Дослідження було проведено ГО «Детектор медіа» в рамках проєкту «Підсилення медіа та інформаційної грамотності в Україні». Цей проєкт реалізується у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Відповідальність за добір та подання фактів, викладених у цій публікації, несуть виключно автори. Погляди, висловлені в публікації, належать лише авторам і не обов’язково відображають позицію ЮНЕСКО або Японії.

1

47

Завантажити звіт в pdf можна за посиланням

Мета дослідження: оцінити рівень медіаграмотності серед працівників медіасфери з метою розроблення стратегій для його підвищення. Важливість вивчення цієї аудиторії не викликає сумнівів, оскільки саме медіафахівці несуть відповідальність за якість контенту, зокрема за його точність, достовірність і актуальність.

Методологія: CATI (computer-assisted telephone interviewing) — телефонне опитування з використанням структурованої інтерактивної анкети, що підтримується спеціалізованим програмним забезпеченням для соціологічних досліджень. Близько 60% вибірки для кожної цільової групи було зібрано за допомогою CATI. Приблизно 35% було зібрано за допомогою методу CAWI (computer-assisted web interviewing) — через високе навантаження та щільний графік кілька респондентів віддали перевагу самостійному заповненню анкети. З огляду на низьку доступність цільової аудиторії та високий рівень кваліфікації її представників доцільним було поєднання декількох методів опитування.

До 5% респондентів віддали перевагу особистому опитуванню методом CAPI — формалізованому інтерв'ю віч-на віч за допомогою структурованої анкети та планшета / мобільного пристрою (computer-assisted personal interviewing). Обмеження дослідження: тип відбору респондентів та кількість опитаних дозволяють інтерпретувати отримані результати як загальні тенденції, які доцільно використовувати як основу для розроблення заходів з підвищення медіакомпетентності цільової групи.

Географія: національне дослідження.

Цільова аудиторія:

• Особи, які працюють у різних типах медіа (телебачення, радіо, друковані, онлайн-медіа) та безпосередньо залучені до створення контенту.

• Фахівці, що працюють у комерційних і публічних / державних медіа, включаючи суспільного мовника, а також блогери й автори подкастів. (Державні медіа — це медіа, що створюються, контролюються та фінансуються органами державної влади. До них, зокрема, належать агентство Укрінформ, телеканали «Рада» та «Дім», «Армія TV» та інші.)

Залучення респондентів:

• Формування переліку різних медіа (як традиційних, так і нетрадиційних) на національному та регіональному рівнях.

• Надсилання листів-запрошень (для цієї цільової групи цифрові підписи на листах-запрошеннях не були обов'язковими).

• Телефонні дзвінки для отримання інформації щодо статусу листа-запрошення.

• Подальша комунікація щодо участі представників окремих медіа в опитуванні.

• На регіональному рівні контакти з медіа також встановлювалися місцевими командами інтерв’юерів під керівництвом регіонального супервайзера — шляхом візиту або надсилання листа-запрошення, з подальшою комунікацією та залученням потенційних респондентів.

• На регіональному рівні також застосовувався метод «снігової кулі» для залучення потенційних респондентів. • Окремі листи-запрошення були надіслані Інституту масової інформації (ІМІ) та Суспільному (суспільний мовник), що також допомогло залучити певну кількість респондентів до дослідження. Обсяг вибірки: 412 респондентів. Тип вибірки: таргетована вибірка

Ключові висновки та рекомендації

Майже всі опитані медіапрацівники (99%) мають вищий за середній або високий рівень медіаграмотності: 58% — вищий за середній та 41% — високий. Лише 1% продемонстрували низьку або нижче середнього медіакомпетентність. Серед загального населення України (18–65 років) лише 7% мають високий індекс медіаграмотності, тоді як 28% належать до категорії з низьким або нижче середнього рівнем.

Загальний рівень медіаграмотності вищий:

■ серед працівників онлайн-медіа 48% мають високий індекс медіаграмотності, тоді як серед працівників друкованих медіа — 31%, телебачення — 36%, а радіо — 34%;

■ серед молодших фахівців (віком 18–35 років) високий індекс медіаграмотності мають 53%, тоді як серед старших вікових груп (особливо 46–55 років) — 37%.

