Українська спільнота масово відзначає роковини вторгнення, з міксом гордості за себе, гніву на росіян, суму за втратами та критики влади, з пошуками винних всередині країни, але також з обуренням через тиск Д.Трампа на українську владу, через заяви М. Рубіо – США, мовляв, підтримують Україну тим, що не впроваджують проти неї санкції. Проросійські ресурси комунікували помітно більше, ніж зазвичай, святкуючи 23 лютого, річницю початку «СВО» та визнання «ЛДНР», розганяючи загрозу передачі ЯЗ Україні.

Хороші новини – Україну підтримує Фінляндія, Британія готова до воєнної місії в Україні, обстріли ворожого тилу, Росії прогнозують голод, готуються плани енергонезалежності, аналізується стан економіки РФ, покращення ППО, додаються санкції (ЄС, Австралія), удари по Білгороду, підтримка світових знаменитостей (С. Кінг, І. МакКеллен), резолюція ООН, кредит ЄС, удар по нафтопроводу «Дружба», відсутність тепла в Хабаровську, атаки дронів по Москві.

Погані новини – критика влади, критика ТЦК, конфлікт з В. Орбаном через нафтогін «Дружба», наслідки терактів, плани РФ дійти до Запоріжжя (П. Паліса).

Неоднозначні – В. Зеленський коментує мирний процес, «паніка» російських еліт, заяви Ф. Мерца.

Удари по тилу – жарти і радість через участь «Фламінго» й нові розробки FP. Розгорнулася велика хвиля радості через атаку на Воткінський ракетний завод, особливо тішить, що було використано «Фламінго». Є жарти: «ракети, яких немає, і всі їх позбивали, знищили російський ракетний завод». Поширюють новину і радіють переважно чоловіки. Є лише обмежені сумніви в існуванні ракет, без сварок. Згодом увагу привертає новина про випуск нової БР. Чимало є й міркувань про удар по «Дружбі» в Татарстані, вибухи в Москві.

Тримається обережна радість щодо успіхів СОУ і надія на перемогу. Українці й далі тішаться досягненнями на Запоріжжі, але помірно і з певною недовірою. З іншого боку, фігурують попередження експертів, що після такого послаблення РФ піде в потужніший наступ: пишуть про Донецьку область (і вже з тривогою поширюють заяву ISW про контроль росіянами всього Покровська), неаргументовано лякають десантом в Одесі.

Світ тішить насиченою увагою до підтримки України, але надій на неї мало. Зовнішні комунікатори використали роковини вторгнення для привернення чималої уваги до теми війни і підтримки України. Новинарі пишуть про візити іноземних лідерів (У. фон дер Ляєн), прихильні заяви (Ф. Мерц, Е. Макрон), рішення (санкції Британії, рух ЄС до виділення 90 млрд – але без нового пакету санкцій через вето Угорщини), резолюції (Генасамблея ООН), військову допомогу (Канада). Паралельно – хвиля згадок про Україну від світових знаменитостей (письменник С. Кінг, принц Гаррі тощо).

З гордістю відзначають День рідної мови та вітають українських жінок. Після суму, пов’язаного з відзначенням Дня Героїв Небесної Сотні, зростає гордість через відзначення дня Рідної мови, часто про нього пишуть у контексті війни і пишаються мовою як частиною ідентичності та символом незламності. З такою ж емоцією святкують і День української жінки: привітання, картинки, букетики. Багато згадок про роль жінок у війні, а також день народження Лесі Українки – про яку розповідають цікаві факти.

Увесь тиждень минув під знаком спогадів, але не без критики влади. Спершу активні критики влади в соцмережах зосереджуються на пригадуванні контроверсійних епізодів – про заперечення вторгнення, заклики щодо «шашликів» – цитують свіжий матеріал The Guardian, що назвав його катастрофічним, ігнорування даних розвідок, розмінування, відсутність евакуації населення. Напередодні 24 лютого соцмережі масово заповнені згадками про початок вторгнення. Переважно транслюють сум і втому від війни, згадують про загиблих, про трагедії, про той найперший день і про шок. Меншою мірою в фокусі уваги була гордість за міста і за воїнів, що вистояли. Проте резонансним стало й звернення В. Зеленського, в якому він вперше показав свій бункер: ця деталь підвищує увагу до й змісту виступу.

Згодом концентровано розгорталися хвилі спогадів про річницю мітингу під Верховною Радою АРК (День спротиву окупації Криму), перші бої 2022 (за Херсон, Миколаїв, Охтирку тощо) й пізніші ключові сторінки війни (про Бахмут часто згадували в некрологах).

Дві масовані атаки впродовж тижня – вагомий чинник гніву на росіян, а влада звертає увагу на посилення ефективності ППО. 22 і 26 лютого активно відстежували повітряні загрози, інформували про вибухи і наслідки атак (пожежі, руйнування інфраструктури та житла, блекаути). Застерігали, що РФ мітить у критичні об’єкти: не лише енергетику, а й залізницю та водопостачання (що тривожить найбільше). Після другої атаки влада (В. Зеленський у вечірньому зверненні, М. Федоров на пресконференції) спробувала перехопити контроль за порядком денним, наголошуючи на покращенні спроможностей ППО завдяки її перебудові та кадровим перестановкам.

