Фільм-розслідування розповідає про те, як катують українських цивільних у російському полоні. Уцілілі у своїх детальних інтерв’ю розповідають про все, що їм довелося пережити: побиття, ураження електричним струмом, сексуальне насильство, психологічний тиск тощо.

Під час прем’єрного показу фільму «Тортури по нотах»

«Це наш 11-й фільм, і ми робимо прем’єру в дуже непростих умовах. Якщо чесно, ми її планували кілька тижнів тому, але тоді в Києві було мінус 20. Були тотальні блекаути й ми до кінця не були впевнені, що нам вдасться провести цей показ. Проте для нас дуже важливо, що ви з нами. Цей фільм дуже важкий, можливо, один із найважчих серед тих, які продюсувала наша команда. Він про тортури. Кожен день ми з вами чуємо про українських захисників, цивільних полонених, яких катували в російських тюрмах. І, власне, цей фільм про те, що стоїть за фразою “мене катували”», — сказала перед показом керівниця відділу воєнних розслідувань Kyiv Independent Євгенія Моторевська.

Євгенія Моторевська

Про те, що довелося пережити у полоні, розповідають шість героїв фільму: чиновниця Альона Романенко (затримана у місті Сватове Луганської області), учитель фізкультури та місцевий депутат Олексій Дібровський (затриманий у селі Вербове, Запорізької області), священник Василь Вирозуб (затриманий на острові Зміїний), чиновник Микола (затриманий у місті Вовчанськ, Харківської області), чиновниця Ольга Черняк (затримана у місті Херсон), а також чеченський правозахисник Ахмед Гісаєв.

Кадр із фільму «Тортури по нотах»

«Для них ми не люди — лише підстава, щоб можна було познущатись», «ти бачиш, наскільки вони нас ненавидять. Я ніколи не думав, що може бути така ненависть до нас», «від того, що людина страждає, вони отримували задоволення», — розповідають герої стрічки.

Знущання росіян з українських полонених, за словами героїв фільму, спрямовані на те, щоб залякати, принизити людську гідність, зломити волю.

Автор фільму Данило Мокрик і команда досліджують тему російських тортур, доводячи їхню системність у різні часи, у різних країнах. Незмінною залишається жорстокість. Приміром, так було під час російсько-чеченських воєн, а також у ГУЛАГу та на заході України у 1939—1941 роках.

«Тортури по нотах» установлює закономірності та подібності в російських практиках тортур проти цивільних людей. Судячи з фільму, справді існує система катувань, яка передається з покоління в покоління й глибоко вкорінена в самій російській культурі.

Під час перегляду фільму «Тортури по нотах»

«Оскільки ми працюємо з іноземною аудиторією, нам завжди дуже боляче бачити, що там “Чайковський — ето другоє”, “Достоєвський — ето другоє”. Тому в нас народилася ідея показати, що російська культура — це не Чайковський, не Достоєвський і не Толстой. Російська культура — це те, що ви бачили сьогодні на екрані, те, що вони роблять із людьми. Так народилася ця ідея поєднати культуру і тортури», — розповіла Євгенія Моторевська.

Саме тому між розповідями героїв фільму та реконструкцією подій звучить «Лебедине озеро» Чайковського у виконанні музикантів «Amara Quartet». Такий художній прийом авторів стрічки демонструє, що «велика російська культура» не стала на заваді тортурам і жорстокості.

«Катування людей є глибинною частиною російської культури. Це те, що вони відтворюють упродовж поколінь і впродовж десятиліть. Вітринною частиною російської культури є, зокрема, музика Чайковського. Те, що вони подають на експорт. Ми протиставляємо ту культуру вітринну й культуру глибинну, якою є тортури», — пояснив задум Данило Мокрик.

Данило Мокрик

Автор стрічки розповів «Детектору медіа», що над фільмом «Тортури по нотах» працював найдовше.

«Під час роботи над фільмом ти просто відкриваєш для себе глибини людської жорстокості. Не всі записані інтерв’ю ввійшли до цього фільму. Ми записали багато — і щоразу це шокує. Я вам чесно скажу, я думаю, що на нас із Мирославою ця історія вплинула значно більше, ніж ми собі уявляємо.  Важко працювати з таким упродовж місяців і місяців. Я точно не збираюся це порівнювати із тим, що люди пережили, але це теж травмує, коли ти в це занурюєшся», — говорить Данило Мокрик.

• Читайте також: «Втретє забрали — і втретє віддадуть». The Kyiv Independent презентував фільм про утиски християн на ТОТ

Над створенням фільму працювали: автор Данило Мокрик, журналісти Данило Мокрик і Мирослава Чаюн, режисер Максим Якобчук, режисер монтажу Дмитро Чайка, оператори Олег Галайдич, Артем Цапро, Крістіан Александр Йорвен Лунбі й Андрій Ролюк, виконавча продюсерка Анастасія Мозгова, лінійний продюсер Дмитро Цапро, керівниця відділу воєнних розслідувань Євгенія Моторевська, головна редакторка Kyiv Independent Ольга Руденко.

• Читайте також: «Коли вода кричить»: The Kyiv Independent показав наслідки підриву греблі Каховської ГЕС на окупованих територіях

Команда та герої фільму «Тортури по нотах»

Після перегляду фільму «Тортури по нотах» у залі якийсь час панувала тиша. А от героям фільму Альоні Романенко й Олексію Дібровському, які прийшли на прем’єру, глядачі аплодували стоячи, дякуючи за силу духу та сміливість поділитися тим, що довелося пережити.

«Я дуже вам вдячна. Я вдячна вам за те, що ви звертаєте на це увагу, що ви доносите це до людей, що ми не забуті», — під оплески сказала Альона Романенко.

Олексій Дібровський подякував команді фільму за те, що про жахіття полону розповідають не лише українським глядачам, а й закордонним. «Щоб весь світ знав, що навіть у XXI столітті є це жахіття тортур. Я дякую героям, які знайшли в собі сили поділитися власними історіями, щоб усе-таки всі побачили реальну картину. Таких історій десятки тисяч, ці історії жахливі», — сказав Олексій Дібровський.

Глядачі стоячи аплодують героям фільму «Тортури по нотах»

Після показу відбулось обговорення фільму з автором Данилом Мокриком.

«Ми добре розуміли, що на фільм на таку тему важко буде прийти. Мати бажання таке дивитися, мабуть, ще складніше. Декілька попередніх моїх фільмів ми показували в Будинку кіно, який десь у півтора рази більший за цей зал. Тут ми розуміли, що не зберемо Будинок кіно на такий фільм. Тому всім, хто все-таки знайшов у собі рішучість прийти й подивитися фільм, прожити цей досвід разом і осмислювати його, я дуже дякую. Я правда вірю, що це важливо для всіх нас — проживати ці досвіди разом, бо люди лікуються від людей», — сказав Данило Мокрик.

Фільм можна подивитися англійською на ютуб-каналі Kyiv Independent та українською мовою на каналі «Української правди».

Фото надані The Kyiv Independent, фотограф — Євгеній Завгородній