У січні Київська школа економіки (KSE) представила новий звіт, присвячений роботі Російського психологічного товариства (РПТ) — найбільшої професійної організації психологів у Росії. Дослідження, підготовлене психологом Іллею Полудьонним та експертами KSE Валерією Палій і Оленою Гапак, розглядає, як із початку повномасштабної війни у 2022 році РПТ активно просуває наративи, що виправдовують війну, видаючи її за «справедливу» та «необхідну». Водночас організація поширює провоєнну риторику серед молоді, зокрема й на окупованих українських територіях, формуючи у її свідомості спотворену картину подій. У звіті також розглянуто тісну співпрацю РПТ з організаціями під міжнародними санкціями, а також із російською владою, якій РПТ допомагає маніпулювати настроями суспільства.

«Детектор медіа» розпитав Валерію Палій та Іллю Полудьонного про результати дослідження та можливі шляхи зменшення впливу РПТ в міжнародному науковому середовищі.

— Як ви дізналися про роботу цього товариства і хто ініціював це дослідження?

Ілля: З Валерією ми знайомі вже декілька років, вона є віцепрезиденткою Національної психологічної асоціації. Якось вона скинула мені статтю про РПТ. Я почав копатися і зрозумів, що це лише верхівка айсберга. Там вибудовувалася ціла схема з різних організацій, куди імплементовані психологи.

Я запропонував зробити більш глибокий аналітичний матеріал. У мене загалом вийшов файл на 400 сторінок із базою даних, яку я збирав кілька місяців. Потім ми ще покликали до нас Олену Гапак, із якою ми теж багато років працюємо разом, вона класна редакторка й перекладачка.

Так у нас і вийшов аналітичний звіт, де ми описали основні вектори роботи РПТ. Очевидно, що на психологів зараз ставка в Росії.

  Ілля Полудьонний, інстаграм

Валерія: Національна психологічна асоціація — найбільше об’єднання психологів в Україні. Ми є частиною Європейської федерації психологічних асоціацій. Росія теж довго була частиною цієї організації.

Наша асоціація була створена у 2017 році, і тоді ми мало знали про зв’язки РПТ з владою. Проте десь у 2019 році вже почали з’являтися перші сигнали від європейських колег. Ми випадково дізналися, що серед працівників РПТ є донька Шойгу Юлія.

Коли у 2022 році почалася повномасштабна війна, я питала себе, що я можу зробити на своєму «фронті», щоби вдарити по одній із голів цієї гідри. Тому ми з колегами написали листа до Європейської федерації. Буквально декількох аргументів було достатньо — і Росію виключили з цього об’єднання. Але, на жаль, організація продовжує існувати в інших міжнародних об’єднаннях, де позиція щодо війни в Україні не завжди є такою ж чіткою.

Стаття, про яку згадував Ілля, стала для мене важливим кроком у науковому середовищі — я намагалася написати дуже формально, без особистих емоцій. І я дуже рада, що ми з Іллею зійшлися в цьому прагненні до справедливості. Чим більше ми заглиблювалися в цю проблему, тим більше фактів відкривалося.

— У дослідженні ви вказуєте, що РПТ існує з 1885 року. Тобто сучасна організація продовжує традиції співпраці з владою, які існували ще за часів Російської імперії та СРСР? Деякі з психологів одночасно є працівниками ФСБ?

Валерія: Росія насправді дуже любить привласнювати права на наступність, зокрема на міжнародному рівні. Однак важливо розуміти, що психологія як наука може використовуватися не тільки для підтримки психічного здоров’я.

Якщо поглянути на історичний розвиток психології, навіть у Радянському Союзі, то можна побачити, що її знання часто використовувалися для створення так званої «радянської людини», виправдання численних звірств, скоєних проти інших націй. До цього долучалися відомі психологи, й ці практики служили лише підтримці машини тоталітарного режиму.

Отже, можна сказати, що Російське психологічне товариство є правонаступником цієї не тільки нелюдської логіки, але й ідеї використання науки не для добра, а для створення зла.

