Папа Франциск прийшов на святий престол 13 березня 2013 року в результаті безпрецедентної події, коли папа Бенедикт XVI вирішив зректися престолу. Це сталося не задовго до початку українських подій Євромайдану, котрі стали, чи не найбільш медійно освітлюваною подією тих років та змусило всіх офіційних осіб хоч якось реагувати на цю інформаційну подію:

Хвиля євроінтеграційних протестів в Україні збіглася з визначною подією в історії української церкви – вперше в історії незалежної України глава УГКЦ відправив Літургію на головному престолі Собору Святого Петра за присутності Папи Римського. Після вітального слова Блаженнішого Святослава, до присутніх італійською мовою звернувся і Папа Франциск, сказавши по-українськи християнський привіт “Слава Ісусу Христу!;

Папа Франциск, виступаючи перед паломниками які зібрались на Площі святого Петра у Ватикані 26 січня 2014 року, сказав що він молиться за жертв сутичок в Україні останніх днів та побажав конструктивного діалогу між урядом та громадськістю;

Ворон заклював голубів миру, випущених Папою Римським після молитви за Україну.

Це достатньо символічні історії повязані, ще тоді з молодим Папою та Україною. Медійні історії обох тільки брали свій старт і їх взаємодію можна охарактеризувати, як символічними, з нейтральним присмаком, але таки проукраїнським відтінком.

Дуальність

Пізніше, у 2015 році відбулася знакова подія, але якась чомусь пройшла повз інформаційне поле України та українців. У своїй книзі «Про небеса і про землю» Папа Франциск відніс Голодомор українського народу до трьох найбільших геноцидів минулого століття (разом із геноцидом вірмен та євреїв), вказавши, що українці постраждали через боротьбу за свободу. Одночасно можна знайти інформацію, що у червні 2015 року, коли в Україні вже тривала війна на Донбасі, Папа Франциск вручив президенту росії медальйон із зображенням ангела-миротворця. Пізніше Папа заявив, що кожного вечора молиться за ми в Україні та зустрівся з Зеленським, якого назвав “президентом миру”. І нічого, що перед цим одягав “георгіївська стрічку”, яка є символом сучасної російської окупації в України.

“Відкритість” до обох сторін україно-російського конфлікту була прийнятною для українського інформаційного простору тих днів. Компромісне ставлення до війни на Сході, дуальність інформаційного простору гарно резонувало з дипломатичним підходом до ситуації Папи Франциска.

Велика війна

Дуальність сприйняття війни з росією щезла з інформаційного простору України, коли розпочалось повномаштабне вторгнення. Світ для українців став “чорно-білим” і тут вже не було місця до компромісів Франциска. Поступово сприйняття Папи почало погіршуватися в українському медійному просторі.

Мало хто звернув увагу на те, що 25 лютого 2022 року папа Франциск порушив протокол і сам пішов до консульства Росії у Ватикані просити, щоб там передали керівництву благання припинити війну. Чи на те, що Франциск відправив до України двох високопоставлених кардиналів із допомогою. А у квітні 2022 року Франциск засудив різанину в Бучі та підняв український прапор.

Однак точно кожен українець згадає про спробу Франциска та його святого престолу урівняти “жертву” та “насильника”. Значна хвиля обурення прокотилася інформаційним простором під час хресної ходьби 22-23 року, коли в один ряд ставились страждання росіян та українців, з бажанням знайти примирення:

22 рік. Під час Хресної ходи спільний хрест несли росіянка та українка;

23 рік. На 10-й стації, де роздуми зосереджені на тому, як з Ісуса був здертий одяг, упорядники поєднали свідчення українського та російського підлітків;

Обурення такими діями Папи Франциска дійшло до того, що українські католицькі медіа та національні телеканали вирішили не транслювати Хресну дорогу з Ватикану, а в соціальні мережі поливали Франциска брудом. Тому в 24 та 25 році було прийнято рішення не підіймати тему російсько-української війни під час Хресної ходи, це дозволило уникнути скандалу.

Разом з тим, невдоволення викликали заяви Папи Франциска перед учасниками Х Всеросійського дня католицької молоді в Санкт-Петербурзі: «Ніколи не забувайте про спадщину. Ви нащадки великої Росії: великої Росії святих, правителів, великої Росії Петра І, Катерини ІІ », - таке потурання перед росіянами не могло пройти повз українців, особливо коли в нашому інформаційному просторі панувала ненависть та зневага до всього, що повязане з країною агресором. У заяві єпископа Віталія Скомаровського – голови Конференції єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні щодо ситуації навколо звернення Святішого Отця до російської католицької молоді. Він зазначив, що слова Папи Франциска викликали серед вірян "велике нерозуміння та біль"

Окремо потрібно згадати про фразу понтифіка: «сильніший той, хто має відвагу підняти білий прапор», яка викликала дуже значний резонанс в інформаційному просторі та змусила пресслужбу Ватикану пояснювати слова понтифіка, які викликали неоднозначну реакцію, а серед українців навіть гостре засудження. Наприклад Глава Української греко-католицької церкви прокоментував слова Папи так “Україна зранена, але нескорена! Україна змучена, але вона стоїть і вистоїть! Повірте мені, нікому й на гадку не спадає здатися. Навіть там, де сьогодні ідуть бойові дії” - що прямо суперечить миротворчим заявам покійного Папи Франциска.

Замість висновків

Протягом всього свого папства Франциск намагався триматися дипломатичної позиції, він дивився на російсько-українську війну, як духовний лідер, який вбачав у війні найбільше зло саме для “людин”, і неважливо, яку форму вона на собі носить, агресора чи жертви. Формально, як для третьої сторони така позиція не є поганою. Нейтралітет це нормально, однак ця позиція швидше для світських країн ніж для Ватикану, який в нашому сприйняті прагне відстоювати чіткі моральні норми (принаймні в нашому ідеалізованому сприйнятті, яке за звичай є хибним).

Демонізація росії та росіян, як наших противників була прямо таки протилежним трендом до миротворчої риторики Папи, яка була стабільною починаючи з 2013 року. В українців відбувся злам сприйняття війни та агресора, коли подібного зламу в сприйнятті Франциска не сталося.

Звичайно, можна було б засудити папу Франциска та його престол, через відсутність розуміння того, що відбувається в нашій війні. Однак, ми, українці, для яких росіяни є історичним противником та поневолювачем, лише в 22 році прийшли до однозначного прозріння в тому, що російський колоніалізм це погано.

То чи потрібно за це надто засуджувати людину чи країну, яка поза нашим історичним та культурним контекстом?

“Після недільної служби в одному з католицьких храмів Львова віряни згадували Папу Франциска із сумом, але й з розчаруванням”, - як пише Reuters акцентуючи на розчаруванні українських католиків покійним Франциском.

Джерело фото та таксту: фейсбук-сторінка Романа Крючка