Я роблю документальне кіно вже не перший рік. І навіть не перше десятиліття. Мої фільми — це не просто історії. Це спроба зафіксувати час, у якому ми живемо. Пояснити його. Зберегти.

Я знімав про революції, про людей, яких вони змінювали — ламали або піднімали до рівня історії. Знімав різне. Переважно — власним коштом або за підтримки тих, хто вірив. І ці фільми знаходили свого глядача: отримували нагороди, виходили в ефір національних каналів, їх показували за кордоном.

«Хто нас розвів!» (2015) став найкращим документальним фільмом на фестивалі «КіТи» в Маріуполі — тоді ще прифронтовому, але не окупованому.

«Коли повернеться татко?» показували в Німеччині на конференції про звільнення військовополонених.

«Будьмо, гей! Діалоги про гідність» (2021) отримав приз глядацьких симпатій на Kharkiv MeetDocs.

Мій фільм «Пробач мені, мамо» — про Героя України Геннадія Афанасьєва — вже подано на 16 міжнародних фестивалів. І це стало можливим лише тому, що знайшлися люди, які підтримали фінансово. Бо правда проста: участь у фестивалях — платна. Від 20 до 200 доларів за одну заявку.

І тепер — новий фільм.

«Сусіди».

Це короткометражна документальна стрічка про українців, які стали сусідами… по могилах своїх рідних. Про війну, яка триває. Про втрату, яка не закінчується.

Фільм створено за власний кошт разом із командою.

Але щоб його побачив світ — цього недостатньо.

Світ не побачить цей фільм сам по собі. Його потрібно туди донести. Через фестивалі. Через десятки заявок. Через сотні доларів, яких у мене зараз немає.

Тому я відкрив збір.

Не «на кіно». Кіно вже є.

На можливість його показати.

Кожна ваша гривня — це не просто донат.

Це шанс, що десь у іншій країні хтось побачить цю історію і зрозуміє: війна триває. Росія — агресор. Україна бореться.

І пам’ять — жива.

Посилання на банку — тут.

https://send.monobank.ua/jar/4NUQUK3PJD

Долучайтеся.