Ілля: Я би сказав, що такий зв’язок із владою в Росії має не лише РПТ. Будь-яка організація, в якій є потенціал впливу на людей, буде там підпорядкована державі. Тут виникає певний оксюморон, адже професія психолога передбачає незалежність.

Психологія як наука вимагає від фахівця метапозиції, нейтральності, етичності та суб’єктності. Це є основою професії, яка повинна бути орієнтована на допомогу людям. Але коли психологи, особливо ті, хто займається терапевтичними практиками, насправді підпорядковані владному механізму, який руйнує душі, це викликає великі питання.

Міжнародники часто проєктують на такі організації своє уявлення про добру справу, вважаючи, що «якщо я роблю щось хороше, то, мабуть, психологи в Росії теж займаються чимось хорошим». Але насправді ситуація є зовсім іншою.

Президент РПТ Юрій Зінченко був залучений до робочої групи, яка працювала над розробкою поправок до Конституції Росії. Психологи з хорошою академічною освітою, як цей пан, який уже доволі довго є деканом Московського державного університету, насправді мають високий рівень кваліфікації та інтелекту. Психологи знають, як вести діалог, куди його направити, а куди — ні. І ця професія в руках поганих людей стає дуже небезпечною.

У своєму інтерв’ю для «Росії 24» він майстерно маніпулює: підкреслює, як зміни до Конституції поліпшать науку, як підтримають зубожіле населення, науковців, але дуже обережно оминає те, що їхній президент може правити вічно. Це робиться дуже тонко, і тому такі люди як Зінченко використовуються для таких маніпуляцій. До речі, в одному з матеріалів BBC його називають «маленьким Путіним».

 Валерія Палій, фейсбук

Валерія: Коли ми говоримо про великі організації, то вони так чи так залучені до процесів, які відбуваються в країні. Наприклад, на рівні консультацій або участі в робочих групах. Національна психологічна асоціація активно бере участь в обговореннях законопроєктів щодо охорони психічного здоров’я. Наші фахівці працюють консультантами для розробки політик для відновлення військових тощо. Це не питання окремо кожного психолога, а питання великої інституції, яка має експертну позицію. Але важливо зрозуміти, до якої межі ти можеш впливати, і це вже стосується етичних стандартів.

Ми маємо чіткий етичний кодекс. І я не впевнена, що, наприклад, якщо до Національної психологічної асоціації прийде хтось з Офісу президента і запропонує переписати Конституцію, ми підемо на це. Це не наша задача, бо йдеться про порушення етичних стандартів. Те саме стосується пропаганди, наприклад, індоктринації дітей.

Міжнародні організації не розуміють, як глибоко психологи можуть бути вплетені в систему, де демократії немає. Вони не бачать всієї корупційної машини, що стоїть за цими процесами. А є країни, які готові заплющувати очі на ці проблеми, кажучи: «Не треба змішувати психологію з політикою України, не будемо втручатися в цей конфлікт».

— Як РПТ працює на окупованих українських територіях? Чи великий у них вплив, зокрема на дітей?

Ілля: Одним із донорів РПТ є фонд «Захисники Вітчизни». Під егідою цього фонду проводяться майстер-класи й інші заходи. Вони говорять українцям на окупованих територіях: «Ось нарешті ви з нами, ви частина нашої держави». За інформацією медіа, керує цим фондом племінниця Путіна Анна Цивільова, в нього вливають сотні мільйонів доларів, і РПТ цей же фонд консультує.

Вони намагаються створити реальність, у якій Росія захищається від нацистів, фашистів, бандерівців, НАТО тощо. Вони співпрацюють із психологами, які або бачать реальність так само, або готові бачити її так через гроші чи через страх. Ці психологи виступають ретрансляторами цієї ідеї.

Приходить людина, наприклад, біженець з окупованої території до психолога. Що цей психолог їй скаже? Що вони захищені, що їх урятували, що це було добре, що їх захистили. І так само це транслюється дітям. У результаті створюється реальність, яка є шизофренічною, але так працює цей вплив.

