Європейська аудіовізуальна обсерваторія опублікувала звіт про управління та фінансування суспільних медіа в Європі. Він містить приклади з країн-членів ЄС, країн-членів Європейської асоціації вільної торгівлі та Великої Британії.

Як зауважила організація, суспільні медіа в різних країнах зазвичай фінансуються з кількох джерел.

Фото: звіт Європейської аудіовізуальної обсерваторії

Ліцензійний збір (податок, зазвичай пов'язаний з володінням телевізійним обладнанням) все ще є важливим ресурсом приблизно в третині країн (Австрія, Чехія, Німеччина, Велика Британія, Греція, Хорватія, Угорщина, Ірландія, Італія, Польща, Португалія, Швейцарія). У деяких країнах він може стягуватися через рахунки за електроенергію (наприклад, Греція).

Водночас, як ідеться у звіті обсерваторії, хоча ліцензійний збір є стабільною формою фінансування, доходи від нього падають. Багато людей уникають сплати, а інфляція є проблемою.

В Ірландії через зменшення доходів від ліцензійних зборів у 2024 році уряд оголосив про трирічну тимчасову угоду про фінансування суспільного мовника, щоб компенсувати дефіцит ліцензійних зборів, до 2027 року. У Польщі доходи від ліцензійних зборів також зменшилися.

Натомість, в Італії доходи від ліцензійних зборів залишалися загалом стабільними та навіть дещо зросли. Повідомляється, що ефективні заходи зі збору коштів, такі як включення плати до рахунків за електроенергію, сприяли цій стабільності.

У Литві, Іспанії, Естонії та Люксембурзі абонентської плати немає. У Болгарії, Данії, Естонії, Іспанії та Литві фінансування залежить від бюджетних субсидій. Бельгія, Франція, Кіпр, Люксембург, Латвія, Нідерланди, Румунія та Словаччина — це країни, де суспільні мовники покладаються як на рекламу, так і на субсидії. Австрія, Чехія, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Португалія та Швейцарія покладаються на абонентську плату та рекламу.

Французький суспільний мовник може розраховувати на частку своїх доходів від ПДВ, розмір якого щорічно встановлюється в законі про бюджет.

У звіті також звернули увагу на особливості фінансових ресурсів, запроваджених у деяких скандинавських країнах за останні 5 років. Так, згадані «податки на суспільні мовники» у Норвегії більше не відповідають моделі ліцензійної плати, а радше системам «державного бюджету», оскільки кошти надходять із загального бюджету. Аналогічно, в Ісландії суспільні мовники тепер фінансуються за рахунок державних субсидій.

У Швеції та Фінляндії мовники фінансують за рахунок обов'язкового щорічного податку на громадські послуги. Кошти зазвичай депонуються на спеціальному рахунку та можуть бути використані лише для фінансування суспільного мовлення.

Значна частина суспільних мовників також фінансується з інших ресурсів (комерційна діяльність, пожертви та спадщина, продаж прав, внески постачальників / дистриб'юторів тощо).

Ознайомитися з повним звітом можна за посиланням. 

Читайте також: 

• Що зараз відбувається із польським (суспільним) мовником TVP
• Державне фінансування суспільних медіа не має бути інструментом тиску
• Як фінансуються та працюють головні служби іномовлення країн світу

Нагадаємо,  Європейська аудіовізуальна обсерваторія — це некомерційна організація, яка входить до Ради Європи. Її метою є збір і поширення інформації про аудіовізуальні галузі в Європі. Обсерваторія прагне сприяти більшій прозорості та чіткішому розумінню способів функціонування аудіовізуальних галузей у Європі.

У червні Україна стала учасницею Європейської аудіовізуальної обсерваторії — її представлятиме Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Медіарегулятор працюватиме у координації з Міністерством культури та стратегічних комунікацій. 

Ставши членом ЄАО, Україна стала частиною мережі спостереження за європейською індустрією, а також отримає доступ до статистики, інформації про тенденції та аналітики. 

Фото: Європейська аудіовізуальна обсерваторія