Серед низки інших кроків оновленої команди Міністерства культури на чолі з Тетяною Бережною (як-от розробка постанови Кабміну про евакуацію музейних фондів чи розбудова Українського фонду культурної спадщини) однією з найбільш обговорюваних у культурній спільноті залишається програма підтримки української культури, ініційована президентом Володимиром Зеленським, що на старті мала назву «1000 годин українського контенту», а 3 квітня була офіційно запущена Міністерством культури під новою назвою «Тисячовесна».

«Детектор медіа» проаналізував архітектуру, логіку й основні компоненти цієї програми, її сильні сторони та больові точки, а також те, як вона може вплинути на актуальний стан справ у вітчизняній культурній сфері.

Ідея, мета, проєктна архітектура

Державна програма «Тисячовесна» має стати наймасштабнішим національним проєктом із витворення культурного контенту, і буде реалізована Міністерством культури спільно з Офісом президента.

«Завдання цієї програми можна сформулювати так: через сучасний культурний продукт формувати покоління, яке відчуває приналежність до своєї країни, мислить українськими сенсами та стійке до зовнішніх інформаційних впливів», — розповіла на брифінгу з нагоди запуску програми «Тисячовесна» міністерка культури, віцепрем’єрка з гуманітарної політики Тетяна Бережна.

«Окрім цього, дуже хочеться, аби кожна українська дитина зростала на українських піснях, українських казках та історіях про реальних людей, що захищали українську землю. І саме в цьому і полягає місія цієї ініціативи», — також сказала вона.

Метою «Тисячовесни», як ідеться на сайті програми, є:

• збільшити обсяг виробництва українського культурного контенту;
• зробити його конкурентним у масовому споживанні;
• забезпечити доступ до аудиторії;
• посилити присутність українського контенту.

За кілька місяців, що минули з першого офіційного оголошення про програму, Міністерство культури встигло суттєво її «допилити», зокрема спільно з дослідницькою компанією Gradus провести дослідження споживання культурного контенту. А також провести стратегічну сесію за участі представників культурного середовища.

Серед іншого, результати дослідження Gradus свідчать, що 71% респондентів усе ще регулярно споживають російськомовний контент, при цьому 59% підлітків віком 14—17 років (а це одна з важливих аудиторій проєкту) роблять це щонайменше раз на тиждень, а від 15 до 25% респондентів різних вікових груп — щодня. Ще одним інсайтом дослідження стало те, що споживання російського контенту почасти зберігається на досить високому рівні через банальний брак якісної української альтернативи (хоча тут слід визнати, що в останні роки її суттєво побільшало).

Доволі високим, згідно з цим дослідженням, залишається і рівень двомовного споживання контенту (24—39%, залежно від тематики). Відтак держава має на меті зменшувати частку споживання російськомовного контенту шляхом нарощування кількості україномовного.

«Якісний український культурний контент має стати природнім вибором, що логічним чином витіснить російський контент зі споживання українцями», — пояснила Тетяна Бережна під час брифінгу.

Наріжним тут насправді залишається питання не лише фактичної наявності, але і якості україномовного культурного контенту. З одного боку, стратегія «посипання сфери грішми» може дійсно дати в цій ситуації певні результати. Проте сумнівно, що вони будуть швидкими, до того ж, для помітних результатів грошей може знадобитися стільки, що це поставить руба питання про співвідношення ціни та якості.

Напрямки контенту, структура розподілу бюджету, тематики проєкту

Серед основних напрямків контенту, що планується виробити за програмою «Тисячовесна»:

• ігрові фільми та серіали;
• неігрові (документальні) фільми та серіали;
• анімаційні фільми та серіали, фільми для дитячої аудиторії;
• сучасна музика;
• перформативне мистецтво;
• візуальне мистецтво;
• аудіовізуальні шоу та відеоролики для соцмереж.

Неозброєним оком видно, що в структурі контентних напрямків програми превалює аудіовізуальний сектор: він займає чотири з семи заявлених позицій.

