У нас этого не было. На счет тех политических сил, которые сегодня есть у власти. К сожалению, ни одна из них не защищает средний класс, ни одна из этих партий не защищает тех людей, которые хотели бы с удочкой улучшить свою жизнь, поймать эту рыбу, заработать эти деньги. Никто не защищает. Мы идем во власть для того, чтобы защищать. Мы говорим, мы не идем ни в какую коалицию, и если нам доверят, если те, кто не собирается придти на выборы, если те, кто не верит никому из этой власти, все-таки сделают выбор в пользу Партии Вольных Демократов, мы обещаем не вступать ни в какую коалицию. Мы идем работать в оппозицию. Потому что ни одна из существующих сегодня, так называемых крупных партий, в оппозиции быть не хочет. Их интересует только корыто, они хотят его делить, они готовы об этом договариваться ночами, днями, когда хотите. Это главная их задача. Разрешите мне, я буквально пять основных тез, что мы хотим реально изменить достаточно быстро, придя в Парламент. Потому что, я смотрю, Вы меня хотите остановить.

ВЕДУЧИЙ: Хочу.

Михайло Бродський: Надеюсь, не на рекламную паузу.

ВЕДУЧИЙ: Нет, нет. Дать слово другим просто, чтобы они Вам…

Михайло Бродський: Чтобы они задавали вопросы?

ВЕДУЧИЙ: Конечно.

Михайло Бродський: Ну, я хочу высказаться, разрешите, пожалуйста.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста.

Михайло Бродський: Первое, мы хотим изменить ситуацию на украинских дорогах. Мы считаем, что это сегодня просто самая большая боль украинского народа. Сегодня каждый год, сегодня каждый день гибнет 30 человек на дорогах. Мы сегодня закончим передачу, в 24:00 начнется отсчет очередных 30-ти трупов. Это, может быть, дай бог, будут не наши близкие, знакомые. Но это будут люди, это будут украинцы. И ни одни из ублюдков никогда не думали об этом. Посмотрите на наши дороги, все воруется, дороги не строятся, земля распродается, не идут деньги на строительство новых дорог. Никто не думает о том, что жизнь людей – самое главное. Когда-то первобытные люди объединились в государство для того, чтобы оно их защищало.

ВЕДУЧИЙ: Я Вас прошу, если пять принципов будут так долго, то это будет огромный монолог.

Михайло Бродський: Я постараюсь дальше быстро. Алиментщики. Огромное количество сегодня разводов. Огромное количество женщин остается сегодня… Да, на счет дорог, мы хотим повысить штрафы, мы хотим повысить ответственность государства, «Укравтодора», мы хотим переделать дороги и направить большую часть бюджета на строительство новых дорог и безопасность граждан. Теперь на счет алиментщиков. Женщины остаются с детьми. И все думают, что это их ответственность. Мужчины устраиваются на минимальную зарплату, получают зарплату в конвертах, платят женщинам по 120, матерям, по 120-150 гривен или просто скрываются. Такого нет в цивилизованных странах. Государство платит матери алименты, если не платит отец. И имеет свои взаимоотношения потом с этим отцом. И только так, и никак иначе. И не могут быть алименты 120 гривен. Должна быть минимальная цифра – минимум 800 гривен.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Три, четыре, пять.

Михайло Бродський: Это следующий этап. Следующее, мы хотим ввести закон, которым обяжем предприятие иметь квоту для 45-летних граждан. У нас не принимают на работу в предприятия, особенно частные, людей в возрасте 45-ти лет.

ВЕДУЧИЙ: Четвертое. Четвертое.

Михайло Бродський: Мы считаем, что, конечно же, нужны выборы губернаторов, выборы мэров, выборы райадминистрации и так далее.

ВЕДУЧИЙ: И пятое.

Михайло Бродський: А пятый – просто надо навести в стране порядок, чтобы перестали красть.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Значит, давайте посмотрим на то, как по поводу алиментов отреагировали женщины на Ваше предложение, оно было очень понятным. Поддержали, не поддержали.

Михайло Бродський: Я хочу сказать, что ваш компьютер не совершенен.

ВЕДУЧИЙ: Как и все компьютеры.

Михайло Бродський: Пока. Я надеюсь, что вы наладите.

ВЕДУЧИЙ: 30 процентов – нет, не поддержали. Есть ли те женщины, которые хотели бы задать вопрос господину Бродскому. Есть такие? Нет. Хорошо. Есть. Пожалуйста. Вот вопрос, пожалуйста.

Жінка з залу: Я розлучена, виховую дитину, дитина інвалід, дитина повністю на моєму утриманні. За законом мені чоловік повинен платили. Він їздить в Москву на заробітки, купив автомобіль, але немає шляхів, які б змусили його платити мені ці гроші. І, тим більше, як він має платити, наприклад, зарплатню 800 гривень, як Ви кажете, коли він працює там, де ми живемо, в тій місцевості, в нього 600 гривень зарплатня.

Михайло Бродський: Я отвечу, пожалуйста. Это его проблемы. Я вам точно говорю, государство должно заплатить вам за него, за нерадивых мужчин, за этих уродов, которые не хотят платить деньги своим детям, не несут ответственность перед обществом. Потому что дети растут сами, и потом они, когда, не дай бог, вырастают непутевыми, они все общество третируют. Мы должны понимать, что государство должно заботится об этих детям, об этих матерях, чтоб эти матери не работали на двух работах. И мне кажется, что этот закон необходимо принять. Я, кстати, пусть меня простит Медведев, он скажет, что я сейчас мочу Юлию Тимошенко, я предлагал, будучи в штабе БЮТ в 2006 году этот закон. Юлия испугалась, она говорит, мы потеряем голоса мужчин. Та пошли они к черту, не нужны нам их голоса. Потому что те люди, которые не хотят помогать детям, не нужны нам эти голоса. Как это мужчина, он не мужчина, раз он не помогает своим детям. Разве это мужчина?

ВЕДУЧИЙ: Господин Мендусь.

Ярослав Мендус: Пане Бродський, Ви були депутатом Верховної Ради України, були народним депутатом України, і я перепрошую, але я Вас запам’ятав тільки одним, коли Ви зі своїм бувшим однопартійцем Кензером плювались там один в одного в залі Парламенту. Все-таки, коли Ви висунули лозунг, там, про ублюдків, я зрозумів, що, очевидно, авторство все-таки належить Вам. Того, що це креативно, це не стандартно. Скажіть, будь ласка, за час перебування в Парламенті минулої каденції, що Вам вдалося зробити з цієї програми, з якою Ви йдете до людей?

Михайло Бродський: Пожалуйста. Во-первых, мне удалось принять Кодекс малого бизнеса, потому что я возглавлял Комитет по малому предпринимательству, предпринимательству и промышленности в Верховном Совете. И малый бизнес, который сегодня развивается, и имеет нормальную возможность, и его не третирует налоговая, это я проводил этот закон  в Верховном Совете, выступая с трибуны, его принимая. Это первое. Спасибо, что Вы мне помогли. Более того, в свой День рождения в 2001 году я провел, и Кармазин поддержит, вместе с Кармазинным, мы вдвоем провели закон под названием Криминальный кодекс Украины, в котором у меня было 600 поправок, в который я записал закон про пытки, в который еще много чего было записано, то, что дало возможность из тюрем выйти невинным бедным людям. 70 тысяч ушло тогда. И тогда на тот день сидело в тюрьмах 250 тысяч, сегодня только 160. И, поверьте мне, то, что сегодня милиция не издевается над людьми так, как она издевалась при Сталице, и так, как она издевалась до этого Криминального кодекса, это как раз моя заслуга и господина Кармазина.

ВЕДУЧИЙ: Наталья Влащенко.

Наталя Влащенко: Политики всегда обещают несбыточное. Вот господин Миримский побежал отрезать то, что мешает танцевать. А Вы, Михаил Юрьевич, пообещали сделали честными ублюдков, хотя, наверное, сделать честными ублюдков – это все равно что хромого заставить танцевать, научить. У меня к Вам такой вопрос. Почему, если Вы так давно и хорошо знаете, как привести нас всех в Царство Божье, в светлое будущее, партия Ваших вольных демократов возникла совсем незадолго до выборов?

Михайло Бродський: Пожалуйста. Во-первых, наша партия возникла в 2000 году, это была партия «Яблоко». Просто она трансформировалась путем, когда к нам подошли новые члены и так далее, она трансформировалась в Партию Вольных Демократов. Это во-первых. Во-вторых, что такое слово «ублюдки», Вы хоть знаете? Это смесь лошади и осла. Это мул. То есть, это, как бы, животное, которое лишено наследства, оно не рождает себе потомства, это сорняк в поле. Это те люди, которые уже 16 лет у власти и никак не могут ничего изменить к лучшему. Они едут, они укрупняются, посмотрите, сколько они миллионов тратят на свою рекламу, уже скоро из розеток они вылазить будут дома. И где они эти деньги берут, перед кем они потом будут исполнять, выполнять их желания, потому что тот, кто платит, тот заказывает музыку. И ничего не меняется, воз и ныне там, люди как жили плохо, так и живут. Кто сумел, кто сумел, нашел в себе какие-то невероятные силы, кому повезло, тот выбился. А кого не научили, кто чуть-чуть оказался не таким умелым, тот не смог. В Америке на 1000 жителей 600 предпринимателей. В Италии на 1000 жителей 300. У нас 50. почему? Вы что думаете, что наши люди не такие умелые, как американцы и итальянцы? Поверьте мне, что в Италии наши люди самые конкурентно-способные. В Америке, в Канаде украинцы самые конкурентно-способные. А что мы имеем здесь? Потому что власть, ублюдки эти, так называемые, не дают людям из-под асфальта вылезть. Не успел кафе открыть, к тебе приходит налоговая и говорит, а как бы кушать у тебя тут. К тебе приходит санэпидемстанция, а надо же что-то в кошелочку положить. Приходят бандиты, и им что-то надо дать. Милиция не забывает, поверьте мне, СБУ, все говорят, рэкет, рэкет самый большой – это государство. Давайте опять изберем этих людей в Парламент, давайте не придем на выборы, давайте проголосуем за большие партии. И опять будем жить так же. Потому что никто вот так в Парламенте не  выйдет к микрофону и не скажет, потому что они не хотят сориться. Вы посмотрите, они ж друг про друга ничего не говорят.  Им же там потом дружить надо, им 300 надо набирать, 226. Почему БЮТ голосует вместе с «регионами»? Они не ссорятся. У них тендерная палата, все сидят, у них какой-то нормальный закон по земле, не продаем, все голосуют, Витренко права. Ющенко, правда, тут надо отдать должное, наложил вето, и БЮТ вместе с «регионами» преодолевают. И на счет Ющенка, дайте, не могу не сказать. Я считаю, что по результатам этих выборов господин Ющенко, как Президент, должен уйти в отставку. Если «Наша Украина» не наберет больше, чем БЮТ, и наберет меньше, чем 14 в тот раз, он должен уйти в отставку. Деголь после референдума доверия 61-го года 46 процентов набрал, он мог не уйти, он ушел. Ющенко, я ничего против него не имею, он выполнил свой долг перед нашей страной, он вошел в историю, он дал нам свободу слова, он дал нам шанс вот здесь стоять и отстаивать свои идеи и мысли, и защищать своих избирателей. Он заплатил за это дорогую цену. Он отдал свое лицо. Вы знаете, не могу спокойно говорить. Сейчас смотрю, что происходит, мне кажется, что он еще и сердце свое отдал БЮТ, повесил его на их флаг.