Володимир Путін і голова фонду «Захисники Вітчизни» Анна Цивільова. Скрин зі звіту КШЕ

Валерія: Я була вражена покриттям і масштабом контакту з умовним реципієнтом усіх їхніх інформаційних повідомлень. Одна справа, коли приходить якийсь ветеран СВО в школу на урок, це інституційно легше організувати. А є оці «гастролі» по санаторіях і дитячих таборах, де в принципі не мало би бути підступу — це правда неймовірне покриття, яке можливе лише за наявності значного адміністративного ресурсу.

Вони готують наступне покоління до війни, і це дуже серйозні й страшні речі. Коли діти перебувають на відпочинку два або три тижні, батьки фактично не мають жодного впливу на те, що з ними відбувається. Вони віддають психіку дитини, її свідомість у чужі руки.

— А щодо впливу на освіту та науку загалом? Ще одним донором РПТ, згідно з дослідженням, є Російське товариство «Знання», яке серед іншого друкує пропагандистські підручники для окупованих територій.

Ілля: Членом координаційної ради в цьому «Обществе “Знание”» є той самий президент РПТ Юрій Зінченко. Це не просто так.

Наприклад, саме психологи розуміють логіку психіки дитини. Вони знають, як працює інтроєкція, як можна вбудовувати у свідомість дитини певні знання чи переживання. Вони глибоко розбираються в цих процесах. І в медіа це дуже красиво подається, як наче академік чи декан — частина «Общества “Знание”». Мовляв, зібралися інтелігентні люди, філософи та психологи, щоб займатися просвітництвом. Але насправді це далеко не так.

Валерія: Кожен науковець подає звіт у кінці року, і часто університети вказують кількість монографій, публікацій та іншої діяльності. Ми зайшли на сайт МДУ, де працює більша частина наукового кістяка з РПТ, і прочитали їхні звіти за останні роки. Фактично там є підбірка публікацій, яка показує, що більшість із них так чи так пов’язана з мілітаризацією. Це й інформаційні операції, і протидія тероризму — це все стосується ІПСО. Це фактично про придушення різних протестних настроїв і незгод усередині суспільства. І все це є науковими розробками цих людей. Якщо їм потрібно зробити свої дослідження прикладними, вони саме так це й роблять.

Юнармія. Скрин зі звіту КШЕ

— Тобто вони і є розробниками тих самих методичок, які отримують, зокрема, медіа?

Ілля: Вони є професіоналами в психологічних операціях, або принаймні в теорії таких схем та інструментів. Це буквально власники технологій — ті, хто їх розробляє. У 2022 році у них була спільна конференція, і Зінченко сказав, що в них багато експертизи, пов’язаної з афганською кампанією. Звучить це так, ніби вони знають, як давати раду з кризовими ситуаціями, консультувати поранених тощо. Але насправді це не зовсім так.

Зараз у мене немає точного підтвердження, але це моя інтуїтивна реакція на те, як вони намагаються врахувати контекст війни в Афганістані. Вони відправляють сотні тисяч людей на війну, де хтось гине, а хтось повертається з каліцтвами та запитаннями: «Навіщо я це робив?». І тут їх зустрічають сотні, якщо не тисячі психологів, які кажуть: «Ти герой, ти молодець, ти захистив країну». Під час війни в Афганістані такого масового впровадження психології та консультування не було. А тепер вони буквально створюють цю структуру. Якщо ця система стане технологією, то на наступні війни будуть вже відправляти умовно 500 тисяч людей, із них 100 тисяч повернуться каліками, їх відправлять до психологів, які їм «перемиють мізки». Тоді вони більш-менш відчуватимуть, що вони врятували державу. Це дозволить зберегти їхнє почуття значущості.

Це, в принципі, стосується будь-якого воїна, який пішов на несправедливу загарбницьку війну. Він рано чи пізно починає відчувати себе використаним, як «м’ясо» для захоплення території. Для того, щоб не мати проблем у майбутньому, потрібно придумати механізм контролю цих наслідків.

— Тобто російські психологи применшують, якщо зовсім не відкидають посттравматичний стресовий розлад?

