Голосування за кращі подкасти 2025 року триває з 11 серпня до 5 вересня. У кожній номінації був оприлюднений короткий список, до якого увійшли лідери за голосуванням редакції премії.

Юлія Білоус

Продюсерка аудіопремії «Слушно» Юлія Білоус розповідає, що за час існування премії вони експериментували з механікою оцінювання, аби знайти оптимальний баланс між думкою слухачів і професійного журі.

«За ці п’ять років ми багато експериментували, зокрема і з механікою, проте у 2024 році ми знайшли ідеальний баланс для оцінювання номінантів — це залучення як слухачів, так і фахового журі, яке складається з людей, що є професіоналами у своїй галузі».

За словами Юлії, поєднання двох критеріїв забезпечує більш повну оцінку кожного номінанта, а інтрига голосування додає напруження.

«Результати такого рішення для премії нам сподобалися — адже слухачі й журі голосують за різними критеріями, і це забезпечує більш “обʼємний” погляд на кожного номінанта. Крім того, у більшості номінацій розуміння, хто переможе, не було майже до кінця голосування».

Номінації залишаються стабільними, але організатори ввели додаткову інтригу — голосування слухачів.

«Подкаст, який набере найбільше голосів саме від аудиторії, отримає нагороду “Подкаст року за версією слухачів”. Тож у 2025 році аудиторія все ж матиме одну номінацію, якою розпоряджатиметься сама».

Цього року у премії «Слушно» взяли участь 168 подкастів, із яких 62 потрапили до коротких списків у 12 тематичних і жанрових номінаціях. Як розповідає продюсерка, деякі проєкти пройшли одразу у два списки, адже організатори дозволяють визначати дві номінації для участі, щоб збільшити шанси на потрапляння у короткі списки.

Особливим моментом для премії стала номінація «Найкращий історичний подкаст». За словами Юлії, це найменша за кількістю учасників категорія, тож конкуренція була меншою.

«Можливо, історична тема у подкастингу вже устаткувалася, а охочих додати нових поглядів чи тем поменшало. Проте радію, коли бачу подкасти, які з нами вже багато років, і знаходять нові теми для обговорень чи висвітлення».

Водночас спостерігається зростання у категорії «Найкращий подкаст про спорт». Юля говорить, що цього року до цієї номінації потрапило багато нових проєктів, присвячених різним видам спорту.

«Біг, футбол, Формула-1, веслування, танці. Саме такий результат ми хотіли бачити, коли створювали “Слушно”. І це прекрасно».

Серед цьогорічних учасників можна помітити як досвідчених подкастерів, так і абсолютно нові імена.

«Деякі номінації оновилися майже повністю, порівняно з попереднім роком, і в коротких списках присутні нові імена. І редакція Megogo Audio звернула на них увагу».

Водночас вона підкреслює довготривалість українських проєктів.

«На мою думку, український подкастинг — це про впертість і гру вдовгу. Тому в нас щороку в премії можна знайти багато торішніх номінантів чи переможців. З іншого боку, нові імена постійно присутні, тож переживати за те, що ви все переслухаєте в українських подкастах, — не варто».

Юлія відзначає, що ринок українських подкастів продовжує розвиватися, а інтерес до формату не лише не падає, а навпаки — зростає.

«Я думаю, що інтерес до подкастів лише зростає. Подкасти у відеоформаті отримують більше уваги й аудиторії, оскільки ютуб як майданчик значно популярніший в Україні».

Разом із тим, традиція платити за контент у країні ще не сформована.

«Подкасти загалом безплатне явище в Україні. Є автори подкастів, які створюють ексклюзивний контент для свого комʼюніті, яке підтримує їх щомісяця певними сумами, проте це не масова історія».

Війна створила для українських подкастерів як виклики, так і нові можливості. Юлія відзначає значне зростання аудіоконтенту.

«У нашому каталозі кількість українських подкастів із початку повномасштабного вторгнення виросла майже вчетверо. Це свідчить про те, що як і аудиторія, так і самі автори відчували внутрішній запит на створення подкастів, щоб розповісти свою історію, поділитися досвідом або знаннями й заповнити ті прогалини, які існували в українському контенті або ж були у полоні російськомовного продукту».

Попри складнощі, українські подкастери продовжують шукати нові формати та способи монетизації, розвиваючи власні аудиторії та вдосконалюючи контент.

«Порівнювати конкурентоспроможність українських подкастів з іноземними проєктами я не можу. Наразі я дивлюся на український подкастинг, який розвивається й шукає нові аудиторії, освоює нові формати й шукає робочі моделі монетизації для свого продукту, і хочу вірити, що у тих, хто працює послідовно і вперто, все вийде».

