Оригінал публікації  на сайті Эхо за посиланням

Рік тому, 14 березня 2025 року, я взяла дозвіл один день попрацювати з дому. Дозвіл — тому що Дональд Трамп після вступу на посаду в січні підписав указ про повернення до офісів (після пандемії багато хто перейшов на онлайн-роботу). Була п’ятниця, і всі ми готувалися вийти на роботу в понеділок. Але близько опівночі раптово отримали імейли про те, що на роботу можна не виходити — мовлення «Голосу Америки» зупинено, а співробітників до офіційного звільнення переводять у «адміністративну відпустку». У Білому домі пояснили це тим, що — цитата — державі більше не потрібні «дорогі, неефективні та політично заангажовані медіаструктури, які поширюють фейкові новини за рахунок платників податків». Конгресмен-республіканець Скотт Перрі ще до указу Трампа писав, що «Голос Америки» останніми роками «став вкрай партійним». Саме цю цитату Білий дім, зокрема, використав як аргумент для закриття.

Своєю чергою, призначена Трампом на посаду старшого радника VOA Кері Лейк використовувала більш образні визначення: писала про те, що американці пригріли на грудях клубок змій. У своїх дописах у Twitter вона пообіцяла зробити «Голос Америки» максимально ефективним і зекономити ті самі кошти платників податків, діючи за принципом «Америка передусім».

А підприємець Ілон Маск, якому в березні 2025 року Дональд Трамп доручив займатися масштабним скороченням держапарату, написав: «Ніхто їх більше не слухає. Це просто радикальні ліві божевільні, які розмовляють самі з собою, спалюючи мільярд доларів на рік».

Мільярд на рік — явне перебільшення. Бюджет «Голосу Америки» становив приблизно 260 мільйонів доларів на рік, а навантаження на одного американського платника податків — не більше ніж півтора долара на рік.

Минув рік. Половина співробітників «Голосу Америки», ті, що були в штаті, досі перебувають в адміністративній відпустці, тобто отримують зарплату, інша половина — контрактники, серед яких була і я, — були звільнені майже одразу без жодних виплат. Замість обіцяної економії вийшли витрати — співробітники отримують зарплату, але виконувати свою роботу не можуть.

Фото: savevoa.com

Увесь цей час команда «Врятувати Голос Америки», що складається з журналістів, активістів і адвокатів, продовжує боротьбу в судах. І небезуспішно: саме судові рішення досі не дозволяють звільнити штатних працівників, а днями федеральний суддя Ройс Ламберт (призначений ще Рейганом) постановив відновити мовлення і з 23 березня повернути на роботу 1042 співробітників. Однак вітати їх із поверненням ще зарано. По-перше, відповідачі подали апеляцію, по-друге, рішення суду не стосується тих, хто працював за контрактом, і, нарешті, повернутися поки що просто фізично неможливо: обладнання здано, майже всі студії закриті й опечатані, комп’ютерів для роботи немає.

Однак сам факт продовження боротьби в судах дуже важливий, каже одна з позивачок у справі проти Кері Лейк, журналістка «Голосу Америки» Джессіка Джеретт.

«Я вважаю головним досягненням через рік саме те, що ми досі в судах, і вони ставляться до питань, які ми порушуємо в нашому позові, з розумінням. У нас у ньому два напрями — перевищення повноважень виконавчою владою і захист редакційної незалежності. Ми отримали дуже хорошу реакцію від судді, призначеного республіканцями, — він із розумінням ставиться до ідеї, що фінансує “Голос Америки” Конгрес, а зміст визначають журналісти. Для всіх позивачів і прихильників той факт, що через майже рік ми все ще боремося і не здаємося, — це найважливіше досягнення».

Ще одне нещодавнє рішення судді Ройса Ламберта стосується призначення Кері Лейк: суд постановив, що вона незаконно виконувала функції керівника Агентства США з глобальних медіа (USAGM), яке курує «Голос Америки» та низку інших американських міжнародних мовників. Лейк не була затверджена Сенатом і законно, на думку суду, обійняти цю посаду просто не могла. А отже — і звільнення були незаконними.