Візуальному та перформативному мистецтву, а також музиці пощастило менше — всі їхні форми мають вміститися кожен у свою одну категорію. Література ж узагалі стала єдиною з основних мистецьких практик, що опинилася «за бортом» програми «Тисячовесна» — і це не може не дивувати, якщо йдеться про амбіцію «через історії формувати нове покоління, що мислить українськими сенсами».

Розподіл бюджету проєкту за напрямками також демонструє абсолютну домінанту аудіовізуального сектору. Так, із 4 млрд бюджету програми 1,9 млрд планується витратити на ігрові фільми та серіали, 240 млн грн — на документальні фільми та серіали, 490 млн грн — на анімаційні фільми та серіали, а також серіали для дитячої аудиторії, 400 млн грн — на перформативне мистецтво, по 300 млн грн — на візуальне мистецтво та сучасну музику, а також 260 млн грн — на аудіовізуальні шоу та відеоролики для соцмереж.

З одного боку, інтенція спрямувати на контент для дітей приблизно 12% від загального бюджету проєкту виглядає втішно, з іншого — усвідомлення, що аудіовізуальний контент (велику частину якого займуть серіали) з’їсть аж близько 75% (2,9 млрд грн в абсолютних значеннях) створює відчуття помітного перекосу.

Окрім основних контентних напрямків, є цілий пул ключових тематик проєктів, на які заявники можуть орієнтуватися як на такі, що видаються державі важливими (проте вони не є ультимативними). Це:

• українська історія;
• Сили безпеки і оборони;
• життя під час війни;
• загальнолюдське;
• збереження і розвиток української мови;
• соціально важливі професії;
• свідомі громадяни;
• майбутнє України;
• безбар’єрність;
• видатні діячі;
• фольклорна спадщина;
• викрадене мистецтво;
• природна спадщина;
• ментальне здоров’я.

Цей перелік, розроблений експертами у рамках конференції IDEM.DAY: національний експертний діалог про утвердження української ідентичності, наразі виглядає дещо сумбурно. Актуальні для країни теми, важливі для держави напрямки, маркери розвиненого демократичного суспільства, як-от безбар’єрність — усе змішалося і, на жаль, у такому вигляді навряд чи може допомогти потенційним заявникам зорієнтуватися.

Проте Тетяна Бережна, презентуючи програму, неодноразово підкреслила, що міністерство відкрите до коригувань і вдосконалень різних аспектів «Тисячовесни», що можна вважати добрим сигналом.

Таймлайн проєкту, механіка відбору, критерії оцінки

На брифінгу з нагоди запуску програми «Тисячовесна» презентували і загальний таймлайн проєкту. Ось його ключові етапи:

1. Програма офіційно стартувала 3 квітня. З цієї ж дати запрацював сайт проєкту, на якому можна ознайомитись з усією інформацією про програму, завантажити інструкцію з подачі заявки та податися.
2. Прийом заявок триватиме по 28 травня включно. Далі розпочинається, власне, відбір поданих заявок, що відбуватиметься в три етапи.
3. З 29 травня по 5 червня — технічний відбір поданих документів. Це завдання буде покладене на Держкіно, Держмистецтв, а також Мінкульт.
4. Також на цьому етапі міністерство анонсувало обов’язкову перевірку ділової репутації заявників.
5. З 10 червня по 21 липня — оцінювання заявок експертами згідно з ключовими критеріями (про них докладніше — трохи далі).
6. У серпні має відбутися пітчинг, де заявники, що пройшли два попередні тури відбору, презентуватимуть свої проєкти офлайн.
7. На вересень-грудень заплановано підписання документів із переможцями відбору та старт виробництва контенту.

Окрім розкладу з чіткими датами, очевидним плюсом тут виглядає і обіцянка Мінкульту публікувати списки аплікантів на кожному з етапів відбору (сподіваймося, що окрім реєстрів поданих заявок, результатів технічного й експертного відборів та пітчингу, у публічному доступі згодом будуть також реєстри договорів, підписаних із переможцями відбору).

Проте є і низка аспектів процедури відбору, що все ж викликають пересторогу.