Валерія: Насправді саме так. Існує велика різниця в психології солдата, який веде оборонну війну, захищаючи свою сім’ю, дітей, майбутнє, село чи країну, і солдата, який вдирається на чужу територію.

Однак те, що вони зменшують наслідки для психічного здоров’я — це жорстоке порушення етики.

Багато науковців говорять про посттравматичний стресовий розлад, про наслідки конфліктів і воєн, зокрема для того, щоб запобігти появі таких проблем у майбутньому і показати, якою травматичною може бути війна для суспільства. Однак ці люди, на жаль, перекручують це і стверджують, що психологія російського солдата нібито особлива і що він не схильний ні до якого ПТСР.

Вони навіть наводять цифри, які не підтверджуються жодними міжнародними дослідженнями. І понад те, вони намагаються посилатися на американську статистику, надаючи її так, як це робив Задорнов, що «американці трошки того». А ось російські солдати — міцні, морально стійкі, тому жоден ПТСР їх не торкнеться, і психологічних проблем у них не буде.

Вони підштовхують солдатів, які можуть мати сумніви щодо того, чи не повернуться вони каліками, чи не матимуть проблем з алкоголем після війни, чи не стануть вони соціально ізольованими. Вони з експертної точки зору транслюють посил: «Ні, йди й воюй». І це є найбільшим порушенням етики, перекручуванням наукових фактів, яким вони займаються. Вони таким чином рекрутують нових військових.

Психологи, які через медіа мотивують воювати. Скрин зі звіту КШЕ

— Виходить, що в російського суспільства через комплексний підхід до пропаганди в освіті, медіа, терапії тощо питання про справжні причини війни може і не виникнути?

Ілля: На певному рівні так. Але на глибокому рівні цього питання і відчуття, що людину використали, неможливо повністю позбутися. Якщо психолог починає нав’язувати ідею, що ти молодець, що ти нас захищав — це порушує сам процес психологічної допомоги, тому що внутрішні страждання клієнта не враховуються. Це є неетичним. І я особисто не вірю, що можна повністю подолати цю проблему. І це, мабуть, добра новина.

Однак можливо частково контролювати це, змішувати, створювати психологічну реальність, руйнувати психіку. Ймовірно, це вже територія для істориків, але тому час від часу Московія руйнується. На глибокому рівні зупинити відчуття використаності неможливо, але можна продовжувати, контролювати, десятиріччями маніпулювати, передаючи владу від одного психопата до іншого. Травмоване суспільство, яке постійно переживає цю травму знову і знову, обирає собі лідера, який вчиняє жорстокі дії, й не чинить спротиву. Вони залишаються травмованими людьми.

— Яку зараз міжнародну діяльність веде РПТ? У звіті ви пишете про їхню тісну співпрацю з Російським Червоним Хрестом і про спільні проєкти з Білоруссю. А як щодо країн, які є партнерами України?

Співпраця Російського Червоного Хреста з фондом «Захисники Вітчизни». Скрин зі звіту КШЕ

Валерія: Ця організація в Європі закенселена. Але є й такі країни, які на політичному рівні є стратегічними партнерами: Індія, країни Африки, Латинська Америка, Китай. І РПТ активно працює з ними.

Якщо подивитися на сторінку цієї організації у фейсбуці, можна побачити, що їхні представники їздили до Латинської Америки, зокрема до Колумбії та Чилі, де проводили велику конференцію. Також в МДУ приїжджав президент китайського об’єднання з відкритою лекцією. Тобто це фактично геополітика, яку вони намагаються впровадити в різних частинах світу. Однак глобальна наука все ж таки зосереджена в Європі та США. Там публікують наукові статті, проводять важливі конференції та є можливості для обміну досвідом.

Ми точно не зможемо розсварити Індію та Росію чи Китай і Росію. І тим більше ці країни не хочуть чути ніяких аргументів. Ми мали черговий раунд дебатів із міжнародними партнерами й вони навіть не хочуть заглиблюватися в сутність проблеми. У них є політичний порядок денний, і якщо йдеться про тоталітарні країни, вони просто намагаються йому слідувати.