ВСЕ (аплодируют и смеются)

Михайло Бродський: Спасибо.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо, господин Бродский. Мы дадим возможность «Нашей Украине и самообороне» ответить. У нас короткая рекламная пауза. И потом сможете ответить господину Бродскому. (реклама) Мы вновь в прямом эфире. Что запомнилось, что поддержали люди из сказанного Михаилом Бродским.

Михайло Бродський: (повтор): «Я считаю, что по результатам этих выборов господин Ющенко, как Президент, должен уйти в отставку. Если «Наша Украина» не наберет больше, чем БЮТ, и наберет меньше, чем 14 в тот раз, он должен уйти в отставку».

ВЕДУЧИЙ: Господин Юрий Кармазин, Вы идите к микрофону. Парадокс – молодое поколение 18-29 поддержало Вас, когда Вы сказали, не смейтесь над Россией, там, здравоохранение, образование, жилье и агропромышленный комплекс – приоритеты, не смейтесь. Вот тут поддержало молодое поколение. То же молодое поколение, которое считает, что Президент должен уйти в отставку в случае вот таких результатов на выборах. Что скажете?

Юрій Кармазін: Во-первых, я хочу поблагодарить всех, кто поддержал. А, во-вторых, думаю, что это пока ошибки  пока этой системы. Хочу сказать о нескольких вещах. Я на русском начал, я уже закончу, Вы так начали…

ВЕДУЧИЙ: Нет, можете…

Юрій Кармазін: Потому что проблемы для нашего блока нет. Я хочу сказать, что тот Ющенко, который показывает молодежи путь в Европу, а вчера был в Конотопе в Европейскому университете. Молодежь говорит, мы хотим в Европе жить, мы хотим совсем по-другому жить. Поэтому именно он открывает путь. Как раз в том Конотопе я был, куда вчера прилетел господин Янукович на голубом вертолете. Я провел там пять встреч, восемь часом, ему потом свозили народ, свозили с одного завода, который они же и резали. Потом с поликлиники, закрыли, просто два часа люди не могли попасть потом на прием к врачам, свезли. Ну, уникальная ситуация была в Глухове вообще, просто уникальная. Там ПТУшников привели, просто привели 15-17-летнюю молодежь, за час до прибытия вождя, когда прибыл Виктор Федорович, за час до того, это повели люди. Это не админресурс называется. Это как-то по-другому называется. Это уже аморально, потому что закон запрещает такие вещи делать. Но сегодня, вот, все почему-то, говорили, вот Ющенко должен уйти в отставку, да никогда «Наша Украина» не наберет меньше 14. Да наберут они свои 20, а, может, 25, не волнуйтесь. Почему? Потому что блок «Наша Украина. Народная самооборона» - это совсем другой блок, не та «Наша Украина», который был в Парламенте. Но который нашел в себе мужество сложить с себя полномочия, нашел. Это тот блок, который заявил, что заявил, что закон один для всех. Этого хочет Ющенко. Кто здесь против этого? Вы же все вроде бы за это. Но хотите что-то по-другому. Тогда я хочу сказать, что этот блок, именно в таком составе, действительно, включил девять партий, не тушек, как включили наши оппоненты, а партий включил девять. И считается серьезно с ними. Например, я привожу вам пример, и админресурс, хочу сказать, потому что здесь было сказано, что Президент включил админресурс, хороший админресурс, когда 45 процентов глав райадминистраций в Одесской области назначены по квоте социалистов. Хороший админресурс. Вот это включил. И ни одного Президент Ющенко не уволил. Хотя мог поменять всех. Потому что они ж там, в общем-то, там работают так же непрофессионально, как Рудьковский, как остальные люди, это ж вообще, диву даешься. Позавчера министра транспорта не пустили, министра транспорта не пустили в порт «Южный». Потому что те эксперименты, которые проведены над одесским портом, куда прислали некого Мельниченка, который первым своим действием, первым замом, первым действием – купил себе просто квартиру за 2 миллиона 300, потом за 460 тысяч «Лендровер», потом принес убытки порту. Это такие профессионалы так действуют. Почему? Потому что никогда не работал в морской отрасли. Так вот я хочу сказать, что сегодня 40 процентов отката дают за возврат налога на добавленную стоимость. А что говорит Ющенко, что говорит наша политическая сила? Давайте устраним и депутатскую, и судебную, неприкосновенность судей, давайте сделаем реформу здесь. Это что, плохо делает для вас Ющенко? Для кого он делает плохо? Он хорошо делает. Он своим здоровьем рисковал и сегодня рискует, и своим авторитетом, всем. И то, что отношение к малым партиям, как вы говорите, малым, хотя моей партии 11-ый год, Партии защитников отечества, мне поручили руководство штабом, региональным штабом Сумской области. У меня ответственный участок, потому что 27 регионов поручили. Где отношения подобные? Где? А у нас оно есть, у нас есть демократия. И мы подписали, и есть все девять партий членом политрады. Он показывает демократию, показывает вам. Другое дело, все ли доросли до этой демократии. Конечно, наверное, нет. Поэтому в стране должен быть порядок. В нашем блоке нет олигархов. Я говорю, нет олигархов. И в нашей партии было написано…

ВЕДУЧИЙ: Наталья Витренко.

Юрій Кармазін: Правда, закон, вера. Вы сегодня видите эти же лозунги, их демонсрацию, правду и закон, и веру. И то, что закон один должен быть для всех, это видят все, абсолютно.

ВЕДУЧИЙ: Наталья Витренко.

Наталя Вітренко: Юрий Анатольевич, Вы знаете, уникальная ситуация в Украине, нигде в других странах мира я не наблюдала. Балатируется какая-то политическая сила, а президентских выборов нет, но президент везде на всех бигбордах всем рассказывает про эту политическую силу. И рассказывает, вы знаете, ну, вот, взяли какие-то отдельные слоганы, честно Вам скажу, у вас пиарщики толи американские, я не знаю, толи израильские, но тупые, взяли «Закон один для всех». Вот мы с вами были вместе в Парламенте. Расскажите всем, как это закон один для всех, если в Украине есть целый ряд пенсионных законов. Один для военнослужащих, которые служили в Советской армии, другой для военнослужащих украинской армии, третий для пересічного громадянина.

Юрій Кармазін: И он один для всех военнослужащих.

Наталя Вітренко: Расскажите. А четвертый еще для госслужащих. Как это закон один для всех, расскажите, пожалуйста.

Юрій Кармазін: Вы знаете, я не только об этом хотел рассказать, я хотел рассказать и хотел ответить тогда на Вашу реплику по поводу того, что в программах написано. Я поднял специально для Вас нашу программу. Вы, наверное, не читали. Пункт седьмой называется «Відродимо українське село». І там написано: „Ми покладемо край тіньовій приватизації землі та махінаціям у цій сфері, яка зараз відбувається.

Наталя Вітренко: Так, только не надо об этом, а надо об универсале говорить.

Юрій Кармазін: Яка зараз відбувається. Пів секундочки. Можна я буду говорити, про що...

Наталя Вітренко: Универсал подписан по требованию Ющенка.

Юрій Кармазін: А виборці потім скажуть. А Ваше право, про що Ви будете говорити. Наталя Михайлівна, давайте так, добре?

Наталя Вітренко: Давайте о пенсиях, о пенсиях.

Юрій Кармазін: Далі, написано, написано: «Ми почнемо з відновлення інфраструктури на селі: дороги, водогони, каналізації, першочергові об’єкти.

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин.

Наталя Вітренко: Давайте о пенсии.

Юрій Кармазін: Я поясню просто, тому що моя політична сила була, м’яко кажучи, виставлена, і всі б’ють того Президента і нашу політичну силу. Тепер про пенсії...

ВЕДУЧИЙ: Кто вас бьет?

Юрій Кармазін: Саме наша політична сила написала, щоб припинити пенсійну зрівнялівку. Перше, припинити. Хто проти того, щоб припинити? Ніхто, мабуть, не проти. І зразу ж, як підвищити. І тільки за уряду Єханурова вона підвищилась реально. А тепер я хочу сказати, що у опонентів. У опонентів газ був, уже покращили життя зразу. Обіцяли нам, що російський газ покращить відносити з Росією, буде по 50. Зробили замість 90 – 130, на вході тільки, бо на підприємство газ заходить за 1051 гривню, тобто, за 210 доларів, плюс транспортування. 100-110 доларів на одній тисячі метрів ці люди, яких сім чоловік...

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин…

Юрій Кармазін: Делегують сьогодні «регіони» «Росукраенерго»…

Наталя Вітренко: Я одну только правду. Чтоб он не запутал людей.

Юрій Кармазін: Наживаються.

Наталя Вітренко: Чтоб не запутал.

Юрій Кармазін: Я не забуду. Я не забуду.

Наталя Вітренко: Вот не надо.

Юрій Кармазін: Люди в нас розумні, вони самі розберуться.

Наталя Вітренко: Вот только не надо говорить о вашей политической силе по поводу земли. Вот универсал «Національної єдності», который…

Юрій Кармазін: Мій підпис там є?

Наталя Вітренко: Который…

Юрій Кармазін: Мій підпис там є?

Наталя Вітренко: А кто ты такой?

Юрій Кармазін: Нема.

Наталя Вітренко: Мы говорим о…

Юрій Кармазін: Наташа, Наташа, давай без хамства, я же не спрашиваю, кто ты такая.

Наталя Вітренко: Итак, итак, Ющенко…

Юрій Кармазін: Давайте спросим у Паниковского, он скажет.

Наталя Вітренко: Юрий Анатольевич, не надо только об этом.

