У 2022 році окупація була головною темою кожної другої публікації про ТОТ (51,5%), у 2025-му – лише кожної пʼятої (21,1%). У цей період дедалі частіше тимчасово окуповані території згадувались у новинах про удари (17,1%) та мирні перемовини (13,3%). Регіони при цьому мають дуже різні медійні «портрети».  

У серпні 2022 року Радіо Свобода опублікувало репортаж «Це не війська – це звірі». Село на лінії фронту охороняють двоє чоловіків». Це історія про людей, які живуть без світла й газу і щодня вирішують, як пережити наступний тиждень. Влітку 2025 року Суспільне Донбас зібрало свідчення мешканців окупованого Донецька, яким воду дають раз на три дні.  

Між цими двома текстами – три роки війни і сотні тисяч публікацій про окуповані території. Таких матеріалів, як ці два, серед них стає дедалі менше. Окупація не зникла з українських медіа. Але вона все рідше є тим, про що матеріал, і все частіше – тим, на тлі чого відбувається щось інше.  

Центр досліджень ГО «Детектор медіа» простежив, як змінювалася ця картина. Аналітики опрацювали 397 004 публікації у 5 737 національних і місцевих онлайн-виданнях, де згадуються окуповані частини Криму, Севастополя, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини та Харківщини. Для кожного року сформували випадкову вибірку з тисячі матеріалів і вручну закодували їх: чи є окупація головною темою тексту, чи лише фоном, і через яку рамку – фрейм – медіа про неї розповідають. 

Ключові висновки зі звіту: 

 ТОТ переходять із головної теми на другий план. Частка публікацій, у яких окуповані території є головною темою, скоротилася з 51,5% у 2022 році до 21,1% у 2025. Водночас частка матеріалів, де ТОТ є тлом або контекстом для інших тем, зросла до 78,9%.  

 ТОТ дедалі частіше постають у контексті війни та дипломатії. На другому плані частка матеріалів про атаки на об'єкти на окупованих територіях зросла з 6,8% до 17,1%, а згадок ТОТ у контексті мирних перемовин – з 4,7% до 13,3%. У звіті цей тренд пов'язують із дедалі частішим висвітленням окупованих територій крізь призму воєнних зведень, операцій Сил оборони та переговорів. 

 Повсякденне життя людей в окупації стає менш помітним. Частка матеріалів першого плану про умови життя на ТОТ скоротилася з 4% у 2022 році до 1,9% у 2025-му, а про реінтеграцію – з 3,6% до 0,1%. Водночас жителі ТОТ у національних медіа нерідко залишаються знеособленими: їхній досвід частіше переказують посадовці, речники та громадські організації, ніж вони самі. 

 Окупаційні чиновники значно рідше стають головними героями матеріалів. Частка публікацій першого плану, побудованих навколо їхніх заяв, скоротилася майже вдесятеро – з 12,7% у 2022 році до 1,3% у 2025-му. Їхні заяви дедалі частіше стають частиною ширших матеріалів про права людини, колабораціонізм чи атаки на інфраструктуру.  

 Різні окуповані території мають різні медійні контексти. На Херсонщині помітною залишається тема депортації дітей, на Луганщині – освіти, мілітаризації та проблем інфраструктури, на Запоріжжі – прав людини й репресій, а Севастополь вирізняється увагою до мобілізації, ударів і спротиву. Наприклад, частка матеріалів першого плану про депортацію дітей на Херсонщині зросла з 9,7% у 2023 році до 10,1% у 2024-му. 

 Тема ТОТ не зникла з українських медіа. Кількість видань, які публікують матеріали зі згадками окупованих територій, залишається відносно сталою – від 2 900 до 3 666 медіа на рік. Водночас коло редакцій і журналістів, які працюють із темою системно й глибше за окремі новини та рерайти, залишається невеликим 
 

Детальніше про методологію дослідження, динаміку окремих тем, регіональні відмінності та рекомендації для медіа – у повному тексті звіту. 

1

44

Завантажити дослідження у форматі PDF  можна тут 

Цей аналітичний звіт підготовлений за підтримки Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Його зміст, висновки та рекомендації є виключно відповідальністю ГО «Детектор медіа» і не обовʼязково відображають позицію Програми та/або її Фінансових партнерів.