24 квітня в комлексі «Торонто-Київ» відкриється виставка «Чорнобиль. 40 років потому. Історія, яка зобов'язує» — масштабний мультимедійний проєкт Державного агентства з управління зоною відчуження (ДАЗВ) за підтримки Єврокомісії. Рівно через 40 років після найбільшої ядерної катастрофи в історії організатори хочуть поговорити не лише про те, що сталося, а й про те, що це означає зараз.

Три зали — три розмови

Виставка побудована навколо однієї метафори — світла. Не випадково: ядерна енергія це і є світло, тепло, електрика у домівках. І водночас — колосальна відповідальність.

Перший зал називається «Світло, що не згасло» і присвячений самій катастрофі. Тут — артефакти, документальні матеріали, фотопроєкти, художні інсталяції та реконструкції. Історія створення ЧАЕС, події ночі 26 квітня 1986 року, ліквідатори, евакуація Прип'яті, людські долі. Зал не намагається просто показати трагедію — він ставить питання про цінності, які з неї народилися: життя, безпека, відповідальність. Саме після Чорнобиля у світовій ядерній галузі вперше з'явилося поняття «культура безпеки».

Між першим і другим залами — перехід «Минуле — Теперішнє» з макетами зруйнованого четвертого енергоблоку та Нового безпечного конфайнменту, «Арки», що накрила його у 2016 році. Це буквальний образ шляху від катастрофи до рішення.

Другий зал — «Світло, що працює» — про те, що відбувається в зоні відчуження сьогодні. Більшість людей досі думає про неї як про мертву територію. Насправді там щодня працюють сотні людей: управляють радіоактивними матеріалами, ведуть наукові дослідження, моніторять екологію, будують централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива, щоб Україна нарешті позбулася залежності від Росії у цьому питанні. Інтерактивні екрани, мультимедійні формати, інформаційні інсталяції — все це показує зону відчуження як простір щоденної відповідальної роботи, а не занедбаний постапокаліпсис. Окремо — роль міжнародного співробітництва та внесок Євросоюзу.

Потім — ще один перехід, оформлений як живий зелений коридор із натуральних дерев. Природа Чорнобиля за 40 років відновилась напрочуд: ліси, тварини, рослини повернулися туди, звідки пішла людина. Великий екран із відео живої природи зони. І водночас нагадування: це відновлення можливе лише тому, що люди взяли на себе відповідальність і не відвернулися.

Третій зал — «Світло майбутнього» — про те, що буде далі. Нові покоління ядерних реакторів, малі модульні реактори (SMR), термоядерна енергетика, поводження з відпрацьованим паливом. Виставка не відповідає однозначно на питання «чи потрібна атомна енергія» — вона показує, що світ зробив висновки з Чорнобиля і продовжує будувати ядерну енергетику, але вже іншу. Завершує зал художній вітраж «Прометей майбутнього» — енергія як сила знання і відповідальності перед наступними поколіннями.

Символ, який не випадковий

Графічним символом виставки стала квітка з шестигранної модульної структури. Шестикутник — це і форма тепловиділяючих збірок у ядерному реакторі, і геометрія підлоги реакторного цеху. А сама квітка — відсилка до атракціону «Ромашка» у парку Прип'яті, який так і не відкрився через аварію. Символ перерваного життя, яке все одно продовжується.

Чому саме зараз

40-річчя Чорнобиля збігається з третім роком повномасштабної війни. Запорізька АЕС — найбільша в Європі — окупована Росією з 2022 року. МАГАТЕ фіксує системні порушення ядерної безпеки. Атаки на енергетичну інфраструктуру стали нормою. Виставка прямо говорить про це: ядерний тероризм — не абстракція, і уроки Чорнобиля про те, що безпека не має кордонів, сьогодні звучать гостріше, ніж будь-коли.

Офіційне відкриття — 24 квітня о 11:30. За два дні роботи організатори очікують понад 3 000 відвідувачів. Пізніше частина виставки буде представлена на Генеральній конференції МАГАТЕ у Відні у вересні 2026 року.

Пресбрифінг — о 13:00.

Акредитація: chornobyl.exhibition@gmail.com