Юрій Кармазін: Хорошо.

Наталя Вітренко: Ющенко подписал первый. Читаем…

Юрій Кармазін: Я понимаю.

Наталя Вітренко: Пункт 21. Запровадження з першого січня...

Юрій Кармазін: Я понимаю. Ющенко хотел объединить Украину.

Наталя Вітренко: Не надо объединять таким образом.

Юрій Кармазін: И Ющенко ее сегодня объединяет.

ВЕДУЧИЙ: Виталий Портников.

Юрій Кармазін: Ющенко уничтожает криминал у власти.

Наталя Вітренко: Запровадження…

Юрій Кармазін: И он его уничтожит, когда он будет иметь контроль, и когда наша политическая сила придет к власти. 

Наталя Вітренко: Запровадження…

ВЕДУЧИЙ: Господин Кармазин, можно вопрос?

Віталій Портніков: Можна мені питання, пане Кармазін? Послухайте мене.

Наталя Вітренко: Не пізніше першого січня 2008 року повноцінного ринку землі.

Віталій Портніков: Наталя Михайлівна, я вже задаю питання.

Наталя Вітренко: Ні, я вже завершаю. Он же говорил, что Ющенко против продажи земли.

Віталій Портніков: Ми вже це зрозуміли. 

Наталя Вітренко: А я доказываю – за, как раз они это и лоббируют.

Віталій Портніков: Я хотів повернутися до своєї тези про програми. Тому що ви тут виступали і я зрозумів з вашого виступу...

Юрій Кармазін: Программу Ви ж бачили.

Віталій Портніков, головний редактор газети «24»: Так, звичайно… Янукович поганий, а Ющенко хороший. Я це чую в різних інтерпретаціях вже кілька років.

Юрій Кармазін: І коаліція також погана, і вона має відзвітувати.

Віктор Портніков: Але повірте, «Партія Регіонів»… Послухайте мене.

Юрій Кармазін: Я Вас слухаю.

Віктор Портніков: «Партія Регіонів» весь час розповідає нам, як добре в Росії. І називає нам національні проекти російські, як приклад того, що ми маємо успадкуємити. Національні проекти, які є фактично деребанами бюджету російського в не бюджетному витрачанні грошей, яким користується сьогодні великий бізнес Росії, олігархічні клани і таке інше. Ви говорите те же саме, називаєте ті чотири національні проекти і радієте, що Вас підтримала молодь, що Ви говорите те ж саме, що російська програма «Час» і Ваші колеги з «Партії Регіонів». Я Вам просто хочу пояснити, що якщо би Ви не любили Ющенка, то Ви б за такими поглядами могли би опинитися в «Партії Регіонів» завтра. От в чому трагедія.

Юрій Кармазін: Спасибі. Я хотів би, щоб чітко було зрозуміло, що всьому розумному ми маємо вчитися, де б воно не було, і яку ненависть у вас не викликає чомусь слово «Росія». В мене воно не викликає. Це наші сусіди. Ми разом з ними маємо жити, разом. І маємо вчитися не тільки у американців, де Ви вчитесь, а ми маємо вчитися у всіх.

Віктор Портніков: Пане Кармазін, в мене не викликає ненависті слово «Росія». Я в Росії 20 років прожив і в мене ніякої ненависті до цієї країни немає. В мене має ненависть сама ідея номенклатурного витрачання грошей на потреби влади, те, що ви пропонуєте нашій молоді, як те, що ми маємо успадкоємити, тому що я не хочу, щоб Ющенко, його секретаріат і уряд «Нашої України» так само витрачали гроші, чи Янукович, чи його уряд, як витрачає Путін і його уряд. От проти чого я виступаю.

Юрій Кармазін: Я зрозумів, я зрозумів. Насправді, наші всі пріоритети перераховані в програмі. І наші пріоритети є і в освіті, і  в охороні здоров’я, і в селі, і в промисловості, і в реформуванні системи оплати праці, яка сьогодні вигідна поки що олігархам.

ВЕДУЧИЙ: Дякую, дякую.

Юрій Кармазін: А ті партії, які представлені… Коаліцію представляють, вони мають сьогодні звітувати перед людьми. Ми не маємо влади, ми сьогодні тільки йдемо до неї. І нехай Господь сьогодні допоможе всім вам, «нашій Україні» і кожному, хто тут сидить.

Наталя Вітренко, лідер ПСПУ: «Поле чудес», не страна, а «Поле чудес».

Олег Тягнибок: Так, Кармазін, дозвольте запитання до Вас задати.

Юрій Кармазін: Савік, можна я відповім, так?

ВЕДУЧИЙ: Да, последний вопрос.

Юрій Кармазін: Тут свобода обмежена Савіком.

Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»: Тепер для мене є абсолютно зрозуміло, чому помаранчева Влада так плазує перед Москвою після таких Ваших спічів і таких Ваших слів. Мені дуже, як би, так зафіксувалась Ваша фраза, що для вашого блоку немає проблем, якою мовою говорити. Я так розумію, в тому числі і мовою…

Юрій Кармазін: Ми володіємо в тому числі і англійською, пане Тягнибок.

Олег Тягнибок: Пане Кармазін…

Юрій Кармазін: В тому числі англійською, пане Тягнибок.

Олег Тягнибок: Пане Кармазін, я теж вмію перебивати. Дайте відповідь мені, будь ласка, як Ви покарали вашого висуванця пана Шумілкіна, який будучи міським головою Харкова, перший в Україні ввів другу регіональну мову російську в місті Харкові? Як Ви, як одесит, маєте намір карати свого представника, міського голову пана Гурвіца, який сьогодні встановлює?.. Члена політради «Нашої України», який сьогодні встановлює пам’ятник коронованій повії Катерині ІІ в південній столиці України, особі, яка зліквідувала Запорізьку Січ і особі, яка ввела кріпацтво в Україні.

Юрій Кармазін: Я відповім. Пане Тягнибок, де Ви були, коли «Партія Захисників вітчизни» зробила звернення до всіх? до речі, тільки Мороз не відповів, причому, власноруч не відповів, погодившись з тим… Я йому щиро дякую тут при всіх. Погодившись з тим, що пам’ятник Катерині встановлювати не можна, і що Екатериновская площадь називалась в Одесі тільки тому, що…

Олег Тягнибок: Але ваші представники сьогодні в Одесі встановлюють цей пам’ятник.

Юрій Кармазін: Що там стояла церква Святої Катерини. А Вам, пане Тягнибок, пояснюю, що Ваші хлопці, яких Ви провокуєте на радикальні дії в Одесі, захищали в тому числі і мої люди. З сьогоднішнього дня захищати не будуть за Ваші провокаційна зараз питання – це перше. Друге – наша політична сила…

Олег Тягнибок: Ви вже так захищали…

Юрій Кармазін: Друге – наша політична сила не висувала ніякого Шумілкіна нікуди.

Олег Тягнибок: Ви вже так захищали, що п’ять чоловік в реанімації є. Це Ви таак захищали? Організували побиття патріотів в Одесі.

Юрій Кармазін: І третє – я не хочу Вас захищати і бути Вашим захисником, і не буду. Так от і далі я хотів би, щоб Ви знали, що саме ми ставимо питання про неприпустимість сьогодні в приватизації  газонафтової труби, яка зараз фактично відбувається.

Олег Тягнибок: Про Шумілкіна я питався, про Шумілкіна.

Юрій Кармазін: І газових родовищ, які є, бо 50 відсотків…

Олег Тягнибок: І про Гурвіца.

Юрій Кармазін: А тепер щодо Гурвіца. Він взагалі не є членом ні нашої партії, ні тої. Він є позапартійним і завжди був таким.

Олег Тягнибок: Хорошо.

Юрій Кармазін: Смійтесь, не смійтесь, але Гурвіц є позапартійним.

Олег Тягнибок: Хорошо.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо.

Юрій Кармазін: А наша заява, нашої партії і наші вимоги щодо пам’ятника Катерині і історичної справедливості, вони відомі людям, вони відомі широкому загалу. То нехай Господь Вас просвітить, бо я бачу, що Ви там щось потемніли не тільки в поглядах. Дякую вам. Спасибі, пане Шустер, за можливість сказати хоча би щось в захист «Нашої України».

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Анна Герман, пожалуйста, мы дадим слово двух большим партиям, а потом Олег Тягныбок. И поговорим опять с партиями непарламентскими. Так вот, господа Герман, вот Вы вначале программы поддержали Олега Тягныбока в борьбе против БЮТа. Господин Броцкий борется с БЮТом и не трогает Вас вообще, и Вы его тоже поддерживаете. Это Ваши партнеры?

Ганна Герман, «Партія Регіонів»: Савік, я свідомо мовчала сьогодні всю програму.

ВЕДУЧИЙ: А чому?

Ганна Герман: Бо я думала, що я почую тут від людей, які представляють інші партії, яких немає в Парламенті, про те, що кожен з них хоче зробити для України, і що разом ми можемо зробити для України, разом з ними. Але замість того я побачила, як вони одне одного готові в ложці води втопити, особливо ті, хто називає себе демократами і націонал-патріотами. Ви бачили, як Ви Кармазіну слово давали, хотіли дати і Ви кажете: «Я вже давав Олегу. Ви ж одні». Кармазін відразу відхрестився: «Ні, ні, там нічого помаранчевого немає». Я сьогодні ще раз переконалася, що немає шансів у тих політичних сил, які називають себе демократичними. Вони ніколи не погодяться і вони ніколи не будуть разом. Тому як представник великої політичної сили, мені найбільш просто і найбільш вигідно було би сказати: «Люди, не голосуйте за малі партії, бо ви бачили, що це таке. Всі ці голоси пропадуть». Але я так не скажу. І не лише тому що я маю демократичні погляди, а тому що ми мусимо шанувати волю народу і шанувати вибір народу, і дати попри все народу останнє слово. Це народ повинен сказати, хто з цих людей гідний бути в Парламенті чи ні. Я не буду повторювати вслід за БЮТом те, що не маємо права ми давати шансу цим людям, цим партіям потрапити в Парламент, бо ми не повинні боятися вибору народу. Так як ми сьогодні, «Партія Регіонів», не боїмося референдуму, який ми оголосили і не боїмося, яку відповідь дасть народ, бо кожну відповідь, яку народ дасть, в тім числі і за російську мову чи проти неї – це буде вибір народу. Політики давно повинні відучитися говорити від імені народу, не спитавши на це дозволу в самого народу. Якщо говорити про тих всіх людей, які тут є, Савік, то мало, хто з них не приходив до «Партії Регіонів». В тім числі і Юлія Володимирівна приходила, і не один раз, але я не про це хотіла би сьогодні говорити. Я хотіла би сьогодні сказати про те, що ми мусимо не топити один одного в ложці води, а зібрати всі раціональні зерна від кожного, хто тут є, все, що вони можуть зробити для людей і для України об’єднати і працювати разом, а не поборювати одне одного. Ось де є позиція людей, котрі думають про наступні покоління, про державу, а не лише про вибори.

