Громадська організація «Детектор медіа» провела кількісне дослідження, аби визначити індекс медіаграмотності українців, тобто рівень вміння свідомо сприймати й критично тлумачити інформацію, а також користуватися розмаїттям медіа. Резільтати попередніх хвиль дослідження дивіться тут (за 2020 рік), тут (за 2021 рік), тут (за 2022 рік) та тут (за 2023 рік). 

В основу моделі індексу медіаграмотності було покладено концепцію Лена Мастермана та результати якісного етапу дослідження «Практики медіаспоживання українців: концептуальна розробка індексу медіаграмотності аудиторії», підготовленого на замовлення ГО «Детектор медіа» (січень, 2020).  Уточнена модель медіакомпетентності включає п'ять категорій та 41 індикатор.  Індикатори, позначені курсивом синього кольору в презентації, додані у 2024 році.

Мета дослідження: обчислити індекс медіаграмотності українців та виявити його динаміку у порівнянні з минулими роками.

1

76

Завантажити презентацію pdf-файлом можна за посиланням

Ключові висновки з дослідження

ДИНАМІКА ІНДЕКСУ МЕДІАГРАМОТНОСТІ: 2020–2024

Рівень загального індексу медіаграмотності значущо змінився з початком великої війни. З 2021 по 2022 рік частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника зросла на 26% (з 55% до 81%).

Відповідно знизилася кількість українців з низьким і нижчим за середній рівнем медіакомпетентності (з 45% до 29%).

Протягом усіх трьох років війни показник індексу залишається високим і не падає до рівня довоєнного часу. Зниження частки аудиторії з високим рівнем медіаграмотності у 2024 році у порівнянні з 2022 ( з 31% до 7%) пов'язане здебільшого з коригування методології обчислення показника (про це йдеться у звіті нижче), а також з певною адаптацією до поточного медіаландшафту, напрацьованим досвідом перевірки контенту на достовірність, певною емоційною втомою від важкої інформації, пов'язаною з військовими діями та перспективами розвитку подій на фронті. Так, результати 5-ї хвилі дослідження свідчать про зниження в середньому кількості джерел, з якими знайомляться українці для отримання суспільно-політичних новин, визначеності щодо медіа та експертів, яким довіряють, і зменшення кількості тих, хто перевіряє достовірність контенту тощо. 

У той же час, рівень загального індексу медіаграмотності суттєво змінився за останній рік: частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника знизилася з 76% до 72%. Це пов'язано з адаптуванням методології, а саме розширенням індикаторів субіндексу цифрової грамотності показниками сприйняття і використання штучного інтелекту.

Субіндекс розуміння ролі медіа в суспільстві зріс: частка аудиторії з вищим за середній рівнем показника збільшилася з 68% до 81%. А характер використання медіа та чутливість українців до спотвореного контенту за останній рік не змінилися.

Частка аудиторії з високим і вищим за середній рівнем цифрової компетентності знизилася з 55% до 48% (2023 vs. 2024).

Цілком передбачуваним є високий рівень медіаграмотності у молоді 18–35 років (за рахунок субіндексу цифрової компетентності ) і низький серед старшої вікової групи 56–65.

Що нижчий освітній статус, то нижчим є й рівень медіаграмотності. Так, серед опитаних із загальною середньою освітою частка осіб із показником низьким та нижчим за середній складає 41%, а серед тих, хто має повну / неповну вищу освіту, — лише 16%.

Суттєві відмінності в рівні медіаграмотності спостерігаються між особами з різним матеріальним статусом. Що вищий рівень добробуту, то вищий показник має індекс. Серед категорії тих, кому грошей вистачає лише на їжу (низький рівень

У мешканців великих міст показник індексу вищий, ніж у селян.

Загальні зрушення в розумінні впливу медіа серед української аудиторії за останні два роки пояснюються головною темою медійного контенту — емоційно важкими повідомленнями, пов'язаними з війною. Частка тих, хто констатує вплив медіа на емоційний стан, збільшилася на 12% у порівнянні з 2021 роком (з 35% до 47%). Оскільки традиційні медійні сюжети майже повністю витиснуто контентом, пов'язаним із війною, споживачі констатують зменшення впливу медіа на ставлення до публічних персон, політичний вибір і навіть на оцінки суспільно-політичної ситуації.

