Звинувачення на адресу керівництва каналу «Інтер» та ведучого програми «Свобода Савіка Шустера», викладені у статті Олександра Богуцького «Про свободу та мінімальну відповідальність», спричинили широку дискусію у медійній спільноті. Нагадаємо, з боку «Інтера» висловились член правління Володимир Грановскі та сам Савік Шустер, а з боку ICTV– співавтор і режисер «Свободи слова» Віра Кричевська. Тим часом, газета «Дзеркало тижня» у статті Інни Ведерникової «Свобода… рейтингу?» піддала сумніву достовірність соціологічної складової програми «Свобода Савіка Шустера».

«ТК» звернулась до медіаекспертів із проханням висловити особисту оцінку ситуації. Чим можна пояснити такі дії керівництва і власників «Інтера» та самого Савіка Шустера? Які наслідки ці дії матимуть? Що в цій ситуації варто робити керівництву ICTV? Як телевізійна спільнота повинна вирішувати такі конфлікти?

На жаль, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталій Шевченко відмовився від коментарів, пославшись на свій статус державного службовця. Не зовсім конкретною була й відповідь Олега Попенка, голови Індустріального телевізійного комітету – галузевої асоціації, до якої входять обидва канали, що конфліктують. «Детектор медіа» ще раз запрошує всіх експертів, медіа-менеджерів та інших, хто бажає висловити свою думку щодо найгучнішого за останні роки публічного конфлікту між телеканалами, звертатись за адресою info@detector.media

Андрій Шевченко, кандидат у депутати, Блок Юлії Тимошенко:

-         Розберімо конфлікт за складовими.

Перше: Савік Шустер, Ганна Безлюдна та «Інтер» можуть спати спокійно: я впевнений, що юридично вони зможуть відстояти своє право робити програму такою, якою ми її побачили, і як вони вважають за потрібне. Юридично і формально вони зможуть довести, що це не зовсім та «Свобода слова», яку ми бачимо на ICTV.

Друга складова – творча. У творчому сенсі абсолютно очевидно, що «Свобода Савіка Шустера» на «Інтері» та «Свобода слова» на ICTV– це близнюки, і той, хто це заперечуватиме, буде нещирим. Виглядає це, м’яко кажучи, некрасиво.

Третє – це складова людська, тобто сприйняття глядачів і здоровий глузд. Мені здається, що найкраще, що могли зробити Олександр Богуцький і канал ICTV, дізнавшись, що Савік іде на «Інтер» - це відпустити його разом із програмою. Те, що він робив на ICTV, стало унікальним явищем для українського телебачення, і це ток-шоу чітко асоціювалося саме з Савіком Шустером. Було абсолютно очевидно, що його перехід на «Інтер» - це не просто перехід ведучого. Мені здається, якби Савіка віддали разом із форматом, або продали чи позичили формат «Інтеру», це було би найкращим рішенням для глядача. Перед ним не стояло б вибору, що дивитись: «Свободу слова» на ICTVз Андрієм Куликовим чи клон цієї програми на «Інтері» з Савіком Шустером. Це рішення зняло б абсолютно дурну, непродуктивну, радше деструктивну конкуренцію між каналами, і зняло б масу моральних дилем. Уся ця історія не додає плюсів ні конкретним людям, ні українському телебаченню.

Позиція Олександра Богуцького заслуговує на повагу, бо він відверто розповів про речі, які телеменеджери завжди приховували. Така позиція є сильною завдяки своїй відкритості, незалежно від того, які контраргументи наводитиме інша сторона.

Мабуть, Богуцькому, Куликову і команді потрібно вирішити, чи хочуть вони далі вести війну на знищення. Я розумію, що «по-пацанськи» нікому не хочеться виступати, але по-менеджерськи треба зрозуміти, що п’ятничний прайм-тайм не винесе двох таких програм. Комусь має вистачити далекоглядності, мудрості й людського такту. Хтось має відступити: або зняти на одному з каналів програму взагалі, або перенести на інший день чи час.

Загалом, ми є свідками публічного з’ясування стосунків між телеменеджерами, і це добре для громадськості: нарешті глядач отримає краще уявлення про те, як насправді все відбувається. Але, мабуть, це недобре для самого медійного середовища.

Ігор Кондратюк, продюсер і ведучий програми «Караоке на майдані», «1+1»:

- Гадаю, не все так просто із «Свободою слова» і Савіком Шустером, як говорить сам Савік. Так, він виробляв цю програму на НТВ, так, він отримував за неї нагороди. Але чи має він право, перейшовши на інший канал, виробляти аналогічний продукт, та ще й контрпрограмувати його проти програми, яку він продав на інший канал? Я маю сумнів.

Повертаючись до ситуації з контрпрограмуванням повторів «Караоке» на «Інтері» проти нових випусків програми, які я роблю на «1+1», яке я вважаю свинським стосовно мене. З погляду формальної логіки, ми можемо довго дискутувати, чи має право «Інтер» контрпрограмувати проти мене самого, бо, звісно, такого пункту в нашій угоді з «Інтером» не було. Та я б ніколи не додумався прописати в угоді пункт, що канал не має право повторювати мою програму проти неї ж, бо передбачити такий поворот подій було неможливо. Це стосується букви і духу угоди, але недарма ж кажуть, що угоди існують для поганих випадків, бо за нормальних обставин вони взагалі не потрібні: домовились – і пішли собі працювати.