Наша задача — це, напевно, не просто пояснити, але й зробити так, щоб наші європейські й американські колеги зрозуміли: підтримка будь-яких зв’язків із Росією, з їхніми психологами, науковцями, практиками, грантами, фандрейзерами й так далі — це соромно. Це соромно, тому що ці люди порушують етику, і співпраця з ними підтримує ці порушення.

Ілля: Дуже важливий момент — це передача технологій. Якщо ви співпрацюєте з Росією, то варто розуміти, що ви фактично передаєте технології, які можуть застосувати проти вас. Або, своєю чергою, росіяни передають ці технології іншим країнам, що підтримують подібні режими, і вже їхні фахівці починають використовувати їх у себе. Методики, методології, технології здебільшого були розроблені в цивілізованих демократичних країнах, таких як Німеччина, Франція, Італія, Америка.

Валерія: Зараз науку втілюють великі групи дослідників, по 10—20 осіб із різних країн. І важливо те, що активно досліджують мозок, для чого необхідні доступи до лабораторій, різних вимірювань і великих вибірок. Багато з цих досліджень проводять за підтримки різних університетів.

Для нас дуже важливо, щоб росіяни не були залучені до цих досліджень, оскільки саме ці технології їх цікавлять. Зокрема, вони прагнуть зрозуміти, як працює психіка, як її можна «ламати», як здійснювати пропаганду, впливати на поведінку, здійснювати зміни в поглядах людей.

Хоча соціально-психологічні дослідження можуть проводитися не з такими цілями, але певні отримані дані можуть бути використані саме для цього. І важливо, щоб росіяни не були залучені до цих експертних груп, а також максимально ізольовані від найкращих наукових знань, наскільки це можливо.

Вони публікують свої дослідження для міжнародної аудиторії та мають юридичний статус. Наприклад, вони стверджують, що українські діти більш агресивні та їх потрібно «денацифікувати» або реабілітувати. Звісно, коли дитина відірвана від батьків і перевезена в іншу країну, це викликає у неї негативні емоції. Але висновки, до яких вони доходять, є маніпуляцією.

— Чи є вже якась реакція на ваш звіт у міжнародній науковій спільноті?

Валерія: Я намагалася опублікувати наш матеріал у науковій пресі. І мені повернули публікацію зі словами, що вони дуже бояться судових позовів. Це інший світ — де за кожне слово може «прилетіти». Також спрацював фактор виборів Трампа та певної інформаційної зашумленості навколо цієї теми.

З професійних спільнот нам дуже мало хто відповів. І я думаю, що це пов’язано з певним комітментом: якщо ти хоча б прочитав і формально висловив якусь підтримку, то вже маєш діяти. Є люди, які бояться діяти, чекаючи, що, можливо, ситуація зміниться, почнуться мирні переговори, і треба буде якось «відкатувати» свою позицію назад. Це типова дипломатія. Тому ця тема просувається дуже складно і незручно.

Можна ставитися до Росії як завгодно, але психологи точно не мають підтримувати порушення професійної етики. Психологи не повинні бути залучені до індоктринації дітей або до поширення наукових фейків. Вони не мають брати участь у переписуванні Конституції.

Наше завдання — спокійно, виважено та з мільйоном аргументів комунікувати про порушення професійної етики, пояснюючи це кожному. Неформально ця робота проводиться: я часто їжджу на конференції, де можна про це поговорити. Однак, на жаль, відгук не такий, як би ми того хотіли, якщо бути чесними.

Ілля: Це гра вдовгу. Очевидно, якщо цього не будуть робити психологи, то цього ніхто не зробить. Ми мріємо, щоб про нас написав умовний New York Times, тоді вже зможемо звернутися до західних колег і сказати: «Дивіться, ось ваші медіа, ваше суспільство вважають це зашкваром».

Головне — віддзеркалити цю проблему тим колегам на Заході, які хочуть її ігнорувати.

Головна ілюстрація: Microsoft Designer