УЯВЛЕННЯ ПРО РОБОТУ МЕДІАІНДУСТРІЇ ТА СПРИЙНЯТТЯ УКРАЇНСЬКОГО МЕДІАПРОСТОРУ

Суттєвих зрушень в усвідомленні ролі медіа в суспільстві за останній рік не відбулося. Але помітним є тренд збільшення частки аудиторії, яка вважає, що медіа мають бути платформою для діалогу між державою і суспільством, з 29% до 37% (за останні 3 роки).

Більшість аудиторії вважає, що головною місією медіа є інформування громадян про суспільно значущі події, ― 70%.

Кожен другий українець (51%) вважає, що медіа в Україні працюють в інтересах влади, а 40% — у власних інтересах. Ще чверть аудиторії (24%) впевнена, що медіа транслюють інтереси своїх власників та інвесторів.

Найбільш значна кількість аудиторії (34%) вважає, що офіційно в Україні немає цензури, але вона існує в прихованій формі; 17% — що цензури немає офіційно і фактично. 42% констатують наявність цензури медіа в країні. Троє з чотирьох українців (75%) вважають, що держава встановлює правила, які регулюють діяльність медіа. 

Частка тих, хто позитивно ставиться до формату телемарафону, знизилась за два роки з 45% (2022 р.) до 17% (2024 р.). 77% констатують, що через брак різних точок зору на події в телемарафоні вони шукають інформацію в інших джерелах.

ЗМІНА В МЕДІЙНИХ УПОДОБАННЯХ

Частка аудиторії, яка впевнена, що в Україні працюють суспільні медіа, становить 58%. Вона збільшилась у порівнянні з минулим, 2023 роком (54%). Кожен п'ятий (21%) дотримується думки, що незалежних мовників у країні немає. Така ж частка (22%) не змогла відповісти на питання однозначно.

Абсолютна більшість (74%) підкреслює важливість існування суспільних медіа, адже вони працюють в інтересах усього суспільства, а не власника (51%); висвітлюють теми, які не цікавлять комерційні медіа, — суспільні проблеми, культуру, науку (10%); крім того суспільні медіа не зацікавлені в маніпуляціях (13%).

Частка аудиторії, яка за останній рік сплачувала за доступ хоча б до одного з видів контенту (відео, аудіо чи до контенту інтернет-видань), становить 30%. Причому 25% платили за відеоконтент (Netflix, MEGOGO, інших стримінгових платформ, YouTube Premium тощо); 18% — за аудіоконтент (Spotify, Apple Music, YouTube Music інші.); 3% купували доступ до інтернет-видань (Forbes, NV(New Voice)). 17% робили благодійні внески на користь будь-яких медіа.

У порівнянні з 2023 роком у 2024-му зросла кількість споживачів суспільно-політичного контенту в соціальних мережах (62% vs 70%) та месенджерах (55% vs 62%). Збільшилася частка тих, хто отримує інформацію про суспільно-політичні новини у спілкуванні з друзями, сусідами, колегами та родичами.

Лише чверть українців (26%) звертається до ефірів національного телемарафону «Єдині новини», і це помітне зниження порівняно з минулим і позаминулим роками (41% — 2022 р; 31% — 2023 р.).

КОРИСТУВАННЯ ІНТЕРНЕТОМ ТА ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

Лише 5% українців не користуються інтернетом.91% є інтенсивними користувачами мережі — звертаються до інтернету щодня або майже щодня. Ця частка не змінилась за останній рік.

Основними мотивами користування інтернетом залишаються пошук необхідної інформації (76%) та ознайомлення з новинами (62%). Частка аудиторії, яка шукає в інтернеті розважальний, пізнавальний контент (відео, фільми, подкасти), робить покупки, зросла і досягла довоєнного рівня. У 2024 році 58% дивляться відео і фільми і 39% роблять покупки через інтернет, тоді як у 2022 році лише 46% та 27% відповідно.

Найбільш популярними соціальними медіа, до яких українці звертаються для отримання суспільно-політичних новин, є телеграм та ютуб: відповідно 60% і 37% аудиторії. Лише 16% аудиторії не користується телеграмом і 11% — ютубом. Для отримання корисної / пізнавальної та навчальної інформації найчастіше звертаються до ютубу та фейсбуку (відповідно 47% і 28%). 83% для спілкування обирають вайбер, 57% — телеграм, 40% — фейсбук.

