З 24 лютого по 2 березня в Україні святкували Масницю. Млинці, спалювання опудала, сані з кіньми та червона ікра — знайомі кожному атрибути свята, але з української культурою вони мають мало спільного. Це російські забави, які роками витісняли унікальне святкування Масниці або Сирниці в Україні. Розбираємося, як українські медіа писали про свято Масниці та чи згадували вони традиції російського свята. 

Назва

 «Масляна» чи «Масляниця» — це традиційно російська назва свята. В Україні ж натомість побутувала назва «Масниця» чи в різних регіонах: «Сирниця», «Сиропуст», «Сиропістя» «Сирний тиждень», «Бабський тиждень», «Колодій», «Колодка», «Туриця» тощо. Останні назви є прямим натяком на язичницьке походження Масниці, адже це імена давньоукраїнських богів — Колодія, бога шлюбу, та Велеса (Бика-тура), покровителя худоби. Бабський тиждень, хоч як це звучить, добре підкреслює превалювання традицій, пов’язаних із жінками.   

Із проаналізованих 21 новинних матеріалів 2025 року до свята Масниці, 13 використовували назву «Масляна» як основну або єдину в тексті, до прикладу «Фокус», «Вікна», «Знай.юа». Проте, в усіх цих публікаціях, за винятком «Фокуса», зустрічається коротка справка про історію та використання українських назв свята, як от Масниця, Сирниця тощо. Та як основна назва в заголовках і підзаголовках все ж поширена саме російська «Масляна». Найімовірніша причина — краща залученість користувачів через природній пошук. За даними Google Trends, пошуковий запит «Масляна» має набагато кращу динаміку в порівнянні із запитом «Масниця» за один тиждень.  

З іншого боку, вісім матеріалів популяризували здебільшого власне українську назву та застосовували її протягом всього тексту: «Українська Правда», «Вісті Черкащини», «Наш Київ» тощо. 

Загалом ситуація з використанням назви «Масниця» змінюється. Так, в матеріалах ТСН на 2025 рік переважно використовується «Масниця», коли в 2024 —  здебільшого «Масляна», попри окремий розділ про походження назви. Але в більшості текстів, де переважає українське найменування свята, «Масниця» йде як додаткова назва, часом у дужках поруч із російською, як от в матеріалі від МІГ.      

Їжа

Головний атрибут Масниці — їжа. Але не млинці, рясно вкриті червоною ікрою — це знову таки російське традиційне частування. В Україні ж натомість головними стравами були вареники із сиром та налисники, теж із сиром — в усіх областях. Ще українці полюбляли каші з круп, бринзу, палянички із сиром, «бобальки», «буцики», «бабки» (це різновиди випічки), галушки, яйця («смаженя» — смажені яйця на коров’ячому маслі та «пряженя» — смажені з борошном і молоком), рибу тощо. Запивали все киселем, молоком, ряжанкою, квасом, варенухою, медовухою. Тож меню українців направду було «масним». 

Однак, саме млинці досі залишаються основною стравою на сторінках українських медіа. 13 із 21 матеріалу мають зображення російської кухні як прикладу святкового меню. З усіх 17 публікацій, де згадувалися страви до Масниці, більшість присвячена російським традиціям. Так, всього дев’ять текстів містили рецепти або називали готування млинців українськими обрядами: «NV»; «Вікна», «News IO». Вісім інших публікацій розбивали міти про традиційне українське меню до Сирниці, матеріал «Української Правди» навіть мав кілька рецептів менш поширених святкових страв, наприклад кисіля та малая. 

Обряди        

Російська Масляна з її спалюванням опудал і санчатами, запряженими кіньми, взагалі не була знайома українцям до радянської окупації. Масницю зазвичай святкували тижнями, а її ритуали відрізняли сякожного дня. Найпоширенішою грою-традицією була «Колодка»: молодим дівчатам і парубкам, які не мали пари, до ноги прив’язували дерев’яну колодку, від якої відкупалися їжею або грошима. Це була перша колодка. Але була ще й друга — зовсім інший, хоч і однойменний обряд. 