Водночас, війна і широкий вибір контенту змінили й самі пріоритети слухачів. Продюсерка відзначає, що зараз вибір російськомовних подкастів у багатьох випадках є неприйнятним.

«А щодо конкуренції слухача з росіянами: у нас настільки різноманітний вибір подкастів наразі, а також така страшна війна, що обирати з-поміж аудіопроєктів щось російське — має бути як мінімум соромно. І я рада, що таких історій у нашому професійному середовищі я давно не чула. Ба більше, якщо раніше на премію “Слушно” таки подавалися подкасти російською мовою, то вже кілька років такого не стається».

А що про сучасні тенденції ринку подкастів та премію думають торішні переможці?

Олег Новіков

Олег Новіков пригадує, що його участь у премії «Слушно» стала майже випадковою: «Хтось із знайомих на той момент запропонував, і, здається, я можу помилятися, за мене його і подали». Для нього це стало важливим поштовхом, а усвідомлення кількості слухачів, які підтримують подкаст, значно підвищило мотивацію продовжувати роботу й експериментувати з форматом.

Тематика подкасту змінювалася. Спочатку це були досить прості, банальні теми, потім Новіков пробував більш складні концепції, а іноді повертався до легших, доступних для аудиторії випусків. Війна наклала свої обмеження — через відсутність світла й інтернету деякі епізоди доводилося відкладати або записувати в складних умовах, але навіть це не зупинило розвиток проєкту.

Сьогодні він говорить про більш загальні, розвивальні та культурні теми з елементами саморефлексії. Він помічає, що аудиторія зростає, проте слухачам важко сприймати велику кількість інформації за раз. Частина аудиторії вже підтримує проєкт фінансово, але загальна тенденція поки що не визначена.

Анастасія Євдокимова

Експертка з читання та співавторка подкасту «Наразі без назви» Анастасія Євдокимова пригадує, що у 2022 році все було зовсім іншим: ринок подкастів тільки відновлювався після паузи, суспільство перебувало у напрузі, а доступ до культури повертався поступово.

«Ми записували подкаст, бо не могли цього не робити. У нас була природна потреба рефлексувати, досліджувати, шукати, говорити».

Розмови могли залишатися лише для себе, але вони вирішили ділитися ними з іншими — і отримали відгук від слухачів.

Перемога у премії дала можливість спробувати нові формати: після аудіосезону команда почала експериментувати з відео. «Але відео має інші правила й закони», — пояснює Євдокимова, підкреслюючи, що перехід на новий формат вимагав іншого підходу та адаптації.

Подкаст «Наразі без назви» формувався у складні часи, коли вторгнення зруйнувало багато надій та ілюзій. Тема подкасту постійно розвивалася, а авторки прагнули знайти нові способи говорити про сучасність.

«Наш подкаст називався “Наразі без назви”, бо ми розуміли, що повномасштабне вторгнення зруйнувало багато надій, ілюзій, розуміння меж, зокрема, болю… Тоді нам здавалося, що ми ще можемо перевинайти мову і знайти назву для нового світу, от-от і це станеться, але сьогодні ми розуміємо, що ця гіпотеза не спрацювала».

Анастасія звертає увагу на те, що подкасти виконують освітню й аналітичну роль, але популярність формують легкі, життєві теми.

«Подкастів має бути багато, як і нон-фікшн книжок. Адже подкасти дають відповіді на питання, відповідають на запити, допомагають щось зрозуміти чи знайти відповіді. Найпопулярніші, як видається, лайфстайлові розмови й популярна психологія. Мені особисто бракує вітчизняного true crime».

В Україні ще не сформована традиція платити за контент, і це, на думку експертки, питання культури: «Зрушення відбулися: є спільноти, які гуртуються навколо продуктів і подкастів, наприклад, велике комʼюніті Bromance від НаріМакса. Але підтримка гривнею — це радше виняток, ніж правило», — пояснює вона.

Анастасія зазначає, що життя подкасту «Наразі без назви» закінчилося, проте дует Неборак-Євдокимова продовжує діяльність у культурній сфері. Зараз вони виступають співкураторами фестивалю книжок про культуру «Фундамент» в Українському домі, продовжуючи досліджувати та популяризувати українську культуру у нових форматах.

Для багатьох українських креаторів премія «Слушно» стала не просто конкурсом, а справжньою мотивацією до розвитку власного проєкту. Олена, креаторка подкасту «На рівні», поділилася, чому вирішила взяти участь у премії.

