Зовсім недавно я писав матеріал про важливість правопису й правильних розділових знаків у тексті — і сам напомилявся в пунктуації. Коли мені на це вказали — було дуже соромно. Але це була чудова ілюстрація авторської сліпоти, тобто нездатності автора помітити свої власні помилки.

Це явище пояснюється дуже просто: ми формулювали думку, перетворювали її на слова, виписували речення — і для нас намір і готовий результат ідентичні. Знаючи, що ми хотіли сказати, ми вже не звертаємо уваги на те, як ми це сказали.

І якщо раніше за автором ще стояли редактори (на щастя, у «Детекторі медіа» вони є — і хай і будуть надалі), які могли це помітити й виправити, то тепер такого все менше. Як писав Отар Довженко у своїх порадах на аналогічну тему, «у старозавітних виданнях текст, перш ніж віддати у друк, перечитували редактор, літературний редактор і коректор, які виловлювали значну частину помилок (хоча все одно не всі). Зараз в українських онлайн-виданнях панує безредакторна модель, за якої журналісти власноруч публікують свої матеріали або передають їх для публікації так званим “випусковим редакторам”, які зазвичай є найменш кваліфікованими творчими одиницями редакції».

Зі свого ж досвіду можу засвідчити, що більшість таких помилок зникає, якщо просто уважно прочитати власний текст. А от як це — уважно, і як редагувати власні матеріали, якщо немає редактора (або навіть якщо він є), щоб потім за помилки не було соромно — читайте далі.