28% аудиторії користуються штучним інтелектом: 14% використовують його в роботі; 12% — у навчанні, 13% з іншою метою.

72% не користуються ШІ. 37% зазначили, що не мають у цьому потреби, 13% не знають, як ним користуватись; 10% не довіряють системам ШІ, а 11% українців ніколи про них не чули.

МЕДІАГРАМОТНІСТЬ: ДОВІРА ДО МЕДІА ТА ЧУТЛИВІСТЬ ДО СПОТВОРЕНОГО КОНТЕНТУ

Значущість проблеми дезінформації підкреслюють 62% аудиторії (порівняно із 64% у 2023 році — і це незначущі розбіжності). 17% зазначили, що завжди можуть вирізнити фейки і не звертати на них уваги.

Можна констатувати високий рівень чутливості до спотвореного контенту серед українців. Аудиторія стає більш компетентною у відстеженні фейкової інформації. І ця тенденція не спадає останні 3 роки — з початку великої війни. Так, лише 18% вирішують, наскільки можна довіряти повідомленню, інтуїтивно.

Частка українців, яка виявляє дезінформацію, шукаючи посилання на джерело в матеріалі, складає 43% (у 2023 році вона складала 37%), орієнтується на відео-/фотопідтвердження — 33% (30% у 2023 р.), на добру репутацію автора — 30% (28% у 2023 р.)

Проблема маніпуляції в медіа актуальна для більш ніж половини української аудиторії (60%); 16% вважають її неактуальною через те, що можуть вирізнити подібний контент; 15% вперше чують про маніпуляції в медіа, а 3% не змогли визначитись. Істотних зрушень за останній рік не відбулося.

47% підозрюють маніпуляцію, коли в матеріалі висвітлено лише один бік події; для 43% важливим маркером є неповна або неточна інформація. У 39% відсутність посилань на джерело викличе підозру в бажанні авторів зманіпулювати свідомістю аудиторії. Лише 22% визначають маніпулятивне повідомлення інтуїтивно.

На думку аудиторії, контент медіа найчастіше спотворюється в інтересах політиків та політичних сил для створення власного позитивного іміджу (66%), а також держави — для поширення певної ідеології, інтересів (32%). За останній рік частка тих, хто вважає, що у спотворенні інформації зацікавлені олігархи, групи впливу та власники медіа для збільшення аудиторії, зменшилась (відповідно з 41% до 32% та з 26% до 15%).

Проблема замовних матеріалів у медіа залишається актуальною для більш ніж половини аудиторії — 54% (57% у 2023 році); 19% констатують, що можуть вирізнити джинсу і не звертають на неї уваги (17% у 2023 році). 16% вважають її неактуальною, бо вперше чують про джинсу.

49% підозрюють джинсу, коли в матеріалі висвітлено лише позитивні чи негативні аспекти персони, групи або товару; для 47% важливим маркером є той факт, що матеріал може сприяти впізнаваності персони, організації чи товару. 28% аудиторії визначають замовний матеріал інтуїтивно. Опитані також звертають увагу на наявність оцінок — позитивних або негативних (16%).

До більшості медіа українці ставляться підозріло — довіряють лише частково.

В останній рік помітна тенденція зниження частки аудиторії, яка довіряє різним медіа: від телебачення до месенджерів. Разом з тим збільшується кількість споживачів, які довіряють контенту різних джерел частково.

Дизайн дослідження

Методологія: кількісне дослідження; інтерв'ю обличчя-до-обличчя за допомогою планшета за стандартизованим опитувальником(CAPI).

Географія: національне дослідження. Дослідження не проводилось на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та в АР Крим

Обсяг вибірки: 1200респондентів.

Цільова аудиторія: доросле населення України(18―65 років).

Тип вибірки: репрезентативна за віком, статтю, типорозміромнаселеного пункту та регіоном.

Польовий етап: 15.01.2024– 29.01.2024, здійснений компанією «New Image Marketing Group». 

Звіт на основі даних кількісного дослідження, здійсненого дослідницькою агенцією «New Image Marketing Group» на замовлення ГО «Детектор медіа», склала кандидатка соціологічних наук Марта Наумова.