У другій частині міжнародного проєкту Viktoriia Project, ініційованого паризькою редакцією Forbidden Stories за участі провідних медіа світу йдеться про те, як Росія створювала систему тюрем для катування полонених, які з в'язниць вважаються найстрашнішими, та хто саме задіяний у тортурах над українцями катування українців у російському полоні.

Про це йдеться у матеріалі «Країна тюрем, країна – тюрма. Як Росія поставила на конвеєр тортури і катування українців і хто за це відповідає» розміщеному на сайті «Української правди».

У матеріалі йдеться, що з перших днів захоплення міст і сіл після повномасштабного вторгнення в Україні за вказівками ФСБ призначали місцеву «владу», придушували проукраїнські мітинги, тиснули на підприємців та держслужбовців, які відмовлялися з ними співпрацювати.

«Для пошуку "незгодних елементів" ФСБ залучала силові структури. У першій частині матеріалу ми згадували, що після затримання Вікторію Рощину спочатку відправили в "офіційний" відділок поліції в Енергодарі, а потім перевезли в Мелітополь, де тримали уже в "неофіційній" катівні, організованій в одній з промислових зон міста ("на гаражах").

За свідченнями полонених, приблизно за такою ж схемою відбуваються затримання і в інших частинах окупованих територій. При цьому поневолених тримають у нелюдських умовах і завдають фізичних і психологічних катувань», — пишуть журналісти.

Медійники зазначають, що після утримання на окупованих територіях українців переправляють у Росію. Найвідомішим серед правозахисників пунктом поневолення українців у Російській Федерації є СІЗО № 2 міста Таганрог.

У розслідування йдеться, що на початку 2022 року на території ізолятора відбулося кілька ремонтів: тут оновили з десяток камер і спортзал. Втім, за даними місцевої громадської спостережної комісії, на яку посилалися все ті ж російські ЗМІ, з цього СІЗО вивезли приблизно 400 підслідних углиб країни. А до Таганрогу почали перевозити українських військовополонених.

Перші українці з'явилися тут у квітні 2022 року — коли ще тривали бої за Маріуполь.

«Це СІЗО також важливе й тим, що від Маріуполя до Таганрога орієнтовно 100 кілометрів по прямій, тож логістично цей ізолятор міг працювати і перевалочним пунктом, через який українських військовополонених відправляли далі углиб Росії.

Станом на квітень 2025 року українським правозахисникам було відомо про понад 180 місць несвободи, в яких утримували або утримують українців.

За 6 місяців роботи над проєктом Viktoriia Project вдалося дізнатися про СІЗО № 2 найбільше. А поміж інших тюрем це СІЗО відрізняється доволі широким списком зафіксованих видів катувань», — зазначається у матеріалі.

За свідченнями кількох полонених, все починалося з «прийомки», коли полонених тільки привозили до СІЗО. Подеколи люди були із зав'язаними очима, тож не могли роздивитися, що відбувається навколо.

«Базуючись на звітах української розвідки та ООН, можна зробити висновок, що в Таганрозі практикували кілька десятків видів тортур. Окрім побиття, тут використовували електрошокери до облитого водою тіла, різні типи удушення, випалювання татуювань запальничкою, погрози розстрілами і зґвалтуваннями, підвішування людей за допомогою наручників до брусів; полонених закривали в клітках із службовими собаками на морозі. Також є згадки про саморобний електричний стілець.

Але і це ще не все. Один із найбільш поширених видів тортур – побиття по ногах. Це відбувалося під час перевірок камер. Полонених виводили до коридору, ставили їх у формі зірки обличчям до стіни, після чого починали бити по ногах. Такі перевірки відбувалися двічі на день. Після такого у деяких полонених буквально починали гнити ноги», — розповідають журналісти.

Однією з цілей цих тортур було змушення  людей підписати зізнання в злочинах, яких вони не скоювали.

Під час роботи над проєктом Viktoriia Project журналісти також встановили, що окрім Таганрогу є ще 28 місць несвободи, де катування відбуваються системно.

18 із них розташовані на території РФ, ще 11 – на окупованих територіях України.

Як зазначають медійники, за рівнем жорстокості у ставленні до полонених українців із СІЗО № 2 Таганрога може зрівнятися колонія № 7 у селищі Пакіно Владимирської області РФ.

Там уже три роки перебуває ексмер Херсона Володимир Миколаєнко і як мінімум навесні минулого року тримали українського журналіста Дмитра Хилюка, якого росіяни викрали під час окупації частини Київської області.

З документів, які мають журналісти випливає, що в цій колонії станом на осінь 2024 року щонайменше двоє полонених загинули. А кількість видів і типів тортур тут перевалює за два десятки: тут також били людей під час «прийомки», змушували співати російські пісні та вигадувати злочини, яких люди не вчиняли. Також місцеві тюремники відзначилися імітацією розстрілів (із використанням холостих набоїв) і забороною для полонених сидіти чи лежати в камері впродовж дня.

«Ще одне місце з умовами, співставними з Таганрогом – колонія № 10 у Мордовії. Українській розвідці відомо щонайменше про трьох загиблих там полонених: через постійні побиття і відсутність медичної допомоги», — повідомляється у матеріалі. 

Кількість видів тортур у цій колонії нараховує понад чотири десятки. Окрім побиттів під час «прийомки» та щоденних оглядів камер, тюремники катували полонених фізичними вправами, як-от бігом на місці впродовж кількох годин, присіданнями від 1000 до 2000 разів або ж ходінням навприсядки.

29 квітня в «Українській правді» вийшло розслідування вбивства української журналістки Вікторії Рощиної. Як з'ясувало видання, Росія передала Україні тіло журналістки Вікторії Рощиної під номером 757, що було позначено в документах росіян як «невстановлена особа чоловічої статі» і містило позначку СПАС. За даними журналістів, абревіатура може вказувати на «офіційну причину смерті», встановлену росіянами, і означає «суммарное поражение артерий сердца».

У тілі були відсутні деякі внутрішні органи: головний мозок, очні яблука та частина трахеї. Міжнародний експерт-патологоанатом, до якого звернулися розслідувачі, вважає, що відсутність цих органів могла приховати той факт, що смерть настала внаслідок удушення або задушення.

До проєкту «Вікторія», ініційованого французьким виданням Forbidden Stories, доєдналися медіа з шести країн, загалом над матеріалами працювало 45 журналістів із 13 медіа, зокрема Forbidden Stories, The Guardian, The Washington Post, Le Monde, Die Zeit, Der Spiegel, ZDF, Paper Trail Media, «Важные истории», France 24, DerStandart і Tamedia. 

• Читайте також: Проєкт «Вікторія». Севгіль Мусаєва, Стас Козлюк, Анастасія Горпінченко — про міжнародне розслідування вбивства Вікторії Рощиної

Фото: колаж Українська правда