Така сама колодка, яку прив’язували молоді, проходила обряд від свого народження до смерті протягом одного тижня. В понеділок жінки збиралися в корчмі, щоб спеленати «Колодку» — так вона народжувалася. У вівторок її хрестили, в середу в неї похрестини, в четвер вона помирала, в п’ятницю її ховали, в суботу оплакували. 

На Сумщині і Харківщині парубків перевдягали в козлів і водили селом, а потім кидали у сніг. В деяких областях заходу України був не менш цікавий ритуал «поховання Савки» у четвер Масниці. На роль Савки обирали чоловіка чи жінку, яких всі інші гості клали на лави, а потім під пісні про смерть Савки, кидали його чи її в сніг і закопували. Після, звичайно, всі йшли Савку поминати. У п’ятницю також частували тещу, «щоб її горло не пересихало». На вихідних люди просили один в одного пробачення, ходили до церков та на кладовища.       

Серед тих матеріалів, які описували традиційні гуляння на Масляну, шість розповідали про російські ритуали — спалення опудал, кулачні бої тощо, наприклад «Новини.Live», «Обозреватель».  Ще шість писали про власне українські традиції, згадували обидві «Колодки» та обряди на вихідних: Chas.news, УНІАН. Менш популярні ритуали, як от «поховання Савки» не згадувалися. 

І ще шість матеріалів згадували одночасно як українські традиції, так і російські, наприклад «тещині вечірки»: «Главред»; Liga.net. Часто в публікаціях, які поєднують українські обряди з російськими, трапляється однаковий перелік розваг на Сирний тиждень. Ось так, наприклад, пишуть «Вікна»:       

Понеділок — зустріч Масляної. У цей день прибирають житло, печуть млинці, діляться ними з нужденними.

1. Вівторок — Загравання. У цей день батьки сватали дітей.
2. Середа — Тещині млинці. Зять приходить до тещі в гості на млинці.
3. Четвер — Розгуляй. Закінчуються прибирання та підготування, ходіння до гостей.
4. П’ятниця — Тещині вечірки. А тепер уже теща приходить до зятя в гості на млинці.
5. Субота — Посиденьки зовиці. Заміжні жінки запрошують у гості на млинці сестер свого чоловіка та обмінюються подарунками.
6. Неділя — Проводи Масляної. Прощена неділя, поминки покійних.

Про такий поділ днів тижня на Масницю етнографи, здебільшого, не згадують. Згадка про таку послідовності ритуалів є в статті кандидатки філологічних наук і професорки Державного біотехнологічно університету Світлани Руденко «Семантика темпоративних знаків Масляної-Колодія у фреймі української народної звичаєвості». Однак в ній не описується, звідки саме взятий такий опис кожного дня тижня перед Великим Постом. Деякі традиції дійсно співпадають з українськими ритуалами, проте трапляються і власне російські — «тещині вечірки», «тещині млинці».

Загалом в українському медіапросторі зберігається переважно російський погляд на українське свято Масниці. Із 30-х років ХХ століття власне українські ритуали та унікальний підхід до свята знищувалися та замінювалися на універсальну російську культурну формулу, яка діє досі в багатьох інших пострадянських республіках. 

Виключно українська назва «Масниця» досі не є основною на сторінках українських видань і радше виступає як додаток до російської назви. Проте за обрядовою культурою та кухнею «Масниця» і «Масляна» є різними святами, хоча і спорідненими язичницькою історією. В українському святкуванні переважають сирні страви та традиційні гуляння, як от гра в «Колодки». Коли в сучасному російському варіанті сталими традиціями є частування млинцями та зимові гуляння, наприклад катання на санчатах чи спалення опудала.   

З іншого боку, чимало медіа руйнують стереотипи про російську ритуальну систему як традиційну для України. Всі публікації, в яких описувалися обряди українців, згадували традицію «Колодки» та активності у вихідні дні притаманні для культури України. Деякі видання, наприклад «Українська правда», Chas.news, «Наш Київ» тощо заглиблювалися у вивчення коріння свята, залучаючи етнографів до обговорення та побудови нової картини Масниці як власне українського самобутнього свята. І з часом Масниця остаточно витіснить всі іншій варианти .