ВЕДУЧИЙ: Людмила Супрун, Олег Морозов, Медведьев, извините.

Людмила Супрун, «Український регіональний актив»: Я би хотіла, щоб ніхто не робив таких узагальнень відносно всіх політичних партій, які приходили до «Партії Регіонів». Наша політична команда не приходила до «Партії Регіонів». І можу сказати, що…

Ганна Герман: Ви жартуєте, пані Супрун?

Людмила Супрун: І можу сказати, що я не приходила до «Партії Регіонів», я не приходила до лідера вашої партії. І можу сказати, чому я цього не робила.

Голос із залу: А где Ваш муж работает?

Людмила Супрун: Що стосується сьогоднішнього виступу, то в мене таке враження, що ви думаєте, що всі тут з неба чи з Марса впали. Ми, що не пам’ятаємо, як наприкінці 2006-го року «Партія Регіонів» пропонувала зняти виплати для дітей, для сімей, які народжують дітей, 8,5 тисяч? Ми, що не пам’ятаємо, коли ви пропонували не платити пенсії тим пенсіонерам, які працюють? Ми, що цього не пам’ятаємо? Ми пам’ятаємо це. Коли ви говорите, що ви берете чужі ідеї – це дуже добре, бо ми, наприклад, запропонували: «Давайте зробимо заробітну плату тих, хто працює в Парламенті, депутатів, таку ж, як середня заробітна плата по Україні». І ви думаєте, ця ідея не сприйнялася? Вона була швидко сприйнята, ви її сприйняли. Ми теж розуміємо, що ви можете сприймати інші ідеї, але ми не розуміємо іншого, чому сьогодні ви хочете нав’язати думку людям, що крім вас в цій країні ніхто нічого не може зробити? Дайте можливість людям вибрати самим. Кожен третій в Україні знає точно, що він піде на вибори і не буде голосувати за парламентські партії, не тому що голос пропаде, а тому що ці голоси сьогодні крадуть, як крали їх на попередніх виборах. Ми зробили систему захисту голосів. І я хочу звернутися до людей, обирайте тих, кому ви довіряєте, йдіть на вибори і не бійтеся, ваш голос ніколи не пропаде. Ми сьогодні навчили 330 тисяч молодих людей, щоб вони разом з нами захистили Україну від крадіжки голосів.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо.

Людмила Супрун: Тому ви можете голосувати так, як ви вважаєте за потрібне.

ВЕДУЧИЙ: Господа Герман, сразу после рекламной паузы, можно?

Ганна Герман: Я можу допустити, що пані Супрун не пам’ятає, де ми з нею багато разів зустрічалися, але я не можу допустити того, що пані Супрун не пам’ятає того, що я щойно сказала. Я не сказала, що «Партія Регіонів» сама все може зробити, я сказала навпаки: «Давайте робити все, щоб кожен з вас міг зробити і запропонувати для України щось конструктивне, і щоб ми разом працювали для народу».

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Мы продолжим после рекламы. Прямой эфир. Главный итог предыдущей части – то, что нашу программу покинул Михаил Бродский, покинул он, обидевшись на меня лично, потому что я в вопросе Анне Герман сказал, что Михаил Бродский выступает только против БЮТа, а против вас не слова. А он мне сказал, что… В общем-то, ублюдками он назвал всех. Ну, мог, конечно, сказать это открыто в студии. Я бы, естественно, там, предоставил ему слово. Ну, что же? Я сейчас сказал это за него. Олег Медведьев, у Вас была реплика к Анне Герман?

Олег Медвєдєв, політ-консультант БЮТ: Ви знаєте, шкода, що пішов Михайло Юрійович. Він нещодавно розповідав, що ночами йому… До нього приходять ночами Янукович, Тимошенко і Ющенко, а він з ними розмовляє. Мені здається, що пані Герман також маряться візити Юлії Тимошенко.

ВЕДУЧИЙ: Так, прошу аудиторию работать.

Олег Медвєдєв: І от я пам’ятаю, що навіть алтайські шамани розповідали, що Янукович весь час мариться якась страшна жінка з косою. Щодо малих партій я хотів би сказати, що БЮТ не є принциповим противником малих партій. Врешті-решт колись Юлія Володимирівна починала з семи відсотків, потів в неї було 22, а зараз, сподіваємося, що буде 30. проблема не в тому, що проти малих партій. Безумовно, суспільство має право, люди мають право обирати будь-яку з малих партій. Суть проблеми в іншому, що на сьогодні жодна з цих маленьких партій не готова до того, щоб подолати трьохвідсотковий бар’єр. Може, якби ці дуже маленькі партії об’єднались в одну малу партію і мали би результати, він би не пропав. Зараз ми, нажаль, бачимо зворотну тенденцію, коли деякі великі партії, от як «Регресивна соціалістична» весь час котяться вниз. Від виборів до виборів набирають все менше голосів. Я вітаю пана Мендуса з приєднанням до Клубу позапарламентських партій.

Наталя Вітренко: А что Вы так нервничаете? Переживаете?

Олег Медвєдєв: Комуністи на межі подолання тривідсоткового бар’єру.

Наталя Вітренко: Страшно, что Витренко придет в Парламент? Витренко из Тимошенко, если выйдет уже в дуэль, то Юлии Владимировне негде будет деваться.

Олег Медвєдєв: Не перебивайте, будь ласка. Тому, будь ласка, якщо хтось хоче голосувати за конкретну маленьку партію, це вибір кожної вільної людини в нашій вільній країні.

Наталя Вітренко: Я понимаю, почему страшно, конечно, я понимаю.

Олег Медвєдєв: Єдине, що треба розуміти, реалія така, що до Парламенту потрапляють тільки три партії. Будь ласка, є ще 18 і голосуйте за будь-яку, але розумійте, що це голос поки що в нікуди. Нехай ці партії попрацюють, і як слід підготуються до наступних виборів, і дадуть результати. Будь ласка, тоді подолають тривідсотковий бар’єр і будуть в Верховній раді, але вже не шостого, а сьомого скликання, так.

Ганна Герман: Пан Олег, я не буду коментувати Вашу фразу стосовно страшної жінки з косою, бо я не люблю, коли чоловіки погано відзиваються про жінок. Натомість я Вам скажу, що в демократичному суспільстві не можна бути впевненому в тому, що одна партія пройде, а інша не пройде аж до того моменту, коли проголосують люди, і коли будуть підраховані голоси. Так що я би на Вашому місці, як представника партії, яка називає себе демократичною, про демократичні принципи пам’ятала би частіше.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста, работать аудитории, я прошу вас.

Лев Миримський, блок «Кучма»: Такие большие партии… А кто такой господин Медведьев? Кто его знает в украинском обществе? Что он из себя представляет? Есть вождь, БЮТ, Юлия, а таких Медведьевых в стране люди не знают.

Олег Медвєдєв: А в вашій партії немає навіть вождя. В вашій партії немає нікого, немає нічого. Вас взагалі немає.

Лев Меримський: Я бы не месте Вашего хозяина гнал бы вас метлой, Вы те деньги, которые получаете, не можете отрабатывать.

Олег Медвєдєв: Ви ніколи не будете на месте моего хозяина, не переживайте, пане Миримський. 

Лев Меримський: Та, я бы Вас в жизни на порог не пустил.

Олег Медвєдєв: А я би до вас в житті на поріг і не зайшов.

Лев Меримський: Так, вот, пока будут такие люди в списках партии… Например, в блоке «Кучма» первая пятерка – все мажоритарщики: Волков - известный человек в стране, Задорожный Александр – известный человек в стране, Миримский, Разводовский.  А кто такое Медведьев? Однофамилец Медведьева российского. Вот его единственное преимущество.

ВЕДУЧИЙ: Так я же сказал, он не в списках, он советник блока Юлии Тимошенко.

Наталя Вітренко: И еще не в списках.

Лев Миримський: И тем более в список даже не взяли.

Олег Медвєдєв: Я, на відміну від Вас, не мрію потрапити в якийсь список, розумієте?

ВЕДУЧИЙ: А еще и не хотел. Валерий Коновалюк, пожалуйста.

Валерій Коновалюк, «Партія Регіонів»: Спасибо. Я вынужден еще раз поприветствовать вас, потому что первый раз мне дали слово. Но тем не менее, Савик, я вообще…

ВЕДУЧИЙ: Как дали, так можем и отобрать.

Валерій Коновалюк: Да, я вообще хотел обратиться к Вам, как к ведущему, с просьбой вообще пересадить меня туда в зал, потому что там оказалось очень много моих знакомых и сторонников, и людей, которые, собственно говоря, хотят услышать…

ВЕДУЧИЙ: Знакомых?

Валерій Коновалюк: Да, услышат хотят немножко другой диалог. Из Донецка. Да, есть дончане?

ВЕДУЧИЙ: Три, четыре, пять, шесть. Ну, нормально.

Валерій Коновалюк: Вот наши друзья. Да, вопрос в том, что хотя бы был у меня путь, я бы как-то участвовал в программе, но я не об этом. Вы знаете, я как-то неуютно себя, действительно, здесь чувствую. Почему? Потому что «Трудовую Украину» тоже можно было бы отнести к малым партиям.

ВЕДУЧИЙ: Работайте, пожалуйста.

Валерій Коновалюк: И для нас очень важно, как в целом и для любого политика, для любой партии не только, знаете, донести свои идеи и быть воспринятым в обществе, но и постараться эти идеи реализовать. Никто, наверное, не скажет из вас, что моя позиция в этой стране не была честной, последовательной и принципиальной. Я когда-то в 2006-м году об этом заявил, и собственно говоря, шел с «Трудовой Украиной» на выборы. Но тем не менее, обстоятельства были таковы, что мы остались сегодня вне Парламента. И во что превратился этот Парламент, мы с вами прекрасно все знаем. Я думаю, что акценты наши с вами должны быть в другом. И вот кодексы поведения не только кандидатов от «Партии Регионов», но обратились с этим документом, с кодексом чести, ко всем политическим силам, остановить эту грязь, остановить, знаете, это противостояние, которое абсолютно уводит  нас от реальных проблем. Ведь украинская политика не стала честнее и моральнее, вот что самое страшное для нас. Ведь мы все с вами надеемся, что эти выборы приведут к тому, что мы преодолеем политический кризис, как-то люди сегодня своим голосом выскажут свое право жить в стабильной стране с растущей экономикой, с понимаем того, что власть вас уважает и ценит. И самое главное, что она считается с вашими интересами. Вы знаете, я хочу просто, завершая, я знаю, что мне уже слова не дадут…

ВЕДУЧИЙ: Почему?