У проросійському сегменті – «річниця СВО», з наголосом, що це був «порятунок Донбасу». Загалом, рефлексії про перебіг війни, з аналізом невдалих рішень 24 лютого 2022 року, контрастують із поточними розповідями про вже близьке захоплення Покровська, плани просування на Сумщині та Запоріжжі.

Теракти потроху консолідують думки щодо заборони Телеграму. Українці в реальному часі стежили за першими годинами після вибухів у Львові (А. Садовий, М. Козицький, Нацполіція). Багато суму за загиблою поліцейською В. Шпилькою й згадок її біографії (їй було 23 роки, вона лише нещодавно вийшла заміж за патрульного). В. Портников нагадав, що «чекісти для дестабілізації України діють по всіх напрямках». Є гнів на затриману зрадницю, що принесла вибухівку, хоча медіа цитують і її заяви, що вона не знала про вміст пакету. З ініціативою заборонити Телеграм виступила того ж дня І. Верещук (проте зазнала хвилі персонального негативу), а потім – нардепи опозиції («ЄС», Я. Юрчишин) та деякі експерти. Все це – вже на тлі наступних терактів у Дніпрі та Миколаєві.

Вкид про «ядерку від Британії та/або Франції» майже не помічений українцями, а в проросійській спільноті активізувалась антизахідна пропаганда. Деякі спільноти підхопили заяву СЗР РФ, нібито Британія та Франція планують передати Україні ЯЗ, і подали це як глузування з рос. вкидів («новая фантазия путинской разведки»).

Зовсім інше ставлення – у проросійському середовищі, де погрожують Лондону і Парижу (перетворити на «ядерную пыль», пізніше ці погрози повторює Д. Мєдвєдєв), Таллінну та Варшаві («можуть націлити свою ядерну зброю на РФ»). Багато експертних міркувань про імовірність та наслідки передачі Україні ядерної боєголовки. Закликають США запобігти цьому: мовляв, це в їхніх інтересах. Шукають винуватців війни – серед них, зокрема, Німеччина, яка «завжди обманювала Росію», починаючи з гарантій нерозширення НАТО.

Переговорний процес – уваги менше, але влада тримає зв'язок. К. Буданов зустрічається з журналістами, каже про російські захмарні вимоги, плановану дату наступної зустрічі, коментує закритість інформації – мовляв, українці побачать лише фінал процесу, але повільне просування вже є. Розмова В. Зеленського з Д. Трампом з переказом вимог останнього щодо якнайшвидшого миру фігурує або без оцінок, або з гнівом на нібито надмірну слабкість (Т. Чорновіл), проте згодом президент відкидає поступки територіями. Спантеличила заява М. Рубіо, мовляв, «ми не продаємо зброю Росії та не запроваджуємо санкції проти України».

Виразними є гнів на орбана та КНДР, суперечки про «Дружбу». Рішення В. Орбана відправити війська охороняти енергетику від українських атак і лист до Зеленського з проханням розблокувати транзит нафти викликають гнів. Є й гнів на КНДР, де вшанували учасників війни проти України на території Росії, та на Китай, який, мовляв, завжди симпатизував Росії.

Емоції українців

Гнів присутній в 33% постів на теми дотичні до війни – на росіян за удари по Україні та за нереальні вимоги на переговорах, через теракт у Львові та руйнування дамби на Донеччині, за нечутливість до втрат (порівняння тривалості війни з «ВВВ», жертв з Афганістаном). У критиці влади – через інтерв’ю Залужного. Є хвиля гніву на Угорщину і на В. Орбана, Р.Фіцо, Д. Трампа.

Сум – 16,1% – переважно у згадках жертв українського народу за 4 роки великої війни; військові та цивільні некрологи, зруйновані міста, діти зростають у війні; згадки перших днів вторгнення, злочини росіян.

Тривога – 16,0% – через поточний ворожий наступ (Краматорськ, Запоріжжя) та плани РФ розвивати його. Багато повідомлень про повітряні тривоги. Також тривожать чергові ядерні погрози.

Гордість – 11,6% – помітна хвиля з нагоди Дня української жінки, Дня спротиву окупації Криму, згадують мітинг перед будівлею ВР АРК у 2014; також з нагоди ДН генерала С. Марченка, присвоєння звання генерала Д. Прокопенку, в історіях бійців та підрозділів. Тривають згадки про події Майдану та героїв Небесної Сотні.

Радість – 10,0% – новини по атаку по Росії ракетами Фламінго і оголошену там тривогу через ракети, успіхи ЗСУ і підтримку світу.

Надія – 7,0% – тримається велика надія на перемогу, на весну, на крах економіки в Росії, на допомогу Європи.

Втома – 2,9% – у згадках про початок вторгнення, а також загальна втома від важкої зими, від довгого тривання війни.

Вдячність – 2,4% – життя в тилу триває завдяки захисникам.

Сміх – 0,9% – над слабкою російською армією, над проблемами російської економіки. Сміються над проєктами зв'язку для армії РФ – там пропонують використовувати аеростати. 

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів щодня, за 50 ключовими пошуковими словами.

Із масиву повідомлень, написаних користувачами з України в соцмережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів – постів та перепостів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Громадська організація CAT-UA з початку повномасштабного вторгнення досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби рашистського режиму його зруйнувати.