Це фото першої астронавтки Кристини Кох, яка летить до Місяця. Вона є єдиною жінкою з-поміж екіпажу-квартету місії «Артеміда ІІ», який уперше за 50+ років прямо в ці години облітає супутник Землі. І вона допомогла відремонтувати їм там туалет.

Це не жарт: через кілька годин після старту на кораблі заклинило насос в туалеті, а потім пошкодився й резервуар. Ремонт виконувала зокрема й Кристина Кох. Новина швидко стала вірусною. Заголовки були передбачувані: «Houston, we have a (plumbing) problem». Сама астронавтка повідомила, що пишається: тепер може називати себе «космічним сантехніком» (plumber).

Хочеться пожартувати — і цей абзац саме для цього, тож не сприймайте його серйозно, — що на фото вона якраз із сумом дивиться з корабля на рідну Землю, де залишилися жіночі (і робочі) туалети. Фотографія з Землею в ілюмінаторі зроблена 2 квітня, а місія успішно стартувала 1 квітня (це якраз не жарт) — тобто саме в той часовий проміжок усе і відбувалося. Тому не виключено, що «моналізівська» посмішка на знімку має відтінок або суму від труднощів жінок на орбіті, або радості від добре виконаної роботи.

Тепер — серйозно. Цю фотографію я взяв з офіційного сайту місії НАСА — офіційного джерела контенту. Навряд чи в астронавтів є час і можливість регулярно писати у твіттер чи інстаграм, не кажучи вже про відео на сторонніх платформахах, хоча вони це часом і роблять. Утім, нерозуміння цієї логістики не заважає багатьом людям і навіть медіа вестися на фейкові знімки чи відео «з орбіти», які ширяться соцмережами. Наприклад, у мене в стрічці допис про те, що астронавти роздивилися кратер Східний басейн на зворотному боці Місяця, набрав понад 38 тисяч лайків і майже 2 тисячі коментарів.

Усе б нічого — новина справжня, і навіть Кристина Кох у під час брифінгів екіпажу висловлювала захоплення цим, — проте на той момент корабель ще не долетів до Місяця й бачити його можна було лише здалеку. До того ж допис супроводжувався згенерованою штучним інтелектом картинкою: ілюмінатор, у ньому — вид на кратер (яким його уявляє ШІ) та Земля, що сходить над обрієм.

Цілком логічно, що обговорення справжньої новини поступилося місцем обговоренню картинки. Одні сумнівалися, що саме так виглядає місячна поверхня. Інші прямо зазначали, що екіпаж ще не долетів, аби мати такі детальні знімки з ілюмінатора — зрештою, найближча точка до поверхні Місяця в цій місії становить 6 500 км, бо це проліт, а не посадка. Дехто, навпаки, серйозно обговорював деталі зображення, не підозрюючи, що воно несправжнє. Хоча розпізнати підробку було нескладно: автори навіть не прибрали в куточку праворуч унизу логотип ШІ Gemini, в якому малювали ілюстрацію.

Згенерована ШІ світлина з допису

Але, погодьмося, ми не щодня бачимо у стрічках фотографії місячної поверхні, кратерів і реголіту — і не маємо звички порівнювати справжні космічні знімки з підробками. А це відкриває гігантську скриньку Пандори: фактично будь-яке астрономічне зображення можна підробити або й вигадати з нуля. В астрономічних пабліках і каналах раз-по-раз влаштовують вікторини: де справжнє астрофото, а де згенерована картинка. І, чорт забирай, я часто програю!

На цьому тлі — і описуваний допис є наочною ілюстрацією — з’являються конспірологічні теорії: оскільки фото несправжнє, значить, на Місяць ніхто не летить і не літав, а все це — і в 70-х, і зараз — є постановкою. Жарти про пласку Землю теж є. Масове поширення згенерованих ШІ зображень остаточно розмиває довіру до наукових фотографій і новин у тих сферах, де в нас немає власного досвіду розрізнення правди й брехні. Як, справді, шукати неприродні тіні у тому Східному басейні, якщо він на зворотному боці Місяця й ми ніколи не бачили його на власні очі?

Це живить настрої не вірити нічому — ні фотографіям, ні повідомленням, ні текстам — і поглиблює когнітивну кризу та брак критичного мислення. Найголовніше, що невідомо, як цьому зарадити, і в цьому дописі не буде жодного рецепту чи інструменту. Додам лише, що допис, про який я пишу, зібрав понад три тисячі репостів — і далеко ж не всі жартівливі.

Багато вже писано про брак елементарних знань із природничих дисциплін — не лише в Україні, а по всьому світу. Перенеси нас зараз у XVII століття — ми не пояснимо, як виробляти електрику, не кажучи вже про телебачення, інтернет чи атомну енергію. Ми живемо серед речей і явищ, яких не розуміємо. Ось де реальна причина поширення невігластва, теорій змов, конспірології, віри екстрасенсам, тарологам і астропрогнозам — а не штучний інтелект. ШІ лише оприявнив і поглибив цю проблему.