Валерій Коновалюк: Да?

ВЕДУЧИЙ: Да, Вы можете, скажем, комментировать то, что будет говорить Олег Тягныбок.

Валерій Коновалюк: Но тем не менее, возможность я вижу прежде всего для нас одну, потому что «Трудовая Украина», знаете, не держит свою булаву в руках маленькую, а попыталась найти единомышленников и объединиться. Хотя я призывал все политические силы еще в мае-месяце непарламентские создать единый центристский блок. Ну, видите, этого не поддержали, этого не произошло, поэтому я думаю, и такие последствия. Спасибо.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Господин Тягныбок, еще одну минуту, потому что Ярослав Мендус хотел на эту тему дать… Да? Только коротко-коротко, пожалуйста.

Ярослав Мендус: Я розумію пана Медвєдєва, йому, дійсно, трішки складно. Йому треба продавати товар, який по-хорошому має сумнівну ціну. Один приклад. Півроку тому пані Тимошенко, лідер блоку, заявила про те, що вона подає заявку в Соціалістичний інтернаціонал, що вона сповідує соціалістичну ідеологію. Нещодавно ми прочитали, що вони вже подали заявку в «Ліберальний інтернаціонал», тобто, туди, де сповідують праву ідеологію. І от це і є та проблема, з якої ми почали розмову. Немає ідеології, немає позиції, немає, по суті, програми, є піар, яким заповнене телебачення, радіо, десятки тисяч бігбордів по всій країні.

Модерато Спасибо.

Ярослав Мендус: По принципу «Пипл схаває», тобто, люди сприймуть. Сприймуть, але недовго, не переживайте.

ВЕДУЧИЙ: Я прошу аудиторию работать. Пожалуйста, Олег Медведьев, реплика.

Олег Медвєдєв: Пане Мендусь, я до Вас звертаюсь, пане Мендусь. Не чує. Нажаль, пан Мендусь з «Соціалістичної партії» говорить багато правильних речей, але поїзд «Соцпартії», нажаль, пішов, пішов. Його пустив під откос Рудковський. А щодо інтернаціоналів, пане Мендусь, я Вам хочу нагадати Вашу фразу про те, що Ви є членом «Соціалістичного інтернаціонала», так я Вам заявляю, що «Соцпартія України» не є членом соцінтерну, Ви сказали неправду. БЮТ подав заявку в «Європейську народну партію», а «Соцпартія» не є членом соцінтерну і не буде, між іншим.

ВЕДУЧИЙ: Это спор уже такой очень специализированный. Олег Тягныбок. Аудитория, прошу вас работать. Я понимаю, что вы устали, но нам еще не так много и осталось. Олег Тягныбок, вы намерены предоставлять, это ваша программа, гражданство только тем, кто родился в Украине или являются этническими украинцами. А мне?

Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»: Шановне товариство, українці, звертаюся до вас всіх. І власне, сьогоднішня передача якраз і показала цю основну проблему, яка сьогодні існує в нашій державі. Говорили про все, зверніть увагу: говорили про середній клас, говорили про тих, хто мають нижчу середню освіту, говорили про представників села. Не говорили лишень про титульну націю, не говорили лишень про українців, які дали ім’я цій державі. І власне, основна проблема теперішньої держави і тої ситуації, яка склалась сьогодні в Україні полягає в тому, що при владі є три кримінальних олігархічних клани, які народилися ще часів брежнєвської епохи застою. Пригадуєте, був у нас такий Щербицький тут в Україні? Оце власне, вони і кували ці кадри. Це, власне, всі це і є представники комуно-комсомольської тодішньої еліти, функціонери, які просто пізніше почали натягувати на свої шиї різнокольорові шарики, чи помаранчевий, чи біло-синій тепер, чи біло-червоний з сердечками. Але насправді-то, вони всі з одного нутра. Вони всі, як правило, випускники вищих партійних шкіл. Вони всі, як правило, мають в своїх кишенях дипломи інститутів марксизму-ленінізму. І суть їхня є та же. Хлептали вони з одного і того ж таки корита. І сьогодні, власне, ці представники, які винищують українську націю, які українців позбавили сьогодні абсолютно всього. Не зважаючи на те, що нас українців згідно останнього перепису населення є 80 відсотків в тій державі, українці сьогодні не є при владі. Ви зверніть увагу, хто на заробітки їде. Сім мільйонів українців сьогодні на заробітках. Хто це є? В основному українці. А хто в нас олігархи, хто в нас володіє основним капіталом, хто є власниками засобів масової інформації, хто, зрештою, скажімо, сьогодні контролює політичні партії, соціологічні служби, відповідних різних політологів? Власне, саме і є ті структури, які сьогодні узурпують владу в українській державі. Власне, це не є представники титульної нації, не є представники українців. Я хочу вам навести статистику Парламенту розпущеного, який ніяк не може розпуститися. 94 відсотки серед тих людей, які були в Парламенті п’ятого скликання, це є комуністи або ті, які теперішні або колишні. 94 відсотки, вдумайтеся. І це не тільки ненависні «Партія Регіонів», комуністи чи соціалісти, це в тому числі і блок Юлії Тимошенко, це в тому числі і «Нашу Україна». 350 з 450-ти депутатів офіційно мільйонери. Вдумайтесь, будь ласка, в цю цифру. І тільки 36 відсотків, 36 відсотків депутатів цього Парламенту визнали себе українцями. От вам картина. Оце вони, власне, сьогодні вам пропонують вибір без вибору. Ви звернули увагу навіть сьогодні, вони тут грають гру: «Партія Регіонів», БЮТ? Нібито, вони різні, але ж вони ж то підігрують один одному. Вони грають гру. Вони створюють ілюзію, бо їхня конкуренція не через ідеологічні розбіжності, їхня конкуренція, товариство, тільки заради того, щоб отримати і забрати в нас українців те останнє, що в нас залишилось – це земля і стратегічні підприємства, які вони ще не заграбастали. Ви чуєте, що вони говорять: «Ви ще почекайте, ви ще пару років почекайте, поки ми тут, в цій державі, не позабираємо все те, що ще не встигли позабирати»? От вам і є узурпація влади. Вони хочуть створити так звану двопартійну систему, коли один влада, а один опозиція. І отак кожні три роки будуть змінюватись. А насправді, нутро є абсолютно таким самим. Саме через те Всеукраїнське об’єднання «Свобода», як ідеологічна партія, як партія, яка вже має 17 років досвіду і своєї історії, як партія, яка виступає за захист титульної нації українців, сьогодні іде в Парламент з програмою захисту українців. Це є цілісна програма. Кожен розділ цієї програми випливає один з одного. І ми говоримо про необхідність утвердження в Україні трьох основних складових: історичної справедливості, національної справедливості і соціальної справедливості, бо немає такої нації в світі, яка пережила такий геноцид, як це було в українській нації. 20,5 мільйонів українців пішли з того життя, тільки тому що в їхніх жилах текла така ж сама кров, як і в нас з вами. 20,5 мільйонів через голодомори, через репресії, через вбивства, через ГУЛАГи, через виселення на Сибірі, на крайню північ. Знищувалась інтелігенція, знищувалась українська церква, українська культура, знищувалась українська мова. До речі, пані Герман, Ви не відчуваєте, що Ви сьогодні стаєте ідеологом лінгвоциту української мови, зробивши конференцію, прес-конференцію, і оголосивши про те, що в листопаді-місяці Ви хочете зробити референдум і поцікавитись про те, що нібито, чи хочете ви, там, двомовності? Невже ви, люди добрі, не розумієте, що нам треба українцям дати шанс відновитися після всіх тих репресій, після всіх тих вбивств? Чому представники, наприклад, національних меншин сьогодні не хочуть підтримати прагнення титульної української нації?

ВЕДУЧИЙ: Господин Тягныбок, немножко дискуссии, да?

Олег Тягнибок: Адже я вас запевняю… Остання фраза. Немає питань, прошу дискусія. Просто я хочу вас запевнити на завершення, що тільки тоді ми будемо мати економічно-потужну соціально-захищену державу, коли національна справедливість в цій державі буде панувати, коли всі будуть визнавати те, хто є господарем на цій землі. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Так,  у нас не так много времени. Да, да, да, всем, всем, всем. Наталия Витренко, Анна Герман…

Наталя Вітренко: Да, у меня первый вопрос, знаете ли Вы, что ваша идеология уже квалифицирована Организацией объединенных наций и 14-го февраля 2007-го года есть резолюция Генеральной ассамблеей ООН, которая запрещает в мире возрождать нацизм? Вот то, что ненависть ко всем остальным, а только мы украинцы на этой земле должны жить – это называется «нацизмом». Эта идеология запрещена человечеством. Вы вообще знаете, что в мире происходит?

Олег Тягнибок: Пані Вітренко, ну, Вам, як вихідцю з «Комуністичної партії», а комуністи, як брехуни, ну, є недивно задавати саме такі запитання. Я би хотів Вам сказати наступне, шановна пані Вітренко, що ідеологія українського націоналізму, яку я сповідую, а не нацизму, це ідеологія любові, пані. Може, Ви не знаєте того почуття? Це ідеологія любові до своєї землі, до своїх дітей, до своєї господарки, це любов до своєї матері. А хіба любов до свого може бути поганим? І я Вас дуже прошу, не перекручуйте.

Наталя Вітренко: Это идеология не любви, а идеология ненависти ко всем остальным.

Олег Тягнибок: Товариство, я хочу вам сказати мою позицію по відношенню до, скажімо, представників інших національних меншин. Я з розумінням ставлюся до всіх тих, хто розуміє мою мову, хто розуміє мою культуру, хто розуміє мою традицію, мої звичаї. І я з повагою ставлюся до всіх представників 135-ти чи більше національностей, які є в нашій державі, але я потребую, щоб і вони поважали мене, як представника титульної нації. Хіба не так, товариство?

ВЕДУЧИЙ: Анна Герман.