Суддя Ройс Ламберт. Фото: energywatch.com

Юрист Ігор Слабих вважає, що це судове рішення — хороший знак.

«Так, процес іде повільно, але система працює. Так, у президента є широкі повноваження, і президент ці повноваження постійно розширює, але на його шляху стають суди, які змушують систему стримувань і противаг працювати. Визнання незаконним призначення Кері Лейк — лише одна з подібних справ, коли президент намагається обійти Сенат і призначати чиновників сам, без його участі, але судді кажуть йому: “Ні, так робити не можна”».

Кері Лейк — республіканка з Аризони, колишня ведуча телеканалу Fox, де вона пропрацювала понад двадцять років. Балотувалася на посаду губернатора у 2022 році — і програла. Потім у Сенат у 2024-му — і також не пройшла. Лейк — активна прихильниця Дональда Трампа. Її схвальні дописи про президента, наприклад про те, що її собака спокійно гуляє Вашингтоном саме завдяки йому, з’являються в соцмережі X (колишньому Twitter) майже щодня. Лейк відома жорсткою риторикою проти мігрантів, представників ЛГБТ і допомоги Україні. Історикиня Енн Епплбаум нещодавно присвятила Лейк велику статтю у виданні The Atlantic, де критикувала колишню телеведучу за марнотратство мільйонів і шкоду американському мовленню у світі.

Причому ця шкода була завдана саме тоді, коли мовлення «Голосу Америки» в регіонах, що опинилися в центрі уваги, особливо важливе. Про це, зокрема, в ефірі заявила відома американська ведуча Рейчел Меддоу:

«Якби ви справді хотіли дати іранському народові шанс повстати проти режиму, що пригнічував їх десятиліттями, ви б не знищили ключову перську службу “Голосу Америки” і не передали її місцевій телеведучій, яка заперечує результати виборів і яка прославилася заявами про фальсифікації американських виборів».

Насправді саме перську службу «Голосу Америки» Кері Лейк вирішила відновити — відповідно до своїх уявлень про те, як вона має працювати.

Кері Лейк. Фото: AP

Кількох журналістів викликали з адміністративної відпустки. Однак репортажі про протести в Ірані жорстко редагувалися, журналістам забороняли згадувати порушення прав людини, а головне — наклали заборону на запрошення в ефіри й навіть згадування відомого іранського опозиціонера Рези Пехлеві — сина останнього шаха. Водночас Кері Лейк наказала вимкнути потужний передавач у Кувейті — ключовий для Перської затоки, — скоротивши охоплення на 70% для 80 млн іранців на піку антиурядових виступів. Під час протестів, до участі в яких американська адміністрація всіляко підштовхувала іранців, зокрема устами «нового» «Голосу Америки», за різними даними, було вбито до 36 тисяч осіб.

«Іранці вам цього ніколи не пробачать», — написав один із користувачів соцмережі X під дописом Лейк про мовлення перської служби.

До 14 березня 2025 року «Голос Америки» мовив приблизно 2400 годин на тиждень 49 мовами, зокрема рідкісними. Зараз залишився лише «скелет»: близько години на день 5–6 мовами, включно з фарсі, китайською та корейською.

При цьому від мовлення були відрізані такі важливі регіони, як країни Африки та Латинської Америки. І там, і там був дуже сильний вплив російської пропаганди. З березня минулого року медійні позиції Кремля в цих регіонах лише посилилися, каже головний редактор StopFake, експерт із дезінформації Євген Федченко.