Передусім це експерти, які здійснюватимуть вибір заявок, що пройдуть первинний технічний відбір. Механіка буде наступною: у кожному контентому напрямку працюватимуть різні експерти, кожну заявку оцінюватимуть п’ятеро спеціалістів, що обиратимуться серед усіх експертів пулу за напрямком методом жеребкування (останні транслюватимуть онлайн). Експерти оцінюватимуть ідею проєкту, заявлений склад команди, бюджет, план дистрибуції, потенційний вплив проєкту, а також реалістичність втілення заявленої ідеї у вказані терміни.

Самих же експертів обиратиме Міністерство культури, але цей вибір відбуватиметься без конкурсу — шляхом запрошення тих чи тих осіб. Тетяна Бережна на запитання про критерії цього вибору на брифінгу відповіла, що акцент робитиметься на професійних здобутках експертів.

На брифінгу 3 квітня пані Бережна назвала кілька імен, що ввійдуть до пулу експертів програми. Серед них режисер-документаліст Мстислав Чернов, телепродюсер Володимир Завадюк, кінопродюсер Володимир Яценко, директорка Українського дому Ольга Вієру, хореографиня Олена Коляденко, очільник Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров та очільниця медіа Ukraїner Юлія Тимошенко.

Механіка відбору експертів «вручну», без конкурсної процедури, виглядає досить контроверсійною щонайменше через те, наскільки невеликим є українське культурне середовище. В ситуації, де між експертами та заявниками (чи представниками їхніх проєктних команд) можуть бути або конкурентні відносини, або навпаки — професійні чи особисті зв’язки, неупередженість конкретного експерта завжди може бути поставлена під питання навіть у випадку, коли його оцінка обґрунтована згідно з критеріями відбору.

Другим аспектом, що викликає побоювання в контексті таймлайну проєкту, є стислі терміни, відведені на кілька його важливих етапів. Це, по-перше, усього 55 днів на подання заявок. Для частини більш масштабних проєктів сформувати проєктну рамку та зібрати команду в такі терміни фактично нереально, відтак перевагу тут, імовірно, отримають проєкти з уже сформованими ідеями, бюджетами та командами. Тим більше, що представники Мінкульту на зустрічах зі спільнотою підтверджують: на етапі планування велися попередні консультації з виробниками аудіовізуального контенту.

По-друге, менше 40 днів на експертне оцінювання заявок (проте тут, звісно, багато залежатиме і від кількості поданих проєктів, і від того, чи стане експертів для їхнього вчасного та якісного опрацювання). Також наразі не дуже зрозуміло, скільки часу між оголошенням результатів експертного відбору та серпневим пітчингом буде в учасників, власне, на підготовку до нього.

Викликають запитання і критерії, за якими експерти мають оцінювати заявки. Серед них:

• художня цінність та оригінальність;
• відповідність тематиці (тут наведені вище тематики вже не виглядають такими «орієнтовними»);
• професійність команди;
• реалістичність реалізації проєкту;
• обґрунтованість бюджету;
• потенціал охоплення аудиторії;
• соціальна значущість проєкту;
• міжнародний потенціал проєкту (цей критерій оцінюватимуть уже під час пітчингів міжнародні експерти, яких, як і українських, запрошуватиме до участі Міністерство культури — їхня роль в програмі заявлена як «дорадча»);
• окремим пріоритетом також визначено спроможність створити продукт і довести його до аудиторії.

Якщо деякі з цих критеріїв (як-от бюджет, команда, охоплення аудиторії) виглядають цілком конкретними, то значення деяких інших видаються менш чітко прописаними (а відтак, вони можуть бути інтерпретовані заявниками й експертами по-різному). Приміром, що саме мається на увазі під соціальною значущістю проєкту? Тут, вочевидь, допомогло б чіткіше формулювання деяких критеріїв, що знизило б ризик заявників «не потрапити» в них через банальне нерозуміння вимог (проте це також ще не пізно допрацювати).

Моделі та терміни фінансування

Під час брифінгу з нагоди запуску програми «Тисячовесни» Міністерство культури також представило основні моделі фінансування, що будуть застосовані до різних категорій поданих заявок. Усього їх три:

Повне фінансування (до 100%) — передбачене для авторської та анімаційної продукції, а також дебютів та контенту для дітей.