Ганна Герман: Тяжко, пане Тягнибок, не зрозуміти того, що Ви говорите, тут абсолютно все ясно. Я не зрозуміла лише дві речі: перша – що ми, все ж таки, будемо робити з Савіком Шустером в Україні? І друге – чи представник Луганська або Донбасу, який не говорить по-українськи і може не розуміти, як Ви кажете, Вашої мови, хоча я вважаю, що це і моя мова, чи він має право називатися титульною націю, як Ви зволили висловитися? Дякую.

Олег Тягнибок: Власне, я Вам хочу сказати, пані Герман, що мене якраз і дивує, що Ви, як людина, яка власне, висловлює і говорить такою чудовою, гарною українською мовою з галицьким акцентом, Ви, скажімо, сьогодні підслужуєте п’ятій колоні, отій московській силі, яка на сьогоднішній день хоче знищити все українське. Мене це дивує. А щодо тих представників Донбасу чи Слобожанщини, чи зрештою, навіть Галичини, бо на превеликий жаль, сьогодні і Галичина є дуже російськомовною. Приведу Вам приклад, в Тернополі з десяти радіо-станцій, сім радіо-стацій російськомовних. Це, що не ущемлення? Ми повинні в державі створити такі умови для тих українців, як є російськомовними, щоб вони зуміли і могли заговорити своєю рідною мовою.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста…

Олег Тягнибок: Мову нам треба зробити модною і престижною. Нам потрібно просто і легко дійти до душі кожного українця. І ми розуміємо, що ті українці, які сьогодні говорять іншою мовою, непритаманною його родині мовою, вони, на превеликий жаль, були обділені, бо в них не було школи, в них не було інституту відповідного. Що говорити?

Лев Меримський: Все понятно, что Вы говорите.

Олег Тягнибок: Пане Лев, вас в Криму 12 чоловік на місце, на одне місце в українській школі. Що ж ви там витворяєте?

Лев Меримський: Я Вам рассказываю, что Вы творите.

Олег Тягнибок: То що Україна?.. Як тоді говорити про те, що не треба захищати представників української нації?

ВЕДУЧИЙ: Ну, скажите, конечно, пожалуйста.

Лев Меримський: Так вот, в Америке были белые и черные.

Олег Тягнибок: Та, не розказуйте мені про Америку, розкажіть мені про Україну.

Лев Меримський: В Гражданскую были белые и красные. У вас оранжевые и голубые. А такие националисты, как Вы, хуже фашистов, потому что у нас в стране не все украинцы. Если говорят «россиянин» - это не значит, что русский. Если говорят «гражданин Украины» - это не значит, что украинец. У меня товарищ русский, а жена украинка, а у сына написано «гражданин Украины». Так вот, мы граждане Украины. Вы же всех делаете на титульную нацию и остальных не ставите ни за грош. Когда играет в стране в каждом регионе футбольная команда, она играет под своим цветом. Но когда играет сборная Украины – все играют под одним флагом и под одной формой. И никто не говорит, кто, на каком языке разговаривает, все смотрят, кто, как играет и все болеют за сборную. Пока мы не сделаем в стране сборную Украины среди политиков, в правительстве, пока мы будем делить на титульных и не титульных, вот будут и гражданские войны  и вот будет бардак в стране из-за таких, как Вы националистов.

Олег Тягнибок: Відповідаю на Ваше запитання. Ви так палко тут задавали мені запитання мовою окупанта, російською мовою, правда ж?

Наталя Вітренко: Та, русский язык… Родной русский язык для Украины.

Олег Тягнибок: А я Вам хочу задати запитання, чому Вас в Криму за те?..

Лев Меримський: Такие, как Вы, говорят, что Крым будет или украинский, или безлюдный, такие, как Вы, националисты.

Олег Тягнибок: Крим… Знаєте, що з Кримом треба зробити? Треба відмінити Кримську автономію і зробити Кримську область. І все буде в порядку, і не буде ніяких проблем. Я хочу Вас запитати, пане Ми римський, скажіть, будь ласка, чому?.. Ви не відчуваєте тут, що дискримінують Вас і людину, яка говорить іншою мовою, чому в Криму люди отримують по обличчі за те, що вони говорять українською мовою на своїй території? Поясніть мені, будь ласка.

Лев Меримський: Когда люди, вот которые сидят здесь в зале, когда они откроют свой холодильник и у них будет полный холодильник, когда у детей у каждого сидящего будет улыбка на лице…

Олег Тягнибок: Ви пропагуєте…

Лев Меримський: Никто не будет говорить о том, о чем сейчас, что Вы говорите. Надо строить экономику страны, надо поднимать страну.

Олег Тягнибок: От власне…

Лев Меримський: Сегодня стране нужен не прорыв, сегодня надо резать нарыв, сегодня надо дать людям жить, а не то, что делаешь ты.

Олег Тягнибок: От власне, в тому і є суть того, що сповідує пан Ми римський.

ВЕДУЧИЙ: А Вы все резать и резать, да?

Олег Тягнибок: Ви хочете будувати суспільство споживачів, Ви не говорите про ідею, ви не говорите про духовність, Ви не говорите про те, що без вищого, без духовного ми ніколи не зможемо побудувати сильну державу. Мусить бути енергія, яка рухає нас вперед, мусить бути мета, до якої ми йдемо, і заради якої ми виховуємо своїх дітей. А Ви все це хочете зруйнувати і знищити. Власне, Ви є типовий представник політичної сили, яка…

Лев Меримський: Да, в одной руке ружье, а в другой руке с косой.

Олег Тягнибок: Яка не українців. Я не виступаю проти Вас, я виступаю за себе, я виступаю за українців, я виступаю за інтереси титульної нації.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Виталий Портников.

Наталя Вітренко: Придумал титульную нацию. Вообще бред какой-то. 21-й век.

Олег Тягнибок: Я читаю російське законодавство.

Віталій  Портніков: Пане Олег, поверніться до мене, я розмовляю українською мовою.

Олег Тягнибок: Так, звичайно.

Віталій Портніков: Я не розумію тільки одного, пане Олег, чому ви критикуєте людей з партійними квитками, а весь час свою термінологію будуєте на марксистко-ленінському терміні «титульної нації», яку вигадали радянські більшовики для того, щоб сказати, чому ми, там, союзні республіки, автономні республіки. Ось у Вас є титульна нація. Сидіть собі в своїй цій титульній нації і не пхайтеся туди, куди Вам не дозволяють. Це була логіка російської імперії, яку Ви нам нав’язуєте. А чому нав’язуєте? А я Вам скажу, чому, тому що є не марксизський приклад, є приклад Ірландії. Знаєте, пан Олег, я шукав в Ірландії вельської мови. Там така партія, як ваша, була набагато більш сильною. Вона розв’язала громадянську війну і програла. І в Ірландії до того, як вона програла люди розмовляли вельською мовою десь 20 відсотків населення. Зараз, знаєте, скільки розмовляє? Півтора. Я шукав цих людей і не знайшов їх по всій країні. Пане Олег, Ваша ідеологія – це ідеологія побудови неукраїнської України, України без української мови, України без української культури, України без українського народу. Ви саме це і бажаєте зробити. І я знаю, чому. Тому що Вам нецікава Україна. Вам цікава Ваша політична кар’єра сьогодні. Ви готові створити опір у тих людей, які вже почали наближатися до української культури, які вже почали наближатися до української мови, які вже почали відчувати себе українцями, щоб сьогодні потрапити в Парламент чи у львівську раду, щоб сьогодні викликати якісь інстинкти у тих людей, які Вам довіряють. І якщо ці люди не розуміють, що Ви фактично відбираєте у їхніх дітей і онуків Україну, ми можемо їм сказати це зараз. Ви російськомовна людина у майбутньому, пане Олег. Ви маєте перейти на російську мову завтра чи сьогодні, бо це мова ваших дітей, якщо Ви виграєте парламентські вибори, от і все.

Олег Тягнибок: Господи, ти Боже мій, який спіч ненависті! Відчуття внутрішньої ненависті! Хоча Ви говорите українською мовою, але суть того, що Ви говорите і те, що Ви, очевидно, всередині відчуваєте є зовсім не українським. Невже я щось погане тут, товариство, говорю? Я говорю про те, що українська нація, яка пережила стільки мільйонів жертв, українська нація, яка втратила свою мову, втрачає свою мову, українська нація, коли сьогодні знущаються над її культурою, над її звичаями, коли сьогодні в засобах масової інформації лунає суцільна антиукраїнська пропаганда, не має права на свій захист? Не має права реалізувати свої національні можливості? Даруйте мені, будь ласка, Ваші слова, ну, це є слова, які просто-на-просто випромінюють все, що проти національної держави. А я хочу, щоб тут в Україні була справедлива національна держава. Буде справедлива національна держава, буде справедлива держава в соціальному плані і в економічному плані. Можете навіть не сумніватися. І Ви дуже добрий привели приклад Великобританії і Ірландії. Я не хочу, щоб мої діти не знали, хто вони є, якого вони є роду. Я хочу, щоб вони розмовляли своєю мовою, знали багато інших мов. Поважаючи себе, вони будуть поважати і інших.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо.

Олег Тягнибок: Ваша політика є хибною і позиція.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо, спасибо.

Лев Меримський: А детям страны можно знать свою историю и свой род?

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Нет, подождите. Что Вы?..

Лев Меримський: Нет, по их понятиям нельзя никому.

ВЕДУЧИЙ: Подождите. Что Вы про моих детей? Я спрашивал про гражданство. Ну, не дают мне гражданство. Спасибо, спасибо.

Олег Тягнибок: Дякую.

Лев Меримський: Вам нужно было на украинке жениться, Савик, по его технологии.

ВЕДУЧИЙ: Если я буду близко находится с такими, как Вы, что все время режете, то я ни на ком не женился бы, понимаете? Вы же режете. Значит, а аудитории… Переголосовываем. Надо переголосовать. Нужны ли стране малые партии. Да – нужны, нет – не нужны. После рекламной паузы мы покажем результаты. Помните, было 74-26, да? Или 76-24, сейчас проверю. Голосуйте, а после рекламы мы покажем и подведем уже итоги. Если люди тут неговорившие. Обязательно «Партия пенсионеров» получит слово, честно. (реклама) Прямой эфир. Итак, вначале программы мы голосовали по вопросу «Нужны ли стране малые партии». Ну, в течении программы мы сказали, что это, все же, не парламентские партии. Таким образом, мы точно понимаем, кого мы имеем в виду. Лидеры многих партий выступали в течении программы. И мы переголосовали этот вопрос. Было у нас 76-24. 76 считало, что не нужны сегодня Украине малые партии, а 24 считали, что да, нужны. Вот в ходе программы, как это изменилось смотрим – существенно, я бы сказал.