Олена

«Премія «Слушно» — це єдина аудіопремія в нашій країні, яка за роки існування показала високий рівень підготовки професійних подкастів. Звісно, ми не могли пройти повз і не спробувати свої сили. Також це гарна нагода, щоб привернути увагу великої аудиторії до нашої теми подкасту — про різні військові професії, які виконують жінки на передовій. І звичайно, щоб почути цінний зворотній фідбек від журі. Загалом ці всі фактори стали для нас важливою мотивацією».

Перемога в номінації «Подкаст про професії» для Олени стала підтвердженням того, що їхня робота важлива й потрібна.

«Ми хотіли не лише перевірити себе, а й стати частиною спільноти та надихнутися цим досвідом. Тим паче це був мій дебют у створенні подкасту як жанру, ну а вже перемога в номінації “Подкаст про професії” дала неабияку підтримку та мотивацію продовжувати далі й замислитися над подкастами на нові теми. Тому статуетка подорожує зі мною у валізі як нагадування, що треба продовжувати створювати новий контент, нові епізоди, поки я з дитиною шукаю по світу наш тимчасовий дім».

Перемога у премії «Слушно» принесла подкасту «На рівні» не лише визнання, а й реальні зміни у його житті та аудиторії.

«Звісно, ми отримали нову аудиторію, привернули увагу журналістів, отримали запити про запис інтерв’ю з нашими героїнями подкасту. Тобто глобально наша найголовніша мета була досягнута — привернути увагу до військовослужбовиць і наголосити, що жінки в українській армії (а їх нині більш як 70 тис. у ЗСУ) на рівні з чоловіками борються за нашу незалежність — за кожний сантиметр нашої землі на передовій».

Війна стала центральною темою подкасту «На рівні», пояснює Олена.

«Для нас війна навпаки стала ключовою темою… Ми показуємо не лише про війну як фон, але й про реалії того, що переживають жінки на фронті».

Через розповіді марксменок, штурмовичок, артилеристок і саперок слухачі дізнаються про вплив війни на їхнє особисте життя та кар’єру. Як додає Олена, кожна героїня розкривала свою історію ширше.

«Аеророзвідниця розповіла про домагання у війську, марксменка Олена Білозерська — про упередження з боку чоловіків щодо жіночої служби, штурмовичка Андріана Арехта — про те, що після важкого поранення можна повернутися на фронт і продовжувати службу. Проблеми були, багато, в основному з тим, щоб героїням знайти зв’язок в умовах передової, знайти спокійне, тихе місце, щоб їх було гарно чути… записували ми в умовах війни — телефоном на полігоні, в бліндажах, у місцях постійної дислокації».

Схоже на те, що тренди у подкастах зміщуються у бік навчання та психології.

«Мені особисто подобаються подкасти на тему психології, загалом подкасти стають інструментом для навчання і це круто. Тематика чим вужча, тим є більший шанс потрапити в ширшу, якіснішу аудиторію. Хронометраж має значення і він із кожним разом скорочується… Багато хто використовує штучний інтелект для монтажу, сценаріїв, запису голосів, але особисто моя команда ще до того не дійшла, ми більше прихильники якісного old school».

Вона відзначає, що ринок українського подкастингу постійно змінюється, і для авторів це одночасно виклик і гордість.

«Ринок дуже змінюється, треба стрибнути з кожним півріччям на голову вище, тому що конкуренція, креатив не стоять на місці й тут є одночасно і виклик триматися на плаву на ринку, і гордість, що наші українські креатори такі класні».

Щодо монетизації, Олена визнає, що поки це залишається складним питанням.

«Щодо монетизації я б сама послухала поради, бо робимо дуже якісний контент, але гроші на ньому не навчилися ще заробляти. Поки я молюся на грантодавців і бізнеси, які готові вкладатися в створення подкастів».

Колеги користуються підписками на платформах на кшталт Patreon, але її команда поки не ступала на цей шлях.

Про розвиток проєкту авторка ділиться особистим баченням і планами: «Ми плануємо ще записати ще два сезони проєкту “На рівні”, а також у мене як у креатора ще народилася нова тема для абсолютно нового проєкту про пошук дому, розуміння свого коріння, приналежности до своєї землі та повернення українців з тимчасової еміграції, яка так надовго затягнулася».

Цей проєкт народився з власного досвіду й історій понад 5 мільйонів біженців: «Усім, кому відгукується нестерпний біль за своєю рідною домівкою, коли валізи стають шафами, коли ти відчуваєш себе чужинцем у затишній Європі чи багатоперспективній Америці, буде присвячений цей новий подкаст».