Проте, чи є в постсаддамівському Іраку свобода слова? Чи є перспективи у десятків нових газет, що з’явилися в цій країні за останні місяці? Поки що їхнє майбутнє виглядає досить непевно.

Найтиражнішою щоденною газетою нового Іраку є “Азаман” – а починалося все з маленького лондонського видання для іммігрантів. Редактор газети Саад Базаз, змушений 1992 року виїхати з країни, сьогодні повернувся додому й планує створити цілу медіа-імперію: мріє про щоденну спортивну газету, літературний журнал та супутниковий телеканал, що вестиме мовлення 24 години на добу. Його газета “Азаман” розходиться накладом у 60 тисяч екземплярів щодня, каже Базаз. “Ми намагаємося бути нейтральним виданням, не підтримуємо жодної з політичних партій чи релігійних сект, – заявив він кореспонденту “Гардіан”. – Бути нейтральним в Іраку нелегко”. Базаз уже мав проблеми з ісламськими консерваторами. На його офіс у Басрі напали шиїтські радикали. На останній шпальті його восьмисторінкової газети з кольоровими ілюстраціями завжди друкують фото красунь Заходу – моделей та кінозірок. Аудиторія газети завдяки цьому зростає, однак збільшується й кількість ворогів Базаза серед фанатичних правовірних.

А один з найзнаменитіших іракських журналістів Дауд аль-Фархан, який свого часу відсидів у в’язниці за критику партії Баас, сьогодні очолює багдадське бюро Близькосхідного інформаційного агентства й не збирається нічого писати для жодного іракського видання. “Я відмовляюся писати для будь-якої іракської газети доти, поки американські танки залишаються в Багдаді, – сказав він кореспондентові «Франс-прес». – На моє глибоке переконання, не можна відокремити свободу преси від свободи своєї країни. Якщо окуповано мою країну, загарбано й мою ручку”. Багато іракських журналістів бояться помсти численних політичних партій, що виникли після повалення Саддама, як гриби після дощу, і які вони не можуть не критикувати за марнослів’я й переслідування власних ницих інтересів. Деякі редактори вже отримали погрози від лоялістів Саддама, що залишилися в Багдаді. А минулого тижня коаліційна адміністрація під проводом США видала новий закон, який забороняє публікації, що підбурюють до заворушень, повстань, насилля проти американських військових чи підтримують партію Баас. За порушення – арешт і ув’язнення. Наказ є одним із заходів, вживаних заради протистояння рухові спротиву, що набирає сили в Іраку. У документі сказано, що він “не має на меті перешкоджати законним дебатам і критиці”. Однак багато видань тепер відчувають певну загрозу. Насамперед такі, як одна з найбільших газет “Аль-Адала”, що представляє впливову шиїтську групу – Верховну Раду ісламської революції в Іраку. Не надто комфортно почуваються й сатиричні видання, наприклад, тижневий журнал “Хабезбуз”. Його видає й редагує 24-річна Ешта Джассім Алі Ясері. “Якщо коаліційні сили кажуть, що вірять у демократію й не роблять нічого поганого, чому тоді вони бояться преси? – запитує вона. – Перед їхнім носом відбувається стільки речей, у які вони мають втрутитися, а вони нічого не роблять. Ми просто зобов’язані критикувати їх”.