Наталя Вітренко: Это, да, это хорошо. Это очень хорошо, это очень хорошо.

ВЕДУЧИЙ: Это, конечно, результат, я бы сказал, фантастический, да? Потому что… Нет, реально. Было 24-76.

Лев Миримський: Будете слово давать маленьким партиям. Надо их больше видеть, а не затирать их.

Голос із залу: Надо пустить свежую струю.

ВЕДУЧИЙ: Пустить свежую струю, да, вот это, вот… Зрители говорят. Ну, что же? Это правда, это результат совершенно неожиданный абсолютно. Так, значит, дальше смотрим. У нас сейчас все решает компьютер по максимуму-минимуму, поэтому мы в промежутках пытаемся давать вот, как бы, такие промежуточные результаты, извините за тавтологию. А в конце программы это уже максимум, максимум доверия, максимум отторжения и максимум раскола. Значит, смотрим, что у нас сегодня получилось. Итак, у нас максимум доверия, какая фраза, и кому она принадлежит?

Іван Томич: Цілком зрозуміло, що в цій ситуації штучно витискуються партії великим капіталом, а не природне йде об’єднання, не йде природне об’єднання ідей, стратегій завтрашнього дня. А капітал насаджує свою волю Україні.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Видите, Иван Томич, лидер селянского блока «Аграрна Україна» - это пример того, что не надо говорить часто, а надо говорить убедительно. Сказал один раз и все. Были люди, там, десять процентов, примерно, которые не поддержали, не поверили или не поняли. Есть ли вопрос у кого-нибудь к Ивану Томичу? Или есть ли вообще вопрос к кому-нибудь из людей в центре от зрителей? Есть вопрос, у кого? Вот молодой человек. До него далеко идти, но ничего. Пока Вы к нему идете, мы посмотрим максимум недоверия, максимум недоверия.

Михайло Бродський: Правда – это главное, то, что должны и делать наши политики. К сожалению, народ не готов еще слушать правду и слушать ее, потому что мы только все привыкаем к свободе слова, привыкаем к альтернативным мнениям.

ВЕДУЧИЙ: Вот Бродский скажет, что это я специально сделал. Неправда, это сделал компьютер, да? Просто не понравилось, что народ еще не готов слышать правду, а народ считает, что он готов слушать правду. Вот сейчас есть возможность обратиться к… Правда, раскола у нас сегодня нет. Хотя мне казалось, что было много расколов, но такого вот яркого, 50 на 50 у нас сегодня не было. Хотя, скажем, Наталия Витренко говорила противоположные вещи, там, от Олега Тягныбока. Пожалуйста, вопрос.

Голос із залу:

 Лидер «Свободы» может говорить, чтобы нация была. Что вы сделали за свои 17 лет для молодежи, для студентов? Вы, что подняли уровень дотации с бюджета на квартиры или вы стипендии что-то?.. Вы этого добились? Как Вы можете говорить о нации?

ВЕДУЧИЙ: Это вопрос Олегу Тягныбоку.

Олег Тягнибок: Дякую, молодий чоловіче, за Ваше запитання, але мені здається, що Ви, як би, трішки плутаєте поняття «нації» і поняття «молодіжної політики». Що таке «нація» найкраще сказав наш великий геній-поет Тарас Шевченко. Він сказав, що нація – це є кровно-духовна спільнота і мертвих, і живих, і ненароджених. А щодо молодіжної політики Всеукраїнське об’єднання «Свобода» в програмі «Захисту українців» зазначає, що прийшовши в Парламент, ми доб’ємося закону про надання випускникам вищих навчальних закладів першого робочого місця, а так само здешевлення кредитів для молодих сімей, які хочуть купити житло, а так само спрощення кредитів для молоді, яка хоче розпочати свою власну справу. Дякую за Ваші запитання.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Пожалуйста. Да, я бы хотел попросить, чтобы… Можете не называть имя и фамилии, но откуда, ну, регион или город, из которого, да? Подождите секундочку, у Вас микрофона нет. Пожалуйста.

Віталій Мешу, Полтава: В мене питання до пана Мендуса. Він якраз на мене дивиться. Пане Ярославе, а навіщо Ви брешете? Ви сьогодні стверджували в програмі, що районні державні адміністрації деребанять землю. Ну, розподіляють, нехай буде деребанять, добре. Але Ви не сказали іншого, що ті самі районні державні адміністрації розподіляють землю, принаймні, при цьому погодження проекту відведення проводиться місцевою радою. Тобто, ради в цьому теж беруть участь. Але мова не про це. Я знаю, про що я говорю. Мова не про це. В той же самий час місцеві державні адміністрації роздають землю за межами населеного пункту. В той самий час найбільш цінніші землі, найбільш дорожчі місцеві ради деребанять ще гірше в межах населеного пункту. Тобто, Ви нас обманюєте, говорячи, що ліквідація місцевих державних адміністрацій вирішує цю проблему. Нажаль, вона її не вирішує. Ми бачимо в Києві, як деребаниться земля. Як і не вирішує інших проблем.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста, господин Мендусь.

Ярослав Мендус: Я привів вам приклад, який має підтвердження практично в усіх регіонах держави. І коли ми говоримо про зміну системи влади, ми говоримо, що кількість корупції буде зменшена лише за однієї умови, коли люди самі будуть вибирати повноважну владу на місцях  і самі її контролювати, самі її вибирати, і самі її відкликати. Державна адміністрація формується і обласна, і районна виключно Президентом, і зорієнтована на його інтерес в першу чергу.

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста.

Артур Петренко, місто Бровари: Пані Ганна Герман, до Вас запитання. Ви казали, що Ви хочете провести референдум з питання двох мов, так? Дивіться, перед Вами пипл, вся Україна, так? Ви кажете: «Ми будемо робити перше, друге, третє», так? Запитайте в усіх, що люди хочуть, щоб ви робили, тому що ви отримуєте зарплату з нас, так? По-друге, що я хочу сказати, мені здається, що над Верховною радою, над всіма оцими робочими людьми, які працюють і забезпечують нас всім, так? Потрібно створити якийсь такий орган, який би це все контролював. Дякую.

Ганна Герман: Я дуже рада, що ми розуміємо одне одного, що Ви вважаєте, що треба питати в народу і «Партія Регіонів» розуміє, що треба питати в народу. Для того ми і проводимо референдум, щоб вас запитати, усіх громадян України запитати, що повинні робити політики далі, як будувати свої напрями, чи говорити про мову, чи забути навіки, назавжди це питання, чи говорити про те, що в регіонах мають вибирати люди самі своїх керівників, а не чекати, що їм з Києва призначать, чи не говорити про це, чи говорити про те, що ми йдемо в НАТО, чи говорити про те, що ми є нейтральна держава. Ми хочемо запитати про це у вас для того, щоб знати, як нам виконувати вашу волю. Дякую Вам за це запитання.

ВЕДУЧИЙ: Так, мы еще один вопрос возьмем. Пожалуйста.

Євген, Трускавець: В мене запитання є, як до Ярослава Мендуся, так само і до моєї землячки Ганни Герман. Найбільша проблема України заключається в тому, на мою думку, що політики є продажними. Ще проблема виборців, які обирають тих політиків. Як ви дивитесь на цю проблему, і як її можна вирішити, в кінці-кінців? Хто-небудь із вас може відповісти?

ВЕДУЧИЙ: Пожалуйста, и господин Мендусь, и Анна Герман, но коротко, потому что я бы хотел еще пару…

Ярослав Мендус: В десятку запитання. Йому треба було би присвятити всю програму, щоб відповісти. Але якщо дуже коротко, тільки тоді, коли держава буде стимулювати самоорганізацію громадян, коли буде кожен громадянин розуміти, що не тільки висловлення незадоволення, а реальна участь, вплив на формування влади, на вибір політиків, яким делегується та влада, тільки тоді буде мінятись щось в державі. Все решта це словоблуддя, за яким нічого не поміняється, тому права і владу місцевим громадам – це перший крок.

ВЕДУЧИЙ: Анна Герман?

Ганна Герман: Я хотіла би, щоб Ви вірили про те, що в Ваших руках. І 30-го вересня це Ви будете вирішувати, які політики потраплять в Парламент, а які не потраплять. І я дуже рада, що не Секретаріат Президента, не Кабінет міністрів і не голова Верховної ради дадуть відповідь на це питання, а саме Ви і всі люди разом з Вами, вся наша велика українська громада.

ВЕДУЧИЙ: Людмила Герасимова, «Партия пенсионеров Украины». Не было слова, пожалуйста.

Людмила Герасимова, «Партія пенсіонерів України»:  Я представляю «Партію захисту пенсіонерів». Блок пенсіонерів 19-й створився з двох партій: з «Партії пенсіонерів» і «Партії захисту пенсіонерів». Пенсіонери кажуть, що отработанный материал. Я би хотіла сказати, що самі незахищені – це є наші батьки-пенсіонери, яким не дають можливості жити на те, що вони заробили. Пропрацювали все своє життя, віддали своє здоров’я. І що вони мають? Мізерну пенсію, уравниловку. Нас 14 мільйонів. Великі партії, малі партії… Ми одна держава, ми одна держава, схаменіться, спустіться на землю. Якщо всі пенсіонери проголосують, то буде велика партія. Захистимо самі себе, своїх дітей і онуків. Схаменіться, спустіться на землю, знайте, що людина уходить з життя. У гроба карманів немає. Багаті, бідні, але пенсіонери совісні, вони мають совість.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Есть еще? Пожалуйста, вопрос.

Олександр, Кіровоград: Вопрос к Наталье Витренко. Наталья Михайловна, если Вы пройдете в Парламент, что Вы реально сделаете, чтобы поднять экономику Украины?

ВЕДУЧИЙ: Вы голосуете за Наталию Витренко?

Олександр: Я спрошу сначала.

ВЕДУЧИЙ: Нет, Вы спрашиваете такой вопрос, на который нельзя отвечать. Она ответила на протяжении четырех часов, что она будет делать. Извините, реально, это подыгрование неправильное.

Наталя Вітренко: Ну, я все равно благодарна. Если человек хочет подыграть, спасибо.

ВЕДУЧИЙ: Это, пожалуйста. Так, у нас… Пожалуйста, вот девушка там.

Голос із залу: Я хотіла подякувати, що ви сьогодні нам не дали заснути, ви своїми балачками, поливаючи одне одного брудом. Насправді, було боляче дивитися на вас і відчувати, що ми українці маємо вас, ми вас вибрали і ви тут просто робите другий «Камеди-клаб».

