Внаслідок поранення у зоні бойових дій загинув івано-франківський митець, поет, військовий Геннадій Гаврилів, відомий як Ґеник. Про це пише «Читомо» з посиланням на повідомлення письменника Ростислава Шпука.

Геннадій Гаврилів був співзасновником мистецьких ініціатив, писав поезію, займався живописом. Після початку повномасштабної війни мобілізувався до лав ЗСУ, був кухарем на передовій.

Наприкінці березня 2025 року він зазнав поранення у зоні бойових дій. За словами Ростислава Шпука, в нього було осколково-кульове поранення. Медики боролися за життя Геннадія кілька днів. Він помер у лікарні 4 квітня.

«Ґєник легка здобич: субтельний невойовничий митець, у якого руки складаються в кулак неправильно. Звичайним людським рухам побутового значення він надає ознаки себе, так працює яскраво виражена індивідуальність. Хлопець з глибокими знаннями в літературі, але нульовими в белетристиці, не кажучи вже про обороноздатність. Він пише і малює щось відчайдушне й надірване. Його вірші й малюнки обриваються на півслові. Тепер зрозуміло, чому… Все в ньому говорить про неужитковість. Практичне застосування ним себе завжди залишається в пошуку. В армії він знайшов кухарство, і зрадів цьому, і витончувався у цьому, бо не може не витончуватись навіть там, де запит на навпаки», — поділився спогадами про нього Шпук.

За словами письменника, сам голос Геннадія Гавриліва «був віршотворним, рима бездоганною, а декламація неповторною», що неможливо повторити: «Унікального Ґєника можна віднести до бардів: гамлетівську пошуковість в сюжетних віршах він накладав на музику артистичної натуральної манірності». Шпук додав, що Ґеник був улюбленим автором проєкту «Бомбосховища віршів». 

Засновник гурту Perkalaba Олег Гнатів також написав про те, що Гаврилів «був поетом у всьому».

«Він був Поет. Це було видно завжди, читаючи його тексти. Він був Поет у всьому. В житті, в ставленні до жінок. Такого чистого відношення до жінок як у Гєнека можна зустріти хіба шо у хлопчиків, для яких жінка є бажанням, не спотвореним чоловічим цинічним досвідом, і це у чувака, в якого сину 17 років і який закохуючись робив з жінки Богиню, я знаю про що кажу. Він був поет в природі своїй, в ломкій нервовій пластиці рухів, як Марсель Марсо (французький актор-мім. — Ред.)», — розповів Гнатів. 

Спогадами про Геннадія Гавриліва також поділився художник-реставратор Валерій Твердохліб. Він пригадав, як митець допомагав у червні 2022 року створювати інсталяцію «Крила» в межах проєкту «Врятуймо скарби разом».

«З перших моментів я побачив простоту і скромність цього хлопця. Який чемно виконував все, що йому казали. Цей момент творення "Крил" взагалі важко описати. Ми перебували в стані гіркоти і смутку… Жива рана смерті Романа Ратушного, якому, в першу чергу ми присвячували твір, тримала нас в стані внутрішньої молитви. Це була наша молитва, пожертва та творення живої пам’яті, за наших хлопців і дівчат, що на війні.

Ґеник чемно, зі мною, виконував все. Саме він, трепетно і акуратно переплітав червоні нитки Крові, які символізували живе, оголене тіло України. Я відчував, як кров через нитки пульсувала вживу, коли знімав відео, тоді, як він переплітає червоне. Це було містичне дійство чи театральна вистава, важко пояснити…», — написав реставратор.

Фото: Валерій Твердохліб / фейсбук

«Детектор медіа» висловлює щирі співчуття рідним, близьким та колегам Геннадія Гавриліва. 

Фото: Ростилав Шпук