«Зникнення подібних інституцій одразу стає помітним. У цьому сенсі зникнення “Голосу Америки” у багатьох регіонах, особливо Глобального Півдня, відіграло вирішальну роль. Якщо раніше можна було говорити про змагання з російською пропагандою, то тепер залишено простір для неї та інших гравців без жодної конкуренції. Позиції втрачені. Відновити їх важко — підуть роки на аудиторію, підхід, стиль. А втратити легко — так і сталося. У Латинській Америці ми працювали з Radio Televisión Martí, створювали контент про принципи російської дезінформації, наративи, загрози для їхньої політики. Для України це був доступ до регіону. Співпрацю було розірвано миттєво. У результаті — проблеми з аудиторією, втрачена синергія. Те саме сталося з іншими службами — адже аудиторія знала й чекала на контент. Тепер це місце займуть інші…»

За словами Євгена Федченка, фейків за цей рік, можливо, і не побільшало, але менше точно не стало. І за відсутності таких мовників, як «Голос Америки», ситуація лише погіршуватиметься.

Це підтверджує і позивачка у справі «Голос Америки проти Кері Лейк» Джессіка Джеретт, яка займалася саме проблемами свободи преси у світі.

«“Голос Америки” зобов’язаний висвітлювати всі значущі регіони, але зараз він мовить лише на Іран і Афганістан, трохи — на Китай. Ми не досягаємо того охоплення, що було раніше і в ключових регіонах, де США як глобальна держава мають величезний вплив, — Росія, Україна, Балкани, вся Африка, Латинська Америка з тим, що зараз відбувається у Венесуелі, — ми поступилися цим простором і відрізали аудиторію, яка на нас розраховувала. Я б дуже хотіла знати, який план, тому що я бачу закони і мандати про те, що “Голос Америки” має робити, і бачу, що виходить в ефір, — і в мене відчуття, що між ними прірва».

Одним із напрямів роботи «Голосу Америки» було проведення тренінгів для журналістів у різних країнах світу. Тепер, за словами Джессіки Джеретт, ці тренінги проводять країни, у яких узагалі немає вільної преси.

«Мене завжди бентежить, як можна навчати журналістів, якщо ти експортуєш ідеали цензури й репресій. А участь Росії в Африці? Бізнес-інтереси, корисні копалини, різні операції — з боку здається, що США просто віддали весь континент замість того, щоб просувати мир, стабільність і демократію! Для мене, як редакторки зі свободи преси, ідея відстеження цензури, репресій і демократичних ідеалів у світі завжди була пріоритетом. І бачити, як дезінформація та пропаганда з Росії захльостують Африку, а тепер ми просто пішли і сказали: гаразд, забирайте цей простір, — це дуже пригнічує».

Останніми роками однією з ключових служб «Голосу Америки», звісно, стала українська. В Україні її журналістам довіряли, і саме на їхні знання орієнтувалися в питаннях рішень і мотивів американської адміністрації. Україна втратила професійний погляд журналістів — вихідців з України — на американську політику, життя, важливі події в Америці, каже українська медіаекспертка, засновниця «Детектора медіа» Наталія Лигачова.

«Сполучені Штати зараз відіграють для нас величезну роль. Вони завжди були важливими, а під час війни з Росією — це наш головний стратегічний партнер, якими б складними не були зараз наші відносини з новою адміністрацією Трампа. Нам розповідали про США такі ж українці, як ми, — переважно люди з України, які давно живуть в Америці. Їхній думці можна було довіряти. Було видно, наскільки якісно вони робили репортажі, наприклад, коли приїжджав Зеленський. Репортажі “Голосу Америки” вигідно відрізнялися від репортажів наших українських каналів. Журналісти у Вашингтоні знали всі ходи й виходи, і це відчувалося при порівнянні».

Когось із журналістів української служби тепер можна побачити в ефірах різних телеканалів України — вони продовжують працювати в медіа. Хтось кардинально змінив професію, а хтось — опановує додаткову.

Журналіст, історичний оглядач російської служби «Голосу Америки» Алекс Григор’єв вирішив робити те, що йому найбільше подобається, — розповідати про історичні факти та уроки історії.