ВЕДУЧИЙ: Я бы попросил, если есть вопросы, да?..

Голос із залу: У меня вопрос к сидящим. Скажите, пожалуйста, а что же будет маленьким городам таким, как Солидар? И что же будет?.. Когда же будут с бюджета деньги даваться нам не только на заработную плату учителям, и кому положено по бюджету, а чтобы было на развитие нашего города?

ВЕДУЧИЙ: Господин Коновалюк, хотите ответить? Сейчас, сейчас будет…

Валерій Коновалюк: Дозвольте, я відповім.

ВЕДУЧИЙ: Да, и Вы тоже, и Супрун, да? Ответьте, хорошо? Вот три ответа и все.

Валерій Коновалюк: Вы знаете, я думаю, что когда говорят, что выборы стоят для украинцев 350 миллионов… Поверьте, это не так, то, что предусмотрено финансирование с бюджета. За эти выборы досрочно, за то, какие ситуации в стране… Своим маленьким благосостоянием, потому что и рост цен спровоцировано, и все остальное. Но тем не менее, правительство фактически приняло бюджет, который на 50 миллиардов расходы выше, чем в текущем году. Я думаю, что если бы сегодня не был спровоцирован этот искусственный кризис политический, то мы бы имели однозначно изменения кардинальные и в социальной политике, и в решении тех же проблем, которые волнуют и Солодар, и многие малые, и большие города в Украине. Поэтому сегодня, как бы вам сегодня не говорили, сколько у нас идеологии, к сожалению, выбор придется сделать один между тем, чтобы сохранить стабильность и тем, кто сегодня втягивает страну в эти катаклизмы и проблемы.

ВЕДУЧИЙ: Хорошо. Спасибо, спасибо. Вы - молодой политик, господин Коновалюк. Вы бы народу могли сказать, что демократия недешевая вещь, что нас-то выборы стоят и они досрочными тоже бывают. Ну, понимаете?.. Нет, ну, связывать выборы с ухудшением жизни – это неправильно. Господин Тягныбок. 

Олег Тягнибок: Власне, шановна пані, відповідаю на Ваше запитання. В програмі захисту українців Всеукраїнського об’єднання «Свобода» в розділі «Адміністративно-територіальна реформа» ми передбачаємо такі ситуації, які зараз виникли. Наша формула така – ні самоврядності територій, так самоврядності населених пунктів. Ми вважаємо, що роль місцевого самоврядування потрібно збільшувати через перерозподіл бюджетних функцій між центром і між місцями. Саме території місцеві містам, селам, населеним пунктам мають бути передані основні повноваження. Території, якби, вертикаль президентська. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Людмила Супрун.

Людмила Супрун: Я постараюсь дати конкретну відповідь на це запитання. Нажаль, документ, який поданий урядом нічого спільного з прекрасним майбутнім і з самоврядуванням не має. Тому ми підготували альтернативний закон про бюджет, в якому всі бюджети всіх міст України збільшені вдвічі. Гроші забрані у уряду. Ніхто не дасть права більше користуватися грошима народу для того, щоб фінансувались комерційні програми. А гроші будуть у місцевих громад. Ми сподіваємось, що такий бюджет буде обов’язково підтриманий всіма, хто тут в цьому залі і народом, і територіальними громадами.

Віктор Олексійович Убийбок, Полтава: Шановне панство, я представник Полтави, Віктор Олексійович Убийбок. В мене питання до пані Герман. мені прикро, що Ви, як кажемо, пішли туди  в п’яту колону. Але я скажу ось що, що не дуріть народ другою російською мовою, тим, що Ви добиваєтесь, щоб її спонсорували на державному рівні в рівні з українською. Це одне питання. І до Вітренко. Питання землі. Ви коли-небудь їздили із Конотопа до Києва, скажімо, і дивилися на землю, і співставляли, що вона коштує для держави, не для кожної області, а для держави взагалі? Вона безцінна. Тепер я Вам скажу, як деребанять у Полтаві.

ВЕДУЧИЙ: Нет, не надо, мы знаем, как деребанят.

Віктор Олексійович Убийбок, Полтава: Знаєте, так? Тому олігархи скупляють землю.

ВЕДУЧИЙ: Ну, как и везде.

Віктор Олексійович Убийбок, Полтава: А ми, простий народ, навіть під гаражі не можемо взяти.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо.

Віктор Олексійович Убийбок, Полтава: Три роки судимось. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Мы не успеем получить ответ. Госпожа Герман и госпожа Витренко, быстро, потому что мы не успеем.

Ганна Герман: Шановний представнику Полтавської області, мені шкода, що Ви не розумієте, що я не хочу спонсорувати російську мову, ми лише хочемо запитати Вас і всіх інших, чи хочете ви бачити російську мову другою державною. Особисто я буду голосувати «ні». Але я не маю права не вислухати думки мільйонів українців, які хочуть, щоб це було «так». Ми в Україні всі однакові, чи належимо ми до титульної, чи до безтитульної нації, але ми всі належимо одному народу і ми повинні рівно шанувати і тих в Донецьку, і в Луганську, і тих в Полтаві, і тих у Львові. І кожен має мати однакові права в Україні.

ВЕДУЧИЙ: Госпожа Витренко, пожалуйста, короче, если можно.

Наталя Вітренко: Рыночная цена всей земли Украины три триллиона, 300 миллиардов долларов, это вся земля нашей  страны. Это колоссальное богатство, которое принадлежит ни Вам, ни мне и не нашему только поколению, а всем тем нашим внукам, правнукам и праправнукам, которые будут жить на этой земле, поэтому землей торговать грех великий. А вот землю дать в пользование под гараж, фермеру под сельхоз-культуры, пожалуйста, но под контролем местных советов для того, чтобы земля рационально использовалась. Вот что отстаивает «Прогрессивная социалистическая партия Украины».

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Некий итог нашего художника-карикатуриста. Так, посмотрим, какие саржи у нас сегодня были, как Василий Близнюк увидел нашу сегодняшнюю программу. Итак, Олег Тягныбок. Ему снится девушка с косой, но не та, а российская, российская девушка с косой. Так, дальше Наталья Витренко продает страну за 1,20 доллара России.

Наталя Вітренко: Боже мой, а чего такой убогий карикатурист? это весь интеллект его на это только способен, да?

ВЕДУЧИЙ: Вы понимаете, вот, жаловаться на художника не надо.

Наталя Вітренко: Я не жалуюсь, я просто… Знаете, сострадание, такое убожество!

Олег Тягнибок: Художника легко образити, Наталя Михайлівна.

ВЕДУЧИЙ: Так, дальше смотрим.

Наталя Вітренко: Ну, что же продает страну. Я страну защищаю, а не продаю страну, убожество!

ВЕДУЧИЙ: Ярослав Мендусь идет влево, хочет идти влево, так? Так. Дальше. А это Лев Миримский на парусе Кучмы летит в рай.

Лев Меримський: Блок Кучмы номер 21. Номер не нарисовал художник. Номер 21-й нарисовать надо.

ВЕДУЧИЙ: Так, дальше. Это бедная Украина, да? Вот карусель всех этих политических партий и лидеров. Дальше, дальше… Это Бродский, который раздает удочки. Дальше. Это господин Кармазин, который занялся сельским хозяйством, наконец, да? А это Анна Герман, которая в поиске единства.

Наталя Вітренко: Это женоненавистник рисовал – это точно. 

ВЕДУЧИЙ: Так, Вознюк, Василий Вознюк – наш карикатурист. Правильно, я…

Наталя Вітренко: Женоненавистник.

ВЕДУЧИЙ: Так, у нас еще две минуты, по-моему, есть. Я бы хотел Владислава Каськива… Давайте. Вот Вы говорили немного. Вот итог программы, в принципе, да? Начали 75-25 и закончили практически 50 на 50 по малым партиям.

Владислав Каськів, блок «НУ-НС»: Дякую за цю можливість. Я думаю, що…

ВЕДУЧИЙ: А Вы ушли из «Поры» и перешли в большую партию.

Владислав Каськів: Дякую за цю можливість. Думаю, що це велика відповідальність, дійсно, зараз давати підсумковий коментар цієї програми, бо дійсно, я очолюю ту партію, за яку рік тому проголосувало 400 тисяч виборців. І не моя справа зараз давати коментарі великим і маленьким партіям. Я знаю, що маленька «Партія Регіонів України» колись була частиною блоку «За ЄДУ» і маленький Янукович став великим босом великої «Партії Регіонів». Це процес, який відбувся. Це реальність, це не фантазія. І це не… Мені прикро дуже за ту дискусію, яка сьогодні відбулась, тому що, нажаль, ці партії, які сьогодні тут були представлені, вони розуміють, що їхнє завдання – це три відсотки голосів, і тому кожен старається якось добитися цієї планки. Тим не менше, переважна більшість людей, які тут говорили, кривили душею. Я скажу, чому я, голова громадянської партії «Пора» перейшов в блок «Наша Україна, народна самооборона». Для цього було дві причини. Перша причин, що я побачив, що помаранчеві сили і демократи вміють робити висновки, я знаю, що сьогодні першу роль в «Нашій Україні і народній самообороні» грають ті люди, з якими я в 90-му році вперше вийшов на майдан. Це і Славко Кириленко, це і Руслан Князевич, і багато інших людей. Та врешті-решт, Анатолій Гриценко. Це ті люди, які за 30 срібників Україну не продадуть. І друге – я цілий рік ходив по вулицях і до мене підходили люди і казали: «Ми за вас голосували, ми віддали голос. Нам так прикро, що він пропав». Я знаю, що на цих виборах пройдуть три партії і я знаю, що ми зберемо всі ті дев’ять партій, які зібралися в блок «Наша Україна, народна самооборона»…

ВЕДУЧИЙ: Все, все, все, это уже не итог. Это уже…

Владислав Каськів: Зібралися в кулак для того, щоб перемогти на цей раз.

ВЕДУЧИЙ: Это не итог. Спасибо.

Владислав Каськів: А БЮТ ніхто з помаранчевих не випускав. Дякую.

ВЕДУЧИЙ: Спасибо. Итак, мы закончили на сегодня. Все равно итог существенный. Итак, я хочу только сказать, что сразу после программы «Свобода» выйдет программа Константина Стогния «Дежурный патруль». И там будет речь идти… «Дежурная камера», извините, пожалуйста. И там будет речь идти о том, как работает тюремная почта. А мы с вами прощаемся до следующей пятницы. На экране вы увидите сайт программы «Свобода». Посещайте, пожалуйста.

Стенограма підготовлена компанією Sourcer. www.sourcer.com.ua