Індекс настроїв соцмереж склав мінус 18 (був мінус 20 пунктів). Хороші новини склали 27% усіх постів, погані – 45%, неоднозначні – 28%. 

Хороші новини – удари по російському тилу, обговорення наступних цілей таких атак, вбивство З. Гурцієва, обмін полонених, візит В. Зеленського до Німеччини, Д. Трамп нібито розчарований Росією.  

Погані новини – обстріли (три доби поспіль: Київщина, Сумщина, Запоріжжя тощо), В. Путін не зважає на Д. Трампа в цьому контексті, але й чутки про секретні домовленості Д. Трампа та В. Путіна, Росія може напасти на країни НАТО.  

Неоднозначні – очікування реакції ЄС на поведінку В. Орбана, Росії дали чергові два тижні «випробувального терміну».  

Обміни полоненими та світова допомога викликають  оптимізм, особливо, у жінок. Увага до обмінів полонених висока (до 10,88% постів у добі). Публікації про це супроводжуються радісними вигуками й переказами емоцій тих, хто чекав на своїх близьких. Паралельним треком (хоча рідше) помітна увага до історій про пошуки військовополонених тими, хто нічого не знає про їхню долю (зокрема, коли вони присутні на обмінах і розпитують звільнених з неволі їхніх побратимів). Загалом тема – в активному фокусі уваги жіночої авдиторії. Цей позитив дещо перебиває похмурий настрій в соцмережах після російських нічних атак.  

Пізніше частку оптимізму в проукраїнському сегменті соцмереж підвищує інформація про різні аспекти допомоги партнерів – передачу Нідерландами останньої обіцяної партії F-16, виділення коштів Швецією. Перед цим канцлер ФРН Ф. Мерц спровокував хвилю клікбейтної уваги до тези про зняття західними партнерами всіх обмежень на постачання та застосування своєї зброї Україною.  

Коментар Д. Трампа щодо Путіна майже не дає надій. Пізніше обстріли коментує й Д. Трамп – вірусне поширення його заяви про те, що Путін, з яким у президента США були хороші взаємини, став іншим («щось із ним сталося», «він без потреби вбиває людей»), викликало хвилю міркувань про «прозріння» американського лідера та обурення його поведінкою («Какое же ничтожество во главе США!!» – канал OmTV; «Передайте Д. Трампу, що В. Путін йому поводив...»). З іншого боку, лідер США не добирає слів і щодо В. Зеленського («зовсім не допомагає своїй країні»), звинувачує його у розв’язанні війни спільно з Д. Байденом та В. Путіним. Найпомітнішим цей вектор звинувачень стає у проросійському сегменті. Загалом слова Трампа поширюються без суттєвих надій на те, що він зрештою покарає Росію санкціями. 

Знов активізується критика влади опозицією. Владі закидають неспроможність протидіяти як обстрілам, там і просуванню ворога: В. Уколов, зокрема, вбачає в назвах українських ракет (як-от «Паляниця», «Трембіта») елемент піару й згадує про згортання ракетної програми П. Порошенка. А ось Б. Береза нагадує, що РФ може скоро вийти на виробництво 500 шахедів за добу й питає риторично, чи є засоби протидії їм. Окремо – критика бравади типу «Все збили» і заяви, що не вистачає певних типів озброєнь, як-от «Панцир» у росіян.  

Критика обміну полоненими залишається обмеженою. Заяву Д. Прокопенка про те, що в тисячі обміняних полонених немає жодного азовця, підхоплюють новинні канали, пов'язані з П. Порошенком, а також «зрадні» провійськові канали.  

Викликає вона цікавість і в російських пабліках ТОТ: «азовця» цитують дослівно та навіть без коментарів або попереджень про «заборонений в РФ». 

Претензії С. Асєєва про відсутність в обміні давно ув’язнених цивільних майже не помічають. Згодом приблизно з такою самою інтенсивністю, як і критика, поширюється пояснення про процедуру обміну від ГУР. 

Удари по ворожих тилах особливо тішать чоловіків. Новина про удар по російському поїзду на Запоріжжі викликає помірну радість, більше її стає, коли українці дізнаються про закриті в Москві аеропорти, є насмішки над Путіним, про якого росіяни розповідають, що він потрапив під український обстріл у своєму вертольоті. 

Останній дзвоник: вдячність Силам оборони за ще один навчальний рік. Соцмережі рясніють дописами на сторінках закладів освіти, вчителів, дітей та батьків – про кінець навчального року, в декого також ще й закінчення 11 класу та вступ у доросле життя. Є подекуди сум, що дитинство і життя загалом у багатьох скалічене війною, але здебільшого – гордість і вдячність військовим за захист, що уможливлює навчання за українськими (а не російськими) підручниками. 

Гнів на росіян – через масовані атаки, і дуже потужна тривога через можливий наступ. Епіцентром подій у соцмережах став Київ, на тлі масового поширення всіма моніторинговими й новинними ресурсами інформації щодо поточних тривог чи руху БПЛА з’являється ще й соціально-побутовий контент (типу жартів про куріння айкосів чи катання на гойдалках під час вибухів як ознаку звикання психіки). Ще один трек активності пересічних громадян – традиційні порції експресивного гніву щодо росіян («я ***** эту русню с балистикой»).  

Меседжі ж про поточну ситуацію на Сумщині дуже тривожні: це й чергові обстріли з загиблими цивільними (як-от у Великій Писарівці), і просування окупантів (DeepState зафарбував «сіру зону» в червоний колір). Водночас Sky News пише про концентрацію 50-тисячного угруповання РФ біля Харківщини - це вже повторний сплеск уваги до напрямку після комунікації з боку «Хартії», відповідальної за цей відтинок. Ю. Ігнат додає тривоги меседжем про модернізацію балістичних «Іскандерів», The Times – про випередження Росією України у війні дронів.