Багато проблем робляться дрібними, коли бачиш, як працюють люди в Запоріжжі. Місто за якихось кілька десятків кілометрів від лінії фронту. Через таку близькість до зони активних бойових дій час підльоту ворожих ракет чи авіабомб становить 30-40 секунд, що часто призводить до вибухів ще до оголошення повітряної тривоги. Звичайно, у Києві чи Бучі я вже сотні разів чула звуки сирени, але в Запоріжжі сирена звучала вже аж надто люто. У філію «Суспільне Запоріжжя» за чотири роки повномасштабної війни ворог влучав вже шість разів. Але колеги там спокійно працюють, навіть посміхаються під час розмови. Будівля звичайно завелика для такої кількості людей, але тепла. У дворі стоять старі телевізійні автобуси, які давно хочуть в музей. Через дорогу Будинок радіо, який теж неодноразово обстрілювався, про що свідчать купи скла в коридорах. Там вже не працюють люди, зате залишився рояль.

Запитували у колег, що вони робитимуть у разі ядерної небезпеки. «Два роки тому, коли нас активно цим залякували, ми готувалися ще й до такої небезпеки. Зараз ми маємо протоколи, як діяти. Маємо, де перебути біду. Але скоріше всього, тут потім нікого не залишиться, всі, хто виживе, виїде», - абсолютно спокійно казали вони. Я взагалі помітила, що вони не панікують. Очевидно звикли жити і працювати під постійними обстрілами. Релаксувати їм допомагає акваріум, а в теплу пору року - догляд за декоративними клумбами перед будівлею. На фронт вони також часто їздять, тільки зараз мають запасатися ще й антидроновим приладдям.

На відміну від Запоріжжя, будівля філії «Суспільне Дніпро» вже ніколи не стане теплою і затишною, тому що вона вже не підлягає відновленню. Те, що з нею зробили рашисти торік у листопаді, схоже на кадри з фільму жахів. Це не було випадкове влучання дрона, тому що не може випадково прилетіти в одне місце з десяток дронів. Слава Богу, за 13 хв до цього всі працівники вже пішли додому. Пробитий дах, величезна пожежа, яка знищила те, що не було розбите, вода, якою гасили пожежу, перетворили це приміщення у купу заледенілого обпаленого брухту. У розбитому ньюзрумі ще стоять чашки журналістів, на підвіконнях замерзлі вазони. У студії – розтрощений рояль. За словами менеджерки філії Катерини Лисюк, тільки за пошкоджене обладнання нанесено збитків на понад 36 млн грн. Запитала, чи підлягає будівля відновленню. Мені сказали, що ні. Наразі працівники філії працюють в орендованому приміщенні в Дніпрі.

Надзвичайний і Повноважний посол Японії в Україні Масаші Накаґоме не міг стримати емоцій, коли оглядав розбите приміщення філії. Він передав працівникам філії гуманітарну допомогу, за яку ми дуже вдячні. Японія вже неодноразово доводила справами, що є нашим надійним партнером і другом.

Завтра чотири роки, як почалася повномасштабна російсько-українська вйна. Якщо попередні роки ми, принаймні я, жила, працювала, донатила і чекала, коли ж це все скінчиться. То тепер просто живу, працюю і доначу. І дякую нашим військовим, і дякую своїм колегам. І вірю в незалежну Україну.

Фото: Світлана Остапа і "Суспільне Дніпро"

Джерело: фейсбук-сторінка Світлани Остапи