1. Дайте тексту відлежатися. Моя найкраща порада, якби ви її спитали, — не відправляти текст відразу по написанні. Бо письмо і редагування — це використання різних навичок, різних нейронних зв’язків, а тому нашому мозку просто треба дати час перемкнутися в інший режим: від формулювання думок до виловлювання помилок. Але цього часу часто бракує. Проте якщо є можливість не відправляти текст одразу — не відправляйте, перечитайте на ранок чи ввечері, щоб свіжим оком побачити можливі недопрацювання.
2. Що можна скоротити. Ще один мій прийом — редагуючи свій текст, спробувати прибрати зайве. Це непросто, бо ви ж писали, кожна фраза для вас важлива. Але будьте впевнені: сторонній редактор зробить із вашим текстом те саме — і матиме рацію, бо ваше око «замилене» і погляд упереджений, а редактор дивиться на матеріал більш об’єктивно. То спробуйте самі прибрати зайве в своєму ж тексті, щоб покращити його ще до відправлення. Можливо, нові коротші формулювання значно полегшать його сприйняття.
3. Перечитайте текст із кінця. Коли ми вибудовуємо якусь логічну конструкцію, то концентруємося на викладенні, зв’язках, послідовності, забуваючи про милозвучність, простоту й зрозумілість тексту. Як ішлося вище, це різні навички. І коли ми пишемо, то тримаємо в голові саме свої думки, тобто для нас наші формулювання вторинні, похідні й зрозумілі. Читач може мати інший словниковий запас, інші погляди й інші мовні звички, тож не завжди зрозуміє наш текст так, як ви хотіли, щоб його розуміли. Але як оцей зв’язок між авторським наміром і його втіленням прибрати? Я часто редагую свої матеріали з кінця по абзацу. Тоді я не стежу саме за логікою, а можу зосередитися на конкретних фразах, словах і формулюваннях. Тоді око не «замилене» потребою пояснити, а мозок концентрується на задачі написати доступно. Наприклад, перечитуючи цей абзац з кінця, я помітив, що два останніх речення починаються з однакового слова «тоді» — і вирішив це залишити як ілюстрацію корисності перечитувати написане з кінця.
4. Ще одна інтуїтивно зрозуміла порада, яку я застосовую (мені здається, ми всі так робимо часом) — прочитати текст уголос. Або, принаймні, ті його частини, які видаються вам проблематичними. Можливо, ви стикалися з порадами психологів записувати думки або проговорювати емоції. Це має своє пояснення: проговорене, написане, віддане у зовнішній світ більше не є частиною нашого внутрішнього світу, ми все менше сприймаємо це емоційно й усе більше — логічно. Так само і з текстом: на слух можна легше виловити невдалі формулювання й помилки, ніж побачити їх у тексті. Навіть якщо ці складні місця вашого матеріалу просто тихенько пробурмотіти. А ще це ідеально дозволяє відточити ритм, що важливо для довгих форматів, а також знайти занадто складнопідрядні речення, які варто розбити на простіші.
5. Перевіряйте по рядку, ведучи пальцем. Наша задача при редагуванні, на відміну від написання — не оформити думки в словоформи за допомогою знакової системи, а зробити зворотний крок: «докрутити» й перевірити слова й фрази таким чином, щоб вони зрозуміло для більшості передавали думку. Ось тому нам треба сконцентруватися не на логічному читанні «по діагоналі», ковтаючи слова й фрази, а на познаковому аналізі нашого тексту. І нічого кращого, ніж власний палець, яким можна водити по екрану або по аркушу, поки що не придумано. Це допомагає зосередитися буквально на кожній літері та слові, а не на загальній думці.
6. А ще спробуйте перевірити текст на іншому носії або хоча б з іншим форматом. Пам’ятаєте, наша задача — відкараскатися від прагнення нашого мозку спростити собі задачу й «проковтнути» речення чи фразу цілком, замість познакового аналізу? Це ми так робимо, бо текст нам знайомий візуально, вже звичний. Тож можна зробити його незвичним — поміняти шрифт, розмір або навіть колір фону. Наприклад, на телефоні в мене чорний екран і білі літери, а на комп’ютері — навпаки, все традиційно. Таким чином ми досягаємо ефекту новизни та можемо цим змусити мозок сприймати наш текст як новий.
7. Зверніть увагу на деталі. Здавалося б, очевидна порада — але знали б ви, як часто нею нехтують. Сплутати мільйони з мільярдами, долари з гривнями, пропустити або дописати зайвий нуль, переплутати імена спікерів, замість транскордонної співпраці написати «трансгендерна співпраця» — всі ми так робимо. І більшість із них легко прибрати, просто звернувши увагу на деталі вашого тексту. Найголовніше, що тут якраз «сліпа зона» вашого редактора — він може не знати, з ким саме ви говорили, як правильно пишеться прізвище чи які насправді суми вам назвали. Із кумедного — одного разу я так змерз на футболі, що написав у звіті з матчу, що «температура перед грою впала з плюс 15 градусів до мінус 8» — і редактор це пропустив, бо не міг знати, що я просто помилився у знакові.
8. Є спокуса взагалі цим не займатися, а одразу виловлювати помилки, але оцінити всю картину теж слід. Подивіться, чи ваш текст логічно побудований, чи не бракує фактів і доказів, чи нормально в ньому подані цитати, якщо вони є, чи всі його частини доречні й чи не занадто ви відійшли від важливого. Простіше кажучи — оцініть текст загалом, цілісно, а не фрагментарно — як це робитиме ваш невтаємничений у вашу роботу читач, який натрапив на нього випадково. Чи вийшло у вас його здивувати, просвітити, розважити чи пояснити так, щоб він не втомився, не відволікся й усе зрозумів?
9. Зрештою, дві голови краще, ніж одна, тому можна попросити когось стороннього прочитати ваш текст. З боку часом краще видно слабкі місця — і сильні теж. Коли в мене є час, я прошу це робити свого друга, й питаю, що добре, а що можна покращити, на його думку. Упевнений, в авторів точно є кому надіслати свій матеріал до публікації для сторонньої оцінки.
10. Остання порада, яку можна дати, — це пам’ятати, що ви неідеальні й маєте свої слабкі сторони. Ось до них і має бути прикута ваша увага. Простими словами це означає пам’ятати, де ваші можливі вади — і спробувати їх уникнути. Наприклад, я знаю про себе, що я часом багатослівний, можу писати просто-таки гігантськими реченнями, з багатьма зворотами й комами, якими читачу доводиться продиратися, наче в джунглях, тому я перечитую все і розбиваю їх на частини там, де це можливо. Я б розбив і це, бо перечитав і побачив, що ком у ньому справді забагато, але залишу його таким для прикладу.

Отже, редагування — це процес, зворотній до написання, коли ми не просто оформлюємо наші образи й думки в написані слова, а аналізуємо створені нами знаки й символи на предмет зрозумілості й нормативності. Наша задача при цьому — вловити помилки, унормувати мову, стилізувати текст, а ще не проґавити більшу картину й оцінити, чи достатньо чітко й ясно ми донесли загальний зміст і чи дотрималися логіки. Сподіваюся, мої поради в цьому допоможуть.