Тому для мене медіаграмотність, як її не назви — це далеко не тільки вміння відрізняти фейк від правди. Це критичне мислення в широкому розумінні. Тобто здатність підходити до будь-якої інформації виважено — не вірити їй беззастережно, але й не відкидати безкомпромісно. А розуміти, де може бути правда, а де вигадка. І знати, де та як можна перевірити. Для цього потрібні знання — і з астрономії теж. І шкільні, й ті побутові, які поширюють якісні медіа й книжки.

А от їх нам якраз бракує. Наприклад, опитування Gallup у 1999 році показало, що понад 6% американців вірять, що висадка на Місяць була постановкою. Відтоді, нагадаю, масовим став інтернет і соцмережі, тож нема в мене підстав думати, що фейків і конспірології про це поменшало. Якщо треба свіжіші результати — будь-ласка: інформація з регулярної серії досліджень NSF‑Gallup показує, що 74 відсотки респондентів знають, що Земля обертається навколо Сонця. Тобто кожен четвертий американець цього не знав! А ще 48 відсотків знають, що люди еволюціонували від попередніх видів тварин. Це взагалі-то менше половини.

Можемо послатися також на опитування ВЦІОМ (Всеросійський центр вивчення громадської думки) в країні-агресорці, з якого випливає, що щонайменше 32—35% росіян вважають, що Сонце обертається навколо Землі, а не навпаки.

Думаєте, в нас ситуація набагато краща? А з чого їй бути кращою, якщо в дослідженні знань молоді PISA-22 (деталізованому в 2024 році) в Україні за читанням, математикою та природничо-науковою грамотністю наш середній бал нижчий за загальний середній бал 38 найрозвиненіших країн світу.

Успішність учнів із трьох галузей в Україні, у середньому по ОЕСР і референтних країнах. Джерело: Національний звіт PISA-2022

Особливо кричуща проблема — з читанням, де лише 59% українських 15‑річних досягли базового рівня. Тобто 41% має труднощі з розумінням довгих текстів, пошуком інформації та висновків із тексту. У всіх трьох предметах показники погіршилися порівняно з PISA‑2018, що пояснюють, зокрема, освітніми втратами через війну. У природничо-науковому компоненті 66% учнів досягли базового рівня, а 34% — ні, що свідчить про серйозний брак фундаментальних наукових навичок.

Рівні сформованості математичної, читацької та природничо-наукової грамотності 15-річних учнів в Україні. Джерело: Національний звіт PISA-2022

Отже, вся наша медіаграмотність має міцно стояти не тільки на інструментах виявлення фейків і методах OSINT, а — як земля у фантазіях прихильників теорії пласкої Землі — на трьох китах: рівні освіти, наявності якісних медіа та загальній довірі в суспільстві. Детальніше про це писала Тетяна Іванова у своїй публікації для нашого сайту. І саме це нам усім треба покращувати, щоб не вестися на фейкові зображення Місяця. Бо, як самі розумієте, тут же мова далеко не тільки про космос і астрономію.

Реальне фото Місяця з борту «Артеміди ІІ», де видно частково зворотній бік і Східний басейн (або Східне море в українській традиції) — величезна темна пляма ліворуч унизу, яка є ударним кратером діаметром 930 км — як відстань від Полтави до Львова — заповненим темною застиглою базальтовою лавою. Фото НАСА

А те, що героїня цього тексту Кристина Кох, сподіваюся й тримаю кулаки, повернеться на Землю, де її неодмінно питатимуть, а дехто й докорятиме, що вона нікуди не літала й уся подорож — постановка, вже саме по собі показує масштаб проблеми. З появою алгоритмічних нередагованих соцмереж і штучного інтелекту з його можливостями генерувати текст, фото, відео та голоси ця проблема вимагає ще більших зусиль — в освіті, роботі медіа та взаємній довірі. Не менших, як постулюють противники медіаграмотності, а більших!

І не тільки в напрямі вивчення інструментів і моделей, а в напрямі базової освіти в школах та університетах, культури пізнання й читання, споживання якісних медіа та їхньої підтримки. Бо інакше про місію «Артеміда» пересічна людина знатиме лише одне: там якась астронавтка відремонтувала туалет.

До речі, він після ремонту зламався ще раз. Цього разу відходи замерзали в трубі на виході з баку в космос. Людство з живим екіпажем, а не машинами, так далеко не літало вже більш як 50 років, тож ці проблеми якраз і вивчають у рамках місії. Тому було запропоноване просте й ефективне рішення: просто повернути корабель іншим боком до Сонця, щоб його промені прогріли трубу. Частково це проблему розв’язало, але пакети поки ніхто не ховає до повернення на Землю. Це теж своєрідне метафоричне порівняння нашої загальної медіаграмотності та користі бути розумними й освіченими. Це допомагає виживати й приймати правильні рішення.