Щодо згадуваного у статті Олександра Богуцького позову про захист авторського права, який «Караоке на майдані» виграла в донецької телекомпанії: там були трохи інші обставини. Ми продали на цей канал кільканадцять випусків, а потім, коли термін угоди скінчився, помітили, що програма й досі є в сітці каналу. Нам пояснювали на каналі, що це повтор; тоді ми були змушені були записати випуски з ефіру й доводили своє право тим, що продавали «літні» випуски програми, а в ефір ідуть вочевидь зняті без нашої участі зимові.

Я не можу коментувати юридичний аспект, бо не знаю, як саме була зареєстрована «Свобода слова», але річ не в тім. Якщо Олександр відчуває за собою правду, він мусить добиватись її в суді. Але його стаття називається «Про свободу і мінімальну порядність». Я вважаю, що наголос у цьому конфлікті є більше не на правовому аспекті, а саме на порядності, точніше – непорядності колег з «Інтера».

Олег Попенко, голова Індустріального телевізійного комітету:

- К сожалению, я не смотрел программу «Свобода с Савиком Шустером» на «Интере». Единственное, что могу сказать: с авторскими правами в Украине большие проблемы, и незащищены в этом отношении все участники рынка. В принципе, ICTVкак обладатель прав на этот формат имеет право предъявлять претензии каналу «Интер». А там уже дело за юристами, и я думаю, что только они могут что-либо порекомендовать: есть ли смысл каналу защищать свои интересы. Бизнес, деньги и мораль, к сожалению, несовместимые понятия…

Роман Скрипін, медіа-директор інформаційної агенції «РБК-Україна»: 

- В Україні відсутній цивілізований медіа-ринок. Також відсутній цивілізований трансфер – слово вжито за аналогією до футбольних клубів, мається на увазі «купівля» каналами ведучих.

Ситуація зі  «Свободою слова» нагадує загальновідомий принцип української політики, коли утворюються клони відомих партій. Ще один нюанс – відсутність реального ринку продакшн-студій. У нас ще й досі створюються продакшн-студії для того, щоб обслуговувати певний канал певним продуктом під певне замовлення. Також у нас відсутні біржі, завдяки яким програми продавалися б за реальною ціною.

Якби ж усі ці ринкові механізми діяли, тоді б у разі, якби «Інтер» вирішив запустити – наголошую – не подібну, а ту саму програму з тим самим ведучим, то вони мали б офіційно купити цей формат. Я, на жаль, не знаю юридичних нюансів того, як ICTV отримало «Свободу слова», чи купували вони цей формат у НТВ, чи цей формат належить Шустеру, чи комусь іншому із авторів програми, але в будь-якому разі між каналами «Інтер» та ICTV мав відбутися процес купівлі–продажу, тоді не виникало б подібних питань. Бо інакше, виходить, можна запустити ще на одному каналі абсолютно аналогічну програму під іншою назвою.

Взагалі, на нашому телебаченні досить програм, які не відрізняються між собою. Що ж до суду, то наші суди не відрізняються об’єктивністю і неупередженістю... От ми й маємо дві «Свободи слова», які виходять в один день і майже в один час, тобто глядачеві доводиться розриватися між двома навіть не подібними, а однаковими форматами. Різниці між програмами не вбачаю – хіба що карикатури, але це не є ознакою унікальності продукту.

Володимир Міхалєвіч, програмний директор ТОВ «Телерадіокомпанія МАЯК», Олександрія:

- Взагалі, стає скучнувато спостерігати аж надто заповзятий бум щодо двох «Свобод». Може скластися враження, що гамір створюється штучно, як інструмент утримання цікавості до програм. Дієва річ, але ненадійна, як гранати часів Другої світової.

А ще: клонування нині в моді, як підуть гуляти різні «Свободи» ще й на інших каналах – веселуха! От, тільки, куди бідному слухачеві податися? Правильно – на розважальні програми. Цілком, до речі, обґрунтована цікавість СТБ до гумористичних проектів - це вічна тема з постійним попитом. Каналу «І» і каналу «І» (і тут є щось спільне) годі штовхатися і ламати списи – зіграйте краще в якийсь боулінг і зразково-показово забухайте пива, на камери, з пресою. Якщо комусь не вистача лицарства назвати програму по-іншому або, можливо, душить жаба за витрачені на купівлю програми кровні, то вже робіть проект із цією назвою, доведіть глядачеві, що тут працює колектив, а не один ведучий. А якщо комусь іншому цього самого ведучого не вистачало, то будьте тепер щасливі – мрії збуваються. Для повного щастя оголосіть конкурентам бажання влаштувати капіталістичне змагання, вимпел придумайте. Пригадуєте, як воно раніше весело було?

Коротко про критерії оцінки сторін. Команда, що першою почала думати про новорічний випуск, має шанс на перемогу як далекоглядніша. Колектив, що доведе необхідність виходу хоча б декількох програм у іншому фокусі, без політиків – повинен перемогти, як талановитіший. Спробуйте-но зацікавити глядача без транслювання  облич так званої еліти нації. І, головне – згадайте, навіщо «Свобода» починалася. До російських витоків придивіться, так би мовити, і чим це все там закінчилося. Якщо в Україні програму закриє уряд – буде прикро, якщо проект викреслять самі канали, як такий, що набрид – буде сумно. І, мабуть, страшно. Бо це небезпечно, коли набридає свобода.