■ Майже дві третини (62%) виявляють високу чутливість до спотвореного контенту (дезінформація, маніпуляції), що вдвічі перевищує показник серед загального населення (31%).

■ Працівники медіа, очікувано, значно компетентніші за загальне населення в розумінні ролі ЗМІ в суспільстві, їх місії, впливу на свідомість, цінності та поведінку аудиторії (45% проти 27%); а також у використанні цифрових медіа, онлайн-безпеці, створенні контенту та використанні штучного інтелекту (29% проти 4%).

■ Працівники медіа більш критично ставляться до телемарафону «Єдині новини», ніж загальна аудиторія в Україні: 47% і 29% відповідно не підтримують цей формат мовлення навіть в умовах воєнного стану.

■ Лише 6% медійників виступають проти критики влади під час війни, тоді як серед загальної аудиторії цей показник утричі вищий — 17%. 8 КЛЮЧОВІ ВИСНОВКИ ■ За останні 3 роки 31% представників цільової групи стикалися з тиском або цензурою у своїй роботі. Причому працівники телебачення та онлайн-медіа частіше повідомляють про такі випадки (33% та 34% відповідно), ніж співробітники друкованих медіа (20%).

■ Кожен другий працівник медіа (48%) час від часу висвітлює тему дезінформації у своїй професійній діяльності, 17% роблять це часто, тоді як третина (33%) взагалі не стикаються з цією темою у своїй роботі.

■ Понад половина (58%) отримували пропозиції написати замовні матеріали хоча б раз у кар’єрі.

■ 59% користуються спеціалізованими інструментами для перевірки фактів (наприклад, Google Search by Image, Deep Fake O-Meter, ChatGPT); 41% не використовують таких інструментів.

■ 50% відвідували тренінги або воркшопи з підвищення медіаграмотності, в той час як ця частка серед української аудиторії 18-65 років становить лише 7%.

■ Лише 13% медіафахівців не змогли пригадати жодної громадської ініціативи чи організації, яка перевіряє точність і правдивість медіаконтенту (для порівняння, серед загальної аудиторії в Україні таких 63%), найчастіше згадувалися StopFake (59%) і «Детектор медіа» (68%).

■ Половина (53%) респондентів зазначила, що медіаграмотність часто обговорюється серед колег у їхніх редакціях; 37% обговорюють це питання час від часу; 10% ніколи не говорять про це.

■ 54% фахівців у сфері медіа використовують штучний інтелект у своїй роботі; 36% не використовують ці технології через відсутність потреби, недовіру або недостатній рівень навичок. 

За результатами дослідження можна припустити, що найактуальніші напрямки для вдосконалення серед працівників медіасектору пов'язані з посиленням конкретних аспектів цифрової грамотності. Зокрема:

■ навички перевірки достовірності інформації за допомогою онлайн-ресурсів, насамперед для працівників традиційних ЗМІ старшої вікової групи (радіо, друковані ЗМІ, 40+ років);

■ загальне розуміння та навички використання цифрових платформ для створення оригінального контенту — знову ж таки, це переважно стосується співробітників традиційних ЗМІ віком від 40 років;

■ розуміння потенціалу та ризиків використання штучного інтелекту в професійній діяльності; ■ навички використання інструментів ШІ: створення та публікація оригінального контенту, зображень, відео, генерування ідей та перевірка фактів. Тренінги та семінари для цієї цільової групи можуть бути спеціально розроблені для підвищення обізнаності та навичок у цих сферах. 

Імплементація

Підвищення обізнаності та компетентності у зазначених вище сферах можна досягти за допомогою різних форматів: тренінгів, семінарів та курсів професійного розвитку, розроблених спеціально для цієї групи. Найефективніші стратегії можуть включати:

■ розробку онлайн-курсів у записі за участю ІТ-експертів та фахівців у сфері медіа (для чіткого визначення конкретних потреб);

■ кілька рівнів / модулів навчання залежно від базових знань та потреб учасників;

■ інтерактивність: доступ до консультаційної підтримки з тем курсу під час та після його завершення;

■ створення навчальної спільноти в соціальних мережах або месенджерах для обміну досвідом та закріплення набутих навичок