«Якщо чесно, я розраховував допрацювати до пенсії в “Голосі Америки”. Мені подобалася робота, люди, з якими я працював, і я вважав, що ми робимо хорошу справу — це важливо для задоволення від роботи. Найважче було зрозуміти, що всі довгострокові плани зруйновані й треба жити по-новому. Я подумав і став гідом — проводжу екскурсії Вашингтоном і околицями, цілком задоволений. Було б більше туристів — було б ще краще. Мені подобається розповідати історії. Найважче було усвідомити, що сформувався чудовий колектив, а потім мої талановиті колеги незаслужено втратили роботу. Це вдарило по них, їхніх сім’ях, але найбільше — по людях, для яких ми працювали. Ми намагалися донести до людей щось правильне — або хоча б цікаве, кумедне. Ми намагалися розповісти про Америку».

Колишній офіс «Голосу Америки» на Індепенденс-авеню тепер для Алекса Григор’єва — одна з пам’яток, яку він показує туристам і розповідає, як усе починалося. «Голос Америки» було створено у 1942 році за указом Франкліна Рузвельта як радіо для протидії нацистській пропаганді під час Другої світової війни. У часи холодної війни з Радянським Союзом він мовив за «залізну завісу» і був джерелом незалежної інформації для багатьох у СРСР. Зараз журналісти гірко жартують — навіть Сталіну «Голос Америки» знищити не вдалося, а Дональд Трамп зробив це за один день. Водночас особливого спротиву в американському суспільстві це не викликало — з тієї простої причини, що «Голос Америки» ніколи не мовив на самі США, і багато американців про його існування просто не знали.

Багато колишніх співробітників і експертів сходяться на думці — «Голосу Америки» як великій, громіздкій структурі, безумовно, потрібна була певна реформа. Але навіть консерватори говорили про перебудову, а не про миттєве закриття без жодних альтернатив.

Тепер, якщо йтиметься про відновлення, доведеться повертатися до витоків, фактично до ситуації 40-х років: комісій і дискусій у Конгресі, каже Марк Помар, який у 80-ті роки очолював російськомовне мовлення «Голосу Америки» та Радіо «Свобода».

«Я думаю, що потрібно буде заново оцінити і роль, і бюджет, і технології. Треба подивитися, що нам потрібно у XXI столітті, як це краще організувати. Можливо, не потрібно 49 мов, можливо, потрібно менше — лише основні, які охоплюють багато регіонів? Ось такі питання, думаю, треба вирішити».

За словами Марка Помара, особливо важливо зараз — продовжувати розповідати світу про Америку.

«Головна шкода від закриття “Голосу Америки” — у тому, що світ більше не розуміє, що відбувається в Америці. Не розуміє не лише політику Трампа, а, можливо, найголовніше — протидію цій політиці, роботу нашої “лабораторії демократії”. Ніхто інший не розповість про підготовку до виборів 2026 року, поточні праймеріз і їхнє значення або про рішення Верховного суду щодо тарифів. Це потребує ретельного аналізу експертів. Саме “Голос Америки”, згідно із законом, мав представляти не лише політику адміністрації, а й критику та дискусії в американському суспільстві».

Судові процеси у справі про повернення «Голосу Америки» тривають. На кожному засіданні у Вашингтоні позивачка Джессіка Джеретт сидить у першому ряду. Вона каже: спостерігати за тим, як сперечаються адвокати сторін, бачити це в дії — це означає стежити за боротьбою за справедливість. Саме так, за її словами, і мають працювати гілки влади. Вона впевнена, що «Голос Америки» повернеться в ефір.

«Це критично важливо зараз, коли світ захльостують дезінформація, пропаганда і популізм. Наші аудиторії розраховують на нас, і саме їхня довіра та потреба мотивують позивачів щодня продовжувати боротьбу. Ми хочемо повернутися в ефір, допомагати людям розбиратися в глобальних питаннях — адже зміна політики в США може зачепити будь-кого, від Венесуели до Нігерії».

Головне, каже Джессіка, — повернутися незалежними журналістами, не перетворюючись на пропагандистське крило будь-якої адміністрації — незалежно від того, республіканської чи демократичної, — і залишатися вірними Першій поправці.

Фото: AFP