Часткове фінансування (до 80%) закладене на ігрові та неігрові (документальні) проєкти. Заявник у цьому випадку має покрити або залучити решту 20% бюджету проєкту.

Рівне співфінансування (50/50) застосовуватиметься для ігрових та неігрових серіалів (крім анімаційних та авторських — вони можуть претендувати на фінансування до 100% в рамках програми).

«Наша логіка тут проста: чим менше у того чи того формату комерційного потенціалу, тим більший відсоток його бюджету держава готова профінансувати», — пояснила Тетяна Бережна під час презентації програми «Тисячовесна».

Також важливим моментом є те, що у програмі не буде верхньої межі вартості проєкту.

Ризики, больові точки, вузькі місця

Окрім низки наведених вище потенційних больових точок «Тисячовесни», один із ключових ризиків, очевидний уже на старті програми — це питання, чи готова сфера культури (і передовсім аудіовізуальний сектор, на який от-от просиплеться «грошовий дощ») освоїти цей рекордний бюджет, виробивши велику кількість культурного продукту в указані терміни (і бажано, без шкоди для якості)?

Наразі виглядає, що це дуже сумнівно і що задуманий державою «буст культурної сфери» в реальності може втілитися у велику кількість продукту дуже різної якості, й таким чином поставити під питання доцільність такої моделі «Тисячовесни» (це виклик ще й тому, що держава хоче зробити її постійною, в ідеалі багаторічною). Добра ж новина тут полягає в тому, що Міністерство культури визнає наявність цього ризику і планує з ним працювати.

Проте, за цим першим, очевидним шаром викликів постає інший, куди більш засадничий.

За задумом організаторів, «Тисячовесна» має стати «наймасштабнішою в історії програмою фінансування української культури». Проте хай як терапевтично не відчувається словосполучення «фінансування української культури», варто все ж розуміти, що, наскільки б важливим не було створення культурного контенту, воно не скасовує необхідність сталого стратегічного розвитку культурної сфери.

І річ навіть не в тому, що в часи, коли українська культурна сфера буквально виборює кожен рік існування, музейні команди зберігають колекції у загрожених регіонах, інституції з останніх сил втримуються на плаву, а сфера переживає найгострішу кадрову кризу за багато років, настільки потужні державні інвестиції у виробництво нового культурного контенту можуть бути сприйняті частиною спільноти дуже неоднозначно. Це якраз можна подолати шляхом терплячої послідовної комунікації щодо структури та логіки цієї програми, а також того, на що саме можуть бути спрямовані ці бюджетні кошти, а на що, на жаль, об’єктивно ні.

Мова про інше — такі проєкти як «Тисячовесна» вчергове підсвічують нищівні наслідки недолугих (а часто і відсутніх) національних культурних політик. І під цим безжальним «прожектором» стає очевидно, що держава часом намагається побудувати гарний і просторий дім, під яким, на жаль, немає фундаменту. А без нього результати часом навіть корисних і потрібних ініціатив може або «змивати», як піщані замки, чергова хвиля турбулентності, або ж досягти сталого ефекту від них може бути неймовірно складно.

«Українська культура має величезний потенціал — вона здатна бути сильною, конкурентною та помітною у світі, проте вона потребує ресурсів, — сказала на це під час брифінгу 3 квітня Тетяна Бережна. — Уявіть, як багато може наша культура за умови інвестиції в неї належних ресурсів».

Якщо накласти цю фразу не лише на сферу виробництва контенту, а на українську культуру загалом, усе миттєво стає на свої місця. І справді, якщо спробувати послідовно вкладати в усю культурну сферу зусилля, гроші й увагу, можна отримати результати, що перевершать найсміливіші очікування. Це справді універсальний рецепт, що здатен допомогти нам побудувати буквально все: від культурних політик — до системи сильних спроможних інституцій. Головний принцип — «інвестуй сили, увагу і добрі гроші в те, що вважаєш важливим» — держава не лише усвідомила, але й почала практикувати. Тепер лишається допрацювати список цього важливого.

Фото: Мінкульт